Постанова 4872 № 915/114/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/114/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Філінюк І.Г. суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М. секретар судового засідання - Чеголя Є.О. за участю: Миколаївської міської ради - Курбанова А.В. розглянувши апеляційну скаргу

1. Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса);

2. Приватного підприємства «МІСЬКА АПТЕКА» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2025 по справі №915/114/20 за скаргою: Миколаївської міської ради від 06.10.2025 вих. №26111/02.02.01-40/02/02/25 на дії та постанову заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у справі за позовом: Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до відповідача: Приватного підприємства «МІСЬКА АПТЕКА» про: скасування запису про державну реєстрацію права власності та об`єкт нерухомого майна та знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомості суддя суду першої інстанції - Ржепецький В.О. місце винесення ухвали: м. Миколаїв, Господарський суд Миколаївської області, вул. Олексія Вадатурського, 14 повний текст ухвали складено та підписано: 24.11.2025 року ВСТАНОВИВ: У жовтні 2025 року Миколаївська міська рада звернулася до Господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії та постанову заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якій стягувач просить: 1) визнати неправомірними дії заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Тарасенко Костянтина Вікторовича щодо винесення 25 вересня 2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 (ідентифікатор для доступу НОМЕР_2) постанови про повернення виконавчого документа стягувачу; 2) визнати незаконною та скасувати постанову, винесену 25 вересня 2025 року заступником начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Тарасенком Костянтином Вікторовичем про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме: наказу Господарського суду Миколаївської області від 19 січня 2021 року у справі №915/114/20; 3) зобов`язати заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Тарасенко Костянтина Вікторовича у повному обсязі вчинити дії спрямовані на виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 19 січня 2021 року у справі №915/114/20 у передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» порядку. Скарга мотивована тим, що виконання рішення суду мало б відбутись за рахунок коштів державного бюджету. Водночас, виконавець не вжив усіх можливих заходів, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», Порядком використання коштів виконавчого провадження, Інструкцією з організації примусового виконання рішень та Наказом Міністерства юстиції України «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження», для організації і проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення у даному виконавчому провадженні. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2025 скаргу Миколаївської міської ради від 06.10.2025 вих. №26111/02.02.01-40/02/02/25 на дії та постанову заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - задоволено частково. Визнано неправомірними дії заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Тарасенко Костянтина Вікторовича щодо винесення 25 вересня 2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. Скасовано постанову заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Тарасенко Костянтина Вікторовича від 25 вересня 2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме: наказу Господарського суду Миколаївської області від 19 січня 2021 року у справі №915/114/20. В іншій частині вимог скарги - відмовлено. Обґрунтування судового рішення. Судом враховано, що 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України (справа № 3-368/2018(5259/18) скасував норму про сплату авансового внеску для виконання судових рішень, визнавши неконституційними положення ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VII. Відтак, сукупність дій державного виконавця з визначення розміру та необхідності покладення сплати авансового внеску за здійснення витрат виконавчого провадження в сумі 165423,22 грн, на стягувача, не можуть вважатися такими, що відповідають рішенню суду, яке підлягає виконанню та наведеним вище положенням Закону. Суд дослідивши дії виконавця та встановивши на підставі наведених в цій ухвалі доводів їх неправомірність, господарський суд, керуючись положеннями ч. 2 ст. 343 ГПК України скасував постанову заступника начальника відділу Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Тарасенка К.В. від 25.09.2025 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Інгульський відділ Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2025 року у справі № 915/114/20. Узагальнені доводи апеляційної скарги. Скаржник вважає, що всупереч встановлених фактів та наявного чіткого та зрозумілого порядку виконання рішень даної категорії, суд першої інстанції в ухвалі від 19 листопада 2025 року зазначає, що стягувач не може розраховувати на те, що його кошти, сплачені в якості авансового внеску, будуть повернуті в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, за приписами частини четвертої статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" обов`язок по відшкодуванню витрат виконавчого провадження завжди покладається на боржника. А відтак, стягувач не може бути зобов`язаний нести ті витрати, які за результатами здійснення примусового виконання рішення суду, очевидно не будуть йому відшкодовані. У зв`язку з чим, державним виконавцем на стягувача покладено надмірний тягар витрат, пов`язаних