Постанова Волинський апеляційний суд № 159/6848/25

Справа № 159/6848/25 Головуючий у 1 інстанції: Шишилін О. Г. Провадження № 22-ц/802/210/26 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 лютого 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Бовчалюк З. А., Киці С. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Ковельводоканал» Ковельської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 листопада 2025 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2025 року КП «Ковельводоканал» звернулось до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ним надаються послуги з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 . Позивач указував, що відповідач користується зазначеними вище послугами, проживаючи у вказаній квартирі, за надані послуги не оплачує у повному обсязі. Станом на день звернення до суду у відповідача виникла заборгованість в сумі 11990,38 грн з централізованого водопостачання та водовідведення, 38,74 грн - за пенею, 125,38 грн - інфляційних збитків, 31,81 грн 3% річних, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також стягнути понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3028 грн. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 листопада 2025 року у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Ковельводоканал» Ковельської міської ради заборгованість в сумі 11780,80 грн та судовий збір в сумі 2937,17 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог або залишення позов без розгляду у зв`язку з підписанням позовної заяви неповноважною особою. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Відповідно до статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, виходячи з ціни позову 12186,31 грн. Дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як споживач послуг та власник жилого приміщення, належним чином не виконував своїх обов?язків щодо оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а тому суд частково стягнув на користь позивача з відповідача нараховану заборгованість з оплати за надані комунальні послуги, врахувавши його заяву про застосування строків позовної давності. Такі висновки суду відповідають обставинам справи і зроблені з додержанням вимог закону. Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води). Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. ( стаття 5 Закону). Виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору (стаття 8 Закону). Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строк, встановлений договором або законом. Послуга з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених Законом та вимогами Правил надання послуг з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (статті 23, 24 Закону). Порядок оплати за житлово-комунальні послуги та визначення вартості послуг визначений у статтях 9, 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якими встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . КП «Ковельводоканал» є надавачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на об`єкт нерухомості за цією адресою, що не оспорюється сторонами. 01.04.2008 між позивачем та відповідачем укладено договір №25635 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Строк договору 1 рік. Договір визнається продовжений, якщо за місяць не буде письмово заявлено про необхідність його перегляду. Відповідно до наданих розрахунків позивач нараховував плату за послуги за період з 01.07.2013 по 01.05.2025, проте з розрахунку вбачається, що відповідач здійснював платежі не в повному обсязі (частково). Позивач покликався на те, що станом на день звернення до суду у відповідача виникла заборгованість з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 11990,38 грн, 38,74 грн за пенею, 125,38 грн інфляційних збитків, 31,81 грн 3% річних. Заперечуючи позовні вимоги, відповідач ОСОБА_1 стверджував, що сплачує за користування послугами добросовісно, заборгованості у нього немає. Подав суду заяву, в якій за вимогами, що знаходяться поза межами строків позовної давності, просив застосувати строк позовної давності. Отже, правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються нормами Цивільного кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актами, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг. Статтями 67,68 ЖК України визначено, що наймачі (власники) квартир зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інше) за затвердженими в установленому порядку тарифами. Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Судом установлено, що відповідач своїх зобов`язань з оплати за надані позивачем послуги з централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до затверджених в установленому порядку тарифів у повному обсязі не виконував, у зв?язку з чим виникла заборгованість з оплати за надані комунальні послуги. Позивач на підтвердження своїх доводів щодо цього надав суду відповідні розрахунки за особовим рахунком відповідача, згідно з якими у ОСОБА_1 перед позивачем виникла заборгованість з оплати за надані комунальні послуги з водопостачання та абонентського обслуговування за період з липня 2013 року по травень 2025 року в розмірі 11990,38 грн. Враховуючи наведене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про те, що відповідач є споживачем централізованого водопостачання та водовідведення за адресою його місця проживання та реєстрації, а тому він несе відповідальність за оплату з надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, тому сума заборгованості за надані послуги підлягає стягненню в межах строку позовної давності, врахувавши подану відповідачем заяву про застосування строків позовної давності. Суд дійшов правильного висновку про застосування строку позовної давності та визначив розмір заборгованості в межах трьохрічного періоду, який передував 2 квітня 2020 року, тобто з 02 квітня 2017 року. Таким чином, правильно вважав, що інші вимоги знаходяться поза межами строку позовної давності, тому задоволенню не підлягають. З такими висновками погоджується і колегія суддів. Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо неналежного підтвердження повноважень представника позивача не заслуговують на увагу з наступних підстав. Відповідач вважає, що належних документів на підтвердження повноважень адвоката Воробей О. В. на звернення до суду з позовом в інтересах КП «Ковельводоканал» до суду не надано, оскільки в матеріалах справи немає договору про надання правової допомоги, який в розумінні статті 62 ЦПК України може підтверджувати повноваження адвоката як представника, а лише ордер на надання правничої допомоги. Проте, відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно з частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». Згідно з частиною п`ятою вказаної статті відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. У частині шостій статті 62 ЦПК України передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Згідно з пунктом 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, з подальшими змінами, ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Частиною другою статі 175 ЦПК визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (частина сьома статті 177 ЦПК). Таким чином, позовна заява може бути складена, підписана та подана до суду як самим позивачем, так і його представником, як при поданні підписаної власноруч позивачем позовної заяви, так і підписаної безпосередньо адвокатом, представник має надати довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №9901/847/18). З матеріалів справи вбачається, що позовна заява підписана представником адвокатом Воробей О. В., якою на підтвердження своїх повноважень додано ордер від 29 вересня 2025 року на надання правничої допомоги позивачу в Ковельському міськрайонному суді Волинської області. Повноваження адвоката не обмежуються. В Єдиний реєстр адвокатів України внесено відповідні відомості та діяльність цього адвоката не зупинена. Таким чином, повноваження представника позивача адвоката Воробей О. В. підтверджуються ордером, який є належним документом, що підтверджує повноваження на представництво особи, зокрема, на вчинення такої процесуальної дії, як подання та підписання позовної заяви від імені КП «Ковельводоканал». Доводи апеляційної скарги щодо невиконання позивачем вимог п. 12 договору який стосується повідомлення споживача про зміну тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення спростовуються долученими до матеріалів справи листами - відповідями КП «Ковельводоканал» та додаткового спростування не вимагають, оскільки позивач в неодноразових листах, адресованих ОСОБА_1 , надавав вичерпну відповідь на вимоги споживача. Разом з тим, зміна тарифів та механізм доведення їх до споживача визначається Порядком інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 червня 2018 за №130. Як передбачено частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 1, 6 статті 81 ЦПК України). За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову КП «Ковельводоканал» та стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості по оплаті за надані комунальні послуги з водопостачання та водовідведення. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивачем неправильно визначено розмір заборгованості з оплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення. Будь-яких доказів на спростування визначеного судом розміру заборгованості відповідач суду не надав. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність рішення суду першої інстанції. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою ухвалення постанови у цій справі є 23 лютого 2026 року дата складення повного судового рішення. Керуючись статтями 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 листопада 2025 року у даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді