Постанова Запорізький апеляційний суд № 331/194/25

Дата документу 17.02.2026 Справа № 331/194/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 331/194/25 Головуючий в 1-й інстанції Яцун О.О. Провадження №22-ц/807/202/26 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2026 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Кочеткової І.В., суддів: Кухаря С.В., Онищенка Е.А., секретар: Камалова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника Гуревича Родіона Геннадійовича до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача шляхом зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Гуревич Радіон Геннадійович, на рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2025 року, В С Т А Н О В И В: У січні 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника Гуревича Р.Г. звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») про захист прав споживача шляхом зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування зазначила, що вона є пенсіонеркою за віком, а також є внутрішньо переміщеною особою і перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Запорізькій області. Як отримувач пенсії позивачка має відкриті рахунки в АТ «Ощадбанк», на один з яких ГУ ПФУ в Запорізькій області перераховує пенсію. У квітні 2024 року позивачка не змогла користуватися коштами на своєму рахунку, зокрема, проводити видаткові операції через встановлення лімітів та блокувань, блокування користування особовим кабінетом у системі Ощад 24/7 (веб- банкінг «Ощад 24/7»). Відповідач не попередив її про встановлення будь-яких обмежень. Після цього позивачка особисто звернулася до служби підтримки Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» для з`ясування причин обмеження. При спілкуванні із співробітниками служби підтримки останні підтвердили, що встановлено обмеження, але відмовилися пояснити будь-які підстави для їх встановлення. Для зняття обмежень по рахунку співробітники служби підтримки запропонували позивачці особисто звернутися до відділення Ощадбанку. 14 червня 2024 року ОСОБА_1 як споживач банківських послуг подала скаргу, підписану ЕЦП, на електронну пошту відповідача. У зв`язку з тим, що позивачка на даний момент перебуває на тимчасово окупованій території України, вона позбавлена можливості звернутися особисто до відділення Ощадбанку. Таким чином, встановлені ліміти та блокування повністю обмежують позивачку у можливості отримувати та витрачати кошти з власного банківського рахунку та ставлять її у загрозливе становище, оскільки інших джерел доходу вона не має. На її скаргу відповідач надав відповідь за № 11/5-16/5857/2024/с від 02 липня 2024 року, в якій запропонував їй особисто звернутись до будь-якого відділення банку з документом, що посвідчує особу, та (за наявності) з реєстраційним номером облікової картки платника податків та подати відповідну заяву за встановленою банком формою. Також, у зв`язку з цим позивачці було обмежено доступ до користування в особистому кабінеті веб-бакінгу «Ощад 24/7». Зазначені вище дії відповідача обмежують позивачку у користуванні своїм майном (грошовими коштами). Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд зобов`язати АТ «Ощадбанк» відновити обслуговування платіжних карток та рахунків із зняттям усіх наявних обмежень та блокувань, відкритих в АТ «Ощадбанк» на ім`я позивачки ОСОБА_1 ; зобов`язати АТ «Ощадбанк» відновити здійснення всіх операцій по карткам та рахункам, відкритих в Акціонерному товаристві «ОщадБанк» на ім`я позивачки; зобов`язати АТ «Ощадбанк» відновити позивачці ОСОБА_1 доступ в особистому кабінеті веб-банкінгу «Ощад24/7». Рішенням Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гуревича Р.Г. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рахунок позивачки було заблоковано безпідставно, оскільки відсутнє будь-яке рішення про вчинення нею кримінального правопорушення. Відповідачем не надано жодних доказів про вчинення саме позивачкою фінансових операцій, які містять ознаки шахрайства або інших дій, пов`язаних з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом. Банк у порушення вимог законодавства заблокував рахунок безстроково та не вживав заходів для ідентифікації особи. Зазначає, що право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки. Від представника АТ «Ощадбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначає, що обмеження доступу ОСОБА_1 до рахунку, що у відповідності до положень ст.ст. 1068, 1166, 1071 ЦК України, ст.ст. 36,28,50,51, 88 Закону України «Про платіжні послуги», ст..ст. 1,11, 12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинних шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», п.п. 136, 140, 150, 151, 172, 174, 178 Положення про порядок емісії та еквайрінгу платіжних інструментів, затвердженого постановою правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022, є правомірною підставою для банку. Позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження факту порушення її прав. Після встановлення обмежувальних заходів за картковими рахунками клієнта позивачка не зверталась до банку для своєї ідентифікації, ані безпосередньо до відділення банку, ані через відеозв`язок. Заслухавши у судовому засіданні в режимі відеоконференціїї суддю-доповідача по справі, адвоката Гуревич Р.