Постанова 4811 № 462/106/26

Справа № 462/106/26 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н. М. Провадження № 22-ц/811/171/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий-суддя Цяцяк Р.П., судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 07 січня 2026 року, В С Т А Н О В И В: Оскаржуваною ухвалою позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернуто позивачу(а.с. 52-53). Згадану ухвалу оскаржило ТзОВ «Діджи Фінанс». Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати та «направити матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання щодо прийняття позовної заяви», покликаючись на порушення норм процесуального права. Вказує на те, що позовну заяву подано та підписано з використанням кваліфікованого електронного підпису керівника юридичної особи через підсистему «Електронний суд», що повністю відповідає вимогам ч. 8 ст. 43 та ч. 2 ст. 175 ЦПК України. Зазначає, що серед додатків до позовної заяви міститься автоматично сформований підсистемою «Електронний суд» витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманий шляхом автоматизованого доступу та підписаний кваліфікованою електронною печаткою підсистеми «Електронний суд», що унеможливлює сумнів у достовірності відповідних відомостей (а.с. 58-64). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. У справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції», рішення від 04 грудня 1995 року), Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти. У справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», рішення від 28 жовтня 1998 року) та у справі Miragall Escolano and others v. Spain («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», рішення від 13 січня 2000 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення суду з прав людини De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В). Таким чином, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, повернення позовної заяви ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором суд мотивував тим, що ця позовна заява подана до суду 06.01.2026 року та підписана Романенком Михайлом Едуардовичем, як представником позивача. При цьому до матеріалів справи долучено виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де зазначено що керівником ТОВ «Діджи Фінанс» є Романенко М. Е., «однак дата видачі такої виписки 15.11.2022 року», а також витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який «сформований в системі «Електронний суд» 30.10.2024 року», та витяг про прийняття на роботу Романенка М. Е. № 7-к від 05.10.2022 року. В той же час, «підтверджуючих документів, що позовна заява подана за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, станом на день подачі позову, суду не надано». При цьому суд вважає, що «належним підтвердженням, що довіреність від імені юридичної особи видна за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, зокрема, може бути витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який сформований в системі «Електронний суд» станом на день звернення». ЦПК України встановлено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (частина 2 статті 175), і що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (частина 7 статті 177). Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Згідно з ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 подано та підписано Романенком Михайлом Едуардовичем, як представником позивача, з використанням кваліфікованого електронного підпису керівника юридичної особи через підсистему «Електронний суд», а відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника в порядку самопредставництва без необхідності оформлення довіреності. До позовної заяви долучено виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якої вбачається що керівником згаданого ТОВ є саме Романенко Михайло Едуардович (а.с. 10). Згідно з пунктом 8.5 Інструкції з використання підсистеми «Електронний кабінет» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, для реєстрації та використання електронного кабінету юридичної особи застосовується кваліфікований електронний підпис її керівника, при цьому повноваження керівника автоматично перевіряються за даними ЄДР. Відповідно до пункту 8.7 зазначеної Інструкції, до поданих через кабінет документів автоматично додається витяг з ЄДР, засвідчений системним КЕП. Таким чином, сам факт подання позовної заяви від імені юридичної особи через підсистему «Електронний суд» із використанням КЕП керівника та автоматично сформованого витягу з ЄДР об`єктивно виключає можливість подання такої заяви особою без відповідних повноважень. Отже, матеріали справи містять належні та допустимі докази повноважень керівника ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Романенка Михайла Едуардовича на підписання та подання позовної заяви. Крім цього, відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних). Верховним Судом в ухвалі від 23 січня 2020 року у справі № 926/1336/19 викладено позицію про те, що якщо до поданої заяви (скарги) не додано установчих документів, що підтверджують повноваження особи станом на момент подання заяви (скарги), і такі документи відсутні в матеріалах справи, то суд не позбавлений права перевірити відомості щодо: прізвища, ім`я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, а також дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У постанові від 04 серпня 2022 року у справі № 640/12628/21 Верховний Суд зауважував, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань судочинства, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень. Враховуючи наведене вище в сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що повернення оскаржуваною ухвалою позовної заяви ТОВ «Діджи Фінанс» до Маліченко О.Є.з мотивів, які викладені в цій ухвалі, було неправомірним, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369 ч.2, 374 п.6, 379 п.п. 3, 4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити. УхвалуЗалізничного районного суду міста Львова від 07 січня 2026 року скасувати і направити справу для продовження її розгляду до згаданого суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 23 лютого 2026 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.