Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/10408/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1952/26 Справа № 185/10408/25 Головуючий у першій інстанції: Перекопський М.М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Городничої В.С., Никифоряка Л.П., за участю секретаря Марченко С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Головіна В.О. від 02 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИЛА: У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» обґрунтовуючи це тим, що він працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», внаслідок роботи на підприємстві він втратив професійну працездатність. Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 23.09.2021 року, затвердженого В.о.начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, встановлено наявність у позивача професійних захворювань:

1. Хронічне обструктивне захворювання легень першої другої стадії (пиловий бронхіт першої другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня.

2. Ридикулопатія шийна С6, С7 та попереково-крижова L5, S1 з помірно вираженим статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового паріатрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня) та колінних (ПФ другого ступеня) суглобів.

3. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Згідно Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 21.10.2021 року серії 12ААВ № 139668 та Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 21.10.2021 Серії 12ААА №001420, Позивачу визначено ступень втрати професійної працездатності на рівні 60% та встановлено 3-ю групу інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням безстроково. Зазначено про протипоказання роботи в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно. Рекомендовано нагляд і лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР, стац.лікування. Зміст виписок із медичної карти стаціонарного хворого за 2021 рік, виписка із амбулаторної карти, консультаційні висновки та інші медичні документи, підтверджують повний діагноз (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення). Отже, професійне захворювання істотно обмежило нормальний рівень його життєдіяльності, знизило його працездатність, погіршило стан здоров`я та ускладнило виконання повсякденних соціальних та побутових функцій. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному станах Позивача. Також необхідно зазначити, що Позивач та його сім`я переживають та страждають з приводу його стану здоров`я, обмежень у працездатності та обмежень у чоловічій роботі вдома, неможливістю достатнім рівнем забезпечувати родину, так як він був звільнений з роботи у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану свого здоров`я. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - 250000,00 грн. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2025 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 120000.00 гривень. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в сумі 1211,20 гривень. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення шляхом стягнення моральної шкоди у меншому розмірі, ніж стягнув суд першої інстанції. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 був працевлаштований на підприємствах вугільної промисловості. З 03.08.1984 працював на посаді поверхневого електрослюсаря чергового та по ремонту обладнання, з 29.03.1988 переведений поверхневим електрослюсарем (слюсарем) черговим та по ремонту обладнання 5 розряду на шахті імені 16 з`їзду КПРС об`єднання «Павлоградвугілля». З 14.04.1997 переведений підземним електрослюсарем 5 розряду з повним робочим днем в шахті «Степова» на дільницю РЗО. З 21.03.2003 переведений підземним електрослюсарем 5 розряду з доплатою за профмайстерність. Трудова книжка містить відомості про перейменування шахти, зміну форми власності та підпорядкування. З 02.07.2012 переведений електрослюсарем підземним 5 розряду дільниці по ремонту забійного обладнання з повним робочим днем у шахті. З 26.03.2021 звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок стану здоров`я, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 , заповненої на ім`я ОСОБА_1 . Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 вересня 2021 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: Хронічне обструктивне захворювання легень першої другої стадії (пиловий бронхіт першої другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня.

2. Ридикулопатія шийна С6, С7 та попереково-крижова L5, S1 з помірно вираженим статико- динамічними порушеннями, стійким больовим, м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового паріатрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня) та колінних (ПФ другого ступеня) суглобів.

3. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Пунктом 17 зазначеного акту вказано, що хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин: тривала дія підвищених рівнів виробничого шуму, пилу внаслідок недосконалості роботи шахтних механізмів і машин. Недосконалість технології передбачає значне використання ручної праці (зачистка гірничої маси вручну, піднесення матеріалів та обладнання тощо). Внаслідок недосконалості механізмів гірничошахтного обладнання, робочого інструменту в підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів внаслідок технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосування. Згідно П.18 зазначеного акту причинами виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є Хімічні фактори: вміст пилу з вмістом SіО2 кристалічного від 5 до 10 % в повітрі робочої зони в 12,22 раз перевищує ГДК (фактичне значення 48,85 мг/м3 при допустимому - 4 мг/м3); Фізичні фактори: Еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 3 дБА (фактичне значення 83 дБА, при допустимому - 80 дБА) по ДСН 3.3.6.037-99; температура повітря вище нормативних параметрів на 2,6 С0 (фактичне значення 26,6 С, при допустимому значенні 21,0-24,0 С0 мг/м3 ) по ДСН 3.3.6.042-99, ДСП 3.3.1.095-2002, відносна вологість повітря 84,6%, при допустимому значенні 75% по ДСН 3.3.6.042.-99, ДСП 3.3.1.095-2002 по ГОСТ 12.1.005-88. Важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається і переміщується вручну 30 кг, при допустимому значенні до 30 кг; величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль двома руками 72 000 кг/с, при допустимому до 70000 кг/с; перебування у вимушеній позі 20,8 % часу зміни, при допустимому значенні до 10 % часу зміни, нахили тулуба (вимушені, більше 300) становить 135 рази за зміну, при допустимому до 51-100 разів на зміну. Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААА №001420 від 21.10.2021 року ОСОБА_1 первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% безстроково. Згідно копії довідки МСЕК серії 12 ААВ №139668 від 21 жовтня 2021 року, позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності безстроково. Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров`я, пов`язаного з професійним захворюванням, у зв`язку з чим довідками МСЕК серії 12 ААА №001420 та серії 12 ААВ №139668 від 21.10.2021 року позивачу первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% та третю групу інвалідності безстроково; приймаючи до уваги стан здоров`я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань; враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 120000,00 грн, яка спричинена втратою здоров`я, у зв`язку з професійним захворюванням під час перебування у трудових стосунках з відповідачем. Разом з тим, суд першої інстанції, роблячи в мотивувальній частині оскаржуваного рішення висновок щодо стягнення коштів без утримання податків та інших обов`язкових платежів помилково послався на висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 25 січня 2023 року у справі №598/438/21, від 25 липня 2018 року у справі №180/683/13 та інших. Оскільки, правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Зазначені висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24 (провадження №61-14246св24). Однак, зазначене місцевим судом обґрунтування не вплинуло на правильність ухваленого рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди без визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми без урахування утримання податку з доходів і зборів. Посилання апелянта на завищений розмір моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними та необгрунтованими. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). При визначені розміру компенсації позивачу моральної шкоди, спричиненої втратою здоров`я внаслідок отримання професійного захворювання, судом врахована ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 19 лютого 2026 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді В.С. Городнича Л.П. Никифоряк