Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/20092/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/20092/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Л.А. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 23 лютого 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Ватаманюка Р.В. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 в частині виплати компенсації за усі невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток та додаткових оплачуваних відпусток. Відповідача зобов`язано виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані 14 днів додаткової оплачуваної відпустки як учасника бойових дій за 2023 рік, за невикористані 13 днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби в поліції за 2024 рік, за невикористані 99 днів щорічних оплачуваних відпусток за період 2006-2015 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 19.09.2024. В решті позову суд відмовив. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, сторонами подано апеляційні скарги. В обґрунтування вимог апеляційних скарг позивач та відповідач посилаються на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на їх думку, вирішення спору. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив наступні обставини справи. Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національної поліції України. Відповідно до наказу № 53 о/с від 01.02.2024 року Головного управління Національної поліції в Житомирській області позивача призначено начальником 2-го відділу управління боротьби з наркозлочинністю Головного управління Національної поліції в Житомирській області. Згідно із наказом від 19.08.2024 року № 1668 "Про застосування дисциплінарного стягнення" застосовано до заступника начальника управління начальника 2-го відділу управління боротьби з наркозлочинністю ГУНП в Житомирській області підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Вважаючи, що при звільненні зі служби в поліції було проведено неповний розрахунок, позивач звернувся до відповідача із запитами щодо виплати належних сум при звільненні, на які отримав відповіді, що всі належні позивачу суми були виплачені. Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом. За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення. Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, враховує наступне. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено приписами Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (Закон №580-VІІІ) . Так, ст. 92 Закону №580-VІІІ визначено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Відповідно до ч. 2 ст. 93 Закону №580-VІІІ тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. Згідно із ч.9 цієї статі поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров`я (через хворобу) або у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки. При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Відповідно до ч. 10 цієї статті поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Згідно з ч. 2 ст. 94 Закону №580-VІІІ порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Відповідно до ст. 94 Закону №580-VІІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260). Згідно із пунктом 2 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. При виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (п.9). Виплата грошового забезпечення поліцейським та здобувачам ЗВО здійснюється щомісяця з 25 числа по останній день місяця за поточний місяць (п.13). Відповідно до пункту 12 розділу II Порядку №260 керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та в межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції України. У місяці виконання дисциплінарного стягнення поліцейського премія може не встановлюватися. Згідно із п.8 розділу ІІІ Порядку №260 поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку із збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, яке вони отримували на день, що передував цій відпустці, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії. При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Кількість днів надмірно нарахованої частини щорічної відпустки вказується в наказі про звільнення. Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії. Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до наказу від 19.08.2024 року № 1668 до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції з 19.09.2024, а тому у вересні 2024 року премія позивачу не встановлювалась, що узгоджується з пунктом 12 розділу II Порядку №260. На переконання позивача, при розрахунку компенсації за невикористані дні відпусток відповідач мав встановити одноденний розмір грошового забезпечення, виходячи із суми загального грошового забезпечення при звільненні, яка складає 16120,86 грн. Як вбачається з матеріалів справи, при звільненні зі служби в поліції ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення: - посадовий оклад - 2153,33 грн. (3400,00 грн./30 к.д.*19к.д.); - оклад за спеціальним званням - 1393,33 грн. (2200,00 грн./30 к.д.*19к.д.); - надбавка за стаж служби в поліції 1241,33 грн. (1960,00 грн./30 к.д.* 19 к.д.); - надбавка за службу в умовах режимних обмежень 323,00 грн. (510 грн./30 к.д.*19 к.д.); - надбавка за специфічні умови проходження служби - 3591,00 грн. (5670,00 грн./30 к.д. *19 к.д.); - щомісячна премія за серпень виплачена у вересні - 7336,41 грн.; - індексація - 82,46 грн. (130,20 грн./30 к.д.*19 к.д.). Отже, до загальної суми нарахованого грошового забезпечення у вересні (16120,86 грн.) входила премія за серпень 2024 року, тоді як звільнення відбулось 19.09.2024 року, тому її правомірно не враховано при обчисленні компенсації за невикористані відпустки. Зокрема, компенсація за невикористані відпустки ОСОБА_1 нарахована в сумі 74195,91 грн. ((посадовий оклад 2153,33 грн. + оклад за спеціальним званням 1393,33 грн. - надбавка за стаж служби в поліції 1241,33 грн. + надбавка за специфічні умови проходження служби 3591,00 грн. + надбавка за службу в умовах режимних обмежень 323,00 грн.) / 19 к.д. * 162 к.д.). Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано відхилив твердження позивача про те, що одноденний розмір грошового забезпечення мав визначатись із суми загального грошового забезпечення при звільненні - 16120,86 грн., а тому вірно позовні вимоги в цій частині залишив без задоволення. Надаючи оцінку вимогам позову щодо грошової компенсації за невикористані дні відпустки як учасника бойових дій, судова колегія виходить з наступного. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 21.09.2015, позивач має статус учасника бойових дій. Згідно з п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (Закон №3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. При цьому, ст. 4 Закону України "Про відпустки" від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Отже, виходячи із норм Закону №3551-ХІІ додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою. Статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" визначено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Таким чином, додаткова відпустка, передбачена статтею 16-2 Закону "Про відпустки" та статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" надається щорічно із збереженням заробітної плати, тобто ця відпустка є оплачуваною, а тому у разі її не використання, у поліцейського виникає право на отримання компенсації за невикористані дні цієї відпустки при звільненні зі служби, як це передбачено п.8 розділу ІІІ Порядку №260. Так, Верховний Суд у постанові від 07.05.2020 року у справі №360/4127/19 зазначав, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону "Про відпустки" та статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Щодо виплати поліцейським грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, то Верховний Суд зазначав, що через відсутність правового врегулювання положеннями Закону України "Про Національну поліцію" і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки при вирішенні спору слід застосовувати приписи КЗпП України і Закону України "Про відпустки" (пункт 60 постанови від 19 січня 2021 року у справі №160/10875/19, постанова від 23 жовтня 2019 року у справі №826/8185/18 та інші). Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки" і частини першої статті 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. У випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні як основної, так і додаткової відпустки (пункт 62 постанови від 19 січня 2021 року у справі №160/10875/19). Таким чином, суд першої інстанції вірно виснував, що позивач як особа, яка має статус учасника бойових дій, має право при звільненні зі служби в поліції на отримання компенсації за всі невикористані дні як основної, так і додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону "Про відпустки" та статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Відповідно до листа відповідача №СЕД-19503-2024 від 02.09.2024, за період служби в ГУНП в Житомирській області з 07.11.2015 позивачу щорічні основні та додаткові відпустки, а також додаткові відпустки як учаснику бойових дій відповідно до поданих рапортів було надано наступним чином та підтверджується зазначеними наказами: - за 2015 рік (з 07.11.2015 по 31.12.2015) - 2 доби (пропорційно до відпрацьованого у році часу) не використані; - за 2016 рік - 30 діб (щорічна основна) використана (наказ ГУНП від 29.08.2016 № 198 о/с); 5 діб (додаткова відпустка за стаж служби в поліції) використана (наказ ГУНП від 29.08.2016 № 198 о/с); відпустка як учаснику бойових дій використана (наказ ГУНП від 04.01.2016 № 1 о/с); - за 2017 рік - 30 діб (щорічна основна) використана (наказ ГУНП від 21.07.2017 № 138 о/с); 6 діб (додаткова відпустка за стаж служби в поліції) використана (наказ ГУНП від 21.07.2017 № 138 о/с); відпустка як учаснику бойових дій використана (наказ ГУНП від 17.11.2017 № 230 о/с); - за 2018 рік - 30 діб (щорічна основна) використана (наказ ГУНП від 28.09.2018 № 195 о/с, від 22.11.2018 № 229 о/с); 7 діб (додаткова відпустка за стаж служби в поліції) використана (наказ ГУНП від 28.09.2018 № 195 о/с, від 22.11.2018 № 229 о/с); відпустка як учаснику бойових дій використана (наказ ГУНП від 23.06.2018 № 126 о/с); - за 2019 рік - 30 діб (щорічна основна) використана (наказ ГУНП від 01.11.2019 № 224 о/с); 8 діб (додаткова відпустка за стаж служби в поліції) використана (наказ ГУНП від 01.11.2019 № 224 о/с); відпустка як учаснику бойових дій використана (наказ ГУНП від 01.11.2019 № 224 о/с); - за 2020 рік - 16 діб (щорічна основна) використана (наказ ГУНП від 21.12.2020 № 344 о/с); 14 діб (щорічна основна) та 10 діб (додаткова відпустка за стаж служби в поліції) не використані; відпустка як учаснику бойових дій використана (наказ ГУНП від 13.07.2020 № 192 о/с); - за 2021 рік - 30 діб (щорічна основна) не використана; 11 діб (додаткова відпустка за стаж служби в поліції) не використана; відпустка як учаснику бойових дій використана (наказ ГУНП від 27.09.2021 № 349 о/с); - за 2022 рік - 18 діб (щорічна основна) використана (накази ГУНП від 06.01.2023 № 10 о/с, від 26.04.2023 № 185 о/с, від 18.10.2023 № 531 о/с); 12 діб (щорічна основна) та 12 діб (додаткова відпустка за стаж служби в поліції) не використані; відпустка як учаснику бойових дій використана (наказ ГУНП від 04.01.2022 № 1 о/с); - за 2023 рік - 30 діб (щорічна основна) не використана; 13 діб (додаткова відпустка за стаж служби в поліції) не використана; відпустка як учаснику бойових дій не використана; - за 2024 рік - 30 діб (щорічна основна) не використана; 13 діб (додаткова відпустка за стаж служби в поліції) не використана; відпустка як учаснику бойових дій використана (наказ ГУНП від 03.07.2024 № 354 о/с). Відповідачем виплачено грошову компенсацію за 162 доби, з них: 2 доби невикористаної відпустки за 2015 рік, за 24 доби невикористаної відпустки за 2020 рік, 41 добу невикористаної відпустки за 2021 рік, за 24 доби невикористаної відпустки за 2022 рік, за 43 доби невикористаної відпустки за 2023 рік та за 28 діб невикористаної відпустки за 2024 рік. Тобто, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем при звільненні позивача зі служби не було проведено повного розрахунку та не виплачена за 2023 рік грошова компенсація за невикористані дні додаткової оплачуваної відпуски як учасника бойових дій в кількості 14 днів. Крім того, також не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпуски за стаж служби в поліції за 2024 рік в кількості 13 календарних днів. За таких обставин, позовні вимоги в цій частині обгрунтовано задоволенні судом першої інстанції. Щодо грошової компенсації за невикористані частини щорічної оплачуваної відпустки за час проходження служби в органах внутрішніх справ, судова колегія зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 16.11.2006 по 06.11.2015: - 16.11.2006 - 14.03.2007 - Вінницьке вище професійне училище ДДСО при МВС України; - 16.03.2007 - 01.04.2010 - Житомирське МРВ ДСО УДСО при УМВС України в Житомирській області; - 01.04.2010 - 08.11.2013 - Богунський РВ УМВС України в Житомирській області; - 08.11.2013 - 07.08.2015 - Житомирський MB УМВС України в Житомирській області; - 07.08.2015 - 06.11.2015 - УКР УМВС України в Житомирській області; - з 07.11.2015 по 19.09.2024 - в органах Національної поліції України, тобто служба в органах внутрішніх справ та органах поліції була безперервною. Відповідач, відмовляючи у виплаті компенсації за невикористані дні відпусток протягом 2006-2015 років, вказує на те, що правонаступником у даних правовідносинах ліквідованого УМВС України у Житомирській області є Міністерство внутрішніх справ України. Суд першої інстанції критично, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, оцінив дане твердження. Так, 14.04.2015 року МВС України видано наказ № 431 "Про заходи щодо реформування органів внутрішніх справ". 16.09.2015 року КМУ прийняв постанову № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", якою постановив утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, у тому числі ГУНП в Житомирській області, та ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС, зокрема УМВС України в Житомирській області. Спір між сторонами цієї справи виник у відносинах публічної служби - у зв`язку з проходженням позивачем служби в органах внутрішніх справ та не стосується публічно-владних функцій УМВС України в Житомирській області. Тож підстави для правонаступництва у цих правовідносинах виникли саме з моменту державної реєстрації припинення УМВС України в Житомирській області. Так, з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видно, що УМВС України в Житомирській області припинено 09 липня 2021 року, про що свідчить запис №1 003 051 1100 20008324 про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Правонаступником ліквідованого УМВС України в Житомирській області є саме той орган, до якого перейшла адміністративна компетенція суб`єкта владних повноважень, що припинився. Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 травня 2023 року в справі № 240/11052/20 та від 28 листопада 2023 року у справі №806/2056/18. За таких обставин, необхідно проаналізувати і співставити функції та завдання, які наразі виконують МВС України та Національна поліція. Так, приписами статей 1, 2 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" визначено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є, зокрема, надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності. Також, згідно з Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №878, МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах: забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг; захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні; цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. На підставі співставлення завдань та функцій цих органів можна дійти висновку про те, що МВС України є органом влади, який формує державну політику у сфері, зокрема, забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг. Водночас, реалізація державної політики у вказаній сфері відноситься до компетенції Національної поліції, а до цього відповідні завдання та функції держави покладалися на міліцію. Таким чином, у спірних правовідносинах правонаступником прав та обов`язків ліквідованого УМВС України в Житомирській області, ураховуючи правовий статус, обсяг повноважень і принцип територіальності, є відповідний територіальний орган Національної поліції, а саме ГУНП в Житомирській області. Близька за змістом правова позиція щодо передачі функцій ліквідованих управлінь МВС України до відповідних управлінь Національної поліції неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 листопада 2020 року в справі № 752/2391/17 (2а-14/09), від 17 травня 2023 року в справі № 240/11052/20, від 28 червня 2023 року в справі №823/1462/15, від 02 серпня 2023 року в справі № 580/2348/21, від 21 березня 2025 року у справі № 420/31729/23 і правових підстав для відступлення від такої позиції Верховного Суду в цій справі немає. Таким чином, відповідач зобов`язаний був при звільненні позивача зі служби в поліції виплатити компенсацію за невикористані дні відпусток за час проходження служби в органах внутрішніх справ. Відповідно до листа відповідача №СЕД-19503-2024 від 02.09.2024 року, переглядом наказів Богунського РВ УМВС України в Житомирській області, які були передані на зберігання до ВРТЗІ ГУНП в Житомирській області, а саме архівні справи № № 75 - 78 опис 2 фонд 64, встановлено наявність наказів про надання відпусток за період з 01.04.2010 по 08.11.2013, а саме: - за 2010 рік: надано короткострокову відпустку - 10 діб (наказ Богунського РВ від 11.06.2010 № 118 о/с; архівна справа 75); чергову відпустку не використовував (мав право на 30 діб); - за 2011 рік: надано чергову відпустку - 30 діб (наказ Богунського РВ від 12.05.2011 № 23 о/с; архівна справа 76); (мав право на 30 діб); - за 2012 рік: надано чергову відпустку - 29 діб (наказ Богунського РВ від 01.08.2012 №62 о/с; від 06.12.2012 № 111 о/с; архівна справа 77); (мав право на 30 діб); - за 2013 рік: надано чергову відпустку - 30 діб (наказ Богунського РВ від 13.08.2013 №110 о/с; архівна справа 78); (мав право на 30 діб). Переглядом наказів Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, які були передані на зберігання до ВРТЗІ ГУНП в Житомирській області, а саме архівні справи № № 9 - 13 опис 2 фонд 34, встановлено наявність наказів про надання відпусток за період з 08.11.2013 по 07.08.2015, а саме: - за 2014 рік: надано чергову відпустку - 30 діб (наказ Житомирського MB від 11.08.2014 № 134 о/с, архівна справа 10; від 02.03.2015 № 38 о/с, архівна справа 12); (мав право на 30 діб); - за 2015 рік: надано чергову відпустку - 11 діб (наказ Житомирського MB від 31.07.2015 № 120 о/с; архівна справа 12); (мав право на 30 діб). Переглядом наказів УМВС України в Житомирській області, які були передані на зберігання до ВРТЗІ ГУНП в Житомирській області, а саме архівні справи № № 314 -319 опис 4 фонд 13, встановлено відсутність наказів про надання відпусток за період з 07.08.2015 по 06.11.2015. У відповіді ГУНП в Житомирській області №СЕД-21299-2024 вказано, що відповідно до інформації, що надійшла з УПО в Житомирській області НПУ щодо позивача: - за 2006 рік відпустку не використовував; (мав право на 30 діб); - за 2007 рік використано 30 діб (наказ ВДСО від 04.12.2007 № 137 о/с, від 09.01.2008 № 4 о/с); (мав право на 30 діб); - за 2008 рік використано 30 діб (наказ ВДСО від 19.08.2008 № 104 о/с, від 02.12.2008 № 152 о/с); (мав право на 30 діб); - за 2009 рік використано 11 діб (наказ ВДСО від 17.08.2009 № 96 о/с); (мав право на 30 діб). Тобто, зі змісту листів ГУНП в Житомирській області за № СЕД-19503-2024 від 02.09.2024 року та № СЕД-21299-2024 від 05.09.2024 року встановлено, що позивачем не використано: за 2006 рік щорічної відпуски в кількості 30 діб; за 2009 рік щорічної відпуски в кількості 19 діб; за 2010 рік щорічної відпуски в кількості 30 діб; за 2012 рік щорічної відпуски в кількості 1 доба; за 2015 рік щорічної відпуски в кількості 19 діб. Отже, суд першої інстанції вірно виснував, що загальна кількість невикористаних днів відпусток складає 99 діб, за які позивач має право на отримання грошової компенсації, а тому позовні вимоги в цій частині обгрунтовано задоволено. В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційних скарг встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Ватаманюк Р.В. Гонтарук В. М.