Постанова 4821 № 703/2281/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2026 року м. Черкаси Справа № 703/2281/25 Провадження № 22-ц/821/329/26 Категорія: 312000000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючої Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М., секретаря Кукушкіної А. О., учасники справи: позивач Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго», представник позивача Удовенко Олександр Вікторович, відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 жовтня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 23 квітня 2025 року КП «Смілакомунтеплоенерго», через систему «Електронний суд», звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що починаючи з 01.02.2018 КП «Смілакомунтеплоенерго», є надавачем послуг в сфері теплопостачання згідно рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 23.02.2018 року за № 70 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг», в тому числі і до багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.10.2021 (опубліковано на офіційному сайті Смілянської міської ради за посиланням http://smila-rada.gov.ua/). Відповідно до п. 4 Індивідуального договору від 25.10.2021, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги. Будинок АДРЕСА_1 приєднаний до теплових мереж від котельні Підприємства. У будинку АДРЕСА_1 встановлено прилад комерційного обліку теплової енергії тепловий лічильник, згідно ст. 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Факт постачання теплової енергії у будинок, в якому знаходиться квартира споживача підтверджується спільними актами з балансоутримувачем будинку, про подачу теплової енергії кожного опалювального сезону, які розпочинаються та завершуються згідно до рішень виконавчого комітету Смілянської міської ради. Відповідно до протоколу 1/8 від 11 січня 2012 року загальних зборів ОК «Оризон» затверджено список членів ОК «Оризон», згідно якого по квартирі АДРЕСА_2 членом є ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що відповідач не належним чином виконує обов`язок по оплаті за отримані послуги з постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування, у зв`язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем за теплову енергію в сумі 33148 грн 40 коп. за період з листопада 2022 року по березень 2025 року та за абонентське обслуговування у сумі 1095 грн 48 коп. за період з листопада 2021 року по березень 2025 року, що в загальному складає 34243 грн 88 коп. Вказує, що не виконання обов`язку з оплати житлово-комунальних послуг порушує права позивача щодо отримання плати за надані послуги, порушує фінансовий стан Підприємства та спричиняє збитки. Нарахування плати за надані послуги, у період виникнення заборгованості, здійснювалося за тарифами, затвердженими рішеннями виконавчого комітету Смілянської міської ради № 83 від 28.02.2019, № 511 від 21.10. 2021, № 392 від 30.09.2022, № 365 від 28.09.2023 та № 506 від 26.09.2024. Посилається на дію ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності, згідно якої, за прострочення виконання зобов`язання боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків. На підтвердження позовних вимог позивачем надано суду розрахунок щодо заборгованості за теплопостачання, абонентське обслуговування, 3% річних, інфляційних втрат та пені. З урахуванням викладених обставин, КП «Смілакомунтеплоенерго» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь борг за надання послуг з постачання теплової енергії (в тому числі за абонентське обслуговування) за період з листопада 2021 року по березень 2025 року в розмірі 34243 грн 88 коп., втрати від інфляції в сумі 3615 грн 15 коп., 3% річних в сумі 870 грн 30 коп., пеню в розмірі 1058 грн 86 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17.10.2025 позовні вимоги КП «Смілакомунтеплоенерго» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Смілакомунтеплоенерго» 33148 грн 40 коп. боргу за теплову енергію за період з листопада 2022 року по березень 2025 року, 1095 грн 48 коп. боргу за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по березень 2025 року, 3615 грн 15 коп. інфляційних втрат, 870 грн 30 коп. 3% річних, 1058 грн 86 коп. пені та 2422 грн 40 коп. судового збору, а всього 42210 грн 59 коп. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_1 , користуючись послугами з теплопостачання позивача КП «Смілакомунтеплоенерго», оплату не здійснював, у зв`язку з чим виникла заборгованість за надані послуги. Стягуючи з відповідача на користь позивача інфляційні втрати, 3% річних та пеню, суд першої інстанції виходив з наданого позивачем розрахунку, який відповідачем ОСОБА_1 спростований не був. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 12.12.2025, ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає до скасування, просить : скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 жовтня 2025 року по справі № 703/2281/25 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Смілакомунтеплоенерго» 33148 грн 40 коп. боргу за теплову енергію за період з листопада 2022 року по березень 2025 року; в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Смілакомунтеплоенерго» 1095 грн 48 коп. боргу за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по березень 2025 року; в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Смілакомунтеплоенерго» 3615 грн 15 коп. інфляційних втрат; в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Смілакомунтеплоенерго» 870 грн 30 коп. 3% річних; в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Смілакомунтеплоенерго» 1058 грн 86 коп. пені; в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Смілакомунтеплоенерго» 2422 грн 40 коп. судового збору; постановити нове рішення, яким: відмовити КП «Смілакомунтеплоенерго» в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Смілакомунтеплоенерго» 42210 грн 59 коп. повністю. У разі відмови в задоволенні пункту 11 просить: відмовити КП «Смілакомунтеплоенерго» в задоволенні позовних про стягнення з ОСОБА_1 в сумі 182 грн 88 коп. за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року, що знаходиться поза межами трьохрічного строку позовної давності; відмовити КП «Смілакомунтеплоенерго» в задоволенні позовних вимоги про стягнення з ОСОБА_1 3615 грн 15 коп. інфляційних втрат; відмовити КП «Смілакомунтеплоенерго» в задоволенні позовних вимоги про стягнення з ОСОБА_1 870 грн 30 коп. 3% річних; відмовити КП «Смілакомунтеплоенерго» в задоволенні позовних вимоги про стягнення з ОСОБА_1 1058 грн 86 коп. пені. 15.12.2025 на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшли доповнення до апеляційної скарги на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17.10.2025 в яких скаржник додатково просить суд: визнати заперечення ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.10.2025 про відмову в задоволенні клопотань відповідача від 04.09.2025 обґрунтованими; скасувати ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.10.2025 про відмову в задоволенні клопотань відповідача від 04.09.2025 в частині відмови в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; скасувати ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.10.2025 про відмову в задоволенні клопотань відповідача від 04.09.2025 в частині відмови в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів; скасувати ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.10.2025 про відмову в задоволенні клопотань відповідача від 04.09.2025 в частині відмови в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, постановити нову ухвалу, якою визнати справу № 703/2281/25 за позовом КП «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг такою, що підлягає до розгляду за правилами загального позовного провадження. Постановити проводити розгляд справи в апеляційному провадженні за викликом та участю сторін. Задовольнити клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів. Витребувати з позивача КП «Смілакомунтеплоенерго» наступні докази: первинні документи бухгалтерського обліку, які є підставою для відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 на платника: « ОСОБА_1 »; первинні документи бухгалтерського обліку, які вказують на дату відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 на платника: « ОСОБА_1 »; первинні документи бухгалтерського обліку, які вказують джерело отримання персональних даних платника « ОСОБА_1 », необхідних для відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 та здійснення господарських операцій по цьому рахунку; документи, які підтверджують встановлення КП «Смілакомунтеплоенерго» лічильника теплової енергії модель SHARKY TYP: 775 заводський номер 55744779; задовольнити клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі. Зупинити апеляційне провадження у справі № 703/2281/25 за позовом КП «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 580/2687/19 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Смілянської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, що пов`язане з порушенням прав споживача та зобов`язання вчинити дії, що розглядається Черкаським окружним адміністративним судом у порядку адміністративного судочинства. Зупинити апеляційне провадження у справі № 703/2281/25 за позовом КП «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 703/2330/22 провадження № 61-11987ск25і, що розглядається Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в порядку цивільного судочинства. Скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17.10.2025 у справі № 703/2281/25 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Смілакомунтеплоенерго» 1094 грн 48 коп. заборгованості за абонентське обслуговування. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи у зв`язку з чим суд порушив норми процесуального права. Крім того вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права. Вказує, що Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.10.2021 не являється підставою для виникнення правовідносин між Комунальним підприємством та ОСОБА_1 , не створює для останнього жодних зобов`язань по оплаті послуг з централізованого опалення. Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є таким, що порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, незаконне заволодіння майном (грошовими коштами) фізичної особи. Недійсність такого правочину, встановлена законом. В силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України такий правочин є нікчемним. Зазначає, що належними доказами підключення квартири відповідача до системи централізованого опалення будинку є акт перевірки стану внутрішньо будинкових систем централізованого опалення будинку АДРЕСА_1 . Проте, таких доказів підключення квартири відповідача до системи централізованого опалення будинку позивачем не надано. Акти перевірки комунальним підприємством стану внутрішньо-будинкових систем централізованого опалення будинку АДРЕСА_1 за спірний період з листопада 2022 по березень 2025 суду в матеріалах справи відсутні. Вважає акти подачі теплоносія до будинку від 01.02.2018, 16.11.2018, 01.11.2019, 09.10.2020 не належними та допустимими доказами фактичного отримання послуги з теплопостачання, оскільки вони не підтверджують постачання безпосередньо до квартири відповідача. Зазначає, що позивачем не надано доказів фактичного надання послуги не тільки до квартири відповідача, а і взагалі до будинку за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року. Вказує, що суд першої інстанції не сприяв учаснику судового процесу відповідачу в реалізації його прав, передбачених ЦПК України порушення п. 4 ч. 4 ст. 12 ЦПК України; відмовив в прийнятті до розгляду разом з первісним позовом зустрічної позовної заяви; відмовив в задоволенні клопотання про подання та витребування доказів. Судом першої інстанції не застосовані при вирішенні спору +4 посилання України. Також, на думку скаржника, судом першої інстанції порушені норми матеріального права при стягненні сум 3% річних та пені. Відзив на апеляційну скаргу 06.01.2026 року від представника КП «Смілакомунтеплоенерго» - Удовенка О. В. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17.10.2025 залишити без змін. Відзив мотивований тим, що Індивідуальний договір повністю відповідає Типовому індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженому постановою КМУ від 21.08.2019 №

830. Вказує, що усі посилання скаржника на відсутність між сторонами договірних правовідносин, зокрема «фізично підписаного» договору, носять надуманий характер, оскільки не позбавляють скаржника від обов`язку оплачувати надані послуги, які він фактично отримував. Посилання ОСОБА_1 на те, що розрахунок боргу здійснено за тарифами, що перевищують економічно обґрунтовані значення є безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявні рішення органу місцевого самоврядування, якими встановлені тарифи на послуги з постачання теплової енергії, застосовані при нарахуванні плати за такі послуги. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції проігнорував факт пред`явлення позовних вимог (в т.ч. і про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені) поза межами строків позовної давності та в період дії воєнного стану не відповідають дійсності. Вважає, що судом першої інстанції жодних порушень норм матеріального та процесуального права допущено не було, а отже рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17.10.2025 в повній мірі відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України. Фактичні обставини справи КП «Смілакомунтеплоенерго» здійснює господарську діяльність в сфері теплопостачання згідно ліцензій Черкаської обласної державної адміністрації від 19.10.2017 № 639, 640,641 (т.1, а.с.8-10). Починаючи з 01.02.2018 КП «Смілакомунтеплоенерго», є надавачем послуг в сфері теплопостачання згідно рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 23.02.2018 за № 70 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг», в тому числі і до багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 25 жовтня 2021 року (опубліковано на офіційному сайті Смілянської міської ради за посиланням http://smila-rada.gov.ua/). Згідно відомостей про склад осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні від 13.08.2024 та довідки Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Смілянської міської ради № 01-16/886 від 25.04.2025 відповідач ОСОБА_1 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_2 з 24.07.1987 по день розгляду справи (т.1, а.с.34). Відповідач ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_3 . Дані обставини не заперечуються сторонами, тому доведенню не підлягають. З повідомлення КП «ЧООБТІ» № 120 від 02.11.2023 вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 , не зареєстровано (т.1, а.с.33 на звороті). Розпорядженнями Черкаської обласної державної адміністрації № № 639, 640, 641 від 19.10.2017 КП «Смілакомунтеплоенерго» видано ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та з постачання теплової енергії (т.1, а.с.8-10). Позивачем до позовної заяви надано індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.10.2021, який є типовим, та який розміщений на офіційній сторінці Смілянської міської ради, а також додаток до типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії Заяву-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Розміщення вказаних документів на інтерент сторінці міської ради, підтверджується скріншотом з офіційної інтернет сторінки Смілянської міської ради (т.1, а.с.11-17). Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 70 від 23.02.2018 визначено виконавців житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з постачання теплової енергії для об`єктів усіх форм власності КП «Смілакомунтеплоенерго» з 01.02.2018 (т.1, а.с.18). Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 83 від 28.02.2019 встановлено КП «Смілакомунтеплоенерго» тарифи для населення на послугу з централізованого опалення для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії 55,32 грн за 1 кв. м (з ПДВ); для населення на послугу з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії 2300,21 грн/Гкал (з ПДВ) (т.1, а.с.19). Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 511 від 21.10.2021 встановлено КП «Смілакомунтеплоенерго» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для категорії споживачів «Населення» (з ПДВ): тариф на теплову енергію 2544,00 грн/Гкал за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії 1895,89 грн/Гкал; тариф на транспортування теплової енергії 594,99 грн/Гкал;, тариф на постачання теплової енергії 53.12 грн/Гкал (т.1, а.с.20). Наказом КП «Смілакомунтеплоенерго» № 242 від 21.10.2021 встановлено розмір плати за абонентське обслуговування на постачання теплової енергії щомісячно протягом року на одного абонента, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами: для споживачів без вузлів комерційного обліку ТЕ 16,78 грн; для споживачів з вузлами комерційного обліку ТЕ, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтплоенерго» з врахуванням обслуговування ВКО ТЕ 30,48 грн; для споживачів з вузлами комерційного обліку ТЕ, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтеплоенерго» з урахуванням обслуговування ВКО ТЕ 20,17 грн (т.1, а.с.22). Наказом КП «Смілакомунтеплоенерго» № 80 від 30.09.2022 встановлено розмір плати за абонентське обслуговування на постачання теплової енергії щомісячно протягом року на одного абонента, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами: для споживачів без вузлів комерційного обліку ТЕ 13,49 грн; для споживачів з вузлами комерційного обліку ТЕ, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтплоенерго» з врахуванням обслуговування ВКО ТЕ 25,54 грн.; для споживачів з вузлами комерційного обліку ТЕ, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтеплоенерго» з урахуванням обслуговування ВКО ТЕ 16,61 грн (т.1, а.с.22 на звороті). Наказом КП «Смілакомунтеплоенерго» № 80 від 12.09.2023 встановлено розмір плати за абонентське обслуговування на постачання теплової енергії щомісячно протягом року на одного абонента, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами: для споживачів без вузлів комерційного обліку ТЕ 11,80 грн; для споживачів з вузлами комерційного обліку ТЕ, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтплоенерго» з врахуванням обслуговування ВКО ТЕ 23,77 грн.; для споживачів з вузлами комерційного обліку ТЕ, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтеплоенерго» з урахуванням обслуговування ВКО ТЕ 14,52 грн (т.1, а.с.23). Наказом КП «Смілакомунтеплоенерго» № 63 від 19.09.2024 встановлено на період з 01.10.2024 по 30.09.2025 розмір плати за абонентське обслуговування на постачання теплової енергії щомісячно протягом року на одного абонента, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами: для споживачів без вузлів комерційного обліку ТЕ 16,78 грн; для споживачів з вузлами комерційного обліку ТЕ, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтплоенерго» з врахуванням обслуговування ВКО ТЕ 30,48 грн.; для споживачів з вузлами комерційного обліку ТЕ, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтеплоенерго» з урахуванням обслуговування ВКО ТЕ 20,17 грн (т.1, а.с.23 на звороті). У 2017 році по АДРЕСА_1 , було встановлено будинковий прилад обліку теплової енергії (лічильник), що підтверджується копією акту виконаних робіт (надання послуг) від 05.10.2017, довідкою КП «Смілакомунтеплоенерго» від 18.06.2024 , копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 333/302 від 23.07.2020. КП «Смілакомунтеплоенерго», звертаючись в суд з даним позовом, позовні вимоги мотивувало тим, що відповідач ОСОБА_1 не належним чином виконує обов`язок по оплаті за отримання послуги з теплопостачання теплової енергії та за абонентське обслуговування, у зв`язку з чим утворилася заборгованість перед позивачем за період з листопада 2021 року по березень 2025 року включно в розмірі 34 243,88 грн. На підтвердження позовних вимог, позивачем надано суду розрахунок заборгованості згідно якого за надання послуг з постачання теплової енергії (в тому числі за абонентське обслуговування) за період з листопада 2021 року по березень 2025 року заборгованість у розмірі 34243 грн 88 коп., втрати від інфляції в сумі 3615 грн 15 коп., 3% річних в сумі 870 грн 30 коп., пеня в розмірі 1058 грн 186 коп. Позиція Черкаського апеляційного суду Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 19.01.2026 проведення підготовчих дій по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17.10.2025 закінчено, справу призначено до розгляду в Черкаському апеляційному суді в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 28 січня 2026 року відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17.10.2025, встановлено доцільність її призначення за правилами загального позовного провадження та справу призначено до розгляду на 18 лютого 2026 року на 09:00 год., про що повідомлено учасників справи. 17.02.2026 від ОСОБА_1 на адресу апеляційного судунадійшло клопотання про відкладення судового засідання (датоване 16.02.2026) в якому він повідомляє про об`єктивну неможливість прибуття в судове засідання з підстав незадовільного стану здоров`я підвищений артеріальний тиск, часті запаморочення, слабкість. При цьому зазначає, що медична довідка буде надана по закінченню лікування. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зокрема ОСОБА_1 , що засвідчує його клопотання про відкладення справи розглядом. Враховуючи не долучення скаржником до клопотання доказів поважності неявки в судове засідання, що позбавляє суд можливості перевірити їх поважність, те що подаючи клопотання від 26.01.2026, яке надійшло на адресу суду 28.01.2026 про відкладення судового засідання у зв`язку з його хворобою, ОСОБА_1 до клопотання було долучено огляд сімейного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Тернівської сільської ради Черкаської області з датою обстеження 26.01.2026, який підтверджував його хворобу, те, що неявка скаржника в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, колегія судді приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання та розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників справи. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного. Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами. Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У відповідності до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води). Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України. Граничний розмір плати за абонентське обслуговування визначений Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами» від 21.08.2019 № 808, зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 01.09.2021. На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Порядку формування тарифів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2021 № 869 та затвердженого на підприємстві розрахунку плати за абонентське обслуговування на одного абонента для споживачів послуги з постачання теплової енергії в багатоквартирному будинку, яке не перевищує граничного розміру передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808, директором КП «Смілакомунтеплоенерго» видано накази № 242 від 21.08.2021, № 80 від 30.09.2022, № 80 від 12.09.2023 року та № 63 від 19.09.2024 «Про встановлення плати за абонентське обслуговування», якими вирішено встановити розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента на місяць для послуги з постачання теплової енергії, що надається споживача багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами щомісяця протягом року. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»: виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. 29.10.2021 на офіційному сайті Смілянської міської ради за посиланням http://smila-rada.gov.ua опубліковано індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.10.2021. Згідно п. 1 Індивідуального договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України. Відповідно до п. 2 Індивідуального договору, даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті Смілянської міської ради http://smila-rada.gov.ua. Згідно п. 4 Індивідуального договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги. Відповідно до п. 5 Індивідуального договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Згідно п. 11 Індивідуального договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будинку комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року №

315. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал). Відповідно до п. 23 Індивідуального договору, зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) розподільного обліку теплової енергії (приладів-розподілювачів теплової енергії) здійснюється щомісяця споживачем, крім випадів, коли зняття таких показань здійснюються виконавцем за допомогою системи дистанційного зняття показань. Згідно п. 30 Індивідуального договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послуги, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (Офіційний вісник України, 2019 року, № 71, ст.2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плата за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця: http://smila-rada.gov.ua/content/nakaz-vid-21102021-no-242. Відповідно до п. 31 Індивідуального договору, вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Згідно п. 32 Індивідуального договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігається з початком і закінченням календарного місяця відповідно. Відповідно до п. 33 Індивідуального договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Згідно п. 34 Індивідуального договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Відповідно до п. 36 Індивідуального договору, під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли не зазначений споживачем період виникнення переплати, виконавець має право зараховувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди у разі її наявності (за винятком погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві), а у разі відсутності такої заборгованості в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу. Згідно п. 37 Індивідуального договору, у разі коли споживач вніс плату виконавцю за розрахунковий період не в повному обсязі або більшому, ніж зазначено в рахунку, обсязі, виконавець здійснює зарахування коштів згідно з призначенням платежу. За відсутності призначення платежу у тому порядку: в першу чергу в рахунок плати за послуги; в другу чергу в рахунок плати за абонентське обслуговування. Відповідно до п. 38 Індивідуального договору, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору. Згідно пп. 1 п. 40 Індивідуального договору, споживач має право одержувати своєчасно та належної якості послугу згідно із законодавством та умовами цього договору. Відповідно до пп. 3 п. 41 Індивідуального договору, споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором. Згідно пп. 5 п. 42 Індивідуального договору, виконавець має право звертатися до суду в разі порушення споживачем умов цього договору. Відповідно до пп.1-2 п. 43 Індивідуального договору, виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість послуги згідно із законодавством та умовами цього договору; забезпечити надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору. Пунктами 51-52 Індивідуального договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. За змістом положень ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до норм ст. ст. 641, 642 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Частинами 1 та 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач). Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Згідно з п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Частиною 2 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII визначено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до абз. 6 ч. 1, ч. 3 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вище зазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічний правовий висновок викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 12/8916/17, Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 401/710/15-ц, від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16, від 16.09.2020 року у справі № 755/10683/17, від 13.03.2019 у справі № 521/3743/17-ц). За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 539/2869/16-ц висловив висновок про те, що постачання теплової енергії та гарячої води здійснюється не квартирі як об`єкту права власності, а певному суб`єкту (власнику, співвласнику, наймачу, суб`єкту сервітуту тощо), який проживає в квартирі. З урахуванням цього, постачальник самостійно визначає особу або осіб, які є споживачами за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу і мають відповідати за позовом про стягнення відповідної заборгованості. При розгляді справи судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_2 . Вказана квартира від системи централізованого опалення не відключена, система її опалення приміщень єдина з житловим будинком. КП «Смілакомунтеплоенерго» довело, що ним надавались послуги з теплопостачання до вказаного житлового будинку, що підтверджується актами подачі теплоносія (т.1, а.с.24,25, 25 на звороті). Суд першої інстанції вірно зазначив, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надає позивач, та несе обов`язок зі сплати таких послуг, незалежно від факту укладення договору між сторонами. Обігрів житлового будинку в опалювальний період є спільним обов`язком його співвласників з метою дотримання, зокрема, санітарних норм. Колегія суддів апеляційного суду враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК) та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК). При цьому, належність доказів правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України). Будь-яких доказів того, що у спірний період послуги, що надає КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_1 не споживались, останнім надано не було. Суд першої інстанції, також вірно зазначив, що відсутність договору з постачальником не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані послуги, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду. Тому у випадку фактичного користування житлово-комунальними послугами відсутність укладеного договору не звільняє споживача від обов`язку оплачувати такі послуги за тарифами для населення, встановленими виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування. Водночас споживач для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги повинен не лише не мати відповідного договору та фактично ними не користуватися, а й відмовитися в установленому порядку (за наявної технічної можливості) від їх отримання. Такий висновок цілком узгоджується з висновком щодо застосування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 18.03.2019 року у справі № 210/5796/16-ц. Суд першої інстанції при розгляді справи вірно встановив, що у матеріалах справи відсутні докази на спростування факту відмови в установленому порядку від отримання послуг (за наявної технічної можливості) від їх отримання, що і не було спростовано відповідачем. З урахуванням викладеного, відповідач, отримавши за спірний період послуги з централізованого опалення, зобов`язаний був оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів. ОСОБА_1 , користуючись послугами з теплопостачання КП «Смілакомунтеплоенерго», не здійснював їх оплату. Колегія суддів не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про безпідставне нарахування плати за теплопостачання за відсутності відповідного договору та не користування послугами з теплопостачання, оскільки останнім не надано доказів не отримання наданих послуг позивачем та не надано доказів про відмову від їх отримання в установленому порядку. КП «Смілакомунтеплоенерго», звертаючись в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості надало суду розрахунок заборгованості за послуги з теплопостачання, з якого вбачається, що за листопад 2022 року відповідачу нараховано - 1610,84 грн, за грудень 2022 1980,35 грн, за січень 2023 -2366,84 грн, за лютий 2023 - 2258,36 грн, за березень 2023 1807,12 грн, за листопад 2023 1739,62 грн, за грудень 2023 2403,79 грн, за січень 2024 2870,84 грн, за лютий 2024 2290,02 грн, за березень 2024 2028,81 грн, за листопада 2024 1999,05, за грудень 2024 2512,79 грн, за січень 2025 2489,49 грн, за лютий 2025 2888,53 грн, за березень 2025 - 1901,95 грн. Окрім того, за період з листопада 2021 року по квітень 2025 року позивачу нарахована1095,48 грн за абонентське обслуговування, а отже загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 34243 грн 88 коп. (т.1, а.с.39). Вказаний розрахунок відповідачем спростовано не було, власного розрахунку суду ОСОБА_1 надано також не було. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Відповідно до положень викладених у п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідальність боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Згідно наданих позивачем розрахунків, відповідачу у зв`язку з наявною заборгованістю за спожиту теплову енергію та абонентське обслуговування нараховано за період з 31.12.2023 по 23.04.2025 - 3615 грн 15 коп. інфляційних втрат, 870 грн 30 коп. 3% річних та 1058 грн 86 коп. пені. Враховуючи, що ОСОБА_1 не була спростована заборгованість по оплаті послуг за теплопостачання та абонентське обслуговування наданих КП «Смілакомунтеплоенерго» у розмірі 34243 грн 88 коп., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення інфляційних втрат у розмір 3615 грн 15 коп., 3% річних у розмірі 870 грн 30 коп., пені у розмірі 1058 грн 86 коп. Судом першої інстанції вірно встановлено, що у відповідача виник обов`язок перед позивачем зі сплати наданих останнім послуг з теплопостачання, однак, відповідач вказаний обов`язок не виконує, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає до стягнення. Як на одну із підстав для скасування рішення суду скаржник в апеляційній скарзі посилається на незастосування судом строку позовної давності. Аналізуючи дані доводи скарги колегія суддів виходить з наступного. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 256, 257 ЦК України). Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Суд першої інстанції вірно зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України введено карантин. У подальшому, термін дії карантину неодноразово продовжувався та тривав до 30.06.2023. Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). У постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) Верховний Суд зазначив про те, що у пункті 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540 - ІХ перелічені всі статті Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що оскільки Законом № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), тому заява ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності не підлягає задоволенню. Отже, доводи скаржника про незаконність рішення суду в частині незастосування судом першої інстанції строків позовної давності колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію заявлені в межах позовної давності з урахуванням Закону № 540-IX. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем надано належні докази для доведення наявності у відповідача заборгованості за надані комунальні послуги, а відповідачем не спростовано належними доказами відсутність такої заборгованості чи надання позивачем послуг неналежної якості чи не надання її взагалі. Колегія суддів зазначає, що якщо споживач оспорює о`бєм наданих житлово-комунальних послуг виконавцем або їх якість, у справі повинні бути певні акти-претензії, як докази спростування заявленої суми стягнення. Таких документів споживачем (відповідачем у справі) надано не було, як і не наведено обставин про те, що він не користувався послугами, наданими позивачем, які постачаються централізовано. Аналогічна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, постановах Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц, від 18.03.2019 у справі № 210/5796/16-ц, від 18.12.2019 у справі № 522/2625/16-ц, від 25.03.2020 у справі № 211/3347/18-ц, від 18.05.2020 у справі № 176/456/17, постанові ВП ВС від 07.07.2020 у справі №712/8196/20. Твердження скаржника про те, що акти подачі теплоносія до будинку в якому проживає відповідач не є належними та допустимими доказами фактичного отримання послуги з теплопостачання, оскільки не підтверджують постачання безпосередньо до квартири відповідача є безпідставними, оскільки, заперечуючи проти поданих доказів позивачем на підтвердження позовних вимог, скаржник не зазначив, чому вище згадані акти подачі теплоносія до будинку відповідача не є належними та допустимими доказами у справі. Зокрема скаржник не навів обґрунтованих підстав, щодо невідповідності зазначеної інформації у актах подачі теплоносія до будинку відповідача. Посилання скаржника на те, що він звернувся з адміністративним позовом до Смілянської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 28.02.2019 № 83 «Про коригування тарифів на послуги з централізованого опалення та теплову енергію для КП «Смілакомунтеплоенерго», що є підставою для зупинення провадження у цій справі, слід відхилити, оскільки жодних аргументів стосовно неможливості вирішення спору у цій справі до розгляду іншої справи відповідачем не наведено. Доводи скаржника про те, що суд в оскаржуваному судовому рішенні порушив норми матеріального права та не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, не підлягають до задоволення, оскільки не знаходять свого відображення у відповідності до обставин справи та наданих позивачем доказів. Що стосується вимог викладених скаржником в доповнені до апеляційної скарги на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17.10.2025 про скасування ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.10.2025 якою було відмовлено в задоволенні клопотань ОСОБА_1 : про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; витребуванні доказів та зупиненні провадження у справі та постановлення нової ухвали, якою задовольнити клопотання, то вони не підлягають до задоволення, так як дані ухвали, у відповідності до вимог ст. 353 ЦПК України, не підлягають окремому від рішення оскарженню, а заперечення на них можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду. Водночас скаржник, подаючи доповнення до апеляційної скарги, просить саме скасувати приведену ухвалу, якою було відмовлено у задоволенні поданих ним клопотань та постановити нову. Оцінюючи доводи скаржника, мотиви та висновки суду першої інстанції наведені в ухвалі Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.10.2025 колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права при вирішенні клопотань ОСОБА_1 . Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги, які значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, не свідчать про неправильне застосування районним судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, при вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча Л. І. Василенко Судді О. В. Карпенко О. М. Новіков