Постанова Миколаївський апеляційний суд № 485/891/25

24.02.26 22-ц/812/192/26 Справа №485/891/25 Провадження № 22-ц/812/192/26 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 23 лютого 2026 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання - Богуславською О.М., за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Соловйовим О.В., повний текст складено того ж дня, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога - Плюс" про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості В С Т А Н О В И В: 07 травня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Третьяк Г.О., звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» (далі - ТОВ «ЮТС-Агропродукт») про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що йому належить на праві власності земельна ділянка загальною площею 5,4 га із кадастровим номером 4825783700:01:000:0084 розташована в межах території Павлівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 10 травня 2012 між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз-Південь» укладено договір оренди землі, за яким позивачем передано вказаному товариству в оренду земельну ділянку із кадастровим номером 4825783700:01:000:0084 загальною площею 5,4 га розташованої в межах території Павлівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно п. 8 вказаного Договору, договір укладено на 15 років, починаючи з моменту його державної реєстрації, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Також, між сторонами підписано акт прийому-передачі земельної ділянки. Доказами зазначеної обставини є договір оренди землі від 10 травня 2012 року та акт прийому-передачі земельної ділянки, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 14698299 від 16.12.2013, копії яких долучено до позовної заяви. В подальшому, 28 липня 2017 між ОСОБА_1 , ТОВ «Райз-Південь» та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено додаткову угоду за № 3500020 до Договору оренди землі № 3869148 від 10.05.2012. Згідно вказаної додаткової угоди зі згоди позивача орендар ТОВ «Райз-Південь» передано, а ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» прийняв на себе права та обов`язки сторони, передбачені в договорі оренди. Пунктом 4 вказаної додаткової угоди сторони домовились викласти договір оренди в іншій редакції. Також, між сторонами підписано трьохсторонній акт прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) до договору оренди землі від 10.05.2012. Вищевказану додаткову угоду зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права номер запису про інше речове право 3869148 від 11.12.2013. 13 жовтня 2021року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено Додаткову угоду № 3500020-7 до договору оренди землі від 10.05.2012 року, за умовами якої викладено договір оренди у новій редакції. Так, строк дії договору оренди до 31 грудня 2031року (п.3.1), нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 145 719,11 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 15,38% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає 22 411,60 грн. Орендна плата вноситься Орендарем у строк до 31 грудня. Посилаючись на систематичну несплату орендної плати, позивач просив розірвати договір оренди землі від 10 травня 2012 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз-Південь» (новий орендар ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на підставі додаткової угоди від 28.07.2017 за № 3500020) з урахуванням Додаткової угоди від 13.10.2021 за № 3500020-7 до Договору оренди землі від 10.05.2012, зареєстрованого 11.12.2013 за № 3869148 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 4825783700:01:000:0084; стягнути з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати у розмірі 51 770,79грн, а саме: за 2022 рік 17 256,93 грн, за 2023 рік 17 256,93 грн, за 2024 рік - 17 256,93 грн, а також судовий збір. Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 червня 2025 року залучено до участі у справі співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» (далі - ТОВ «Перемога -Плюс»). Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 5,3984 га, кадастровий номер 4825783700:01:000:0084, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" та ОСОБА_1 , від 10 травня 2012 року (у редакції додаткової угоди №3500020 від 28 липня 2017 року та додаткової угоди №3500020-7 від 13 жовтня 2021 року до договору оренди землі від 10 травня 2012 року), право оренди за яким перейшло до ТОВ "Перемога - Плюс" на підставі договору №1704/25-21 від 17 квітня 2025 року. Стягнуто з ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" на користь ОСОБА_1 , заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 10 травня 2012 року за 2023-2024 роки в сумі 34513,86 грн та 1030,49 грн судового збору. Стягнуто з ТОВ "Перемога - Плюс" на користь ОСОБА_1 - 484,48 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги суду першої інстанції керувався тим, що відповідач систематично не виконував обов`язок зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, що є істотним порушенням договору. При цьому суд виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази, що несплата орендної плати за вказаний період була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б унеможливлювали виконання його зобов`язань. Водночас суд визнав, що у 2022 році передані в оренду відповідачу земельні ділянки перебували на тимчасово окупованій території, через що орендар об`єктивно не міг ними користуватися, тому за цей період орендна плата не підлягає стягненню. Доводи відповідача ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" про наявність обставин непереборної сили, як не здійснення сільськогосподарської діяльності, потенційне забруднення території сільськогосподарських угідь вибухонебезпечними предметами, які унеможливили для відповідача проведення сільськогосподарської діяльності протягом 2023-2024 років належними доказами не підтверджені. Посилання представника відповідача ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" на реєстрацію кримінального провадження № 42022232090000075 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України, згідно якого здійснено проникнення до відповідача військовим РФ у зв`язку з чим працівники позбавлені були доступу до території та майна та викрадення майна прідприємства не є доказом на підтвердження не здійснення відповідачем сільськогосподарської діяльності протягом 2023-2024 років на території Снігурівської ОТГ, зокрема с. Павлівка. Відповідно до опублікованого на сайті Торгово-промислової палати України листа № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Доказів засвідчення сертифікатом Торгово-промислової палати України за зверненням ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" наявності форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання ним зобов`язань за даним конкретним випадком, немає. Дані Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/) містить зазначення територій, на якій були виявлені або яка може забруднена вибухонебезпечними предметами, не є достовірним доказом на підтвердження замінування саме земельної ділянки позивача. На користь такого свідчить те, що за даними вказаної карти до небезпечних територій віднесено територію всього колишнього Снігурівського району Миколаївської області. Згідно листа Начальника міської військової адміністрації І. Кухти від 28 серпня 2028 року за № 1138/01-20, 05 серпня 2025 року в результаті обстеження Комісією з візуального обстеження земельної ділянки в межах території Снігурівської міської територіальної громади з`ясовано, що земельна ділянка, з кадастровим номером 4825783700:01:000:0084, використовується за цільовим призначенням, зібраний врожай зернових сільгоспкультур 2025 року, про що складений відповідний акт обстеження і проведено фотофіксацію стану ділянки. Пільга зі сплати земельного податку за вказану земельну ділянку у 2022-2025 роках не надавалась. До листа додано копію Акту візуального обстеження земельної ділянки в межах території Снігурівської міської територіальної громади від 05 серпня 2025 року №

45. Незважаючи на те, що Акт візуального обстеження земельної ділянки в межах території Снігурівської міської територіальної громади від 05 серпня 2025 року № 45 підтверджує лише факт використання за призначенням земельної ділянки у 2025 році, відповідачем не доведено факт неможливості використання земельної ділянки до 2025 року, а саме в період 2023-2024 років, зокрема доказів на підтвердження факту розмінування земельної ділянки, що надало змогу її використовувати в 2025 році. Факт використання земельної ділянки в 2025 році за відсутності доказів її розмінування в минулому, свідчить про те, що вказана земельна ділянка не була забруднена вибухонебезпечними предметами, а відповідні посилання представника відповідача ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" суд розцінив як намагання ухилитися від виконання своїх зобов`язань за договором оренди. Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ЮТС- Агропродукт», від імені якого діє представник Журик А.Л., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апелянт зазначає, що внаслідок збройної агресії російської федерації та тимчасової окупації, ТОВ «ЮТС-Агропродукт» було позбавлене можливості здійснювати свою господарську діяльність у повному обсязі та використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням. Майно підприємства було знищене та розграбоване, що унеможливило нормальне функціонування та виконання договірних зобов`язань. Факт неможливості здійснення діяльності та знищення майна підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо реєстрації кримінального провадження від 12 квітня 2022 року. Внаслідок бойових дій територія, на якій розташована земельна ділянка, є забрудненою вибухонебезпечними предметами та потребує проведення робіт з розмінування для забезпечення безпечного використання. Відсутність розмінування унеможливлює будь-яку діяльність на земельній ділянці, включаючи сільськогосподарське виробництво, для якого вона орендувалася. Перебування працівників на такій території та здійснення діяльності без проведення відповідного розмінування становить пряму загрозу для їх життя та здоров`я. Неможливість обробітку земельної ділянки через її потенційне замінування та пряма загроза для життя і здоров`я є обставинами, за які орендар не відповідає, і які, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, звільняють його від сплати орендної плати за період, коли таке користування було неможливим. Таким чином неможливість використання земельної ділянки через її розташування на тимчасово окупованій території, фактичне знищення майна Товариства, потенційне замінування та пов`язана з цим загроза життю та здоров`ю працівників є прямим наслідком збройної агресії, що об`єктивно унеможливило виконання зобов`язань за договором оренди. Отже стягнення орендної плати з відповідача є неправомірним, а відсутність