Постанова Дніпровський апеляційний суд № 186/1163/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2558/26 Справа № 186/1163/25 Головуючий у першій інстанції: Демиденко С. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Городничої В.С., Агєєва О.В., за участю секретаря Марченко С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області у складі судді Демиденко С.М. від 29 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» обґрунтовуючи це тим, що що він багато років працював у тяжких та шкідливих умовах вугільної промисловості. Працюючи у шкідливих умовах вугільної промисловості, він отримав професійні захворювання, про що свідчить акт по формі П-4 від 29.12.2016 року, у подальшому він був направлений на огляд МСЕК, за висновком якої 19.01.2017 року йому первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності сукупно: 30% - радикулопатія з ДФА; 15% - вібраційні хвороби; 10% - ХОЗЛ; 5% - туговухість. 19.01.2021 року він повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому встановлено сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60%, з яких: 30% - радикулопатія з ДФА; 15% - вібраційні хвороби; 10% - ХОЗЛ; 5% - туговухість, що підтверджується довідкою МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 12 ААА №063640, встановлено третю групу інвалідності безстроково. Через здобуті професійні захворювання він змушений систематично лікуватися в лікарнях та санаторіях. На даний час він відчуває сильний біль у грудях та суглобах, йому важко ходити, обмежений в рухах. Постійний прийом ліків, нестача коштів на лікування та фізичний біль, а також душевні страждання від свого безсилля і безсилля ліків допомогти йому позбавитися від цього болю, або полегшити його страждання, через постійний біль у нього безпокійний сон, він став нервовою та дратівливою людиною, йому неможливо займатися домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль, що спричиняє йому моральну шкоду. Моральні страждання позивач оцінює в 242 240,00 грн. Оцінюючи суму моральної шкоди він виходив із тривалості та глибини душевних та фізичних страждань, чисельності негативних наслідків, що виникли внаслідок професійних захворювань. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - 242240,00 грн. Рішенням Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень 00 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривень 00 копійок. В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення шляхом стягнення моральної шкоди у меншому розмірі, ніж стягнув суд першої інстанції ануїтетними щомісячними платежами протягом трьох місяців. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 працював на підприємствах вугільної промисловості, правонаступником яких на теперішній час є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з 25.01.1993 року. 21.10.2016 року ОСОБА_1 був звільнений за п.2 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з невідповідністю працівника виконуваній роботі за станом здоров`я, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 , заповненої на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 30-35). Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 29 грудня 2016 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: радикулопатія попереково-крижова L5-S1 білатерпально з вираженими статико-динамічними порушеннями, часто рецидивуючий перебіг, зі стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, з нейродистрофією у вигляді деформуючого артрозу у поєднанні з періартрозом, колінних суглобів (ПФ другого ст.); вібраційна хвороба другої ст. від дії локальної вібрації з синдромом помірно вираженої вегетативно-сенсорної полі невропатії з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, деформуючим артрозом у поєднанні з пері артрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ст..), двостороннім плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ст.), стійкий больовий синдром; хронічне обструктивне захворювання легень першої ст.. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.). Легенева недостатність першого ст.; нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху). Даним актом встановлені обставини виникнення хронічних професійних захворювань: тривалий вплив на організм шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а саме неефективність робити системи вентиляції, кондиціювання повітря, захисних засобів, механізмів, засобів індивідуального захисту (а.с. 12-13). Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААА №042963 від 19 січня 2017 року ОСОБА_1 первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з датою переогляду - 15.01.2018 (а.с. 10). Згідно копії довідки МСЕК серії 12ААА №073386 від 19 січня 2017 року, позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності, з датою інвалідності - 15.01.2018 (а.с. 10). Згідно копії довідки МСЕК серії 12 ААА №063640 від 19 січня 2021 року ОСОБА_1 повторно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% безстроково (а.с. 11). Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12ААВ №129526 від 19 січня 2021 року, позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності безстроково (а.с. 11). Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров`я, пов`язаного з професійним захворюванням, у зв`язку з чим довідками МСЕК серії 12 ААА №042963 та серії 12ААА №073386 від 19 січня 2017 року ОСОБА_1 первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% та третю групу інвалідності; довідками МСЕК серії 12 ААА №063640 та серії 12ААВ №129526 від 19 січня 2021 року ОСОБА_1 повторно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% та третю групу інвалідності безстроково; приймаючи до уваги стан здоров`я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань; враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 120000,00 грн, яка спричинена втратою здоров`я, у зв`язку з професійним захворюванням під час перебування у трудових стосунках з відповідачем. Разом з тим, суд першої інстанції, роблячи в мотивувальній частині оскаржуваного рішення висновок щодо стягнення коштів без утримання податків та інших обов`язкових платежів помилково послався на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 25 січня 2023 року у справі №598/438/21. Оскільки, правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Зазначені висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24 (провадження №61-14246св24). Однак, зазначене місцевим судом обґрунтування не вплинуло на правильність ухваленого рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди без визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми без урахування утримання податку з доходів і зборів. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди є безпідставними, оскільки місцевий суд, на підставі медичних документів правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває складності, внаслідок чого відчуває моральні страждання. Сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення. Рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 23 лютого 2026 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді В.С. Городнича О.В. Агєєв