Г., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника відповідача АТ «Ощадбанк», який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженні у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає, встановленими: невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано достатніх і достовірних доказів того, що відповідачем були порушені її права як споживача фінансових послуг на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», а також щодо договору про відкриття та обслуговування рахунку на ім`я позивача. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Судом встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонеркою за віком; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; з 08 квітня 2015 року є внутрішньо переміщеною особою (а.с.16-17). 09 квітня 2015 року у ТВБВ № 10007/0326 філії Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» між ОСОБА_1 і АТ «Ощадбанк» було укладено договір № 1005666 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, відповідно до якого було відкрито рахунок та видано платіжну картку (а.с.54-55). Представником відповідача у відзиві на позов зазначено, що з 09.04.2015 (дата проходження останньої ідентифікації ОСОБА_1 у відділенні Банку) відсутнє безпосереднє (особисте) спілкування Клієнта з Банком щодо спірних правовідносин. У позові зазначена адреса позивачки: АДРЕСА_1 , тобто позивачка зареєстрована за адресою на території, яка фактично контролюється російською окупаційною владою та включена до складу тимчасово окупованих територій України. 08 травня 2023 року позивачкою ОСОБА_1 було видано довіреність на ім`я ОСОБА_2 , яку було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Главацьким В.А. та зареєстрованою у реєстрі за № 341 (а.с.50). Відповідно до Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей № 49931499, дану довіреність посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Главацьким В.А., за адресою: АДРЕСА_2 , 08.05.2023 о 16:35 год. (а.с.51). 14 червня 2024 року позивачка ОСОБА_1 як споживач банківських послуг подала скаргу, підписану ЕЦП, на електронну пошту відповідача, в якій зазначила, що на даний момент вона перебуває на тимчасово окупованій території України, позбавлена можливості звернутися до відділення Ощадбанку (а.с.19). На цю скаргу Банк надав відповідь за № 11/5-16/5857/2024/с від 02 липня 2024 року, в якій скаржниці повідомлено про те, що для врегулювання питання розблокування рахунку їй необхідно особисто звернутись до будь-якого відділення банку з документом, що посвідчує особу, та (за наявності) з реєстраційним номером облікової картки платника податків та подати відповідну заяву, за встановленою банком формою (а.с.11). Таким чином встановлено, що спір між сторонами виник з приводу користування банківським рахунком. У статті ст.46 Конституції України визначено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. У статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Відповідно до ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа ЄСПЛ «Мюллер проти Австрії», 1975 рік) та пов`язане з правом мирно володіти своїм майном. Разом з тим, в статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також вказано, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїй практиці виходить із того, що положення ст.1 Першого протоколу містить три правила: (а) перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; (б) друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у право на мирне володіння майном правомірним; (в) третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування. У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Згідно зі ст.14 Закону України від 20 березня 2003 року «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян. На підставі ч.1 ст.55 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. У статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. У частині першій статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положенням частини першої статті 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку. Відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Відповідно до пункту 7.1.2. статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Згідно зі статтею 14.13 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» право використовувати електронний платіжний засіб може бути призупинене або припинене емітентом відповідно до умов договору в разі порушення користувачем умов використання електронного платіжного засобу. Призупинення або припинення права користувача використовувати електронний платіжний засіб не припиняє зобов`язань користувача й емітента, що виникли до часу призупинення або припинення зазначеного права. Відповідно до пункту 12 розділу VI «;Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» постанови Національного банку України від 5 листопада 2014 року №705 емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов`язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором. Емітент зобов`язаний інформувати користувача про зупинення права використовувати електронний платіжний засіб та причини такого зупинення в спосіб, установлений договором, у разі можливості перед тим, як право використовувати електронний платіжний засіб буде зупинено, і негайно після цього, якщо надання такої інформації не скомпрометує об`єктивно виправданих заходів з безпеки або якщо це не заборонено законодавством України. За змістом пунктів 1, 2, 6 статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов`язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) часників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно). Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - п`ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають. Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 761/40546/16-ц, провадження № 61-37090св18. Таким чином, дії АТ «Ощадбанк» щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають, зокрема, відповідати усім вимогам Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 361-IX). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 361-IX банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу. Згідно з частинами першою-третьою, дев`ятою, дванадцятою статті 23 Закону № 361-IX суб`єкт первинного фінансового моніторингу, що здійснює або забезпечує здійснення фінансових операцій, має право зупинити здійснення таких операцій, якщо вони є підозрілими, та зобов`язаний зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України. У день зупинення фінансової операції суб`єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку фінансову операцію, її учасників та про залишок коштів на рахунку клієнта, відкритому суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової операції, та у разі зарахування коштів на транзитний рахунок суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на такому рахунку в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється без попереднього повідомлення клієнта на два робочі дні з дня зупинення включно. Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій, здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до семи робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до семи робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення, повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках у межах зарахованих сум. У разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого кримінального правопорушення, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов`язаний негайно, але не пізніше наступного робочого дня, скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб`єкта первинного фінансового моніторингу; є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб`єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних фінансових операцій. Строк зупинення відповідних фінансових операцій продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів. Правоохоронні органи протягом строку продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій) здійснюють досудове розслідування та у разі, якщо: встановлено відсутність події кримінального правопорушення або відсутність у діянні складу кримінального правопорушення, - негайно інформують про це спеціально уповноважений орган; наявні обґрунтовані підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та накладено арешт на відповідні рахунки у порядку, встановленому КПК України, - інформують про це спеціально уповноважений орган протягом двох робочих днів з дня винесення судом ухвали про арешт майна із зазначенням її номера та дати. Спеціально уповноважений орган у день отримання від правоохоронного органу інформації, передбаченої абзацами п`ятим і шостим цієї частини, зобов`язаний скасувати своє рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій) та повідомити про це суб`єкта первинного фінансового моніторингу. У разі накладення у порядку, встановленому КПК України, арешту на рахунки клієнта, операції по яких зупинено відповідно до частин першої - третьої або дев`ятої цієї статті, суб`єкт первинного фінансового моніторингу інформує про це спеціально уповноважений орган у день надходження для виконання ухвали суду про арешт майна із зазначенням її номера та дати. Строки зупинення фінансових операцій суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - третій та дев`ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають. Відповідно до пункту 91 постанови Правління Національного банку України від 26 червня 2015 року № 417 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» банк зобов`язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов`язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій. На дотримання вказаної умови звертає увагу Верховний Суд у постанові від 1 серпня 2018 року по справі №201/15998/15. Банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки. Однак, право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки. Право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду № 910/18504/20 від 20 січня 2022 року. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. В силу ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.4 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Банком свої зобов`язання за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) виконані в повному обсязі. Відповідно до частини шостої ст. 64 Закону України «Про платіжні послуги» порядок відкриття рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунку та особливості його обслуговування зазначаються в договорі, укладеному між надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку та користувачем власником рахунку. Банк отримав 08.04.2024 лист слідчого управління Головного Управління Національної поліції в Донецькій області № 3627/20-2024 від 02.04.2024 (а.с.57) з доданою до нього постановою Донецької обласної прокуратури про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю від 02.04.2024 в межах проведення досудового розслідування кримінального провадження № 42024050000000178 за ч. 2 ст. 190 КК України (з.б.а.с.57, а.с.58-60). Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42024050000000178 від 01.03.2024 встановлено, що особами вчиняються шахрайські дії, а саме отримуються пенсійні виплати громадян України, які перебувають на тимчасово окупованих територіях України, на підставі підроблених довіреностей. Факт скоєння кримінального правопорушення підтверджується повідомленням про вчинення кримінального правопорушення ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях від 21.02.2024 та відповіддю вказаного управління про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі підроблених нотаріально засвідчених довіреностей на право розпоряджатись банківськими рахунками (в тому числі отримання коштів), отримують пенсійні виплати громадян України, які знаходяться на тимчасово окупованій території Донецької області та на момент посвідчення довіреностей на підконтрольну українській владі територію не в`їжджали. В переліку громадян України, які вказані у постанові про тимчасовий доступ до речей і документів Донецької обласної прокуратури стосовно досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024050000000178 від 01.03.2024 за ч.2 ст. 190 КК України, також була зазначена ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (з.б.а.с.57,а.с.58-60). Разом з тим, суду не надано доказів того, що банк вживав заходи для такої ідентифікації: вимагав у клієнта надати інформацію та документи стосовно ідентифікації, верифікації, або надання відомостей у межах перевірки фінансового моніторингу, змісту діяльності та фінансового стану клієнта. Судом не встановлено, що банк доводив до відома клієнта причини блокування його доступу до застосунку, будь-яким можливим засобом комунікації пропонував/вимагав надати докази його ідентифікації, для вирішення питання щодо спірної операції і можливого поновлення доступу. У порушення норм чинного законодавства Банк безстроково заблокував рахунок позивачки, на який остання отримує пенсію. Посилання суду на досудове розслідування у кримінальному провадженні за ч.2 ст.190 КК України є безпідставним. Під час розгляду справи у суді першої інстанції встановлено, що позивачка у своїй скарзі до банку від 27.05.2024 підтвердила факт видачі нею довіреності 08.05.2023 на ім`я ОСОБА_2 , банк цей факт не оспорював і не спростував. У передбаченому законом порядку довіреність недійсною не визнавалась, а отже в силу приписів цивільного законодавства вона є дійсною. За відсутності вироку суду досудове розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні не впливає на договірні правовідносини, не припиняє їх існування. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, не установивши характер спірних правовідносин та не в повному обсязі дослідивши наявні в справі докази, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки дії відповідача щодо блокування карткових рахунків позивача більше ніж на 7 днів, тобто поза межами строків, зазначених у частинах першій - п`ятій статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», є неправомірними та такими, що порушують права позивача. Таким чином, рішення суду першої інстанції відповідно до ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову. Згідно з ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України ОСОБА_1 має право на компенсацію відповідачем суми судового збору, сплаченого судового збору за подання позовної та апеляційної скарги, у розмірі 2422,40 гривень. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,- УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Гуревич Радіон Геннадійович, задовольнити. Рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2025 рокув цій справі скасувати. Ухвалити нову постанову наступного змісту. Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника Гуревича Родіона Геннадійовича, до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача, шляхом зобов`язання вчинити певні дії задовольнити. Зобов`язати Акціонерне Товариство «Державний ощадний банк України» відновити обслуговування платіжної картки та рахунків зі зняттям усіх наявних обмежень та блокувань, відкритих в АТ «ОщадБанк» на ім`я ОСОБА_1 . Зобов`язати Акціонерне Товариство «Державний ощадний банк України» відновити здійснення всіх операцій по картці та рахунку, відкритих в АТ «ОщадБанк» на ім`я ОСОБА_1 . Зобов`язати Акціонерне Товариство «Державний ощадний банк України» відновити ОСОБА_1 доступ в особистому кабінеті веб-банкінгу «Ощад24/7». Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2422 гривень 40 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови. Дата складання повної постанови 19 лютого 2026 року. Головуюча: І.В. Кочеткова Судді: С.В. Кухар Е.А. Онищенко