Постанова Волинський апеляційний суд № 168/641/25

Справа № 168/641/25 Провадження №33/802/76/26 Головуючий у 1 інстанції:Хаврона О. Й. Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 лютого 2026 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., за участі ОСОБА_1 , його захисника адвоката Колєсніка Б.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Колєсніка Богдана Володимировича на постанову судді Старовижівського районного суду Волинської області від 12 грудня 2025 року, ВСТАНОВИВ: Оскаржуваною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підприємця, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Також з ОСОБА_1 в дохід держави стягнуто 605 (шістсот п`ясть) грн. 60 коп. судового збору. Так, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 26 червня 2025 року о 20:56 год. на автодорозі сполученням с.Дубечне с.Лютка Ковельського району Волинської області, керував автомобілем марки «Додж», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці) та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, чим порушив п.2.5 ПДР та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. У поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Колєснік Б.В. вважає судове рішення незаконним і необґрунтованим. Апелянт зазначає про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі, оскільки він бажав пройти такий огляд ще до складання протоколу про адміністративне правопорушення, однак поліцейський відмовив йому у цьому. При цьому вказує, що жодних ознак алкогольного сп`яніння, які б давали поліцейським підстави направляти ОСОБА_1 для проходження огляду, останній не мав. Тому, захисник вважає, що поліцейським не дотримано положень ст.266 КУпАП. Окрім того, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про такі ознаки алкогольного сп`яніння як різкий запах алкоголю з ротової порожнини, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, але на відеозаписах, долучених до матеріалів справи, простежується, що підстави огляду на стан сп`яніння не встановлювалися та не оголошувались ОСОБА_1 до висловлення пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, що на думку захисника, свідчить про надуманість працівником поліції ознак вже при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення. Також частина документів, які долучені до протоколу на час його складання не оформлялась, а тому виникає питання, яким чином вони долучені до нього. Захисник переконаний, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів винуватості його довірителя ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Проте, суддя місцевого суду на вищевказане належної уваги не звернув і відповідно не спростував усіх доводів сторони захисту. Посилаючись на вищевикладене, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову судді щодо ОСОБА_1 , а провадження у справі щодо нього, - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Колєсніка Б.В., які апеляційні доводи підтримали та просили задовольнити скаргу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку. За положеннями ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Дана вимога Закону та роз`яснення ПВСУ в повному обсязі суддею першої інстанції при розгляді справи були дотримані. Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №375512 від 28.06.2025 вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п.2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Пунктом 2.5 ПДР передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідно до диспозиції цієї норми закону, окрім іншого полягає у діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №375512 від 28.06.2025, за змістом якого ОСОБА_1 керуючи автомобілем та маючи явні ознаки алкогольного сп`яніння відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Як встановлено із цього протоколу наряду із відеозаписом, ОСОБА_1 ознайомлений із протоколом, підписав його та отримав копію цього документа; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.06.2025, з яких вбачається, що ОСОБА_1 як водій транспортного засобу маючи явні ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці) відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі і це, як вбачається з матеріалів справи, фіксувалось на боді-камеру, відеозапис чого міститься в матеріалах справи; письмовим зобов`язанням від 28.06.2026 про те, що ОСОБА_1 відсторонений від керування транспортним засобом та він зобов`язався не керувати ним протягом 24 годин; рапортами працівників поліції від 29.06.2025, де викладені обставини фактично аналогічні тим, що зафіксовані на відеозаписі та у протоколі про адміністративне правопорушення. Окрім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доводиться відеозаписами з боді-камери працівника поліції, на яких зафіксовано події, що викладені у протоколі. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування працівників поліції з водієм ОСОБА_1 в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, про що йому повідомлено та неодноразово було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку тобто на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі. ОСОБА_1 на місці зупинки відмовився проходити такий огляд, але водночас виявив бажання пройти його в медичному закладі і, при цьому, вказував про те, що туди поїде за кермом власного автомобіля. З цього приводу працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 те, що останній у зв`язку з наявністю у нього ознак алкогольного сп`яніння відсторонений від керування транспортним засобом та відповідно має їхати до лікарні службовим автомобілем працівників поліції. Однак, ОСОБА_1 на таку пропозицію відмовився, хоча йому це неодноразово пропонувалось. Тому працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та розцінив такі дії ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду у встановленому законом порядку. Після цього, ОСОБА_1 було роз`ясненого його права та обов`язки, які передбачені законодавством, а також повідомлено про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП. Склавши такий протокол на інші адміністративні матеріали, протокол було оголошеному ОСОБА_1 . Такий відеозапис на думку суду є цілком належним і допустимим доказом, яким підтверджено ті події, які фактично викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших складених матеріалах. Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто у відмові особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на нього безальтернативне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, відповідає повністю вимогам ст.23, 33 КУпАП. При цьому, апеляційні доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як про це зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, із посиланням на те, що він хоча відмовився проходити такий огляд на місці запинки транспортного засобу, але виявив бажання пройти медичний огляд, є цілком безпідставними, оскільки повністю спростовуються відеозаписом з боді-камери працівника поліції. З цього приводу, місцевий суд належним чином та правильно відхилив такі доводи сторони захисту з посиланням на відповідне законодавство і встановлені обставини, з якими повністю погоджується апеляційний суд, у зв`язку з чим відсутні підстави їх спростування повторно у рішенні апеляційного суду. Слід зазначити лише про те, що працівники поліції діяли у спосіб та порядку, які визначені законодавством України, в їх діях не вбачається жодних порушень, які б потягли за собою недопустимість в якості належних доказів складених ними матеріалів, у тому числі, які стосуються процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Також цілком обґрунтовано відхилені місцевим судом були доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, так як дійсно в ході спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 поводив себе збуджено, що неодноразово озвучував працівник поліції, а також про наявність запаху алкоголю в салоні автомобіля, що відповідно давало підстави працівнику поліції запропонувати водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Тому в цій частині апеляційні доводи є також неспроможними. Окрім того, слід зазначити, що пояснення свідка ОСОБА_2 жодним чином не спростовують висновків місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 , оскільки вина останнього повністю доведена доказами, які містяться у матеріалах справи і, яким місцевий суд надав відповідну правильну юридичну оцінку, у тому числі на предмет їх належності і допустимості. Таким чином, вищенаведені та усі інші апеляційні доводи щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки судом було правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норм процесуального права, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 будь-яким чином адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження у справі. Апеляційний вважає, що суддя місцевого суду повно, всебічно та об`єктивно розглянув справу щодо ОСОБА_1 та прийняв цілком законне і обґрунтоване судове рішення, яке не викликає жодних сумнівів в апеляційного суду. Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає. З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова судді, - без змін. На підставі вищенаведеного та керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Колєсніка Богдана Володимировича залишити без задоволення, а постанову судді Старовижівського районного суду Волинської області від 12 грудня 2025 року в даній справі, - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк