Постанова 4856 № 560/13376/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/13376/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 19 лютого 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.01.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 30.01.2025 № 222550011220 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Вказано, що страховий стаж особи становить 10 років 0 місяців 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. До загального страхового стажу, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.03.1981 не зараховано період роботи з 18.08.1981 по 01.01.2003, оскільки назва підприємства на печатці при звільненні не відповідає назві при зарахуванні на роботу та відсутня повна інформація про реорганізацію підприємства. Про прийняте рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №2200-0209-8/9961 від 04.02.2025. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років (ч.2 ст.26 Закону №1058-ІV). Частиною 1 статті 24 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"). Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Згідно із статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637). Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Як встановив суд, позивачу відмовлено у зарахуванні до трудового стажу періоду роботи з 18.08.1981 по 01.01.2003, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.03.1981, оскільки назва підприємства на печатці при звільненні не відповідає назві при зарахуванні на роботу та відсутня повна інформація про реорганізацію підприємства. Суд зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питання про призначення пенсії. Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17. Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Таким чином, суд зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Згідно записів №4-16 трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач працювала в Кам`янець-Подільському електромеханічному заводі, зокрема: - 18.08.1981 прийнята на роботу і зарахована в механоскладальний цех учнем слюсаря складальника електричних машин та апаратів; - 08.10.1981 присвоєно другий розряд слюсаря складальника електричних машин та апаратів; - 08.09.1983 присвоєно третій розряд слюсаря складальника електричних машин та апаратів; - 01.05.1986 переведена в механоскладальний цех №10 комірником; - 03.10.1986 переведена слюсарем складальником електричних машин та апаратів другого розряду; - 01.06.1988 у зв`язку з введенням нових тарифних умов оплати праці (ЕТКД-19, 1986 року видання) підтверджено другий розряд складальника електричних машин та апаратів; - 12.07.1988 переведена в ливарно-механічний цех №6 складальником електричних машин та апаратів другого розряду; - 22.09.1994 переведена в цех №12 учнем штампувальника; - 01.11.1994 присвоєно другий розряд штампувальника; - 01.01.1996 переведена штампувальницею другого розряду в цех по виготовленню товарів народного споживання №2; - 01.09.1996 переведена штампувальницею другого розряду в складальних цех №14; - 01.01.2000 переведена в складальне виробництво штампувальницею другого розряду; - 01.01.2023 звільнена по переводу в приватне підприємство "АСУ-2002" п.5 ст. 36 КЗпП України. Вказані записи містять дату прийому та звільнення з роботи, номери та дати наказів, відбиток печаток підприємства при прийнятті та звільненні з роботи. Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Крім цього, суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься довідка товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" від 10.07.2025 №68/12, згідно якої наказом регіонального управління фонду Держмайна України №466 від 21.06.1994 Кам`янець-Подільський електромеханічний завод перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" (ВАТ "К-ПЕМЗ"). Згідно рішення загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод", протокол №16 від 19.08.2010, Відкрите акціонерне товариство "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" з 22.10.2010 перетворене в товариство з додатковою відповідальністю "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" (ТДВ "К-ПЕМЗ"). Разом з тим, позивач не має нести тягар відповідальності чи зазнавати негативних наслідків через порушення порядку заповнення трудової книжки, а наявність певних недоліків у трудовій книжці, на які посилається Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи згідно із записами у трудовій книжці. Позивач просить зарахувати до страхового стажу період роботи з 18.08.1981 по 01.03.2003. При цьому суд враховує, що у рішенні про відмову у призначенні пенсії, відповідачем не враховано до страхового стажу період роботи з 18.08.1981 по 01.01.2003. До страхового стажу уже зараховано період роботи з 02.01.2003 по 01.03.2003. Таким чином, враховуючи те, що в тривалість страхового стажу ОСОБА_1 враховано період роботи з 02.01.2003 по 01.03.2003, підстави для додаткового врахування в тривалість страхового стажу періоду роботи з 02.01.2003 по 01.03.2003 відсутні (оскільки подвійне зарахування стажу законодавством не передбачено). Як наслідок, слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу період роботи з 18.08.1981 по 01.01.2003. В задоволенні позовних вимог щодо зарахування інших періодів слід відмовити, оскільки такі уже зараховані. Тому у цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З урахуванням періодів страхового стажу, які підлягають зарахуванню та самостійно визначеного пенсійним органом, в сукупності стаж позивача достатній для призначення пенсії за віком (більше 22 років). Також позивач досягнув необхідного для призначення пенсії віку. Таким чином, є протиправним та підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 30.01.2025 № 222550011220 про відмову у призначенні пенсії. Відповідно до ч.1ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Оскільки, позивач досягнув 63 років 11.01.2025, а його звернення до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії відбулось 23.01.2025, тобто в межах строку, визначеного п. 1 ч. 1 статті 45 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, то призначення і виплата пенсії має відбутися з 12.01.2025 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку). З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Ватаманюк Р.В. Курко О. П.