Постанова 4857 № 460/10783/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 460/10783/24 пров. № А/857/32456/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючої суддіХобор Р. Б., суддів:Бруновської Н. В., Запотічного І. І., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року, що ухвалив суддя Максимчук О.О., у місті Рівному, у справі № 460/10783/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. 30.06.2025 до суду надійшла заява позивача про зміну способу та порядку виконання вказаного судового рішення у справі № 460/10783/24, у якій позивач просить суд змінити спосіб виконання вказаного рішення суду, а саме: стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 пенсійних виплат за період з 16.03.2024 по 31.03.2025 у сумі 108453,22грн. 25.06.2025 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на вказану заяву, які мотивовані тим, що на виконання рішення суду у справі № 460/10783/24 відповідач провів перерахунок пенсії позивача, про що свідчить копія перерахунку пенсії, а нарахована сума коштів, на виконання рішення суду за період з 16.03.2024 по 31.03.2025, становить 108453,22 грн, що підтверджується розрахунком доплати. Така доплата за рішенням суду буде виплачена позивачу за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України, оскільки ст. 63 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи визначено, що фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року в задоволенні заяви відмовлено. Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті пенсії, а тому суд вважає безпідставними аргументи представника позивача, наведені в його заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі № 460/10783/24. Не погодившись із цим рішенням, його оскаржила позивачка, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким заяву задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що невиконання рішення суду є самостійною підставою для застосування норм ст. 378 КАС України, а також тим, що зміна способу виконання судового рішення призведе до зміни черговості виконання судового рішення у справі позивачки. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 у справі № 460/10783/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 16.03.2024 згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у редакції Закону України Про внесення змін і доповнень до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №230/96-ВР, у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком, провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати надалі для ОСОБА_1 основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком до зміни законодавства або правового статусу ОСОБА_1 . Постановою від 24.01.2025 Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив без зміни вказане рішення. Відповідно до листа відповідача від 26.05.2025 та доданих до заяви позивача перерахунку (розрахунку) пенсії від 06.03.2025, довідки від 21.05.2025 №2098/04-16 та виписки про рух коштів, Головне управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, на виконання рішення суду у даній справі, здійснило перерахунок пенсії позивачці, а нарахована позивачці заборгованість за рішенням суду за період з 16.03.2024 по 31.03.2025 в сумі 108453,22 грн, буде виплачена після виділення додаткових бюджетних призначень Пенсійному фонду України для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України. Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень від 21 листопада 2024 року № 4094-IX (далі - Закон № 4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.. Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати. Однак, як передбачено абзацом першим частини першої статті 378 КАС України, із заявою про зміну способу виконання судового рішення може звернутись, виключно стягувач чи виконавець. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний суд у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22 зробив такі висновки щодо застосування норм ч. 3 ст. 378 КАС України: …Отже, у даній ситуації наявний факт частково невиконання відповідачем рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі № 380/7706/22, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсійної виплати, протягом більш ніж двох місяців.

75. Таким чином, застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахованої суми (313587,00 грн) є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.

76. Суд відхиляє доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладені у касаційній скарзі, щодо неможливості заміни зобов`язання вчинити дії на стягнення коштів, оскільки такий підхід є застарілим та таким, що не враховує змін, які відбулися у статті 378 КАС України згідно Законом №4094-IX.

77. Суд вважає неправомірним будь-який формалістичний підхід до тлумачення статті 378 КАС України, який дозволяє суб`єкту владних повноважень зловживати процесуальними правами шляхом затягування виконання рішення, особливо у випадках, коли такий підхід нівелює реальне поновлення прав заявника.

78. Водночас позиція Верховного Суду, відображена, зокрема, в ухвалі від 03 березня 2025 року у справі № 160/5259/20, послідовно підкреслює, що формальне виконання зобов`язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав.

79. Вищенаведений правовий підхід Верховного Суду полягає в тому, що метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов`язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, суд зобов`язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів.

80. У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 313587,00 грн є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем. Відтак, суди обґрунтовано здійснили заміну невиконаного зобов`язання нарахувати та виплатити грошові кошти на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області цих коштів для забезпечення належної реалізації права позивача. Так, апеляційний суд встановив, що вказана позиція Верховного Суду викладена у справі, у якій суд встановив такі обставини: - рішення суду щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат не виконується протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням; - у справі відкрито виконавче провадження і здійснення виконавчих дій не призвело до фактичного виконання рішення суду. Також апеляційний суд встановив, що відомості про відкриття (наявність) виконавчого провадження, та відомості про здійснення примусового виконання судового рішення у справі ОСОБА_2 , як у заяві про зміну способу виконання судового рішення, так і у апеляційній скарзі відсутні. У цьому контексті апеляційний суд вважає, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22 є нерелевантними до обставин справи за заявою ОСОБА_2 . Зміна способу і порядку виконання рішення є процесуальним інститутом стадії виконання судового рішення. На переконання апеляційного суду, можливість зміни способу виконання рішення суду без попереднього звернення до органів виконання суперечить чинній концепції регулювання процедури виконання судових рішень в цілому. Інститут виконання судових рішень передбачає активні дії стягувача щодо ініціювання виконання. Органи виконавчої служби наділені механізмами примусового виконання рішення суду та повноваженнями щодо застосування санкцій за невиконання судового рішення. Таким чином, зміна способу виконання без використання цих механізмів нівелює зміст інституту виконання судових рішень, передбачений законодавством. Апеляційний суд також зазначає, що звернення боржника (Пенсійного фонду України) до органу казначейського обслуговування, спроби виконання боржником рішення, намагання боржника виконати рішення суду чи часткове виконання боржником рішення, не позбавляють стягувача права ініціювати процедуру примусового виконання рішення, у випадку, якщо такі дії боржника є неефективними. Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що як зазначено у пункті 3 Суть проєкту Закону пояснювальної записки до проєкту Закону № 4094-ІХ (на яку покликається Верховний Суд у справі № 380/7706/22 https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803), проєктом Закону запропоновано доповнити ГПК України, ЦПК України та КАС України такими положеннями: 1) встановити, що невиконання боржником рішення суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника вартості відповідного майна. 3) встановити, що в адміністративному судочинстві відсутність виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду не перешкоджає суду застосувати заходи судового контролю. Стаття 381-1 КАС України Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах складається з таких норм.

1. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

2. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу. Отже, встановлення чи зміна способу або порядку виконання рішення суду, що регламентовано статтею 378 КАС України не є формою судового контролю за виконанням судових рішень, а належить до інших процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у адміністративних справах. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що законодавець не мав на меті замінювати процедури примусового виконання рішення судів у вказаній категорії справ процедурами, пов`язаними із зміною способу чи порядку виконання судових рішень. За таких обставин, на переконання апеляційного суду, частину третю статті 378 КАС України необхідно розуміти так, що застосування визначеною цією нормою підстави для зміни способу виконання рішення суду можливе після неефективності виконавчих процедур (враховуючи їх обов`язковість) протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням. Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду у справі № 380/7706/22, які викладені вище. Так, на переконання апеляційного суду, відсутність активних дій заявниці спрямованих на примусове виконання рішення суду у справі № 460/10783/24, свідчить про те, що ОСОБА_1 не скористалась усіма передбаченими законодавством засобами для виконання рішення суду у власній справі, а тому, застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, в даному випадку, є передчасним. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційний суд звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі позивачка покликається на те, що невиконання рішення суду є самостійною підставою для застосування норм ст. 378 КАС України, а також те, що зміна способу виконання судового рішення призведе до зміни черговості виконання судового рішення у справі позивачки. Суд першої інстанції, у свою чергу, в задоволенні заяви позивачки відмовив з тих підстав, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті пенсії, то суд вважає безпідставними аргументи представника позивача, наведені в його заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі № 460/10783/24. Апеляційний суд з приводу вказаного висновку суду першої інстанції зазначає, що Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22 відсутність розрахунку заборгованості під час розгляду справи не вважав перешкодою для зміни способу виконання судового рішення, тому відповідний висновок суду першої інстанції суперечить практиці Верховного Суду у вказаній категорії спорів. Однак, з огляду на те, що апелянтка не зазначає вказаної обставини, як аргументу для скасування судового рішення, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції. При цьому, вказані висновки апеляційного суду не є перешкодою для звернення до суду із заявою про зміну способу виконання рішення суду, у випадку неможливості виконання рішення органами державної виконавчої служби. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі № 460/10783/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська І. І. Запотічний