Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/8369/25

Справа № 308/8369/25 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18.02.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Бойко Богдана Богдановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 липня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 липня 2025 року, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору. Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_1 04.06.2025 року о 19 год. 48 хв. на автодорозі М06 (Київ-Чоп), 791 км (400м), керував транспортним засобом марки «BMW» номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Не погоджуючись з даною постановою адвокат Бойко Б.Б. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду, провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає оскаржувану постанову суду незаконною, необґрунтованою, зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи та належним чином не обґрунтовані, також судом неправильно оцінено докази, що призвело до порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. Зазначає, що висновок суду про доведеність вини скаржника у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується належними та допустимими доказами. Звертає увагу, що наявний у справі відеозапис не містить обставин зупинки ТЗ під керуванням ОСОБА_1 , доказів порушення ПДР, які слугували підставою такої зупинки, матеріали справи також не містять; від проходження огляду він не відмовлявся і працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 наслідків відмови від проходження огляду на стан сп`яніння; сам по собі факт не проходження огляду на стан сп`яніння є недостатнім для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП. Зазначає, що відеозаписи з нагрудної камери поліцейського в порушення інструкції не є безперервними, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити, які події відбувалися, а отже і достовірно встановити обставини відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, зокрема і щодо того, чи дійсно мала місце рекомендація інших працівників поліції про можливість пройти огляд самостійно; не зафіксовано оголошення ОСОБА_1 виявлених ознак сп`яніння, відеозапис не містить факту чіткої відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності адвоката Бойко Б.Б., неявка якого із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останній належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, а розгляд справи вже неодноразово відкладався. Заяви про відкладення розгляду справи не надходили. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, та який просив заяву його представника адвоката Бойка Б.Б. про відмову від апеляційної скарги, до уваги не приймати, а вимоги апеляційної скарги задовольнити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку до наступного висновку. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє беручи до уваги такі обставини. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №351467 від 04.06.2025 вбачається, що водій ОСОБА_1 04.06.2025 року о 19 год. 48 хв. на автодорозі М06 (Київ-Чоп), 791 км (400м), керував транспортним засобом марки «BMW» номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від підпису про ознайомлення з протоколом та від дачі пояснення ОСОБА_1 відмовився. Всупереч доводів апеляційної скарги, вказаний протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентною особою в межах повноважень, наданих їй, в якому чітко викладено як суть правопорушення, так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Якихось істотних недоліків протоколу, які б тягли визнання його недопустимим доказом, не вбачається. Незважаючи на заперечення стороною захисту вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №4893586 від 04.06.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 04.06.2025 о 20 год. 15 хв.; актом на стан алкогольного сп`яніння, якому вказано виявлені ознаки; дослідженим відеозаписом, що міститься на DVD диску, який долучено до протоколу, на якому зафіксовано обставини вказаного адміністративного правопорушення, зокрема на такому зафіксовано що працівниками поліції було зупинено водія транспортного засобу марки «BMW» номерний знак НОМЕР_1 за порушення ПДР (користування телефоном під час керування) під час розмови працівником поліції у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю, порушення координації, мови) та запропоновано пройти огляд для виявлення стану алкогольного сп`яніння, водій відразу погодився, однак почав швидко кудись йти від працівників поліції, був зупинений, тривалий час ходив поруч автомобіля, розмовляв по телефону. Після цього працівник поліції знову запитував водія чи проходитиме він огляд, вказував що такі його дії будуть розцінюватись як відмова, на що водій сказав, можете складати протокол. Працівник поліції роз`яснив водію права, та повідомив що за відмову від огляду буде складено протокол, довідками заступника начальника Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області згідно яких транспортний засіб марки «BMW» номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 , а також що ОСОБА_1 за відомостями ГСЦ МВС отримав посвідчення АОВ44102 від 09.10.2008, та іншими матеріалами справи. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, а тому є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими. Доводи апеляційної скарги з про те, що наявний у справі відеозапис не містить обставин зупинки ТЗ під керуванням ОСОБА_1 , доказів порушення ПДР, які слугували підставою такої зупинки, матеріали справи також не містять, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. Згідно відеозапису з бодікамери поліцейського вбачається, що після зупинки автомобіля, працівник поліції відразу підійшов до транспортного засобу, встановивши особу, який був за кермом - ОСОБА_1 , поліцейський оголосив підставу зупинки користування телефоном під час керування, а також про наявність у нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, та запропонував неодноразово останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, а також в медичному закладі, проте водій ОСОБА_1 відмовився, та не заперечував, що вживав алкогольні напої. Поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 права, та повідомив що за відмову від огляду буде складено протокол. Зазначені відеозаписи події відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, згідно яких доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. З цих підстав і відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис не містить факту чіткої відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду. Надані відеозаписи відображають подію адміністративного правопорушення та містять відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому обґрунтовано судом першої інстанції взяті до уваги. Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння. А тому, оскільки на місці зупинки у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, працівник поліції мав право запропонувати йому пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння. При цьому, апеляційний суд зазначає, що виявлені ознаки сп`яніння є суб`єктивною думкою поліцейського, яку він складає на підставі аналізу дій водія під час спілкування із ним, а наявність або відсутність стану сп`яніння у водія перевіряється за допомогою проходження відповідного огляду. В даному випадку, водій ОСОБА_1 відмовився проходити такий огляд, за що передбачена адміністративна відповідальність. Разом з тим, жодних заяв або клопотань, або інших пояснень ОСОБА_1 та його захисника адвоката Бойка Б.Б. з приводу незаконних дій працівників поліції матеріали провадження не містять, а незгода з діями працівників поліції була висловлена ними лише під час подачі апеляційної скарги, що можна розцінювати, як спосіб захисту останнього. Твердження сторони захисту про те, що відеозапис з бодікамери поліцейського не є безперервним, відповідає дійсності, однак процедура огляду на стан алкогольного сп`яніння, зокрема відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку зафіксована безперервним відеозаписом. Таким чином, перерва у відеозаписі для складання протоколу про адміністративне правопорушення не може слугувати безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови, з підстав відсутності в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки дана обставина жодним чином не спростовує зафіксованого факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за інкриміноване йому правопорушення, оскільки, таким є виключно водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом, так як матеріали справи містять достатні відомості на підтвердження даного факту, а тому, на нього поширюються вимоги п. 2.5 ПДР України, що покладають на водія обов`язок, на вимогу працівника поліції, пройти в установленому порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тому, доводи наведені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу і не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 як особи, що керувала транспортним засобом, від проходження огляду був причиною притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, докази здобуті працівниками поліції, згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді апеляційної інстанції в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності у суду апеляційної інстанції не має. У зв`язку з наведеним, доводи апеляційної скарги сторони захистущодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, є безпідставними та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Всі інші доводи, наведені в апеляційній скарзі були предметом ретельного дослідження та змістовного аналізу судом першої інстанції, цілком спростовані висновками, наведеними судом у постанові, інших відомостей, які б могли вплинути на постановлення іншого рішення матеріали справи не містять. Аналогічні посилання в апеляційній скарзі носять загальний характер та є суб`єктивними, у зв`язку з чим апеляційний суд приходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі. При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та є способом його самозахисту. Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено. Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Судом першої інстанції були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень. З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Бойко Богдана Богдановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага