Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/11221/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/593/26 Справа № 243/11221/25 Суддя у 1-й інстанції - Гончарова А. О. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2026 року м.Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., захисника Прокопцева С.В. розглянувши апеляційну скаргу захисника Прокопцева С.В. на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2025 року, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення,- ВСТАНОВИВ: Згідно постанови 22.11.2025 о 08-55 год. в м. Слов`янськ, Краматорського району, Донецької області, по вул. Риноква,5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 217030 номерний знак НОМЕР_2 , перебуваючи з ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя). Від проходження огляду для визначення стану сп`яніння у медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху (далі ПДР), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір. Не погодившись з постановою суду Прокопцевим С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , оскаржено її в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 , а постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження. Вказує, що відсутні належні та підтверджені докази законних підстав для зупинення транспортного засобу, оскільки у протоколі не зазначено правових підстав зупинки, а матеріали справи не містять доказів вчинення порушення ПДР, на яке послався суд. Зазначає, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, є неналежним і недопустимим доказом, оскільки він виготовлений із порушенням вимог Інструкції МВС щодо безперервності відеофіксації та порядку використання технічних засобів. Вказує, що суд не надав належної оцінки тому, що докази у справі зібрані з порушенням встановленого законом порядку, а тому не можуть бути покладені в основу висновків про винуватість особи. Зазначає, що поліцейськими було порушено порядок проведення огляду на стан сп`яніння, зокрема відсутні докази роз`яснення ОСОБА_1 обов`язку пройти огляд, а сама процедура не відповідала вимогам ст. 266 КУпАП, що тягне недійсність такого огляду. Вважає, що не було дотримано порядку відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, а матеріали справи не містять доказів фактичного виконання вимог закону щодо такого відсторонення. Зазначає, що у справі відсутні належні докази перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, а зазначені у протоколі ознаки не підтверджені об`єктивними даними та не узгоджуються з поведінкою особи, зафіксованою на відеозаписі. Вказує, що судом не було забезпечено всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення необґрунтованої постанови. Просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити. Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін за таких підстав. Суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи сторони захисту стосовно повернення попередньо поданої апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди із процесуальним рішенням апеляційного суду про її повернення у зв`язку з недодержанням вимог закону при поданні. Разом із тим таке процесуальне рішення не передбачає його окремого оскарження та не є предметом перегляду в межах даного апеляційного провадження. Апеляційний суд не погоджується з трактуванням стороною захисту норм процесуального закону, яким надано власне тлумачення порядку подання апеляційної скарги та наслідків недодержання встановлених вимог. Водночас суд виходить із необхідності забезпечення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, реального доступу до правосуддя. Недодержання вимог закону адвокатом при первинному поданні апеляційної скарги та їх довільне трактування не можуть бути поставлені в провину особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, та бути підставою для позбавлення її права на апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції. З урахуванням того, що при повторному поданні апеляційної скарги недоліки були усунуті, апеляційний суд визнав причини пропуску строку поважними та поновив строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення. Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до п. 2.9 ПДД України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА № 094544 від 22.11.2025, з якого слідує, що 22.11.2025 о 08-55 год. в м. Слов`янськ, Краматорського району, Донецької області, по вул. Риноква,5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 217030 номерний знак НОМЕР_2 , перебуваючи з ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя). Від проходження огляду для визначення стану сп`яніння у медичному закладі водій відмовився. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 останньому були роз`яснені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, положення статті 63 Конституції України. Направленням на огляд ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції 22.11.2025 о 08-55 год. до КЛПУ Наркологічний диспансер м. Краматорськ у м. Слов`янськ» у зв`язку із виявленими ознаками сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, та його відмовою від проходження огляду, зазначеною у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Даними з рапорту інспектора взводу № 2 роти № 2 БПП в м. Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП сержанта поліції М.Беляніна від 22.11.22025, щодо виявлення адміністративного правопорушення. Носієм інформації з відеозаписами з Bodycam Motorola VB 400 Solutions 474883, долученого до матеріалів справи, export-xsg6z.mp4, з яких вбачається, що 22.11.2025 о 08-55 год. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ВАЗ 217030 номерний знак НОМЕР_2 , був зупинений працівниками поліції, за порушення ПДР (поворотник не спрацював під час маневру) (08:55:36). Працівником поліції повідомлено ОСОБА_1 , що у нього вбачаються ознаки наркотичного сп`яніння, було запропоновано проходження огляду на стан сп`яніння у лікаря-нарколога у медичному закладі (08:55:36), на що ОСОБА_1 погодився проходити такий, але під час доставки до медичного закладу ОСОБА_1 підтвердив вживання наркотичних речовин та відмовився проходити такий (08:58:19). Після повідомлення працівником поліції, що за таке правопорушення передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 були роз`яснені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП та положення ст. 63 Конституції України, складено протокол за ст. 130 КУпАП, який підписаний ОСОБА_1 без зауважень. Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП. Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції також встановив, що суд першої інстанції повно дослідив усі доводи сторони захисту, заявлені під час розгляду справи, які збігаються з доводами апеляційної скарги. Суд першої інстанції надав обґрунтовані відповіді на ці доводи, виклавши чіткі причини їх неприйняття, та не встановив підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів законних підстав для зупинки транспортного засобу є безпідставними. Із відеозапису вбачається, що причиною зупинки було порушення Правил дорожнього руху (неспрацювання покажчика повороту під час маневру), про що водія було повідомлено одразу після зупинки. Крім того, питання правомірності дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу як самостійного управлінського рішення не є предметом розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та віднесене до юрисдикції адміністративних судів. У межах даного провадження суд оцінює належність і допустимість доказів, отриманих у ході такої зупинки. Порушень, які б тягнули недопустимість доказів, судом не встановлено. Твердження апелянта про неналежність і недопустимість відеозапису у зв`язку з нібито перериванням фіксації та порушенням відомчих інструкцій є необґрунтованими. Відеозапис долучений до матеріалів справи у встановленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 251 КУпАП та ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», а його зміст дозволяє повно та об`єктивно встановити послідовність подій, характер спілкування водія з працівниками поліції, факт повідомлення про ознаки сп`яніння, пропозицію пройти огляд та подальшу відмову. Доводи про його нібито неповноту чи монтаж мають суб`єктивний характер, жодними належними доказами не підтверджені та не спростовують встановлених обставин. Посилання апелянта на порушення вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції щодо порядку проведення огляду є безпідставними. З матеріалів справи та відеозапису вбачається, що працівник поліції, виявивши ознаки наркотичного сп`яніння, запропонував ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі, що відповідає вимогам Інструкції. Водій спочатку погодився, однак у подальшому від проходження огляду відмовився. Право поліцейського виявляти водіїв із ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чітко регламентоване законами України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух», постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 та наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння». Суд звертає увагу, що відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, невиконання вимог щодо проходження огляду на стан сп`яніння тягне адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Для настання відповідальності не має значення причина відмови водія від проходження огляду, за винятком обставин, передбачених ст. 17 КУпАП. Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Водій, як учасник дорожнього руху, несе обов`язок знати не тільки ПДР, але й норми законодавства, що регулюють його відповідальність. Доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння є безпідставними, оскільки відповідальність у даному випадку настала саме за відмову від проходження огляду. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає не лише за керування у стані сп`яніння, а й за сам факт відмови від проходження огляду у встановленому порядку. Причини такої відмови правового значення не мають, якщо відсутні обставини, передбачені ст. 17 КУпАП, які в даній справі не встановлені. Доводи про недотримання порядку відсторонення від керування транспортним засобом також є необґрунтованими. З відеозапису вбачається, що водія було повідомлено про відсторонення від керування. Суд першої інстанції дослідив усі наявні докази, надав їм належну оцінку відповідно до ст. 252 КУпАП, перевірив доводи сторони захисту та мотивовано відхилив їх. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та не свідчать про порушення норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення оскаржуваної постанови. Вони зводяться до переоцінки доказів та власного тлумачення норм законодавства і не містять об`єктивних підстав для скасування судового рішення. Дії, вчинені ОСОБА_1 є умисними, становлять підвищену суспільну небезпеку, створюють реальну загрозу безпеці дорожнього руху та учасникам цього руху, що обґрунтовує необхідність застосування передбаченого законом комплексного стягнення, зокрема позбавлення права керування транспортними засобами. Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а постанова є незаконною та необґрунтованою, не знайшли свого підтвердження. Такі твердження апелянта суд розцінює як спробу уникнути адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вчиненні якого встановлена вина ОСОБА_1 . Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді міського суду відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Прокопцева С.В. залишити без задоволення. Постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2025 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя