Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/2385/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2026 р. Справа № 440/2385/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Семененко М.О., Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2025, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/2385/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛАТАГРО" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЛАТАГРО" (далі - позивач, ТОВ "УКРЛАТАГРО") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), у якому позивач просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.12.2024 №00175120704 (форма В4), яким позивачу зменшено суму від`ємного значення з ПДВ на суму 7738 грн.; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.12.2024 №00175130704 (форма ПС), яким до позивача застосована штрафна санкція у розмірі 1934 грн. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "УКРЛАТАГРО" зазначило, що передумовою зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість (далі також ПДВ) та застосування штрафної санкції слугує висновок контролюючого органу про не нарахування податкових зобов`язань за операціями з реалізації металобрухту. Водночас, позивач зазначив, що операції з постачання металобрухту звільнені від оподаткування, а підстави та база для нарахування ПДВ на операції з «умовного продажу» відсутні. Вказав, що обов`язковою умовою нарахування «умовного продажу» при використанні товарів/робіт/послуг/необоротних активів у звільнених операціях є їх придбання з податком на додану вартість та формування кредиту з ПДВ. Крім того, згідно з п.189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання. Натомість поставлений позивачем металобрухт не придбавався, він не є товаром, оскільки утворився від демонтажу зношених запчастин, тобто від необоротних активів. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 04.12.2024 №00175120704 та №00175130704. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛАТАГРО" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначає, що ТОВ «УКРЛАТАГРО» не здійснено нарахування податкових зобов`язань згідно з пунктом б пункту 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 ПК України на операції з реалізації металобрухту, поставки якого звільнені від оподаткування податком на додану вартість, в сумі 38 688,00 грн, чим занижено податкові зобов`язання з ПДВ за серпень 2024 року на 7738 грн. Крім цього, ТОВ «УКРЛАТАГРО» не виписало та не зареєструвало податкові накладні на суму ПДВ, що підлягало самостійному нарахуванню по операціям, що не використані в господарській діяльності (безоплатна передача) на загальну суму обсягу постачання 38 688,00 грн. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Учасниками справи отримано копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 07.01.2026 про відкриття апеляційного провадження та про призначення справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. позивачем отримано копію апеляційної скарги відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Полтавській області на підставі підпункту 19-1.1.6 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пункту 82.2 статті 82, пункту 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, відповідно до наказу №2900-П від 07.10.2024, направлень від 08.10.2024 №5166 та №5167 в період з 09.10.2024 по 15.10.2024 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "УКРЛАТАГРО" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами перевірки дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2024 року у Декларації з податку на додану вартість за серпень 2024 року від 19.09.2024 №9274576256 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, складено акт від 22.10.2024 № 14925/16-31-07-04-02/33584483, в якому зафіксовано порушення: - пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199 ПК України, оскільки підприємством завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 Декларації) у розмірі 7738,00 грн, у т.ч. за серпень 2024 у сумі 7738,00 грн; - пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України внаслідок не виписаних та не зареєстрованих в установлений термін в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних на загальну суму обсягу постачання в розмірі 38688,00 грн, в т.ч. за серпень 2024 у сумі 38688,00 грн. Позиція контролюючого органу обґрунтована тим, що за результатами перевірки повноти визначення податкових зобов`язань за серпень 2024 року встановлено, що згідно даних обліку по бухгалтерському рахунку 361 "Взаємовідносини з вітчизняними постачальниками" відображені операцій з реалізації металобрухту ТОВ "УКРБРУХТ" (код 41414216) в обсягах 38688,00 грн. Контролюючим органом враховано, що Законом України №1914-1Х від 30.11.21 "Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" виключено абзац третій пункту 199.6 статті 199 Кодексу (норма якого діяла до 01.01.2022), згідно з яким норми статті 199 (про пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту) не застосовувалися до операцій "на постачання платником податку відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок, тощо) на виробництві, будівництві, розібранні (демонтажу) ліквідованих основних фондів та інших подібних операцій". ТОВ "УКРЛАТАГРО" у рядку 5.1 Декларації "Операції, які звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу XX Кодексу, міжнародні договори (угоди))" задекларований обсяг постачання в розмірі 38688,00 грн по податковій пільзі 14060465 - Тимчасово до 1 січня 2027 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №15 затверджений перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких зокрема операції з імпорту, тимчасово до 1 січня 2027 року звільняються від обкладення податком на додану вартість. До якого віднесено зокрема відходи та брухт чорних металів (код товару УКТЗЕД 720449900). З огляду на викладене, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ "УКРЛАТАГРО" було зобов`язано здійснити нарахування податкових зобов`язань в сумі 7 738,00 грн від вартості металобрухту, обсяги поставки якого звільнені від оподаткування податком на додану вартість, в наслідок чого позивачем завищено розмір від`ємного значення з ПДВ за серпень 2024 року на суму 7 738,00 грн. На підставі вказаних висновків акту ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.12.2024 №00175120704 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 