Постанова Чернігівський апеляційний суд № 740/6230/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 23 лютого 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 740/6230/24 Головуючий у першій інстанції Олійник В. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/423/26 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої-судді: Шарапової О.Л. суддів: Онищенко О.І., Скрипки А.А., з участю секретаря: Шапко В.М., Сторони: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 . Особа, яка подала апеляційну скаргу: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 . Оскаржується рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2025 року, суддя Олійник В.П., повний текст рішення складено 10 листопада 2025 року, місце ухвалення рішення суду м.Ніжин. В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з врахуванням заяви від 15.11.2024 (а.с.62) та остаточної позиції позивача у судовому засіданні, просив стягнути з ФОП ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 18 375 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває у трудових відносинах із відповідачем з 18 грудня 2023 року, під час яких відповідачем не виплачена заробітна плата при домовленості її виплати у сумі мінімальної заробітної плати згідно з чинним законодавством; трудовий договір, наказ про прийняття на роботу відповідачем йому на ознайомлення та підпис не надані, жодних виплат заробітної плати в період з грудня 2023 року по вересень 2024 року не отримував, попри те, що відповідач згідно з даними пенсійного фонду та реєстру фізичних осіб-платників податків здійснила виплату у грудні 2023 року 3 190,56 грн, у січні 2024 року 7 100 грн, у травні 2024 року 687,20 грн; відповідач при його працевлаштуванні отримала компенсацію; жодних наказів про звільнення, скорочення позивач не отримував і не підписував, компенсації за невикористану відпустку також не отримував. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2025 року позов задоволено повністю. Стягнуто із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 18 375 грн заробітної плати (без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів). Рішення про присудження ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць у розмірі 8 000 грн підлягає негайному виконанню. Стягнуто із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у дохід держави 1 211 грн 20 коп судового збору. В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, вирішити питання судових витрат. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним. Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на ігнорування судом доказів та доводів відповідача про те, що позивач неналежним чином виконував обов`язки з січня-лютого 2024 року: часто залишав робоче місце, не виходив на роботу вчасно, відключав банківський термінал та приймав оплату за товар на свою особисту банківську картку. Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що позивач був обізнаний про перебування у відпустці за власний рахунок з 01.02.2024 по 15.05.2024; наказ №01/01 від 30.01.2024 про надання йому відпустки за власний рахунок ним не оскаржувався. Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що також наказ про звільнення №1/05 від 23.05.2024 позивачем не оскаржувався. Матеріали справи містять акти про відсутність позивача на робочому місці без поважних причин. Особа, яка подала апеляційну скаргу звертає увагу, що позивач в судовому засіданні усно уточнив позовні вимоги, зменшивши їх з 76 000,00 грн до 18 375,00 грн, при цьому ЦПК України не містить такого процесуального права позивач як уточнення позовних вимог. Особа, яка подала апеляційну скаргу також заявляла про пропущення позивачем строку звернення до суду, передбаченого ст.233 КЗпП України. Про своє звільнення позивач знав, наказ був надісланий йому та отриманий ним в електронному вигляді 23.05.2024, а з позовом він звернувся тільки 18.10.2024. Клопотання про поновлення строку для звернення до суду з позовом не заявлялося позивачем. Однак суд за власною ініціативою поновлює такий строк. Особа, яка подала апеляційну скаргу також вказує на те, що суд неодноразово за заявами позивача відкладав розгляд справи, при цьому згідно з вимогами ЦПК України у випадку повторної неявки позивачка суд мав залишити позовну заяву без розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Встановлено, що згідно з копією наказу ФОП ОСОБА_2 від 15 грудня 2023 року за №5 ОСОБА_1 прийнято на посаду продавця-консультанта з 18 грудня 2023 року з посадовим окладом 6 700 грн на місяць (а.с.87). В матеріалах справи мається Копія форми трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, від 15 грудня 2023 року, яка містить тільки підпис ОСОБА_2 . Вказаний договір має дані щодо його безстроковості, оплати праці у розмірі 6 700 грн на місяць, час роботи - понеділок-п`ятниця з 09-00 год до 17-00 год, субота з 09-00 год до 15-00 год, обідня перерва з 12 до 13-00 год, вихідний-неділя, за погодженням вихідні дні можуть бути зміненими, оплачувана відпустка-24 календарні дні; договір підлягає реєстрації у державній службі зайнятості. Згідно з поясненнями сторін у судовому засіданні вказаний договір позивачем ОСОБА_1 не підписувався, у центрі зайнятості не реєструвався (а.с.87 зворот 88). З копії акту від 15 грудня 2023 року за підписом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення та підпису наказу про прийняття його на роботу від 15 грудня 2023 року та не повернув примірник трудового договору із його підписом (а.с.88 зворот). З Індивідуальних відомостей про застраховану особу від 04 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , наявні дані щодо отримання заробітку (доходу) від страхувальника з кодом 3161001745 за грудень 2023 року 3 190,56 грн (14 днів трудових відносин, страхові внески сплачені), за січень 2024 року 7 100 грн (31 день, страхові внески сплачені), за лютий 2024 року - 0,00 грн (29 днів, страхові внески не сплачені), за березень 2024 року - 0,00 грн (31 день, страхові внески не сплачені), за квітень 2024 року - 0,00 грн (30 днів, страхові внески не сплачені), за травень 2024 року - 687,20 грн (23 дні, страхові внески сплачені) (а.с.6). З відомостей Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів щодо ОСОБА_1 за період з 4 кварталу 2023 року по 2 квартал 2024 року вбачається отримання ним доходів від ОСОБА_2 за грудень 2023 року 3 190,56 грн заробітної плати (сума утриманого податку-574,30 грн), за січень 2024 року 7 100 грн заробітної плати (сума утриманого податку-1278 грн), за лютий 2024 року - 0, за березень 2024 року - 0, за квітень 2024 року - 0, за травень 2024 року - 687,20 грн заробітної плати (сума утриманого податку-0) (а.с.7). З копії наказу ФОП ОСОБА_2 від 30 січня 2024 року №01/01 вбачається, що ОСОБА_1 , як продавцю-консультанту, надано відпустку без збереження заробітної плати за угодою сторін на період дії воєнного стану на 105 календарних дні з 01 лютого 2024 року по 15 травня 2024 року. Відповідно до копії акту від 30 січня 2024 року за підписом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення та підпису наказу про відпустку (а.с.89 зворот, 90). З копії актів від 16, 17, 20, 21, 22, 23 травня 2023 року за підписом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі без попередження відсутності та без поважних причин 16 травня 2024 року з 09-00 год до 13-00 год, 17 травня 2024 року з 09-00 год до 18-00 год, 20 травня 2024 року з 09-00 год до 13-00 год, 21 травня 2024 року з 09-00 год до 12-00 год, 22 травня 2024 року з 09-00 год до 12-30 год, 23 травня 2024 року з 09-30 год до 12-00 год (а.с.94 зворот - 97). Згідно з копією наказу ФОП ОСОБА_2 від 23 травня 2024 року за №1/05 ОСОБА_1 звільнено з посади продавця-консультанта з 23 травня 2024 року відповідно до акту про відсутність на робочому місці, ст.40 п.4 КЗпП України (а.с.97 зворот). Відповідно до копії акту від 23 травня 2023 року за підписом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , - ОСОБА_1 було вручено повідомлення про нарахування суми, належні при звільненні №01 від 23 травня 2024 року - сума до виплати - 553,20 грн, ОСОБА_1 для отримання коштів по компенсації невикористаної основної відпустки не з`явився і повідомлення про нарахування суми при звільненні не підписав (а.с.94). За змістом статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Згідно з частиною першою статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. За приписами частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як роботодавець, порушила вимоги трудового законодавства, зокрема в частині належного оформлення трудових відносин із позивачем та обліку виконаної ним роботи і її оплати. Крім того, відповідач, як роботодавець, не забезпечила належного обліку виконаної позивачем роботи та її оплати в період з 18 грудня 2023 року по 23 травня 2024 року, що є підставою для її стягнення у судовому порядку. З таким висновком суду першої інстанції в цілому погоджується апеляційний суд. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 11.12.25 року визнано неконституційним положення про встановлення тримісячного строку для звернення до суду про стягнення заробітної плати; при визначенні розміру заборгованості суд першої інстанції вірно врахував мінімальний розмір заробітної плати та межі позовних вимог. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня їїухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуюча: Судді: