Постанова Київський апеляційний суд № 367/3018/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Унікальний номер справи № 367/3018/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/3673/2026Головуючий у суді першої інстанції - Білогруд О.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2026 Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Верланов С.М., Невідома Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Майко Мариною Валентинівною на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 вересня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів, В С Т А Н О В И В: 17.03.2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, 25.03.2025 надійшла заява про зміну предмета позову. Так, заява мотивована тим, що 02.09.2006 позивачка уклала шлюб з відповідачем, у шлюбі народилися діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12.06.2023 у справі №367/2850/22 шлюб було розірвано. Судовим наказом Ірпінського міського суду Київської області від 01.08.2023 у справі №367/3670/23 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 30.05.2023 і до досягнення дітьми повноліття. В подальшому, для виконання судового наказу позивач звернулась до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) з судовим наказом та заявою про відкриття виконавчого провадження (виконавче провадження ВП НОМЕР_10). Спільні діти проживають разом з позивачем, що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади від 03.10.2014 №2025/003287435 від 31.03.2009, та перебувають на її утриманні. Відповідач з синами не спілкується, жодним чином участі у їх житті та вихованні не приймає. Також, відповідач інколи ігнорує судовий наказ та не сплачує аліменти на дітей, а коли сплачує то ця сума зовсім не значна і не покриває всіх витрат на їх утримання, враховуючи високий рівень життя сьогодні. Відповідач є фізичною особою-підприємцем і має більше ніж достатній рівень матеріального забезпечення, однак не бере участі в оплаті додаткових витрат. У зв`язку з віком витрати на дітей збільшилися, позивачка сплачує кошти за навчання дітей, відвідування ними додаткових занять з репетиторами, технічних засобів для організації навчального процесу, забезпечує їх відпочинок, оздоровленням, подорожі, а також одягом, їжею, лікуванням, тому що діти часто хворіють, а молодший син має проблеми з порушенням роботи опорно-рухової системи, деформацію стоп, що потребує додаткової корекції та носіння спеціального взуття та устілок. Посилаючись на положення статей 141, 150, 180, 182 - 184, 187, 191, 192 Сімейного кодексу України, практику Верховного Суду у рішенні від 16.06.2021 у справі № 643/11949/19, позивачка просила змінити спосіб стягнення аліментів та стягнути з відповідача аліменти на дітей у розмірі 8 000, 00 грн на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30.09.2025 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів задоволено, змінено спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 та стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 аліменти у твердій грошовій сумі. 07.10.2025 представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу у розмірі 17 000,00 гривень. Додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області 03.11.2025заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 (сім тисяч гривень) гривень. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що із відомостей з Державного реєстру фізичних-осіб платників податку про джерела/суми нарахованого доходу за період з 2020 року по 2025 рік, які містяться в матеріалах справи, доходи ОСОБА_1 не змінилися, були і є мінливими щомісяця та існували станом на дату винесення судового наказу. Вказано, що відповідно до статей 181, 192 СК України розмір аліментів може бути змінений судом лише у разі доведеної зміни матеріального чи сімейного стану або стану здоров`я платника чи одержувача аліментів. Сам по собі розмір аліментів не є незмінним, однак підставою для його збільшення або зменшення є саме істотні зміни обставин. Так, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_5 , батьком якого є відповідач, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_6 , батьком якого також є відповідач, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 . Зазначені обставини існували на час видачі судового наказу та існують станом на сьогодні. Суд ці обставини встановив, однак безпідставно не надав їм належного значення. Зазначено, що відповідач у добровільному порядку здійснює додаткові перерахування коштів на навчання та харчування дітей на банківський рахунок старшого сина ОСОБА_3 ; відомості про наявність банківської карти молодшого сина у відповідача відсутні. Посилання суду першої інстанції на те, що такі кошти перераховуються лише на одного з дітей та відсутній контроль за їх використанням, не відповідають нормам матеріального права та усталеній практиці Верховного Суду. Відповідно до статті 179 СК України аліменти є власністю дитини, а неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні ними та на самостійне їх одержання з урахуванням обсягу цивільної дієздатності. Згідно зі статтями 30, 32 ЦК України неповнолітні особи у віці від 14 до 18 років мають право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на власному банківському рахунку. Цей правовий підхід узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.06.2024 у справі № 760/17498/22, відповідно до якої з урахуванням неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів. Зазначено, що банківська карта « Юніор », на яку відповідач перераховує кошти, прив`язана до основної карти матері дитини, що забезпечує можливість контролю за використанням коштів. Відтак грошові перекази, здійснені відповідачем, є коштами на утримання дітей, тоді як окремі платежі, здійснені як подарунки до свят, не є аліментами у розумінні Сімейного кодексу України. На думку сторони відповідача також хибним є той факт, що суд першої інстанції безпідставно враховував, що визначений позивачем розмір аліментів по 8000,00 грн. на кожну дитину відповідає вимогам сімейного законодавства. Діти дійсно потребують коштів на навчання та забезпечення освітніми посібниками, одягом відповідно до віку, харчуванням. Однак відповідач, поза примусовим порядком виконання судового наказу, самостійно здійснює таке забезпечення. Розмір доходів відповідача свідчить про те, що він має фінансову можливість оплачувати аліменти у тому розмірі, який був визначений судовим наказом за заявою позивача та бере безпосередню участь у додаткових, заохочувальних витратах на дітей від першого шлюбу, одночасно утримуючи двох інших малолітніх дітей від теперішнього шлюбу. Судовим наказом з відповідача стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначений розмір аліментів є гарантованим законом і забезпечує належний рівень утримання дітей. При цьому матеріали справи свідчать, що обидва батьки несуть витрати на дітей у співмірному обсязі. Позивачем не доведено ані фінансову спроможність відповідача сплачувати аліменти у збільшеному розмірі, ані необхідність встановлення аліментів саме у сумі 8 000,00 грн на кожну дитину. Тягар доказування таких обставин відповідно до закону покладається на стягувача аліментів. ОСОБА_2 , через свого представника подала відзив, в якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30.09.2025 у справі №367/3018/25, залишивши рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30.09.2025 у справі №367/3018/25 без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені останньою витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. У відзиві на апеляційну скаргу позивачка зазначає, що спільні діти проживають разом із нею, тоді як відповідач належної участі у їх вихованні та забезпеченні не бере; аліменти, визначені судовим наказом, сплачуються ним нестабільно та у розмірі, який не покриває навіть половини фактичних витрат на дітей; з 2023 року витрати на утримання дітей істотно зросли у зв`язку з потребами у навчанні, харчуванні, одязі, відвідуванні гуртків, медичному забезпеченні та загальним подорожчанням, на підтвердження чого подано докази витрат і розрахунок за січень -червень 2025 року на суму 117 453,06 грн (без урахування частини повсякденних витрат). Також позивачка вказує, що відповідач як ФОП має достатній, хоча й нерівномірний дохід (наводяться дані про виплати за окремі місяці 2025 року), у зв`язку з чим визначення аліментів у твердій грошовій сумі є необхідним для стабільного та передбачуваного утримання дітей. Окремо позивачка заперечує доводи про добровільні перекази на рахунок старшого сина, зазначаючи, що такі платежі не є сплатою аліментів на двох дітей, частина з них має характер подарунків, а їх розмір не покриває витрат, які вона несе на утримання обох дітей. У відповідності до вимог частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. З`ясувавши обставини справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин 1, 2 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішивши справу згідно із законом. Суд задовольняючи позов про зміну способу стягнення аліментів виходив із того, що фактичні потреби двох неповнолітніх дітей з огляду на їх вік, навчання, витрати на позашкільне навчання, харчування та медичні потреби зросли, а розмір коштів, який сплачувався за судовим наказом (5 500,00 грн на двох дітей щомісячно), є недостатнім для належного забезпечення їх розвитку, судом зазначено, що відомості про доходи відповідача як ФОП свідчать про наявність у нього фінансової можливості сплачувати аліменти у більшому розмірі, а наявність у відповідача інших малолітніх дітей не звільняє його від обов`язку належно утримувати дітей від першого шлюбу, додаткові перекази на картку старшого сина суд не визнав належним виконанням аліментного обов`язку на двох дітей. Разом з тим апеляційний суд не може погодитись в повній мірі з таким висновком, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2006 у відділі реєстрації актів цивільного стану Ірпінського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 02.09.2006. Рішенням Ірпінського міського суду від 12.06.2023 у справі № 367/2850/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 20.01.2009. ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 18.09.2014. Місце реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - АДРЕСА_1 , разом з матір`ю. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є здобувачем освіти у Відокремленому структурному підрозділі «Ірпінський фаховий коледж Національного університету біоресурсів і природокористування», форма освіти денна, спеціальність «123 Комп`ютерна інженерія», початок здобуття 01.09.2024, закінчення 30.06.2028. ОСОБА_4 є учнем 5-А класу Ірпінського ліцея №2 Ірпінської міської ради Київської ради денної форми навчання та навчається за програмою «Інтелект України». Відповідно до договору № 220583, укладеного ОСОБА_2 з ФОП « ОСОБА_9 » ОСОБА_3 є студентом закладу «Robocode» з навчання робототехніки та програмування дітей віком від 7 до 17 років, строк дії договору до 30.06.2025, згідно пункту 3.1 Договору послуга надається на попередній платній основі, вартість одного місяця навчання становить 2100, 00грн, з розрахунку 525,00 грн за одне заняття. З наданих позивачем платіжних інструкцій вбачається, що ОСОБА_2 у 2023-2025 роках систематично здійснювала перекази грошових коштів на рахунки фізичних осіб та установ з призначенням платежів за навчання дітей, підготовчі курси, факультативні заняття, організацію шкільного харчування, а також на придбання навчальних посібників. Загалом кошти перераховувалися на користь ОСОБА_9 , КВПГХ Ірпінської міської ради, ОСОБА_10 , Ірпінського ВП НУБіП України «ІЕК», а також інших осіб, що підтверджує фактичне несення позивачкою витрат на освіту, харчування та розвиток дітей. На підставі судового наказу, виданого Ірпінським міським судом Київської області від 06.07.2023 у справі 367/3670/23 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину починаючи з 30.05.2023 і до досягнення дітьми повноліття. Згідно листів Ірпінського відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області на примусовому виконанні у службі перебуває ВП НОМЕР_10 з примусового стягнення судового наказу №367/3670/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 30.05.2023. Станом на 18.08.2023, 13.11.2023, 01.11.2024, 12.02.2025, 05.08.2025 заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 25.07.2023 № 83/28 визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . З наданих відповідачем до відзиву платіжних інструкцій вбачається, що ОСОБА_1 упродовж 2023-2025 років здійснював перекази грошових коштів на рахунок Ірпінського ВДВС із призначенням платежу «аліменти» за відповідні місяці. Крім того, до видання судового наказу та після цього ним також здійснювалися перерахування коштів на банківські рахунки ОСОБА_3 та інших осіб із зазначенням призначення платежів «дітям на харчування», «на одяг», «на навчання», «на лікування», «на святкування», «на підготовку до навчання» тощо. Також згідно наданих платіжних документів відповідачем здійснювалися окремі платежі за мобільний зв`язок та інші грошові перекази на потреби дітей. Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем, види діяльності 71.12 «Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах та 47.77 «Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах». Матеріали справи також містять відомості, які надійшли до суду на ухвалу від 18.08.2025, зокрема відомості з Державного реєстру фізичних-осіб платників податку про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_5 , батьком якого зазначено ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_6 , батьком якого зазначено ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 . Діти, як і відповідач зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду,змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Отже, зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ст. 192 ч. 1 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я, здоров`я та матеріального становища дитини. Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Звертаючись до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів, позивачка посилалася на те, що спільні неповнолітні діти проживають разом з нею та повністю перебувають на її утриманні, тоді як відповідач належної участі у їх вихованні та матеріальному забезпеченні не бере, а аліменти, стягнуті на підставі судового наказу у частці від доходу, сплачуються нестабільно та у розмірі, який не покриває фактичних витрат на утримання дітей. Розмір аліментів, що підлягає стягненню, має бути співмірним із дійсними потребами дітей, матеріальним становищем сторін, фактичними обставинами справи та метою аліментного зобов`язання як способу забезпечення належного рівня життя дитини. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з огляду на вік дітей, їх навчання, додаткові освітні потреби, витрати на харчування, одяг, медикаменти, а також з огляду на наявні медичні обставини щодо молодшого сина, потреби дітей з часом зросли, а відтак є підстави для коригування способу та розміру аліментного забезпечення. Разом з тим матеріали справи не містять належних і достатніх доказів, які б у своїй сукупності свідчили про обґрунтованість та необхідність визначення аліментів саме у розмірі 8 000,00 грн на кожну дитину щомісячно, з урахуванням співвідношення заявленого розміру аліментів із фактичними потребами дітей та фінансовими можливостями відповідача. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що хоча підстави для зміни способу стягнення аліментів є наявними, визначений судом першої інстанції їх розмір підлягає коригуванню. Суд бере до уваги, що відповідно до листів органу ДВС заборгованість зі сплати аліментів у відповідні періоди відсутня, а долучені платіжні інструкції підтверджують здійснення відповідачем регулярних платежів у межах виконавчого провадження. Отже, доводи про «систематичне ігнорування судового наказу» у частині наявності стійкої заборгованості об`єктивного підтвердження у матеріалах справи не знайшли. Водночас здійснення відповідачем окремих додаткових переказів (на харчування, одяг, навчання, лікування, святкові події тощо) має характер добровільної допомоги та саме по собі не забезпечує стабільного і передбачуваного рівня утримання двох дітей, а тому не виключає необхідності визначення аліментів у твердій грошовій сумі та коригування їх розміру з урахуванням зростання потреб дітей і принципу участі обох батьків у їх утриманні. Окремо колегія суддів враховує наявність у відповідача двох малолітніх дітей, народжених у 2019 та 2023 роках, яких він також зобов`язаний утримувати. Ця обставина хоч і не є підставою для заниження рівня утримання дітей від першого шлюбу до мінімально можливого та не звільняє відповідача від обов`язку забезпечувати належні умови їх розвитку, однак, підлягає врахуванню за пунктом 3 частини першої статті 182 СК України. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є правильним у частині висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів та необхідності визначення аліментів у твердій грошовій сумі, однак не є достатньо обґрунтованим у частині визначення їх розміру саме по 8 000,00 грн на кожну дитину щомісячно, оскільки матеріали справи не містять належного й достатнього підтвердження того, що саме такий розмір є необхідним та співмірним як із доведеними потребами дітей, так і з фінансовими можливостями відповідача з урахуванням його обов`язків щодо утримання інших дітей та принципу участі обох батьків у забезпеченні потреб дітей. З огляду на встановлені обставини, надані докази витрат, характер доходів відповідача, а також необхідність забезпечення стабільного та достатнього рівня утримання дітей, колегія суддів вважає за можливе визначити аліменти у твердій грошовій сумі у меншому розмірі, ніж визначено судом першої інстанції, який водночас буде достатнім для участі відповідача у покритті витрат на дітей та відповідатиме принципу розумності і справедливості. З урахуванням розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку станом на 2025 рік апеляційний суд дійшов висновку про визначення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі по 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення кожною дитиною повноліття. Відповідно до статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення суду першої інстанції. З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині розміру аліментів. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Майко Мариною Валентинівною задовольнити частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 вересня 2025 року змінити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_9 , на підставі судового наказу, виданого 06.07.2023 Ірпінським міським судом Київської області) аліменти на дітей: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у твердій грошовій сумі у розмірі по 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. У решті рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 вересня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Суддя-доповідач Судді