Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/3739/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/3739/24 пров. № А/857/12665/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого суддіМатковської З. М. суддів -Гінди О. М. Гуляка В. В. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Прокопчука Геннадія Миколайовича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі № 380/3739/24 за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про скасування постанови (головуючий суддя першої інстанції Москаль Р.М., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 03 березня 2025 року), В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці (далі відповідач) в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ЗХ/РВ/953/Ж5/17-00-07-05-17/2604017804-ФС від 14.12.2023. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14.12.2023 року Західне міжрегіональне управління Держпраці винесло постанову про накладення штрафу у розмірі 134000 грн. за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЗХ/РВ/953/Ж5/17-00-07-05-17/2604017804-ФС, а саме за допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування ЄСВ про прийняття працівника на роботу. Аргументи позивачки на обґрунтування своєї позиції зводяться до такого: - твердження відповідача про допущення ФОП ОСОБА_1 до роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 31.10.2023 (у день проведення перевірки) були укладені трудові договори, а повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були відправлені того ж дня та доставлені до ГУ ДПС у Рівненській області о 16 годині 30 хвилин та 16 годині 40 хвилин, що підтверджується квитанціями про відправлення №2; - спірна постанова про накладення штрафу прийнята на підставі акта фактичної перевірки ГУ ДПС у Рівненській області, проте відповідно до пункту 2 Постанови № 509 (в чинній редакції від 16.05.2017) штрафи можуть бути накладені на підставі акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Тому посилання відповідача на акт фактичної перевірки як підставу винесення постанови за порушення законодавства про працю та зайнятість населення є помилковими; - відповідно до статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені ст.265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються. Оскільки позивачка усунула виявлені порушення в день перевірки 31.10.2023, то відповідно Західне міжрегіональне управління Держпраці не мало підстав застосовувати до неї штраф. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі № 380/3739/24 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивачка оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі зазначає, що на виконання норм КЗпП України, ФОП ОСОБА_1 , 31.10.2023 року, перед початком робочого дня, в письмовій формі були укладені трудові договори з громадянками ОСОБА_2 , яка була прийнята на посаду бармена та ОСОБА_3 , яка прийнята на посаду офіціанта, що підтверджується самими трудовими договорами від 31.10.2023 та наказами (розпоряджаннями) №4 та №5 від 31.10.2023 року. Перед початком роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позивачем було сформовано повідомлення про прийняття на роботу зазначених працівників, однак із технічними та робочими причинами їх не вдалось відправити контролюючому органу до початку роботи. Повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були відправлені того ж дня та доставлені до ГУ ДПС у Рівненській області о 16 годині 30 хвилин та 16 годині 40 хвилин, що підтверджується квитанціями про відправлення №2. Також, офіційне оформлення трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підтверджується наступною звітністю: податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2023 року, відомістю про трудові відносини осіб та період проходження військової служби за 4 квартал 2023 року (додаток 5 до податкового розрахунку), відомістю про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 1 місяць 4 кварталу 2023 року (додаток 4 ДФ до податкового розрахунку), відомістю про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2 місяць 4 кварталу 2023 року (додаток 4 ДФ до податкового розрахунку), відомістю про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 3 місяць 4 кварталу 2023 року (додаток 4 ДФ до податкового розрахунку), відомістю про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за 1 місяць 4 кварталу 2023 року (додаток 1 до податкового розрахунку), відомістю про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за 2 місяць 4 кварталу 2023 року (додаток 1 до податкового розрахунку) та відомістю про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за 3 місяць 4 кварталу 2023 року (додаток 1 до податкового розрахунку). Твердження відповідача про допущення ФОП ОСОБА_1 до роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України не відповідає фактичним обставинам справи. Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС у Рівненській області з 14 грудня 2018 року (на загальній системі оподаткування), здійснює господарську діяльність з надання послуг мобільного харчування в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 31.10.2023 року о 16:01 год. працівники ГУ ДПС у Рівненській області на підставі ст.20, ст.80 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) з питань дотримання вимог Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), Кодексу законі про працю України, Законів України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), від 01.06.2000 №1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (зі змінами та доповненнями), від 19.12.95 №481/95-ВР «Про державне виробництво і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (зі змінами та доповненнями), Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.17 №148 (зі змінами та доповненнями) та інших нормативно-правових актів, що підлягають перевірці, здійснили фактичну перевірку господарської одиниці кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ), де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 . За результатами фактичної перевірки 31.10.2023 працівники ГУ ДПС у Рівненській області року склали акт № 9531/Ж5/17-00-07-05-17/ НОМЕР_1 , в якому зафіксували порушення підприємцем норм податкового законодавства, в тому числі встановили, що ФОП ОСОБА_1 порушила статтю 24 Кодексу законів про працю України (а.с. 32-33). Так, в підпункті 2.2.20 розділу 4 акту фактичної перевірки зазначено: «на початку проведення перевірки було зроблено замовлення 50 грам коньяку «Зірка Вірменії» 3 зірки на суму 48 гривен, при цьому замовлення здійснювала (приносила товар) офіціант ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), після отримання замовлення було проведено розрахункову операцію за замовлення на суму 48-00 грн. з барменом ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ). При цьому трудових договорів, наказів на призначення на роботу, повідомлення про прийняття працівника на роботу на офіціанта ОСОБА_3 та бармена ОСОБА_2 на момент перевірки не надано. Тобто встановлено факт відсутності оформлення трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та барменом ОСОБА_2 та офіціантом ОСОБА_3 . Пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відсутності трудових відносин додано до акта перевірки». Відповідно до наданих під час перевірки 31.10.2023 пояснень, особа працює в кафе офіціанткою нещодавно, з нею не уклали трудовий договір та не оформили офіційно. 02.11.2023 ГУ ДПС у Рівненській області скерувало до Управління інспекційної діяльності у Рівненській області акт фактичної перевірки №9531/Ж/17-00-07-05-17/2604017804 від 01.11.2023. 15.11.2023 року позивачка отримала повідомлення від Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про дату одержання документів та направлення рішення про розгляд справи, а також рішення про розгляд справи про накладення штрафу №ЗХ/РВ/ДПС-9531/Ж5/17-00-07-05-17/ НОМЕР_1 . 13.12.2023 року позивачка надіслала пояснення до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, до якого долучила: - копії трудових договорів укладених 31.10.2023 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 ; - повідомлення про прийняття працівників на роботу/укладення гіг-контракту, які скеровані до ГУ ДПС у Рівненській області 31.10.2023 року о 16:30 год. та 16:40 год. Західне міжрегіональне управління Держпраці на підставі акта фактичної перевірки ГУ ДПС у Рівненській області винесло постанову № ЗХ/РВ/953/Ж5/17-00-07-05-17/2604017804-ФС від 14.12.2023 про накладення штрафу у розмірі 134000 грн. за порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю, а саме частини а статті 24 КЗпП України, вимог Постанови № 413 в частині допущення працівників до роботи без належного оформлення трудових відносин. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що факт відсутності оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_4 із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на час проведення перевірки встановлено територіальним органом ДПС під час проведення фактичної перевірки. Апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон № 877-V). В статті 1 Закону № 877-V зазначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V визначено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. В частини першій статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) зазначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі Положення № 96). Згідно із пунктом 1 Положення № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. За змістом підпунктів 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює: державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи. Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом. Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим за підстав, наведених в частині 1 статті 24 КЗпП. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (частина 4 статті 24 КЗпП). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року у справі № 640/17424/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року та постановою Верховного Суду від 9 листопада 2022 року, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 «Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», якою, серед іншого, внесено зміни до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі Порядок №509), в тому числі в частині можливості накладати штрафи на підставі акт перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю. 24.03.2022 набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022р. № 2136-IX, статтею 1 якого передбачено, що цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану. На підтвердження відсутності виявленого правопорушення, позивачка разом із поясненнями надіслала відповідачу копії трудових договорів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладених 31.10.2023 та повідомлення про прийняття працівників на роботу/укладення гіг-контракту від 31.10.2023 року. Судом першої інстанції досліджувався зміст долучених до справи доказів та суд встановив, що ці повідомлення скеровані позивачкою до ГУ ДПС у Рівненській області 31.10.2023 року о 16:30 год. та 16:40 год., тобто вже після проведення фактичної перевірки (31.10.2023 року 16:01). Отже, позивачка сформувала та надіслала відповідні повідомлення про працевлаштування працівників вже після того, як факт порушення нею законодавства про працю було зафіксовано ревізорами ДПС. Ця обставина додатково підтверджується поясненнями самої позивачки, котра в позові стверджує, що усунула виявлені під час перевірки порушення до прийняття відповідачем оскарженого рішення, що є підставою для звільнення її від відповідальності. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509). Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю (в редакції Постанови КМ № 823 від 21.08.2019). За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу (пункт 4 Порядку № 509). Акт перевірки підписаний представником позивачки (барменом, відповідальним за проведення розрахункових операцій на об`єкті громадського харчування) без зауважень, з поясненнями, що порушення допущені з неуважності. Норми КЗпП України та Постановою № 413, передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що зібрані в справі докази свідчать про правильність висновку відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 допустила до роботи фізичних осіб без оформлення з ними трудових відносин у встановленому законом порядку. Відповідно до пп. 20.1.43, 20.1.47 ст. 20, пп. 41.1.1 ст. 41, пп. 75.1.3. ст. 75, п. 80.6. ст.80 Податкового кодексу України (далі ПК України): 1) контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи; 2) контролюючі органи мають право: - проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; - отримувати пояснення від роботодавців та/або їх працівників, та/або осіб, праця яких використовується без документального оформлення, під час проведення перевірок з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання податковим агентом податкового законодавства щодо оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом. - фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами); - під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо). Право контролюючих органів (ДПС та її територіальних органів) здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, в т.ч. дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) прямо передбачено нормами ПК України, що корелюються з нормою частини другої статті 259 КЗпП України. Акт, фактичної перевірки контролюючого органу в силу закону є належним та допустимим доказом на підтвердження порушень, допущених підприємствами незалежно від форм власності та підпорядкування та/або підприємцями. Відповідальність за порушення законодавства про працю, у тому числі для фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачена нормами абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України. Саме Держпраці наділено законом повноваженнями приймати рішення щодо притягнення роботодавця до фінансової відповідальності за порушення законодавства в сфері допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Водночас належними та допустимими доказами, що фіксують факти допущених роботодавцем у цій сфері порушень, є як акти перевірок Держпраці, складені відповідно до Закону, так і акти фактичних перевірок, складені контролюючими органами відповідно до ПК України. У разі виявлення контролюючим органом під час проведення фактичної перевірки фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у акті перевірки, такі скеровуються Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, а Держпраці, в свою чергу, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб`єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Прокопчука Геннадія Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі № 380/3739/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Гуляк