Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/1628/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1742/26 Справа № 204/1628/25 Суддя у 1-й інстанції - Чапала Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Красвітної Т.П., Халаджи О.В. за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №204/1628/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про появу фізичної особи та скасування рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 05 липня 2017 року про оголошення фізичної особи померлою, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Дрозда Романа Юрійовича на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 25 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Чапали Г.В., - ВСТАНОВИВ: 11 лютого 2025 року в інтересах заявниці ОСОБА_1 до Чечелівського районного суду м.Дніпра звернувся адвокат Єланський О.Г. із заявою про появу фізичної особи, яку було оголошено померлою, та скасування рішення про оголошення фізичної особи померлою та зобов`язання Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) скасувати актовий запис про смерть ОСОБА_1 та внести відповідні відомості до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. В обґрунтування заяви зазначає, що 05 липня 2017 року рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 05 липня 2017 року у справі №204/1913/17 ОСОБА_1 оголошено померлою у зв`язку з тим, що вона тривалий час, починаючи з 2013 року, припинила проживати за місцем реєстрації та неможливо було встановити її місцезнаходження. Вказує, що ОСОБА_1 з 03 липня 2018 року проживала і на теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_1 , як внутрішньо переміщена особа, отримувала соціальну допомогу та ні від кого не приховувала своє місце проживання. У січні 2025 року, коли ОСОБА_1 звернулась з питання продовження допомоги, як внутрішньо переміщеній особі, їй стало відомо про існування рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 05 липня 2017 року у справі №204/1913/17 про оголошення її померлою, на підставі якого Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (теперішня назва - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було зроблено актовий запис про смерть ОСОБА_1 , а/з №3 від 04 серпня 2017 року, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зауважує, що оскільки рішення про оголошення заявниці померлою породжує правові наслідки, тому ОСОБА_1 вимушена звернутись до суду з заявою про появу фізичної особи, яку було оголошено померлою та скасування рішення про оголошення її померлою. Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 25 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 про появу фізичної особи, яку було оголошено померлою та скасування рішення про оголошення фізичної особи померлою - задоволено. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2017 року у справі №204/1913/17, яким ОСОБА_1 оголошено померлою - скасовано. Представник ОСОБА_2 - адвокат Дрозд Р.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується із рішенням суду першої інстанції та вважає, що рішення суду першої інстанції винесене внаслідок неналежного вивчення доказів по справі, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справ, а також порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття помилкового рішення суду. В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що заява про появу особи підписана та подана не особисто ОСОБА_1 , а її представником. Зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що ОСОБА_1 станом на день звернення до суду із заявою про появу особи перебуває у розшуку МВС як зникла безвісті. Наголошує, що суд першої інстанції не звернув увагу, що у наданій представником заявниці копії дублікату довідки від 03 липня 2018 року №0000565991 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зазначено інше найменування органу, що видав паспорт, ніж у паспорті. Суд не звернув увагу, що надані представником заявниці копії є не читабельними, а на відтиску печатки не видно органу, що видав такі довідки. Вказує, що на підтвердження зазначеного у якості додатку до заперечення на заяву про появу особи надавалась фототаблиця, що також не була досліджена судом. Зауважує, що жодних інших письмових доказів заявницею до суду першої інстанції не подано, допит свідків, що могли б підтвердити, що заявниця є ОСОБА_1 , не проводився. Отже, доводи заявниці наведені нею у заяві не підтверджуються достовірними доказами, а є лише спробою ввести суд в оману щодо реальних обставин справи появи саме ОСОБА_1 , а не іншої особи, що видає себе за неї. Заявниця зазначила, що діти світленький (донька) та риженький (син). Проте, зазначене спростовується наданими до суду у якості додатку до заяви про долучення доказів роздруківками фотокарток дітей. Отже, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що ОСОБА_1 не пам`ятає кольору волосся ніби-то власних дітей. Заява про появу особи не містить зазначення про місцезнаходження оригіналів наданих до неї документів. Зазначене свідчить про неналежну оцінку доказів судом першої інстанції. Вказує, що справа про появу особи слухається виключно за участі особи, яку було оголошено померлою. Таким чином, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме статті 223 ЦПК України. Звертає увагу, що заявниця протягом 12 років, на зв`язок з ОСОБА_2 , своїми неповнолітніми дітьми та матір`ю не виходила, їх життям не цікавилась, за місцем проживання сім`ї чи матері не з`являлася. Вказує, що суд першої інстанції через неналежну оцінку доказів, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність заявницею обставин, що мають значення для справи (за наявності об`єктивних сумнівів у особі заявниці - тому, що заявниця є ОСОБА_1 ), які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також істотне порушення норм процесуального права, не застосування актуальних правових позицій Верховного Суду порушив право заінтересованої особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. У зв`язку з чим просить, рішення Чечелівського районного суду м.Дніпра від 25 вересня 2025 року у справі №204/1628/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Єланського О.Г. відмовити. Заявник та її представник своїм правом на подачу відзиву не скористався. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ОСОБА_1 та її представник - адвокат Єланський О.Г. у судовому засіданні апеляційного суду заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили відмовити у її задоволенні. ОСОБА_2 та його представник - адвокат Дрозд Р.Ю. в судове засідання апеляційного суду не з`явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 та її представника - адвоката Єланського О.Г., дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Судом встановлено, що 05 липня 2017 року, Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська (на даний час Чечелівський районний суд м.Дніпра) ухвалено рішення, яким заяву ОСОБА_2 про оголошення ОСОБА_1 померлою задоволено. Оголошено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлою. Згідно отриманої судом копії актового запису про смерть ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчиненого 04 серпня 2017 року під №3, на підставі вказаного рішення суду, відповідні відомості внесені до Державного реєстру актів цивільного стану громадян 04.08.2017 року за номером 00136083512. Також значиться, що паспорт померлого не здано (а.с.61). Судом також встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Горлівка Донецької області, та 16 березня 2004 року отримала паспорт громадянина України номер НОМЕР_1 , виданий Центрально-міським РВ Горлівського МУ. Відповідно до довідки від 03 липня 2018 року №0000565991 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на вказаному обліку та має зареєстроване фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно довідок УСЗН Синельниківської РДА від 06 січня 2025 року №136-140, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), перебуває на обліку в УСЗН Синельниківської РДА та отримувала допомогу переміщеним особам на проживання за період з січня 2018 року по грудень 2022 року. Окрім того згідно довідки УСЗН Синельниківської РДА про отримання (неотримання) допомоги від 07 січня 2025 року №107, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01 січня 2023 року по 29 лютого 2024 року отримала допомогу переміщеним особам на проживання в розмірі 42 000 грн. Задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив з того, що особа, яка визнана померлою відповідно до рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 05 липня 2017 року, з`явилась, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 в частині скасування рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 05 липня 2017 року у справі №204/1913/17 є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції і виходить з наступного. Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з частиною першою статті 48 ЦК України, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою. При цьому, як випливає із змісту ЦПК України, суд має на сто відсотків упевнитись, що особа помилково була визнана померлою. З цією метою закон встановлює, що справа про скасування рішення суду про визнання фізичної особи померлою розглядається в присутності цієї особи, хоча заява про скасування рішення суду може бути подана не лише цією особою, але й будь-якою іншою заінтересованою особою (ч.1 ст.250 ЦПК). Процесуальним законом встановлюється альтернативна підсудність по цій категорії справ: їх може розглядати суд за місцеперебуванням такої особи або суд, який безпосередньо ухвалив рішення про оголошення особи померлою. Необхідність особистої участі у судовому процесі особи, з приводу якої прийнято рішення про оголошення її померлою, не дозволяє розглядати справу лише на підставі одержання відомостей про місцезнаходження такої особи, одержання від неї листа, телефонного дзвінка та в інших подібних випадках. Статтею 309 ЦПК України встановлено, суд розглядає таку справу за участю самої людини, яку раніше оголосили померлою, а також заявника й інших зацікавлених осіб. Тобто особиста присутність цієї людини в судовому засіданні обов`язкова. Після ухвалення рішення суд надсилає його копію до органу державної реєстрації актів цивільного стану для скасування актовий запис про смерть. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від стандарта «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри». Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19). У справі, що переглядається судом встановлено, що відповідно до довідки №0000565991 ОСОБА_1 з 03 липня 2018 року перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та має зареєстроване фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно довідок УСЗН Синельниківської РДА від 06 січня 2025 року №136-140, від 07 січня 2025 року №107, ОСОБА_1 отримувала допомогу переміщеним особам на проживання за період з січня 2018 року по грудень 2022 року, за період з 01 січня 2023 року по 29 лютого 2024 року. Тобто достеменно встановлено, що ОСОБА_1 за весь час відсутності була наділена цивільною правоздатністю, тобто мала цивільні права та обов`язки у розумінні положень глави 4 ЦК України. Ухвалою суду від 18 лютого 2026 року клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Єланського О.Г. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено, ухвалено «провести судове засідання в режимі відеоконференції між Дніпровським апеляційним судом та Коломацьким районним судом Харківської області». Доручено Коломацькому районному суду Харківської області забезпечити проведення судового засідання в цивільній справі №204/1628/25 в режимі відеоконференції за участю ОСОБА_1 та доручено відповідальній службовій особі Коломацького районного суду Харківської області перевірити документи, що посвідчують особу ОСОБА_1 . Особу ОСОБА_1 було встановлено під фіксацію в режимі ВКЗ посадовою особою Коломацького районного суду Харківської області. Доводи ОСОБА_2 та його представника на підтвердження свої позиції, фактично є припущенням, що заявниця, яка з`явилась в судове засідання і особу якої перевірено в судовому засіданні працівником суду, видає себе за ОСОБА_1 , є менш вірогідною ніж поява особи, яку було оголошено померлою. Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що до наявності правових підстав для скасування рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 05 липня 2017 року, яким ОСОБА_1 оголошена померлою. Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, їм надана належна правова оцінка, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Доводи скарги не спростовують обґрунтовані висновки суду першої інстанції, які відповідають нормам матеріального права з приводу вказаного питання, та зводяться лише до незгоди заявника з висновками суду та переоцінки доказів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 25 вересня 2025 року немає. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на прийняте рішення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дрозда Романа Юрійовича - залишити без задоволення. Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 25 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повний текст постанови складено 23.02.26 року. Головуючий суддя О.В. Агєєв