систематичної не сплати орендної плати у зв`язку з невикористанням земельних ділянок через обставини, за які відповідач не відповідає, свідчать про відсутність підстав для розірвання договору оренди. У відзиві представник позивача просить відхилити доводи апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. ТОВ «Перемога- Плюс» правом на подачу відзиву не скористалося. Про час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції учасники справи повідомлені у встановленому процесуальним законом порядку. В силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України справу розглянуто за їх відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до частин 1,2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку , серія МК № 067946, виданого 18 жовтня 2004 року Снігурівською районною державною адміністрацією Миколаївської області, на праві власності належить земельна ділянка площею 5,3984 га, кадастровий номер 4825783700:01:000:0084, розташованої на території Снігурівської ОТГ Баштанського району Миколаївської області (раніше Павлівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 423860665 від 23 квітня 2025 року (а.с. 28). 10 травня 2012 року позивач уклав з ТОВ "Райз-Південь" договір оренди вказаної земельної ділянки, за умовами якого передав земельну ділянку останньому в оренду терміном на 15 років (а.с. 16-17). Згідно Додаткової угоди № 3500020 до Договору оренди землі від 10 равня 2012 року, укладеної 28 липня 2017 року, позивач, орендар ТОВ "Райз-Південь", новий орендар - ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" узгодили, що орендар відступає новому орендарю право оренди земельної ділянки (а.с. 23-25). Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 109363366 від 28 грудня 2017 року, право оренди земельної ділянки площею 5,3984 га, кадастровий номер 4825783700:01:000:0084 було зареєстровано за ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" на підставі додаткової угоди № 3500020 від 28 липня 2017 року (а.с. 13). 13 жовтня 2021 року між позивачем та відповідачем ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" укладено додаткову угоду № 3500020-7 до договору оренди землі від 10 травня 2012 року, відповідно до якого сторони погодили викласти в новій редакції зміст пунктів (розділів) Договору оренди та Додаткових угод до Договору Оренди, строк до 31 грудня 2031 року (а.с. 19-22). 17 квітня 2025 року відповідач ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" відчужив право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4825783700:01:000:0045 ТОВ "Перемога-Плюс" на строк один рік, що підтверджується договором № 1704/25-21 від 17 квітня 2025 року відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок (а.с. 130-136). Положеннями п.2.3., 5.1 Договору № 1704/25-21 до покупця переходять усі права й обов`язки Орендаря щодо земельних ділянок за Договорами оренди землі (із змінами та доповненнями додатковими угодами; договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє протягом 1 (одного) року, а щодо невиконаних до цього часу зобов`язань - до повного їх виконання. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 427520669 від 19 травня 2025 року, право оренди земельної ділянки площею 5,3984 га, кадастровий номер 4825783700:01:000:0084, зареєстровано за ТОВ "Перемога-Плюс" на підставі договору купівлі-продажу від 17 квітня 2025 року № 1704/25-21 (а.с.50). Згідно листа Начальника міської військової адміністрації І. Кухти від 28 серпня 2025 року за № 1138/01-20, 05 серпня 2025 року в результаті обстеження Комісією з візуального обстеження земельної ділянки в межах території Снігурівської міської територіальної громади з`ясовано, що земельна ділянка, з кадастровим номером 4825783700:01:000:0084, використовується за цільовим призначенням, зібраний врожай зернових сільгоспкультур 2025 року, про що складений відповідний акт обстеження у проведено фотофіксацію стану ділянки. Пільга зі сплати земельного податку за вказану земельну ділянку у 2022-2025 роках не надавалась. До листа додано копію Акту візуального обстеження земельної ділянки в межах території Снігурівської міської територіальної громади від 05 серпня 2025 року №

45. Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення в оскаржуваній частині зазначеним вимогам закону не відповідає. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів належними доказами факт несплати йому відповідачем ТОВ «Ютс-Агропродукт» орендної плати за 2023-2024 рр. За такого у нього є право на стягнення з вказаного відповідача орендної плати за ці роки та розірвання договору оренди землі через систематичну несплату орендної плати. Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із істотних умов договору оренди. Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. За положеннями частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У справі, яка переглядається, відповідач не заперечував факту несплати позивачу орендної плати, передбаченої умовами Договору, але причиною такого зазначав неможливість використання земельної ділянки, переданої в оренду, у зв`язку із перебуванням її в межах тимчасово окупованої рф території у 2022 року, а в подальшому через забруднення (можливе забруднення) вибухонебезпечними предметами. Орендована земельна ділянка розташована на території Снігурівської міської територіальної громади Баштанського району Миколаївської області. Так, на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався у порядку, передбаченому законодавством України, та діє по сьогодні. За наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Снігурівська міська територіальна громада, в межах якої розташована земельна ділянка позивача, віднесена до територій, що перебували у тимчасовій окупації у період з 4 березня по 11 листопада 2022 року. Наступним наказом Міністерства розвитку громад і територій України № 376 від 28 лютого 2025 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Снігурівську місцеву територіальну громаду після деокупації, починаючи з 11 листопада 2022 року, віднесено до територій, на яких можливим є ведення бойових дій. Пунктами 41,42 Договору оренди землі, сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання Договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини. Після введення на території країни воєнного стану Торгово-промисловою палатою України на своєму офіційному сайті розміщено загальний офіційний лист, для всіх кого це стосується, від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, в якому засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими є військова агресія Російської Федерації проти України. У листі Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини, починаючи з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). 07 жовтня 2022 року Миколаївська обласна рада прийняла рішення № 9 «Про наявність обставин непереборної сили та перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин», яким визнала обставини, що склалися на території Миколаївської області у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та стали підставою введення воєнного стану в Україні, обставинами непереборної сили з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення. До переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, включені юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, які є сільськогосподарськими товаровиробниками та місцезнаходження яких станом на 31 грудня 2022 року зареєстровано у межах території Миколаївської області. Частиною 1 статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок непереборної сили. У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 вказано, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21». Відповідно до положень частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 зазначено, що норма частини 6 статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Підпунктом 3 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України визначено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням такої особливості: власники, користувачі земельних ділянок не несуть відповідальності за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, що полягає у невикористанні земельної ділянки, право власності, користування якою виникло до введення воєнного стану. Обставини, зазначені у нормі частини 6 статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною 6 статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними. Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що відсутність у частині 6 статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Той факт, що ТПП України у листі від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 засвідчила відповідну форс-мажорну обставину сам собою не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. При цьому, наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22. Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі № 915/531/17, від 26 травня 2020 року у справі № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 913/785/17, від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17, від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22). Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 910/7679/22 сертифікат ТПП України не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором. Лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП України, виданим відповідно до положень статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП України, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором. Відповідно до частин 1, 3 статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Є загальновідомою та не потребує доказування, що територія Снігурівської міської територіальної громади Баштанського району Миколаївської області, де розташована спірна земельна ділянка, з 19 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Ця обставина не заперечувалась сторонами. Постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 7 червня 2024 року «Про деякі питання про створення, забезпечення функціонування та ведення реєстру територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами» затверджено Порядок ведення, адміністрування, користування відомостями реєстру територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами, внаслідок чого введено у дію реєстр територій та геоінформаційна система, якому відповідає Інтерактивна карта територій, яку адмініструє Державна служба надзвичайних ситуацій (далі ДСНС). За даними Інтерактивної карти ДСНС, розміщеної на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/), територія Снігурівської міської територіальної громади Баштанського району Миколаївської області, в межах якої знаходиться земля, належна позивачу, є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети. Для земельних ділянок, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території (у тому числі коли дата початку обстеження небезпечної території операторами протимінної діяльності настає після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території), за умови подання платником плати за землю до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації заяви про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття таким органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів щодо земельної ділянки, зазначеної у такій заяві, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Враховуючи, що територія Снігурівської територіальної громади Баштанського району Миколаївської області, в межах якої знаходиться передана позивачем у користування земельна ділянка, як встановив суд, перебувала у тимчасовій окупації по 11 листопада 2022 року, відлік періоду визнання цієї території забрудненою вибухонебезпечними предметами почався з 01 грудня 2022 року. Акт про обстеження земельної ділянки, що знаходиться в оренді відповідача ТОВ «ЮТС-Агропродукт», операторами протимінної діяльності та визнання її придатною для використання відсутній. Проаналізувавши наведені обставини та норми матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає встановленим, що територія Снігурівської міської територіальної громади Баштанського району Миколаївської області, в межах якої знаходяться спірні земельні ділянки, в період 2023-2024 років віднесена до територій, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, що виключає їх безпечне використання ТОВ «ЮТС- Агропродукт» як орендарем для отримання сільськогосподарської продукції. Враховуючи наведене та встановлені колегією суддів обставини справи, слід визначити, що земельні ділянки, які знаходяться в межах громади, що визнана як місце забруднення чи імовірного забруднення вибухонебезпечними предметами, не могла бути використана ТОВ «ЮТС- Агропродукт» за умовами договору оренди в період 2023-2024 років, внаслідок чого ТОВ «ЮТС- Агропродукт» як орендар майна звільняється від орендної плати за цей час, як з підстав, визначених законом, так і за умовами договору оренди, які узгоджені його сторонами. Наданий на підтвердження доводів позову позивачем акт візуального обстеження №45 від 05 серпня 2025 року, в результаті обстеження Комісією з візуального обстеження земельних ділянок в межах території Снігурівської міської територіальної громади з проведенням фотофіксації стану земельних ділянок з`ясовано, що земельна ділянка, з кадастровим номером 4825783700:01:000:0084, використовується за цільовим призначенням, зібраний врожай зернових сільгоспкультур 2025 рок, проте таке не свідчить про користування відповідачем (обробіток, сівба та збирання врожаю) цими земельними ділянками у 2023 та 2024 роках. З урахуванням наведеного колегія суддів дійшшла висновку, що у ТОВ «ЮТС- Агропродукт» відсутня вина за невиконання обов`язку зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, оскільки орендар не міг користуватися у цей час орендованим майном із незалежних від нього причин, а саме у зв`язку з тим, що після деокупації 11 листопада 2022 року територія, на якій розташована спірна земельна ділянка, є територією, ймовірно забрудненою вибухонебезпечними предметами, тому орендар не провів посівну кампанію та кампанію щодо збору врожаю. Такі обставини з урахуванням положень частини 6 статті 762 ЦК України є підставою для звільнення відповідача від обов`язку зі сплати орендної плати позивачеві за 2023- 2024 роки, а також виключає застосування до нього наслідків несплати орендної плати у вигляді розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки невиконання обов`язків орендарем відбулося не з вини останнього, а через настання обставин, що перешкоджають використанню орендованої земельної ділянки за призначенням. З урахуванням вказаного вимоги позивача про стягнення орендної плати за 2023-2024 рр. та розірвання договору оренди землі є безпідставними, а тому вони не підлягають задоволенню. За такого доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення норм матеріального та процесуального права безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 в частині розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати за 2023-2024 року, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, а тому апеляційний судом не перевірялось. Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача, скасував рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, то наявні підстави для відшкодування позивачем відповідачу судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 2906 грн 88 коп. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» задовольнити. Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2025 року в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати за 2023,2024 роки та розподілу судових витрат скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 5,3984 га, кадастровий номер 4825783700:01:000:0084, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" та ОСОБА_1 , від 10 травня 2012 року (у редакції додаткової угоди №3500020 від 28 липня 2017 року та додаткової угоди №3500020-7 від 13 жовтня 2021 року до договору оренди землі від 10 травня 2012 року), право оренди за яким перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога - Плюс" на підставі договору №1704/25-21 від 17 квітня 2025 року, та стягнення орендної плати за землю за 2023, 2024 роки, відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» 2906 грн 88 коп. судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді В.В. Коломієць Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 24 лютого 2026 року.