LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Дніпровський апеляційний суд204/2499/25

від 16.02.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Курячого Андрія Миколайовича залишити без задоволення.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2589/26 Справа № 204/2499/25 Суддя у 1-й інстанції - Ханієва Ф. М. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №204/2499/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Курячого Андрія Миколайовича на ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 16 жовтня 2025 року про зупинення провадження у справі, постановлену у складі судді Ханієвої Ф.М.,- ВСТАНОВИВ: У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16 березня 2025 року цивільну справу №204/2499/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передано за підсудністю до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська. 16 жовтня 2025 року під час судового засідання відповідач просила суд надати сторонам час для примирення строком на 6 місяців, пояснивши, що дуже хоче зберегти сім`ю та не бажає розривати шлюб з позивачем, у позивача немає перепон для повернення додому. Позивач у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання відповідача про надання сторонам строку для примирення, просив суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача, вказавши, що не бачить сенсу надання строку для примирення. Оскільки, на його думку, це необхідно позивачу для того, щоб вирішити спір щодо поділу майна. За твердженнями позивача, відповідач змінила замки та подала позов про поділ спільного сумісного майна. Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 16 жовтня 2025 року заяву відповідача про надання строку на примирення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено частково. Надано сторонам строк для примирення два місяці. У задоволенні іншої частини вимог заяви відповідача відмовлено. Провадження в цивільній справі №204/2499/25 зупинено до закінчення строку для примирення, тобто до 12:00 години 16 грудня 2025 року. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Курячий А.М. подав апеляційну скаргу, в якій вважає ухвала суду постановлена із порушенням судом норм процесуального права. Вказує, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення. Відповідач ОСОБА_2 просила суд надати сторонам час для примирення строком на 6 (шість) місяців з метою збереження сім`ї. Такий термін є допустимим відповідно до вимог процесуального законодавства та необхідним для того, щоби в обидвох сторін був достатній час для виваженого переосмислення своїх взаємовідносин та їх перспектив, без впливу емоцій та інших тимчасових обставин та впливів, які виникли та можуть виникати між подружжям. Наданий судом строк два місяці є очевидно надто коротким та недостатнім для можливості досягнення взаєморозуміння і примирення. При цьому, судом жодним чином не обґрунтовано чому його обмежено лише двома місяцями. У зв`язку з чим просив суд скасувати ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 16 жовтня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою надати сторонам строк для примирення шість місяців. Позивач ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом, через представника ОСОБА_3 подав відзив, в якому вказує, апеляційна скарга є безпідставною та такою, що грубо порушує його права. Стверджує, що рішення позивача про розірвання шлюбу є остаточним, виваженим і незмінним протягом понад восьми місяців з моменту подання позову. Він неодноразово та послідовно наголошував на повній неможливості відновлення будь-яких стосунків із відповідачем. Будь-яке примушування до збереження формального шлюбного зв`язку через надання надмірних строків на «примирення» (яке є неможливим з мого боку) є прямим втручанням у приватне життя позивача. Наразі існування шлюбу є лише формальністю, яка створює для позивача суттєві перешкоди у плануванні особистого життя та реалізації подальших життєвих планів. Подальше штучне затягування процесу лише поглиблює цей конфлікт. Твердження відповідача про те, що двох місяців «недостатньо», є маніпулятивним, оскільки фактичний строк для обдумування у сторін триває вже майже рік. Додаткові шість місяців, які вимагає відповідач, призведуть до того, що розгляд справи вийде за межі розумних строків, визначених ст. 6 Конвенції про захист прав людини. Відповідач паралельно ініціювала судовий процес про поділ спільного майна подружжя (справа № 203/2775/25). Подання позову про поділ майна є дією, яка за своєю суттю спрямована на остаточне припинення спільних відносин. Це свідчить про те, що клопотання про максимальний строк примирення подане не з метою відновлення родини, а виключно задля затягування часу. У зв`язку з чим, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 16 жовтня 2025 року залишити без змін. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про зупинення провадження у справі, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Таким чином дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2001 року між сторонами зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що приблизно 20 грудня 2024 року, після чергової сварки з відповідачем, він зібрав свої речі та переїхав з квартири, де вони разом проживали. Відповідач заперечує проти розірвання шлюбу. Відповідно до вимог ст.111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. В п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя року» роз`яснено, що при визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи. Відповідно до ч.7 ст.240 ЦПК України, у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців. Згідно п.4 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення. Враховуючи викладене, з метою збереження сім`ї сторін по справі, а також враховуючи термін перебування сторін у шлюбі та те, що вжиття заходів щодо примирення подружжя не суперечить моральним засадам суспільства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого про необхідність надати сторонам строк для примирення два місяці, що буде достатнім для можливого примирення сторін, та у зв`язку з цим зупинив провадження у справі. Доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом норм процесуального права є необґрунтованими, зводяться до переоцінки висновків суду. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив закон, який їх регулює, застосував норми відповідні норми права та не припустив порушень норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржена ухвала суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Інших доказів, що спростовують правильність ухвали суду, апелянтом не наведено, тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Курячого Андрія Миколайовича залишити без задоволення. Ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 16 жовтня 2025 року зупинення провадження у справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 16 лютого 2026 року. Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»