Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/3556/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/3556/25 Номер провадження 22-ц/814/1508/26Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І. при секретарі судового засідання Буйновій О.П., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Клименка Тараса Васильовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В : У квітні 2025 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернувся до суду із вказаним позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним у розмірі 32078,35 грн, а також вирішити питання судових витрат. В обгрунтування позову вказувало, що 25.03.2023 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір №462334-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 10000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності. Зазначало, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 . В подальшому 29.06.2023 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 462334-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 25.01.2024 р.» Проте, до цього часу боржник свої зобов`язання за Договором № 462334-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише частково сплатила кошти на загальну суму 11885,55 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань станом на 23.04.2025 утворилась заборгованість за договором №462334-КС-001 про надання кредиту в розмірі 32078,35 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8552,48 грн., суми прострочених платежів по процентах - 23525,87 грн, суми прострочених платежів за комісією - 0 грн. Враховуючи викладене просило задовольнити позовні вимоги. Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2025 року у справі за позовом ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» суму заборгованості за кредитним договором від 25.03.2023 року у розмірі 18552,48 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8552,48 грн., суми прострочених платежів по процентах - 10 000 грн. В решті позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання судових витрат. На вказане рішення ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі та здійснити розподіл судових витрат. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що висновки районного суду такими, що базуються на хибному ототожнені природи нарахування процентів у відповідності до положень статей 1048, 1056-1 ЦК України та в порядку частину другої статті 625 цього Кодексу; як наслідок, суд дійшов помилкового висновку щодо можливості зменшити розмір процентів за користування кредитними коштами упродовж дії строку кредитування. Зазначає, що обов`язок сплати процентів по кредиту, порядок нарахування процентів, а також їх фіксований розмір передбачені статтями 1048, 1056-1 ЦК України та погоджені сторонами зобов`язання при укладенні договору №462334-КС-001, який є чинним. Зазначає, що при постановленні рішення в частині зменшення розміру нарахованих процентів, суд не навів жодної норми чинного законодавства, яка б це передбачувала, тим самим, протизаконно втрутившись у договірні правовідносини сторін. Просить також врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4518/16 від 05.04.2023, за змістом якої боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування процентів «за користування кредитом», а установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення тіла кредиту не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині, відповідно до ст. 367 ЦПК України не переглядається. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав. У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 25.03.2023 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір №462334-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності. Строк, на який надається кредит: 16 тижнів. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00%, фіксована, знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,16395000, фіксована. Комісія за надання кредиту: 1500,00 грн. Термін дії кредиту: до 15.07.2023 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 21040,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 12297,45%. (а.с. 30-34). Також встановлено, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 25.03.2023 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №462334-КС-001 про надання кредиту, відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-5703, на номер телефону НОМЕР_2 , який зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті та який нею було введено/відправлено. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 , відкритого у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», за період з 25.03.2023 по 25.01.2024 р. В подальшому 29.06.2023 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № №462334-КС-001 про надання кредиту від 25.03.2023 (Споживчий кредит. Електронна форма), згідно якого позичальник підписанням цієї Додаткової угоди підтвердив наявність у нього заборгованості перед кредитодавцем за Договором станом на 29.06.2023 року в розмірі 16 287,68 грн., що включає суму кредиту - 8552,48 грн, проценти за користування кредитом - 7735,20 грн. Згідно п. 4 Додаткової угоди № 1 від 29.06.2023 року орієнтовна загальна вартість наданого кредиту становить: 32569,96 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 889,74%; строк кредиту: 44 тижні: процентна ставка з 29.06.2023 до 24.08.2023 року діє пільгова ставка 0,8729625% в день, якщо позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу в вказаний вище період становить більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежу і до 24.08.2023 року (включно) процентна ставка становитиме 1,16395% в день; Термін дії договору: до 25.01.2024 року; дата повернення кредиту: 25.01.2024 року. Згідно розрахунку заборгованості за Договором № 462334-КС-001 ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснила часткову оплату на загальну суму 11885,55 грн. Враховуючи те, що ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання за договором не виконала, станом на 23.04.2025 утворилась заборгованість за договором №462334-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 32078,35 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8552,48 грн., суми прострочених платежів по процентах - 23525,87 грн, суми прострочених платежів за комісією - 0 грн. Задовольняючи частково позов, районний суд виходив з того, що позивачем доведено належними доказами неналежне виконання позичальником умов зобов`язання за кредитом, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню за тілом кредиту та відсотками, розмір яких суд визнав за можливе зменшити до 10000 грн., посилаючись на ЗУ «Про захист прав споживачів», що забезпечить розумний баланс інтересів сторін, буде справедливим та адекватним у розрізі конкретних правовідносин. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне. За змістом ст.ст.626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною 1ст. 638 ЦК України в становлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Частиною 1статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. При цьому, в ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частина 5статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Вірно встановивши обставини по справі та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність позивачем як факту укладання договору, так і отримання позичальником ОСОБА_1 грошових коштів на погоджених нею умовах фінансового кредиту шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та не виконання останньою свого обов`язку по своєчасному поверненню кредитних коштів. Поряд з тим, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції в частині процентів, які згідно з висновком суду підлягають зменшенню виходячи з наступного. За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із частиною першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Процентна ставка за кредитним договором, як його істотна умова, може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною (частини перша-третя статті 1056-1 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки. Отже, надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає у тому, що позичальник одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч.2 ст.1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст.1048 ЦК України. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 від 05.04.2023. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. З розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що сума нарахованих відповідачу процентів становить 23525,87 грн. Судом першої інстанції було стягнуто з відповідача на користь позивача проценти за користування кредитом в сумі 10000 грн. Матеріалами справи встановлено, що 25.03.2023 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір №462334-КС-001 про надання кредиту у розмірі 10000 грн. Строк, на який надається кредит: 16 тижнів. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00%, фіксована, знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,16395000, фіксована. Комісія за надання кредиту: 1500,00 грн. Термін дії кредиту: до 15.07.2023 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 21040,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 12297,45%. (а.с. 30-34). Згідно п. 4 Додаткової угоди № 1 від 29.06.2023 року орієнтовна загальна вартість наданого кредиту становить: 32569,96 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 889,74%; строк кредиту: 44 тижні: процентна ставка з 29.06.2023 до 24.08.2023 року діє пільгова ставка 0,8729625% в день, якщо позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу в вказаний вище період становить більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежу і до 24.08.2023 року (включно) процентна ставка становитиме 1,16395% в день; Термін дії договору: до 25.01.2024 року; дата повернення кредиту: 25.01.2024 року. У справі, що переглядається установлено, що позичальник, будучи обізнаним із умовами кредитування, серед іншого, погодився із розміром зниженої та стандартною відсоткової ставки, нарахованих у межах строку кредитування, що відповідає положенням статей 1048, 1056-1 ЦК України. Погодивши таку фіксовану відсоткову ставку та умови її застосування, позичальник взяв на себе відповідні зобов`язання, звільнення від виконання яких не може бути виправданим помилковою оцінкою ним певних обставин чи норм права, за відсутності належного правового підґрунтя. Перевіряючи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, судом встановлено, що проценти нараховувались відповідно до умов кредитного договору. Суд першої інстанції викладене залишив поза увагою та дійшов помилкового висновку щодо безпідставності зменшення розміру заборгованості за процентами до розміру тіла кредиту. Отже, в цій частині доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, оскільки законодавчо визначених підстав для зменшення погодженого сторонами зобов`язання розміру відсоткової ставки не передбачено чинним законодавством, тоді як заявлена до стягнення заборгованість за процентами підтверджена належними доказами та підлягає стягненню у розмірі 23525,87 грн. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині нарахування відсотків слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Бізнес Позика» заборгованості за нарахованими процентам у розмірі 23525,87 грн. та змінити загальний розмір стягнення із 18552,48 грн. до 32078,35 грн. Рішення районного суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, апеляційним судом не переглядалось. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами частини першої наведеної норми судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК України судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню тому необхідно здійснити перерозподіл судових витрат. В суді першої інстанції позивачем сплачено судовий збір до місцевого суду у сумі 2422,40 грн., а в суді апеляційної інстанції сплачено 3633,60 грн. Враховуючи те, що позов задоволено необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 6056 грн. Керуючись ст.ст.367, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Клименка Тараса Васильовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» - задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2025 року в частині визначення розміру процентів за користування кредитом, які підлягають стягненню - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 23525,87 грн., у зв`язку з чим змінити загальну суму заборгованості, як підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» з 18552,48 грн. до 32078,35 грн. В іншій частині рішення суду - залишити без змін. Змінити розподіл судових витрат, стягнувши із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 6056 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 18 лютого 2026 року. Головуючий суддя : ________________________ Г.Л. Карпушин Судді: ________________ С.Б. Бутенко _________________ О.І. Обідіна