Постанова Харківський апеляційний суд № 646/2984/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2026 року м. Харків справа № 646/2984/25 провадження № 22-ц/818/1250/65 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів колегії Яцини В.Б., Тичкової О.Ю. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк», в особі представника Омельченка Євгена Володимировича на заочне рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2025 року, постановлене суддею Поповою В.О., в с т а н о в и в: У квітні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулось до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь АТ "Акцент Банк" заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101710633452794 від 17.03.2024 у розмірі 85 362 грн 42 коп. станом на 04.04.2025 та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». 17.03.2024, будучи клієнтом Банку, позичальник уклав з Банком кредитний договір АВН0СТ155101710633452794, щодо надання кредиту в розмірі 50 000 грн 00 коп. строком на 60 місяць (тобто до 16.03.2029) зі сплатою процентів у розмірі 75.00 % щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн. (Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту). АТ "А-Банк" свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит згідно до умов кредитного договору. У відповідності до п. п. 3-5 Кредитного договору (Заяви клієнта, далі кредитний договір), ліміт цього договору: 50 000 грн 00 коп. на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 16.03.2029, терміном на 60 місяців. Згідно до п. 6 Кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 75.00 річних. Відповідно до п. 7, позичальник сплачує Банку комісію в розмірі 0.00 грн. Станом на 04.04.2025 заборгованість відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 85 362 грн 42 коп. станом на 04.04.2025, яка складається з: 49 581 грн 10 коп. залишок заборгованості за наданим кредитом ( за тілом кредиту), 32 904 грн 58 коп. залишок заборгованості за процентами, 2 876 грн 74 коп. - залишок заборгованості за пенею та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп. З урахуванням викладеного сторона позивача просила позов задовольнити. Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2025 року задоволено частково позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за № АВН0СТ155101710633452794 від 17.03.2024 станом на 04.04.2025 у розмірі 82 485 (вісімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят п`ять) грн 68 коп., яка складається із: 49 581 грн 10 коп. залишок заборгованості за наданим кредитом ( за тілом кредиту), 32 904 грн 58 коп. залишок заборгованості за процентами Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. Не погоджуючись із заочним рішенням суду Акціонерне товариство «Акцент-Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог, задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі, вирішити питання щодо судових витрат. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, адже ЦК України є не спеціальною, а загальною нормою законодавства, спеціальною нормою є Закон України «Про споживче кредитування». Зазначає, що неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24.01.2024 (оскільки Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24.12.2023 + 30 днів, тобто до 23.01.2024), а з 24.01.2024 заборона на нарахування неустойки відсутня. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» необхідно залишити без задоволення, заочне рішення суду - залишити без змін. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 876 грн 74 коп. загального залишку заборгованості за пенею. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 20.07.2016 відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, за змістом якої відповідач підтвердив, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими у рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. З договором про надання банківських послуг до його укладення ознайомився, з його умовами згоден, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту банку. Зобов`язується виконувати Умови та Правила банківських послуг, а також самостійно знайомитися з їх змінами на сайті А-Банку. Дана заява підписана ОСОБА_1 власноруч (а.с. 7). Згідно Заяви про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101710633452794 від 17.03.2024 просив надати кредит за Послугою «Швидка готівка» на вказаних умовах: вид кредиту - Послуга «Швидка готівка»; тип кредиту кредит строковий; мета отримання кредиту - придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; сума кредиту 50 000 грн 00 коп.; строк кредиту - 60 місяців з 17.03.2024 по 16.03.2019 включно; процентна ставка (фіксована) - 75 % на рік; розмір щомісячного платежу 3 256 грн 14 коп.; номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 5375235207950674; загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить 195 366 грн 39 коп.; погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок НОМЕР_1 . В заяві визначено, що він погоджується що ця Заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять Договір. Примірники отримав, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (а.с. 9-10). Крім того, 17.03.2024 ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», в якому зазначені умови кредитування, аналогічно викладені в Заяві про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101710633452794 від 17.03.2024 (а.с. 8). Отже, сторонами при укладенні договору було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитування кредитними коштами. Заява про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101710633452794 від 17.03.2024, Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», Таблиця обчислення загальної вартості кредиту, підписані відповідачем шляхом накладення електронного підпису. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000 грн 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № TR.34825984.417.65455 від 17.03.2024, де в призначення платежу зазначено: видача кредиту згідно договору № АВН0СТ155101710633452794 від 17.03.2024 (зворотній бік а.с. 12). Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав. Згідно з наданим розрахунком заборгованості за договором № АВН0СТ155101710633452794 від 17.03.2024, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 04.04.2025, становить 85 362 грн 42 коп. станом на 04.04.2025, яка складається з: 49 581 грн 10 коп. залишок заборгованості за наданим кредитом ( за тілом кредиту), 32 904 грн 58 коп. залишок заборгованості за процентами, 2 876 грн 74 коп. - залишок заборгованості за пенею (а.с. 12). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626,628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно зі статтею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Предметом апеляційного розгляду є оскаржуване рішення в частині відмови в задоволені вимог позивача у стягнені пені. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками сторони не оскаржують, а тому рішення в цій частині колегія суддів не перевіряє. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). У постанові Верховного Суду від 06.09.2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України. Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1)в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2)в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3)у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 року у справі № 183/7850/22. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року на території України з 24.02.2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час. Таким чином, враховуючи зміни, які були внесені в перехідні положення ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у задоволенні позову в частині стягнення із відповідача на користь позивача пені в розмірі 2876,74 грн необхідно відмовити. При цьому, апеляційний суд не може погодитися з доводами скаржника про те, що норми ЦК України в питанні нарахування пені є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства Закону України «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є самеЦивільний кодекс України. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Так, основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 362/2159/15-ц. Водночас, як зазначає скаржник у даній справі, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Разом з тим, із системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», про які вказує скаржник, так і п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який застосував суд першої інстанції, відхиляючи відповідні позовні вимоги, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Ураховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції правильно обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги АТ «Акцент Банк» про стягнення заборгованості за пенею. Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення суду в частині, яка оскаржується, підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк», в особі представника Омельченка Євгена Володимировича - залишити без задоволення. Заочне рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді В.Б. Яцина О.Ю. Тичкова