Постанова 4851 № 480/8116/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2026 р. Справа № 480/8116/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року (ухвалене суддею Глазько С.М.) в справі № 480/8116/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом №18/в від 04.04.2025 р. про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975; зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум здійснити виплату одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності III групи для ОСОБА_1 , передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII, у розмірі та за умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №

975. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 р. відмовлено в задоволенні адміністративного позову. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивач вважає, що застосування ст. 16 Закону України "Про соціальній і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов`язується не з фактом звільнення зі служби, а з часом встановлення інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.06.1984 р. по 11.05.1986 р. проходив строкову військову службу, що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_1 від 10.05.1984 р. та довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.12.2024 р. № 1324. Згідно довідки Центрального архіву Міністерства оборони України у період з 11.06.1987 р. по 04.08.1987 р. позивач залучався до виконання обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно з довідкою до акту МСЕК серії 12 ААВ № 271473 позивачу у зв`язку з проведеним первинними оглядом 07.07.2022 р. було встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності загальне захворювання. У подальшому, 16.01.2023 р. під час повторного огляду органами МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується копією довідки МСЕК серії 12 ААВ № 663073. Відповідно до витягу з протоколу засідання 12-ої регіональної військово-лікарської комісії від 28.11.2024 р. № 4306 захворювання ОСОБА_1 - "Так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС". 25.12.2024 р. позивач через ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням зазначеної ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення про відмову позивачу в призначені одноразової грошової допомоги. Вказане рішення оформлене протоколом засідання Комісії від 04.04.20255 р. № 18/в. Рішення обґрунтовано тим, що позивач не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки брав участь у зборах з ліквідації аварії на ЧАЕС в 1987 та мав статус військовозобов`язаного, а не військовослужбовця. Втім, згідно з пп. 6 п. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається військовозобов`язаним, призваним на збори, у разі встановлення інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов`язаному при виконанні пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів. Відповідач вказав, що оскільки заявнику інвалідність встановлено понад 3-місячний термін, тому підстав для призначення одноразової грошової допомоги не має. Вважаючи протиправним рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання Комісії від 04.04.2025 № 18/в, про відмову позивачу в призначені одноразової грошової допомоги є правомірним та на підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.11.1991 р. № 2011-XII (в подальшому - Закон № 2011-XII). Згідно з ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (в подальшому - Порядок № 975). Відповідно до п. 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Отже, моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу відповідної групи інвалідності, а саме: Закон № 2011-ХІІ, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII, яка діє з 01.01.2017, та Порядок №

975. Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Таким чином, одноразова грошова допомога є гарантованою державою виплатою лише тим особам, які за цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві. Зазначеною нормою встановлений особливий порядок правового регулювання виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов`язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, тобто є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги таким особам, зокрема: особливі суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов`язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; визначений час настання інвалідності - при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві; відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві. Згідно з пп. 3 п. 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному чи резервісту під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.06.1984 р. по 11.05.1986 р. проходив строкову військову службу, що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_1 від 10.05.1984 р. та довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.12.2024 р. № 1324. Згідно з довідки Центрального архіву Міністерства оборони України у період з 11.06.1987 р. по 04.08.1987 р. позивач залучався до виконання обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 663073 та витягом з протоколу засідання 12-ої регіональної військово-лікарською комісією від 28.11.2024 р. № 4306 підтверджується встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності з 16.01.2023 р. внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відтак, ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС встановлена ОСОБА_1 у 2023 році, тобто більше ніж через 30 років після закінчення військових зборів для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1987 рік), в яких приймав участь позивач. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що інвалідність, яка при дотриманні часових проміжків її встановлення дає право на отримання спірної одноразової грошової допомоги, позивачу встановлена у понад тримісячний строк після закінчення військових зборів, що має наслідком відсутність у нього права на отримання зазначеної допомоги відповідно до вимог Закону № 2011-ХІІ та Порядку №

975. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладених в постановах від 02.04.2020 р. в справі №823/207/18, від 18.11.2021 р. в справі №818/2363/18, від 04.07.2023 р. в справі №240/6023/18, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховується судом. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання Комісії від 04.04.2025 р. № 18/в, про відмову позивачу в призначені одноразової грошової допомоги є правомірним та не підлягає скасуванню, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Щодо посилань апелянта на постанову Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі № 276/322/17, то суд апеляційної інстанції зазначає, що у справі 750/5074/17 (постанова від 26.06.2018 р.) судова палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2018 р. в справі № 276/322/17, відповідно до якого військовослужбовці строкової військової служби мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у разі встановленні їм інвалідності, незалежно від часу її настання. Отже, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин висновки Верховного Суду України, які викладені у постанові від 20.03.2018 р. в справі № 276/322/17, оскільки вони ґрунтуються на правовому регулюванні правовідносин, що відбулись до змін у законодавстві, якими було звужене коло осіб, які мають право на безстрокове отримання одноразової допомоги у зв`язку із пораненням (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, шляхом встановлення окремого порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги для військовослужбовців строкової військової служби. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006 р.; п. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010 р.; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 р., п. 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 по справі № 480/8116/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін