Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/11012/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/11012/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 18 лютого 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в квітні 2025 року позивач, - ОСОБА_1 , звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28.02.2025 за № 063350036009. Також, позивач просила зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби ОСОБА_1 період роботи з 17.04.2013 по 08.07.2015 в Житомирському апеляційному адміністративному суді, призначити та виплатити пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ з 21.02.2025, з урахуванням довідки про складові заробітної плати державного службовця від 08.01.2025 № 07-30/2/25, виданої Житомирським окружним адміністративним судом. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28.02.2025 № 063350036009 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби період роботи з 17.04.2013 по 08.07.2015 в Житомирському апеляційному адміністративному суді, перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу", статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" з 21.02.2025, здійснивши нарахування та виплату пенсії з урахуванням довідки про складові заробітної плати державного службовця від 08.01.2025 № 07-30/2/25, виданої Житомирським окружним адміністративним судом. В іншій частині позовних вимог - відмовлено за безпідставністю. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV. 21.02.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, надавши до заяви довідку про складові заробітної плати державного службовця від 08.01.2025 № 07-30/2/25, виданої Житомирським окружним адміністративним судом. Після реєстрації заяви ОСОБА_1 та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 28.02.2025 за № 063350036009 про відмову в перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. У рішенні зазначено: "Станом на 01.05.2016 в ОСОБА_1 стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби становить 9 років 1 місяць 1 день. Згідно наданої довідки від 14.02.2025 №№01-19/18-П, виданої комунальною установою "Трудовий архів м.Житомира" ОСОБА_1 переведена з 17.04.2013 на посаду провідного спеціаліста загального відділу Житомирського окружного адміністративного суду. Оскільки, в наданій довідці не зазначено, що при переведені збережено чи встановлено ранг державного службовця Житомирського окружного адміністративного суду, тому не можливо встановити чи відноситься посада провідного спеціаліста загального відділу до посад державних службовців. Враховуючи вищезазначене, підстави для зарахування до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби періоду роботи з 17.04.2013 по 08.07.2015 в Житомирському окружному адміністративному суді відсутні.". Про зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом від 05.03.2025 № 0600-0210-8/21381 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивачу. Позивач, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернулася до суду з цим позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Фактичною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ слугувала відсутність в позивача необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. У спірному рішенні відповідачем зазначено, що станом на 01.05.2016 в ОСОБА_1 стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби становить 9 років 1 місяць 1 день. При цьому, відповідачем не зараховано до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби періоду роботи ОСОБА_1 з 17.04.2013 по 08.07.2015 в Житомирському окружному адміністративному суді, оскільки згідно наданої довідки від 14.02.2025 №01-19/18-П, виданої комунальною установою "Трудовий архів м.Житомира" позивач переведена з 17.04.2013 на посаду провідного спеціаліста загального відділу Житомирського окружного адміністративного суду. Однак в наданій довідці не зазначено, що при переведені збережено чи встановлено ранг державного службовця Житомирського окружного адміністративного суду, тому не можливо встановити чи відноситься посада провідного спеціаліста загального відділу до посад державних службовців. Надаючи оцінку доводам відповідача, суд першої інстанції зауважив, що згідно з копією трудової книжки ОСОБА_1 від 20.08.1982 серії НОМЕР_1 , наявної в матеріалах справи, позивач в період з 06.01.2011 по 13.12.2018 працювала в Житомирському апеляційному адміністративному суді. У вищезазначеній трудовій книжці містяться наступні записи: - №19: 06.01.2011 призначена на посаду спеціаліста І категорії Житомирського апеляційного адміністративного суду (наказ №15-к від 06.01.2011); - №20: 17.04.2013 переведена на посаду провідного спеціаліста загального відділу (наказ №43-к від 17.04.2013); - №21: 09.07.2015 переведена на посаду головного спеціаліста загального відділу з урахуванням результатів стажування; - №22: 09.07.2015 присвоєно десятий ранг в межах п`ятої категорії посад державних службовців (наказ №85-к від 09.07.2015); - №23: 04.08.2016 присвоєно дев`ятий ранг державного службовця в межах державного службовця в межах категорії "В" посад державної служби (наказ №51-к від 03.08.2016); - №24: 09.07.2018 присвоєно черговий восьмий ранг державного службовця в межах категорії "В" посад державної служби (наказ №110-к від 09.07.2018); - №25: 13.12.2018 звільнена з займаної посади відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП України, пункту 2 частини 1 статті 41 Закону України "Про державну службу" в порядку переведення в Житомирський окружний адміністративний суд (наказ №231-к від 13.12.2018). Відповідно до архівного витягу Комунальної установи "Трудовий архів м.Житомира" Житомирської міської ради від 14.02.2025 № 01-19/17-П, наказом Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.01.2011 №15-к "Про призначення ОСОБА_1 ", відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №473 від 17.06.1994 "Про деякі питання застосування статей 4, 15 і 27 Закону України "Про державну службу", призначено ОСОБА_1 на посаду спеціаліста І категорії Житомирського апеляційного адміністративного суду з 06.01.2011 з посадовим окладом згідно із штатним розписом. У наказі зазначено про те, що ОСОБА_1 присвоєно одинадцятий ранг державного службовця. Згідно з архівним витягом Комунальної установи "Трудовий архів м.Житомира" Житомирської міської ради від 14.02.2025 № 01-19/18-П, наказом Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 № 43-к "Про переведення ОСОБА_1 ", відповідно до ст.32 КЗпП України, Закону України "Про державну службу", Положення про ранги державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.1996 № 658, постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", переведено ОСОБА_1 на посаду провідного спеціаліста загального відділу з 17.04.2013 з посадовим окладом згідно штатного розпису. Таким чином, в спірний період з 17.04.2013 по 08.07.2015 позивач працювала на посаді провідного спеціаліста загального відділу Житомирського апеляційного адміністративного суду, а не в Житомирському окружному адміністративному суді, як зазначає відповідач в оскаржуваному рішенні. У спірний період віднесення посад працівників апарату судів до категорій посад державних службовців було врегульовано Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. №88-р "Про віднесення посад працівників апарату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців", яке втратило чинність на підставі постанови КМУ №465 від 22.07.2016. За змістом підпункту 6 "б" пункту 1 вказаного Розпорядження посади консультантів, спеціалістів, старших секретарів суду, секретарів судового засідання, секретарів суду, старших судових розпорядників, судових розпорядників апеляційних судів були віднесені шостої категорій посад державних службовців. Отже, посада провідного спеціаліста загального відділу Житомирського апеляційного адміністративного суду, яку позивач обіймала у період з 17.04.2013 по 08.07.2015, відносилася до посад державної служби. Також, суд першої інстанції зауважив, що на посаду провідного спеціаліста загального відділу Житомирського апеляційного адміністративного позивач була переведена з посади спеціаліста І категорії Житомирського апеляційного адміністративного суду. А з посади провідного спеціаліста загального відділу Житомирського апеляційного адміністративного суду переведена на посаду головного спеціаліста цього ж відділу з присвоєнням десятого рангу в межах п`ятої категорії посад державних службовців. У свою чергу, на посади державної служби без обов`язкового проведення конкурсу може бути переведений лише державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей. Отож, наведене підтверджує факт безперервного перебування під час роботи в Житомирському апеляційному адміністративного суді на посадах державної служби. З огляду на такі обставини та на наведені правові норми, суд першої інстанції дійшов висновку, що до стажу державної служби підлягають зарахуванню періоди роботи ОСОБА_1 з 17.04.2013 по 08.07.2015 на посаді провідного спеціаліста загального відділу Житомирського апеляційного адміністративного суду. Щодо відсутності у витягу з наказу та трудовій книжці інформації про збереження під час переведення на вказану посаду рангу державного службовця, суд першої інстанції зазначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Крім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Разом із тим, суд першої інстанції додатково зазначив, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства. В контексті обставин цієї справи та доводів відповідача, покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, суд першої інстанції врахував й те, що за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. У даному випадку не встановлено, а матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 . З огляду на зазначене та з урахуванням заявлених позивачем позовних вимог та предмета позову, у межах розгляду даної адміністративної справи, встановлено право позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Підсумовуючи вказане, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28.02.2025 № 063350036009. При цьому, суд першої інстанції врахував, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV та звернулась 21.02.2025 до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону "Про державну службу". До заяви від 21.02.2025 ОСОБА_1 долучено видані Житомирський окружним адміністративним судом довідки за формою додатку №1 до Порядку №823 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 08.01.2025 №07-30/2/25, за формою додатку №2 до Порядку №823 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 08.01.2025 №07-30/3/25 та за формою додатку №3 до Порядку №823 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не перебуває на державну службу від 08.01.2025 №07-30/4/25. У довідках від 08.01.2025 №07-30/2/25, №07-30/3/25 та №07-30/4/25 вказано, що вони видані для призначення пенсії згідно із п.10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, відповідно до ст.37 Закону №3723-XII; на всі види оплати праці, які включені у довідки, нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Довідки видані на підставі особових рахунків, платіжних відомостей. Таким чином, станом на час звернення позивачки до відповідача із заявою від 21.02.2025 про переведення з пенсії за віком за загальним законом на пенсію за віком як держслужбовцю надавались належні довідки про заробітну плату (форми додаток №1, №2 та №3 до Порядку №823), складені відповідно до чинного на момент подання заяви порядку, затвердженого постановою правління ПФУ №823. З метою належного способу захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби період роботи з 17.04.2013 по 08.07.2015 в Житомирському апеляційному адміністративному суді, перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу", статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" з 21.02.2025, здійснивши нарахування та виплату пенсії з урахуванням довідки про складові заробітної плати державного службовця від 08.01.2025 № 07-30/2/25, виданої Житомирським окружним адміністративним судом. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (далі-Закон № 889-VIII), в Прикінцевих та Перехідних положеннях якого закріплено, що Закон № 3723-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII втратив чинність. Пунктами 10, 12 розд. ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Отже, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу №3723-XII від 16.12.1993 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 вік і страховий стаж. Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 676/4235/17. Згідно з ч.1 ст.37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. В свою чергу, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (у редакції на час набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Приписами пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Тобто, як вірно зазначає суд першої інстанції, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені. Стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283), та додатку до нього (були чинними до 01 травня 2016 року). Пунктом 5 Порядку №283 регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії. Пунктом 1 Порядку №283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби. Згідно з п.2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов`язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством. Частинами 1,3 ст.25 Закону № 3723-XII (в редакції до 01.05.2016) основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Частиною 2 статті 9 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Згідно з ч.6 ст.152 Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній станом до 01.05.2016) правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу". Умови оплати праці, матеріально-побутового, медичного, санаторно-курортного і транспортного забезпечення працівників апарату суду визначаються на засадах, встановлених для відповідної категорії працівників апаратів центральних та місцевих органів виконавчої влади. Розпорядженням КМ України № 88-р від 24.02.2003 «Про віднесення посад працівників апарату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців», а саме за змістом підпункту 6 "б" пункту 1 вказаного Розпорядження посади консультантів, спеціалістів, старших секретарів суду, секретарів судового засідання, секретарів суду, старших судових розпорядників, судових розпорядників апеляційних судів були віднесені шостої категорій посад державних службовців. Отже, посада провідного спеціаліста загального відділу Житомирського апеляційного адміністративного суду, яку позивач обіймала у період з 17.04.2013 по 08.07.2015, відносилася до посад державної служби. Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби позивача період з 17.04.2013 по 08.07.2015, а тому стаж державної служби позивача на день набрання чинності Законом №889-VІІІ становить більше 10 років. Крім того, згідно з копією трудової книжки ОСОБА_1 від 20.08.1982 серії НОМЕР_1 , наявної в матеріалах справи, позивач в період з 06.01.2011 по 13.12.2018 позивач працювала в Житомирському апеляційному адміністративному суді. У вищезазначеній трудовій книжці містяться наступні записи: - №19: 06.01.2011 призначена на посаду спеціаліста І категорії Житомирського апеляційного адміністративного суду (наказ №15-к від 06.01.2011); - №20: 17.04.2013 переведена на посаду провідного спеціаліста загального відділу (наказ №43-к від 17.04.2013); - №21: 09.07.2015 переведена на посаду головного спеціаліста загального відділу з урахуванням результатів стажування; - №22: 09.07.2015 присвоєно десятий ранг в межах п`ятої категорії посад державних службовців (наказ №85-к від 09.07.2015); - №23: 04.08.2016 присвоєно дев`ятий ранг державного службовця в межах державного службовця в межах категорії "В" посад державної служби (наказ №51-к від 03.08.2016); - №24: 09.07.2018 присвоєно черговий восьмий ранг державного службовця в межах категорії "В" посад державної служби (наказ №110-к від 09.07.2018); - №25: 13.12.2018 звільнена з займаної посади відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП України, пункту 2 частини 1 статті 41 Закону України "Про державну службу" в порядку переведення в Житомирський окружний адміністративний суд (наказ №231-к від 13.12.2018). Відповідно до архівного витягу Комунальної установи "Трудовий архів м.Житомира" Житомирської міської ради від 14.02.2025 № 01-19/17-П, наказом Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.01.2011 №15-к "Про призначення ОСОБА_1 ", відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №473 від 17.06.1994 "Про деякі питання застосування статей 4, 15 і 27 Закону України "Про державну службу", призначено ОСОБА_1 на посаду спеціаліста І категорії Житомирського апеляційного адміністративного суду з 06.01.2011 з посадовим окладом згідно із штатним розписом. У наказі зазначено про те, що ОСОБА_1 присвоєно одинадцятий ранг державного службовця. Згідно з архівним витягом Комунальної установи "Трудовий архів м.Житомира" Житомирської міської ради від 14.02.2025 № 01-19/18-П, наказом Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 № 43-к "Про переведення ОСОБА_1 ", відповідно до ст.32 КЗпП України, Закону України "Про державну службу", Положення про ранги державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.1996 № 658, постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", переведено ОСОБА_1 на посаду провідного спеціаліста загального відділу з 17.04.2013 з посадовим окладом згідно штатного розпису. Щодо доводів апелянта в частині незазначення рангу державної служби, колегія суддів зазначає, що всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб. Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17. Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладена правова позиція, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. Разом з тим, трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Аналогічно й щодо доводів в частині архівних витягів Комунальної установи "Трудовий архів м.Житомира". Щодо доводів апелянта в частині видачі довідки не в порядку постанови КМ України №823, яка набрала чинності 20.07.2024, колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823, яка набрала законної сили 20.07.2024, затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №823), додатками до якого встановлено форми довідок про заробітну плату державного службовця, посаду якого було класифіковано. Як встановлено судом першої інстанції, до заяви від 21.02.2025 ОСОБА_1 долучено видані Житомирський окружним адміністративним судом довідки за формою додатку №1 до Порядку №823 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 08.01.2025 №07-30/2/25, за формою додатку №2 до Порядку №823 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 08.01.2025 №07-30/3/25 та за формою додатку №3 до Порядку №823 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не перебуває на державну службу від 08.01.2025 №07-30/4/25. У довідках від 08.01.2025 №07-30/2/25, №07-30/3/25 та №07-30/4/25 вказано, що вони видані для призначення пенсії згідно із п.10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, відповідно до ст.37 Закону №3723-XII; на всі види оплати праці, які включені у довідки, нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Довідки видані на підставі особових рахунків, платіжних відомостей. В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки від 08.01.2025 №07-30/2/25 вона відповідає вимог визначеним в Додатку №1 до Порядку №823, а тому доводи апелянта в даній частині є безпідставними. Як наслідок, наявні правові підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести позивача на пенсію державного службовця та здійснити нарахування та виплату позивачеві пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ з 21.02.2025 здійснивши нарахування та виплату пенсії з урахуванням довідки про складові заробітної плати державного службовця від 08.01.2025 № 07-30/2/25, виданої Житомирським окружним адміністративним судом. Щодо способу захисту визначеного судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. З огляду на викладене, суд має право визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Колегія суддів наголошує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Так, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення. За приписами вказаної норми у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Таким чином, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі). Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції. Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 та від 13 жовтня 2022 року у справі №380/13558/21. З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби період роботи з 17.04.2013 по 08.07.2015 в Житомирському апеляційному адміністративному суді, перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу", статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" з 21.02.2025, здійснивши нарахування та виплату пенсії з урахуванням довідки про складові заробітної плати державного службовця від 08.01.2025 № 07-30/2/25, виданої Житомирським окружним адміністративним судом. Згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суду з прав людини у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року). Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29). Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.