Постанова Київський апеляційний суд № 753/19487/24

справа № 753/19487/24 провадження № 22-ц/824/3016/2026 головуючий у суді І інстанції Каліушка Ф.А. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 лютого 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання права власності, зняття арешту з рухомого майна та припинення розшуку транспортного засобу, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Дарницького відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач) про визнання права власності та зняття арешту з транспортного засобу марки «ChevroletEvanda», 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 . Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки «ChevroletEvanda», 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_2 25 січня 2015 року ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України за адресою: м. Київ, вул. Пантелеймона Миколи, 13 літ. «Б» були проведені електронні торги щодо реалізації майна належного боржнику ОСОБА_2 , а саме транспортного засобу марки «ChevroletEvanda», 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 . Переможцем вказаних торгів став позивач. Згідно акта про проведені електронні торги, позивачем внесена сума за придбане нерухоме майно - автомобіль марки «ChevroletEvanda», 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 в розмірі 68 171,46 грн. У зв`язку із технічним станом автомобіля позивач не мав можливості відразу після покупки перереєструвати автомобіль на себе, звернувся до Сервісного центру МВС після відновлення автомобіля. Однак, зареєструвати вказаний транспортний засіб на себе позивач позбавлений можливості, оскільки згідно роздруківки інформації з АІС «Контроль АМТ», автомобіль марки «ChevroletEvanda», 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , значиться у розшуку згідно постанови ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва № 308/22 від 3 травня 2012 року; знаходиться під арештом згідно постанови ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва № 59138 від 1 листопада 2011 року за виконавчим листом № 2-266 від 16 травня 2011 року; постанови ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва № 308/22 від 22 лютого 2012 року за наказом № 10/493 від 5 січня 2012 року; ухвали Дарницького районного суду м. Києва № 2-2049/12 від 18 травня 2012 року; постанови ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва №246/18 від 10 лютого 2016 року. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання права власності, зняття арешту з рухомого майна та припинення розшуку транспортного засобу. Не погоджуючись із указаним рішенням адвокат Попович Юлія Олександрівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що рішення у справі жодним чином не може вплинути на права та обов`язки стягувачів у виконавчих провадженнях, в яких боржником був ОСОБА_2 та в межах яких був накладений арешт на транспортний засіб, адже його реалізація вже була проведена саме для задоволення вимог боржників. Зазначає, що процедура реалізації майна на прилюдних торгах є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином. Зважаючи на особливості правовідносин, пов`язаних із проведенням прилюдних торгів, на яких Дарницький ВДВС виступає продавцем майна, помилковими є висновок суду першої інстанції, що відповідачем має бути стягувач у виконавчому провадженні, а не відділ ДВС. Адже саме відділ ДВС після реалізації майна мав обов`язок зняти арешт з цього майна. Крім того звертає увагу, що виконавчі провадження, в межах яких накладено арешт на спірний автомобіль вже знищені, встановити стягувачів у межах вказаних виконавчих проваджень не є можливим, до того ж позивач не був боржником, а відтак не володіє жодною інформацією щодо ймовірних сторін виконавчих проваджень. Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив. У судове засідання учасники справи не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронну та поштову адреси, що підтверджується звітом про доставку поштової кореспонденції та рекомендованим повідомленням. За таких обставин та керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи та їхніх представників. З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником транспортного засобу марки «ChevroletEvanda», 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , з 2006 року є ОСОБА_2 . Відповідно до акта про проведені електронні торги від 03 березня 2015 року, позивача ОСОБА_1 визначено переможцем електронних торгів, на яких було реалізовано зазначений автомобіль. Згідно вказаного акта позивачем внесена сума за придбане нерухоме майно - автомобіль марки «ChevroletEvanda», 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , в розмірі 68 171,46 грн. Згідно роздруківки інформації з АІС «Контроль АМТ», автомобіль марки «ChevroletEvanda», 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 значиться у розшуку згідно постанови ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва № 308/22 від 03 травня 2012 року; знаходиться під арештом згідно постанови ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва № 59138 від 01 листопада 2011 року за виконавчим листом № 2-266 від 16 травня 2011 року; постанови ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва № 308/22 від 22 лютого 2012 року за наказом № 10/493 від 05 січня 2012 року; ухвали Дарницького районного суду м. Києва № 2-2049/12 від 18 травня 2012 року; постанови ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва №246/18 від 10 лютого 2016 року. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки предметом спору є вимога власника про виключення відомостей про арешт належного йому майна, накладеного державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій щодо боржника ОСОБА_2 , тому Дарницький ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є неналежним відповідачем по справі. Водночас клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач не заявляв. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку із пред`явленням вимог до неналежного відповідача. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного. Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а відповідно до статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. У відповідності до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном Частиною 4 статті 263 ЦПК України установлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) виклала висновок про те, що … [вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції]. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зроблено висновок про те, що … [відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору]. Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. Подібний висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19). Із змісту позовної заяви установлено, що позивач звернувся до суду з позовом до Дарницького відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та просив ухвалити рішення про визнання права власності та зняття арешту з автомобіля марки «ChevroletEvanda», 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 . Відповідач ? це особа, яка, на думку позивача або відповідного уповноваженого суб`єкта порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягується до справи у зв`язку із позовною вимогою, яка пред`являється до нього. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження». Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Матеріали цивільної справи не містять клопотання позивача про заміну неналежного відповідача, відтак суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову. Доводи скаржника про надмірний формалізм та обмеження доступу до суду відхиляються, оскільки відмова у задоволенні позову зумовлена пред`явленням його до неналежного відповідача. У такому випадку визначення кола відповідачів є виключною прерогативою позивача, а тому помилка позивача у визначенні належного відповідача не може покладатися на суд, не свідчить про прояв надмірного формалізму та не перешкоджає зверненню до суду із позовом із визначенням належного суб`єктного складу. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. Зокрема безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що виконавчі провадження, в межах яких накладено арешт на спірний автомобіль вже знищені, встановити стягувачів у межах вказаних виконавчих проваджень не є можливим, позивач не був боржником, а відтак не володіє жодною інформацією щодо ймовірних сторін виконавчих проваджень. Самим позивачем у цій справі надано акт про проведені електронні торги від 03.03.2015 року, у якому вказані стягувач ПАТ "ДОБУ", боржник ОСОБА_2 та державний виконавець відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві. Проте позивачем подано позов про визнання права власності до Дарницького відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління МЮ. Під час перегляду справи в апеляційному суді порушень норм процесуального права судом першої інстанції, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено. Відповідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин колегія суддів робить висновок, що у задоволенні апеляційної скарги належить відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, як таке, що ґрунтується на установлених обставинах у справі та ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 20 лютого 2026 року. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба