Постанова 4824 № 759/29098/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 759/29098/25 Апеляційне провадження № 33/824/1324/2026Головуючий у суді першої інстанції - Мордвінов А.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 лютого 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Гавриленко Ярославом Сергійовичем, на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 24 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, В С Т А Н О В И В: Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 24.12.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. (а.с.26-28). Не погодившись з постановою суду ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гавриленко Я.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння (а.с. 33-39). ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити. Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Суд першої інстанції встановив, що 27.11.2025 о 01 год. 00 хв. по вул. Живописна, 3 у м. Києві, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Peugeot» державний номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився за допомогою приладу «Drager», результат огляду - 1,92 ‰, чим порушив п. 2.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, суд першої інстанції вказав, що не дивлячись на невизнання вини, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведений належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи та досліджені судом. При цьому зазначено, що даними протоколу про адміністративне правопорушення від 27.11.2025 серії ЕПР1 № 524739, зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager», з яким ОСОБА_1 було ознайомлено, про що свідчить його підпис у відповідній графі в роздруківці з алкотестеру. Крім цього, судом зазначено, що факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, письмовими поясненнями ОСОБА_3 , який був очевидцем події та відеоматеріалами з нагрудних камер працівників патрульної поліції. Відповідно до пункту 2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно частини першої статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 цього Кодексу. Відповідно до вимог указаної статті у протоколі про адміністративне правопорушення мають бути зазначені, зокрема: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 за № 1496/27941 (далі - Інструкція № 1376). Зокрема, розділом ІІ вказаної Інструкції №1376 визначено, що протокол про адміністративне правопорушення, форму якого затверджено відповідним додатком, складається на спеціальному бланку, що виготовлений друкарським способом із проставленням серії та номера, в якому не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. Тобто, вищевказані положення КУпАП та Інструкції № 1376 визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності. З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 особисто підписав протокол, зокрема його підпис міститься також у графі про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. При цьому, протокол не містить будь-яких інших пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу незгоди з його змістом. Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не заявляв. Відомості про те, що ОСОБА_1 оскаржував у встановленому законом порядку дії працівників поліції за фактом складання протоколу у справі також відсутні. На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам, установленим статтею 256 КУпАП та Інструкції № 1376, є належним, допустимим та достовірним доказом у справі, який сумніву у суду не викликає. Згідно положень статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 2, 6, 7 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Абзацами другим та четвертим частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з положеннями статті 52 цього Закону одним із таких органів державного контролю є Національна поліція. Відповідно до абзацу третього частини другої статті 16 вказаного Закону водій зобов`язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах його компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами. Таким чином, водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу працівників поліції є його обов`язком. Судом апеляційної інстанції з метою перевірки доводів апеляційної скарги було переглянуто наявний в матеріалах справи відеозапис, з якого вбачається, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 було розшукано очевидцем, який був свідком керування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння транспортним засобом під час комендатської години в місті Києві. За повідомленням свідка ОСОБА_3 , працівники патрульної поліції прибули на місце стоянки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 . Факт керування транспортним засобом під час встановлення особи та проходження огляду з метою визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не заперечувався. Також з відеозапису встановлено, що від проходження огляду ОСОБА_1 не відмовлявся, як і не заперечував уживання ним алкогольних напоїв. Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів визначено «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (в редакції чинній на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення, далі - Інструкція). Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції, а наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Відповідно до п. 7 розділу ІІ Інструкції, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду (п. 10 розділу ІІ Інструкції). Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_1 погодився на проведення огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці з використанням спеціальних технічних засобів. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння був проведений за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820», результат тесту - 1.92 ‰. При цьому, ОСОБА_1 ознайомився з результатом та підписав відповідну роздруківку. Встановлене у межах даної справи свідчить про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи в стані алкогольного сп`яніння, що не заперечувалося останнім під час встановлення особи та проходження огляду з метою визначення стану алкогольного сп`яніння, а також підтверджується наявними в матеріалах належними, допустимими та достатніми доказами в їх сукупності. Аргументи ОСОБА_1 про те, що за кермом був товариш, з яким розпивали алкогольні напої та який запропонував поїхати купити цигарки, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження таких обставин. При цьому, слід зазначити, що заперечуючи проти факту керування транспортним засобом, правопорушник не заявляв до суду клопотання про допит свідка, зокрема товариша, який би спростував факт керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності транспортним засобом. Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з`ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. 251, 280 КУпАП. Таким чином, висновок викладений у постанові Святошинського районного суду м. Києва від 24.12.2025 про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджений наявними в матеріалах справи доказами. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними. Стороною захисту не надано суду жодного належного та допустимого доказу, який би давав підстави для висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 130 КУпАП, відтак підстав для закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП не вбачається. Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв`язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін. Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Гавриленко Ярославом Сергійовичем - залишити без задоволення. Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 24 грудня 2025 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Максим Оніщук