із здійсненням виконавчих дій, які відповідно до встановленого рішенням способу поновлення прав власника земельної ділянки, мали бути здійснені виключно за рахунок винної сторони, а саме відповідача у справі. Відділ вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, яке полягає у незастосуванні закону який підлягав застосуванню, що є підставою для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 19 листопада 2025 року. Також, скаржник зазначає, що положення ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» стосується лише авансування витрат, які сплачувалися стягувачем під час пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відділ вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, яке полягає у неправильному тлумаченні закону та застосуванні закону, який не підлягає застосуванню в даному випадку, що є підставою для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 19 листопада 2025 року. На думку скаржника, враховуючи той факт, що стягувачем не здійснено авансування витрат виконавчого провадження, як це передбачено ст. 43 вказаного Закону, на думку відділу, дії заступника начальника відділу Тарасенко К.В., щодо повернення виконавчого документа стягувачу відповідають вимогам Закону України «Про виконавчому провадження», при цьому відсутність у скаржника коштів для сплати авансування витрат виконавчого провадження, незалежно від причин їх відсутності, не свідчить про неправомірність дій державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу та не можу бути підставою для скасування оскаржуваної постанови. У зв`язку з чим скаржник вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню. Також, не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Приватне підприємство «Міська Аптека» звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області ід 19 листопада 2025 року у справі 915/114/20. Узагальнені доводи апеляційної скарги. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник посилається на те, що відділ ДВС належним чином і в повному обсязі провів усі передбачені законом дії з організації і проведення примусового виконання вказаного судового рішення. Зокрема, на це перш за все вказує перелік виконавчих дій, проведених посадовими особами відділу ДВС відповідно до вимог чинного законодавства. Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що державним виконавцем проведені всі можливі виконавчі дії, щодо виконання рішення суду без участі боржника, натомість авансування додаткових витрат виконавчого провадження покладено саме на стягувача, який їх не здійснив. Крім того, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що винесення постанови про повернення виконавчого провадження заступником начальника відділу ДВС Тарасенко К.В. від 25.09.2025 жодним чином не позбавляє права стягувача Миколаївську міську раду повторно пред`явити до виконання №915/114/20 виданого 19.01.2021 Господарським судом Миколаївської області до примусового виконання. У зв`язку вище викладеним скаржник вважає, що дії головного державного виконавця відділу ДВС щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу вчинені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість саме нездійснення авансування додаткових витрат виконавчого провадження, яке на стягувача покладено вимогами Закону, унеможливлює подальше проведення виконавчих дій та здійснення виконавчого провадження. Позиція інших учасників провадження у справі. 30.12.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Миколаївської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційні скарги залишити без задоволення. Рух справи у суді апеляційної інстанції. 03.12.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли апеляційні скарги Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та Приватного підприємства «МІСЬКА АПТЕКА» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2025 по справі №915/114/20. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2025 та протоколом передачі судової справи між суддями від 03.12.2025. На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №915/114/20 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/114/20 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та Приватного підприємства "МІСЬКА АПТЕКА" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2025 по справі №915/114/20 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції. 19.12.2025 матеріали справи №915/114/20 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та Приватного підприємства «МІСЬКА АПТЕКА» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2025 по справі №915/114/20. Призначено розгляд апеляційних скарг Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та Приватного підприємства «МІСЬКА АПТЕКА» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2025 по справі №915/114/20 до сумісного розгляду на 24.02.2026 о 15:00 год. 26.12.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - Тарасенко Костянтина Вікторовича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи «відеоконференцзв`язку» по справі №915/114/20, розгляд якої призначено на 24.02.2026 о 15:00 год. та у подальших судових засіданнях за його участю за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 08.01.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Миколаївської міської ради - Курбанової Анни Віталіївни надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи «відеоконференцзв`язку» по справі №915/114/20, розгляд якої призначено на 24.02.2026 о 15:00 год. та у подальших судових засіданнях за її участю за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 заяву представника Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - Тарасенко Костянтина Вікторовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи «відеоконференцзв`язку» по справі №915/114/20, розгляд якої призначено на 24.02.2026 о 15:00 год. та у подальших судових засіданнях за його участю за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та заяву представника Миколаївської міської ради - Курбанової Анни Віталіївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи «відеоконференцзв`язку» по справі №915/114/20, розгляд якої призначено на 24.02.2026 о 15:00 год. та у подальших судових засіданнях за її участю за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 - задоволені. Надано можливість представнику Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - Тарасенко Костянтину Вікторовичу взяти участь у судовому засіданні, яке призначене на 24.02.2026 о 15:00 год. по справі №915/114/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «відеоконференцзв`язку» за зареєстрованою на офіційному веб-порталі судової влади України електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Надано можливість представнику Миколаївської міської ради - Курбановій Анні Віталіївні взяти участь у судовому засіданні, яке призначене на 24.02.2026 о 15:00 год. по справі №915/114/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «відеоконференцзв`язку» за зареєстрованою на офіційному веб-порталі судової влади України електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 Представник Миколаївської міської ради в судовому засіданні заперечував щодо доводів та вимог апеляційної скарги. Інші представники сторін у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлялось належним чином. Відповідно до частини дванадцятої статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті. Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Фактичні обставини справи. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2020 у справі №915/114/20 позовні вимоги задоволено. Судом вирішено: скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію за Приватним підприємством «МІСЬКА АПТЕКА» (код ЄДРПОУ 34375399) права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення: А-9 частина І поверху загальною площею 164,4 кв.м за адресою: вул. Будівельників, 10/1 у м. Миколаєві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1887724448101); зобов`язати Приватне підприємство «МІСЬКА АПТЕКА» (код ЄДРПОУ 34375399) знести самочинно збудований об`єкт нерухомості - прибудову до нежитлових приміщень літ. А-9 частина І поверху геометричними розмірами 2,7 х 16 м, розташовану по вул. Будівельників, 10/1 у м. Миколаєві; стягнути з приватного підприємства «МІСЬКА АПТЕКА» (пр. Миру, 4-а (вул. Будівельників, 10/1), м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 34375399) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) судовий збір у сумі 3842,00 грн. На виконання рішення судом видано накази 19.01.2021. 25.02.2025 заступником керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, яка є правонаступником Миколаївської місцевої прокуратури №2, подано до суду заяву про виправлення помилки у виконавчому документі. Ухвалою від 12.03.2025 суд постановив: заяву прокурора від 25.02.2025 про виправлення помилки у наказі Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2021 у справі №915/114/20 задовольнити; не змінюючи суті виправити помилку в наказі Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2021 у справі № 915/114/20 про зобов`язання ПП "Міська аптека" знести самочинно збудований об`єкт нерухомості - прибудову до нежитлових приміщень літ.А-9 частина 1 поверху геометричними розмірами 2,7 х 16 м, розташовану по вул. Будівельників, 10/1 у м. Миколаєві, а саме: - замість «Стягувач: Миколаївська місцева прокуратура №2 (код ЄДРПОУ 02810048, вул. Південна, 52, м. Миколаїв, 54034)» читати «Стягувач: Миколаївська міська рада (код ЄДРПОУ 26565573, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001)»; - строк пред`явлення наказу до виконання замість «протягом трьох місяців» читати «протягом трьох років». Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2021 Миколаївська місцева прокуратура №2 направила до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для примусового виконання наказ Господарського суду Миколаївської області №915/114/20, виданий 19.01.2021, про зобов`язання ПП "Міська аптека" знести самочинно збудований об`єкт нерухомості - прибудову до нежитлових приміщень літ.А-9 частина 1 поверху геометричними розмірами 2,7 х 16 м, розташовану по вул. Будівельників, 10/1 у м. Миколаїв. 25.03.2021 державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого документу, про що сторін виконавчого провадження повідомлено листом від 25.03.2021 №25560. Постановою головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Брушковської О.В від 08.04.2021, на підставі статті 38 Закону України «Про виконавче провадження», зупинено виконавче провадження, у зв`язку з тим, що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 у справі № 915/114/20 боржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення, за яким видано виконавчий документ та прийнято апеляційну скаргу до розгляду. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі №915/114/20 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Міська аптека» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2020 по справі № 915/114/20 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2020 у справі № 915/114/20 залишено без змін. Постановою від 08.11.2022, на підставі частини 5 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Брушковською О.В. поновлено вчинення виконавчих дій. 18.04.2023 виходом головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Брушковської О.В. за адресою вул. Будівельників 10/1 м. Миколаїв з метою перевірки виконання рішення встановлено, що боржник рішення суду не виконав, про що складено акт державного виконавця. 18.04.2023, відповідно до вимог статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Брушковською О.В. винесена постанова про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100,00 грн. 09.06.2023 державним виконавцем направлено запити щодо можливості складення кошторису на проведення робіт з демонтажу об`єкту нерухомості - прибудови до нежитлових приміщень літ. А-9 частина I поверху геометричними розмірами 2,7х16 м, розташовану по вул. Будівельників, 10/1 у м. Миколаєві. 19.04.2023, відповідно до вимог статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Брушковською О.В. винесена постанова про арешт коштів боржника. 26.05.2023 до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від керівника ПП «Міська аптека» Кінах Г.Л. надійшла заява за вих. №24 від 22.05.2023 з повідомленням, що ПП «Міська аптека» обізнане про наявне рішення про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт нерухомості-прибудову до нежитлових приміщень літ. А-9 частина 1 поверху геометричними розмірами 2,7*16м, розташовану по вул. Будівельників,10/1 у м. Миколаєві, але відсутня фінансова спроможність щодо його виконання. Крім того, виконати рішення неможливо у зв`язку з тим, що об`єкт, щодо якого прийнято рішення не належить ПП «МІСЬКА АПТЕКА», про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 05.03.2021. 09.04.2023 виходом за адресою вул. Будівельників 10/1 м. Миколаїв з метою перевірки виконання рішення боржником встановлено, що боржник рішення не виконав, про що складено акт державного виконавця. 20.04.2023 на рахунок боржника державним виконавцем виставлено платіжну інструкцію № НОМЕР_1 та направлено до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до виконання. 15.05.2023 грошові кошти у сумі 3989,25 грн надійшли на рахунок з обліку депозитних сум та розподілено: 3785,87 грн - виконавчого збору, 69 грн - витрати виконавчого провадження, 134,38 грн - витрати виконавчого провадження. 09.04.2024, відповідно до вимог статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», заступником начальника відділу Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тарасенко К.В. винесена постанова про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. 10.04.2024 до органу досудового розслідування було направлено повідомлення про вчинення керівником ПП «МІСЬКА АПТЕКА» Кінах Ганною Леонідівною кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 Кримінального кодексу України та направлено до Відділення поліції №2 Миколаївського районного управління ГУНП в Миколаївській області. 10.04.2024 направлено запит до Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради щодо можливості складання та вартості кошторису на проведення робіт з демонтажу самовільно збудованої прибудови. 29.05.2024, 02.08.2024 виходом за адресою вул. Будівельників 10/1 м. Миколаїв з метою перевірки виконання рішення боржником встановлено, що боржник рішення не виконав, про що складено акти державного виконавця. Державним виконавцем вживались заходи щодо виклику керівника боржника для надання пояснень щодо невиконання рішення суду. В призначений час керівник боржник до державного виконавця не з`явився. 05.08.2024 начальником Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) направлено подання щодо надання інформації про суму вартості послуг по знесенню об`єкта з метою подальшого виконання наказу № 915/114/20, виданого 19.01.2021 Господарським судом Миколаївської області. 10.02.2025 до відділу надійшло повідомлення Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на подання начальника відділу від 05.08.2024, у якому повідомляється, що за результатами комерційних пропозицій щодо розрахунку заборгованості вартості послуг з обстеження об`єкту та виготовлення кошторисного розрахунку для подальшого демонтажу приміщення розташовану за адресою пр. Богоявленський, 22/3 в м. Миколаєві найнижчою за своєю ціною є пропозиція ТОВ «УКСИБСТРОЙ», яка складає 4515,00 грн. 18.02.2025 заступником начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тарасенко К. В. направлено вимогу стягувачу - Окружній прокуратурі міста Миколаєва щодо проведення додаткового авансування стягувачем витрат виконавчого провадження в сумі 4515,00 грн. Постановою заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тарасенко К.В. від 07.08.2025, на підставі статі 20 Закону України «Про виконавче провадження», призначено суб`єкта господарювання - Фізичну особу-підприємця Антонова Сергія Олександровича для участі у виконавчому провадженні, який діє на підставі договору № Д-2025/10 від 10.07.2025. Фізичною особою-підприємцем Антоновим Сергіем Олександровичем на виконання умов договору № Д-2025/10 від 10.07.2025 проведено обстеження об`єкту, який підлягає знесенню та надано проектно-кошторисну документацію, згідно якої зведений кошторисний розрахунок складає 165423,22 грн. 12.08.2025 заступником начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тарасенко К.В. стягувачу Миколаївській міській раді направлено вимогу №103748 щодо необхідності здійснити авансування додаткових витрат виконавчого провадження у сумі 165423,22 грн. у строк до 08.09.2025 для подальшого виконання наказу № 915/114/20 та роз`яснено положення пункту 1 статті 43 Закону України «Про виконавче провадження», а також попереджено про наслідки невиконання вимоги державного виконавця у встановлений строк, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Листом від 15.09.2025 виконавчого комітету Миколаївської міської ради на вимогу державного виконавця від 12.08.2025 щодо авансування додаткових витрат виконавчого провадження повідомлено про відсутність коштів у поточному бюджетному році. Постановою заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тарасенко К.В. від 25.09.2025 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» наказ Господарського суду Миколаївської області № 915/114/20 від 19.01.2021 повернуто стягувачу. Стягувач вважає, що державний виконавець діяв із порушенням вказаного Закону, прийняв неправомірне рішення про повернення виконавчого документа стягувачу, що стало підставою звернення до господарського суду з даною скаргою Джерела права та позиція Південно - західного апеляційного господарського суду. Згідно з ч. 1 ст. 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється ним у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Фактично, у даному випадку, підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документа стягувачу стала відсутність у стягувача коштів на авансування витрати виконавчого провадження. Відповідно до ч. 1 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. При цьому, відповідно до ч. 2 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Згідно ч. 3 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. Крім Закону України «Про виконавче провадження», фінансування виконавчого провадження також регулюється: - Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5 «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження»; - Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5. - Порядком використання коштів виконавчого провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 № 554; Відповідно до пункту 3 розділу І «Видів та розмірів витрат виконавчого провадження», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5, до видів витрат виконавчого провадження належать: послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 11 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах (п. 1 розділ ІІ). Відповідні структурні підрозділи (спеціалісти) Міністерства юстиції України, міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, що відповідають за закупівлю товарів і послуг, протягом п`яти робочих днів з дати укладання договору про закупівлю товарів і послуг, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 11 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, повідомляють Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України та відділи державної виконавчої служби про вартість закупівлі одиниці товару і послуги. На підставі наданої інформації державний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження (п. 7 Розділу ІІ). Відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 «Фінансування виконавчого провадження» (в редакції станом на момент винесення оспорюваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу), фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону. Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 №

554. Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження (абз. 1 п. 2 розділу VI Інструкції). Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)). До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Пунктом 3 розділу VI Інструкції передбачено, що авансові внески стягувачів використовуються виконавцем для здійснення витрат виконавчого провадження в порядку, визначеному пунктом 17 розділу VII цієї Інструкції. Про використання авансового внеску виконавець готує звіт, в якому наводить перелік витрат виконавчого провадження, здійснених за рахунок авансового внеску, із зазначенням сум коштів, сплачених на фінансування кожної з витрат. Звіт про використання авансового внеску підписується виконавцем та залишається в матеріалах виконавчого провадження. У разі передачі виконавчого документа відповідно до пункту 7 розділу III цієї Інструкції, передачі виконавчого провадження відповідно до пунктів 4, 6 розділу V цієї Інструкції невикористаний авансовий внесок стягувача перераховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби (приватного виконавця), якому передається виконавчий документ або виконавче провадження, одночасно з винесенням виконавцем постанови про передачу виконавчого документа (виконавчого провадження). До постанови про передачу виконавчого документа (виконавчого провадження) додається звіт про використання авансового внеску, в якому наводиться перелік витрат виконавчого провадження, здійснених за рахунок авансового внеску, із зазначенням сум коштів, сплачених на фінансування кожної з витрат. Якщо витрати виконавчого провадження було здійснено за рахунок авансового внеску стягувача, ці кошти перераховуються стягувачу як повернення авансового внеску за рахунок стягнутих з боржника витрат виконавчого провадження. У разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа невикористаний авансовий внесок повертається стягувачу не пізніше трьох робочих днів з дня винесення відповідної постанови. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 № 554, кошти використовуються органами державної виконавчої служби для організації та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), а саме для оплати: послуг експертів, суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій. Отже сукупний аналіз наведених вище приписів чинного законодавства про примусове виконання судових рішень, які регулюють питання, пов`язане з фінансуванням виконавчого провадження, дай підстави для висновку, що: - витратами виконавчого провадження є витрати органів державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень; - до видів витрат виконавчого провадження належать послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій, зокрема, суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій; - самі ж витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби можуть здійснюватися у тому числі і рахунок коштів Державного бюджету України, а не виключно за рахунок коштів виконавчого провадження, які в свою чергу складаються з авансового внеску стягувача; - в подальшому, вартість послуг осіб, залучених до проведення виконавчих дій, може бути включена до додаткових витрат виконавчого провадження, на підставі чого державний виконавець виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, за якою відкриває виконавче провадження; - для організації та проведення виконавчих дій щодо послуг суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій, передбачено певний порядок звернення державного виконавця до відповідних органів юстиції з питанням оплати послуг, в яких виникла потреба при примусовому виконанні судового рішення. Згідно рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2020 у справі №915/114/20 Приватне підприємство «МІСЬКА АПТЕКА» (код ЄДРПОУ 34375399) зобов`язано знести самочинно збудований об`єкт нерухомості - прибудову до нежитлових приміщень літ. А-9 частина І поверху геометричними розмірами 2,7 х 16 м, розташовану по вул. Будівельників, 10/1 у м. Миколаєві. Як вірно зазначено місцевим господарським судом, що з немайнового характеру предмету спору в даній справі витікають також ті обставини, що за результатами виконавчого провадження відповідно до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено відшкодування витрат стягувача за рахунок коштів боржника або коштів, одержаних від реалізації майна боржника. Таким чином, стягувач не може розраховувати на те, що його кошти, сплачені в якості авансового внеску, будуть повернуті в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, за приписами частини четвертої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язок по відшкодуванню витрат виконавчого провадження завжди покладається на боржника. А відтак, стягувач не може бути зобов`язаний нести ті витрати, які за результатами здійснення примусового виконання рішення суду, очевидно не будуть йому відшкодовані. Це протирічить засадам виконавчого провадження - обов`язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, передбачених ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, державним виконавцем на стягувача покладено надмірний тягар витрат, пов`язаних із здійсненням виконавчих дій, які відповідно до встановленого рішенням способу поновлення прав власника земельної ділянки, мали бути здійснені виключно за рахунок винної сторони, а саме відповідача у справі. Також колегією суддів враховується, що 15.05.2019 Конституційний Суд України ухвалив рішення, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Хоча вказане рішення і стосувалося норми, яка передбачала сплату авансового внеску стягувачем при відкритті виконавчого провадження, водночас Конституційний Суд України ноголошував, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Конституційний Суд України зазначав, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Аналіз статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, наведених юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; водночас ухиленням від виконання цього обов`язку є перекладення державою відповідальності за фінансове забезпечення організації виконавчого провадження на особу, на користь якої ухвалене судове рішення; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (§ 43 рішення у справі «Shmalko v. Ukraine» від 20 липня 2004 року, § 84 рішення у справі «Fuklev v. Ukraine» від 7 червня 2005 року, § 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, §§ 46, 51, 54 рішення у справі «Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine» від 15 жовтня 2009 року). Європейський суд з прав людини вказав, що визнання владою заявника відповідальним за ініціювання виконавчих проваджень стосовно судового рішення на його користь і нехтування нею його фінансовим станом були надмірним обтяженням і призвели до обмеження його права на доступ до суду такою мірою, що знівелювало сутність цього права (§ 65 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року). Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважав, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом. Конституційний Суд України наголошував, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність. Конституційний Суд України вважав, що з огляду на статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Основного Закону України в аспекті гарантування на конституційному рівні права кожного на судовий захист та забезпечення державою виконання судового рішення відсутність у стягувача як особи, на користь якої ухвалене судове рішення, фінансової можливості сплатити авансовий внесок не повинна перешкоджати реалізації його права на виконання судового рішення, особливо коли боржником за цим рішенням є державний орган. У чинному правовому регулюванні має бути встановлений такий порядок сплати авансового внеску особою, на користь якої ухвалене судове рішення, який забезпечив би в усіх випадках і за будь-яких умов повне й своєчасне виконання такого рішення та його обов`язковість. Визначенням положеннями частини другої статті 26 Закону обов`язкової сплати авансового внеску особою, на користь якої ухвалене судове рішення, як необхідної умови початку примусового виконання цього рішення органом державної виконавчої служби, покладено на цю особу фінансовий тягар забезпечувати функціонування впровадженої державою системи виконання судових рішень, що не гарантує доступу для кожної такої особи до вказаної системи, отже, не забезпечує в усіх випадках і за будь-яких умов повного та своєчасного виконання цього рішення, його обов`язковості. Конституційний Суд України наголошував, що держава має позитивний обов`язок забезпечувати виконання судового рішення, проте визначеним положеннями частини другої статті 26 Закону правовим регулюванням щодо обов`язкового авансування початку примусового виконання судового рішення особою, на користь якої ухвалене це рішення, такий обов`язок держави перекладено на вказану особу, що нівелює сутність її конституційного права на судовий захист та суперечить положенням статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України. Колегія суддів зауважує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012). У справі «Кайсин проти України» (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї зі сторін. Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1 (див. серед інших джерел, «Ясіуньєне проти Латвії», заява №41510/98, 06.03.2003). У рішеннях у справі Антонюк проти України, № 17022/02, від 11.12.2008 та у справі Мкртчян проти України, № 21939/05, від 20.05.2010 ЄСПЛ вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій. Встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів (правові висновки Верховного Суду у пункті 13 постанови від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та підпункті 8.12 постанови від 25.09.2020 у справі № 924/315/17). Відтак, сукупність дій державного виконавця з визначення розміру та необхідності покладення сплати авансового внеску за здійснення витрат виконавчого провадження в сумі 165423,22 грн, на стягувача, не можуть вважатися такими, що відповідають рішенню суду, яке підлягає виконанню та наведеним вище положенням Закону. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, листом за вих. №24 від 22.05.2023 керівником Приватного підприємства «МІСЬКА АПТЕКА» повідомлено державному виконавцю про обставини неможливості виконання рішення у зв`язку з тим, що об`єкт, щодо якого прийнято рішення не належить ПП «МІСЬКА АПТЕКА». Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 05.03.2021 нежитлові приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Будівельників, буд. 10/1 на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «КРИСТАЛ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 38978698), дата державної реєстрації: 05.03.2021. Разом з тим, матеріали виконавчого провадження НОМЕР_1 не містять доказів вжиття державним виконавцем необхідних заходів для встановлення фактичних обставин, які перешкоджають виконанню судового рішення, пов`язаних із відомим державному виконавцю станом на момент вчинення дій, передбачених ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» фактом відчуження об`єкту нерухомості іншій особі. Таким чином, державним виконавцем не надано належної оцінки обставинам відчуження нежитлових приміщень за адресою: м. Миколаїв, вул. Будівельників, буд. 10/1, зобов`язання щодо знесення яких є предметом спору в цій справі, в контексті ефективності дій щодо примусового виконання рішення суду. Згідно ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Колегія суддів не приймає доводи скаржників та зауважує, що державним виконавцем відділу ДВС не надано суду доказів на підтвердження того, що він звертався до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Управління забезпечення примусового виконання рішень Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві з проханням здійснити фінансування відповідних витрат виконавчого провадження за рахунок коштів державного бюджету, як і не надано доказів того, що відповідні органи юстиції відмовили у фінансуванні такого виду витрат виконавчого провадження як проведення робіт по знесенню самочинно збудованих нежитлових приміщень, розташованих на земельній ділянці комунальної власності. Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів доходить висновку про передчасність винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні. Згідно ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Відтак, дослідивши дії виконавця та встановивши на підставі наведених в цій ухвалі доводів їх неправомірність, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про визнання неправомірними цих дій державного виконавця, скасування постанови заступника начальника відділу Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Тарасенка К.В. від 25.09.2025 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та часткового задоволення скарги Миколаївської міської ради від 06.10.2025 вих. №26111/02.02.01-40/02/02/25 на дії та постанову заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги. Висновки суду апеляційної інстанції. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційні скарги Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та Приватного підприємства «МІСЬКА АПТЕКА» не підлягають задоволенню, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2025 по справі №915/114/20 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та Приватного підприємства «МІСЬКА АПТЕКА»- залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2025 у справі №915/114/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 25.02.2026. Головуючий суддя Філінюк І.Г. Суддя Аленін О.Ю. Суддя Принцевська Н.М.