7738,00 грн та від 04.12.2024 №00175130704 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1934,00 грн за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. ТОВ "УКРЛАТАГРО", не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями від 04.12.2024 №00175120704, №00175130704, звернулось до суду із цим позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що постановлений позивачем металобрухт не придбавався, а утворився від демонтажу зношених запчастин, тобто від необоротних активів. Натомість, отримані в результаті демонтажу зношені запчастини вже не мають недоамортизованої або не перенесеної на собівартість вартості, тобто їх балансова (залишкова) вартість дорівнює нулю. В свою чергу, відповідачем ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду не зазначено, на підставі яких документів ним визначено базу оподаткування для цілей п.198.5 ПК України на рівні ціни продажу металобрухту. За наведеного вище правового регулювання та встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ та зареєструвати податкову накладну за такими операціями відповідно до пп. б п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПК України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає ПК України. Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 ПК України). Приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, серед іншого, передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 зазначеного Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Згідно з пунктом 187.1 ст. 187 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису. Пункт 198.1 ст.198 ПК України передбачає, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з підпунктом «б» п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу). Відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання. Згідно з п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях. Пункт 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що тимчасово до 1 січня 2027 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 15 затверджено Перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких зокрема операції з імпорту, тимчасово до 1 січня 2027 року звільняються від обкладення податком на додану вартість, до якого віднесено, зокрема, відходи та брухт чорних металів (Код товару УКТЗЕД 720449900) ін. Податковою перевіркою встановлено, що згідно даних обліку по бухгалтерському рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями позивача за серпень 2024 року відображено операцій з реалізації металобрухту (код УКТ ЗЕД 7204) на адресу ТОВ УКРБРУХТ (код 41414216) 38688,00 грн. У рядку 5.1 Декларації Операції, які звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу XX Кодексу, міжнародні договори (угоди)) підприємством задекларовано обсяг постачання в розмірі 38688,00 грн по податковій пільзі 14060465 Тимчасово до 1 січня 2027 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Судом першої інстанції встановлено, не заперечується сторонами, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що поставлений позивачем на адресу ТОВ УКРБРУХТ (код 41414216) металобрухт на суму 38688,00 грн відповідає кодам УКТ ЗЕД, які звільняються від оподаткування ПДВ відповідно до пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України. Також судом першої інстанції встановлено та не заперечується апелянтом, що поставлений позивачем на адресу ТОВ УКРБРУХТ (код 41414216) металобрухт на суму 38688,00 грн утворився від демонтажу зношених запчастин, тобто від необоротних активів, що підтверджується, зокрема, актами приймання запасних частин в якості металобрухту. При цьому, з огляду на положення п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання. У свою чергу, згідно з обліковою політикою підприємства, витрати, що здійснюються з метою підтримки об`єкта в робочому стані та отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (звичайний технічний огляд, поточне технічне обслуговування, поточний ремонт без заміни (або відновлення) суттєвих елементів тощо), не капіталізуються, а включаються до складу витрат звітного періоду. Витрати на поточні ремонти та поточне обслуговування враховуються на рахунках 91 Загальновиробничі витрати, 92 Адміністративні витрати та 93 Витрати на збут, також ведеться облік у розрізі підрозділів та елементів (статей) витрат. При заміщенні частини об`єкта основних засобів під час поточного ремонту та поточного обслуговування вартість заміщеної частини відноситься до витрат, а балансова вартість основного засобу не змінюється. При цьому заміщена частина об`єкта основних засобів у разі відповідності критеріям визнання активом визнається активом за справедливою вартістю з одночасним відображенням доходу від такого визнання за рахунком 746 "Інші доходи від звичайної діяльності". Справедлива вартість таких активів встановлюється постійно діючою комісією підприємства. Отже, зношені запчастини в момент встановлення переносять свою вартість на собівартість готової продукції, а отримані в результаті демонтажу зношені запчастини не мають недоамортизованої або не перенесеної на собівартість вартості, а їх балансова (залишкова) вартість дорівнює нулю, що виключає можливість визначення бази оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України. Колегія суддів погоджується з обґрунтуванням суду першої інстанції про те, що відповідачем ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду не зазначено, на підставі яких документів ним визначено базу оподаткування для цілей застосування п.198.5 ПК України на рівні ціни продажу металобрухту, не зазначено таких обставин і в апеляційній скарзі. З цих підстав колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що твердження контролюючого органу щодо наявності у позивача обов`язку нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ за серпень 2024 року на операції з реалізації металобрухту в сумі 38 688,00 грн, внаслідок чого завищено розмір від`ємного значення з ПДВ звітного періоду на суму 7 738,00 грн, та скласти і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну на такі господарські операції є помилковим. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. При цьому, колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 по справі № 440/2385/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя М.О. Семененко Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло