Постанова 4817 № 607/23613/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/23613/25Головуючий у 1-й інстанції Холява О.І. Провадження № 33/817/74/26 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 лютого 2026 р. м.Тернопіль Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. з участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Черніцького І.Р., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Черніцького І.Р. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року, в с т а н о в и в: Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Як визнав суд, 07 листопада 2025 року о 17.17 год. в м. Тернополі, вул. Генерала М. Тарнавського, 8, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, поведінка яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора Alcotest 6810 Aram-2260 повірка якого дійсна до 04 червня 2026 року та проведення такого огляду у КНП «ТОМСНЗ» ТОР водій категорично відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 - адвокат Черніцький І.Р., вважає оскаржувану постанову неправомірною та необґрунтованою, просить її скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги, адвокат вказує на те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Вказує, що відомості, викладені у протоколі, не відповідають відомостям та даним, що зафіксовані на боді камеру працівників поліції, які долучені до матеріалів справи. Зазначає, що із долучено до матеріалів справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, про що усно повідомив працівників поліції, що підтверджується відеозаписом. Звертає увагу на те, що запитання ОСОБА_1 щодо підстав для проходження огляду на стан сп`яніння працівники поліції помилково розцінили як відмову від такого огляду. Також вказує, що працівником поліції не було забезпечено необхідних умов ОСОБА_1 для проведення огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, незважаючи на те, що він неодноразово повідомляв про своє бажання пройти такий огляд у лікарні. Вважає, що саме бездіяльність працівників поліції призвели до того, що ОСОБА_1 не пройшов огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, оскільки вони не забезпечили проведення огляду в закладі охорони здоров`я. Зазначені обставини, на думку захисника, безпідставно залишені судом без уваги та необґрунтовано не взято до уваги ту обставину, що ОСОБА_1 повідомляв працівників поліції про своє бажання пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Вважає, що в матеріалах справи відсутні і судом не можуть бути здобуті належні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,, а саме - відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, чу звязку з чим провадження у справі підлягає закриттю. Вважає, що сам по собі протокол адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом. Вказує, що рапорт працівника поліції у розуміння ст.251 КУпАП, не може вважатися належним і допустимим доказом учинення ОСОБА_1 такого адмінправопорушення. Просить скасувати постанову Бережанського районного суду від 11 вересня 2025 року про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Заслухавши апелянта - захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Черніцького І.Р., який підтримав подану апеляцію і з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду від 16 січня 2026 року та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали справи та доводи доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення. Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами. Так, відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою вставлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №506344 від 07 листопада 2025 року, 07 листопада 2025 року о 17.17 год. в м. Тернополі, вул. Генерала М. Тарнавського, 8, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, поведінка яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора Alcotest 6810 Aram-2260 повірка якого дійсна до 04 червня 2026 року та проведення такого огляду у КНП «ТОМСНЗ» ТОР водій категорично відмовився. В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, від підпису відмовився. Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується. Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції та відеореєстратора. Зокрема, даним відеозаписом зафіксовано події, які відбуваються після реагування працівників поліції по факту звернення отриманого на служби 102 про те, що 07.11.2025 о 18:20 за адресою: м. Тернопіль, вул. Генерала Мирона Тарнавського буд.8 сталася ДТП за участі автомобілів заявника Volkswagen Tiguan НОМЕР_2 та Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого перебуває в нетверезому стані та намагався покинути місце ДТП. Прибувши на місце виклику працівниками поліції було встановлено, що 07.11.2025р. О 18:17:00 року водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , по вулиці Генерала М. Тарнавського, 8 м. Тернопіль, не був достатньо уважним перед початком руху допустив скочування в наслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen Tiguan, НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Дані обставини також стверджуються копією рапорта інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП старшого лейтенанта поліції Невідомського В. від 07 листопада 2025 року (а.с. 9) та витягом з ІПНП електронним рапортом від 07 листопада 2025 року (а.с.10). Суд враховує, що рапорт поліцейських за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці у сукупності зі всіма наявними доказами. Також відеозаписом з нагрудних камер поліцейських зафіксовано, що в ході спілкування з водієм ОСОБА_1 працівники поліції виявили в нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, поведінка яка не відповідає обстановці, що дало їм підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані сп`яніння та, відповідно, вимагати проведення огляду на стан сп`яніння у відповідності до приписів п.2.5 ПДР України. На пропозицію працівників поліції пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою пристрою газоаналізатор Alcotest 6810 Aram-2260 ОСОБА_1 відмовився. На пропозицію пройти такий огляд в закладі охорони здоров`я також відмовився, після чого відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи сторони захисту про те, що водій ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, суперечать фактичним обставинам справи, які зафіксовані на відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції. Так, відповідно до дослідженого в ході апеляційного розгляду відеозапису, працівники поліції неодноразово пропонували пройти огляд водієві ОСОБА_1 як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичній установі. На неодноразові прохання водій ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився. Така поведінка водія правомірно врахована працівниками поліції як небажання пройти огляд, що стало наслідком складання відповідного адміністративного протоколу. Апеляційний суд зазначає, що відеозаписом об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення у об`ємі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні. Відеозапис з нагрудної камери поліцейського суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння складене без участі ОСОБА_1 та оголошення змісту, на що вказує адвокат Черніцький І.Р. в апеляційній скарзі, з урахуванням того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду в медичному закладі, жодним чином не спростовує самого факту відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння і не свідчить про порушення працівниками поліції порядку проведення огляду на стан стан сп`яніння та не може бути підставою для скасування судового рішення. Покликання захисника Черніцького І.Р. на те, що поліцейські порушили вимоги законодавства щодо проведення огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння та щодо оформлення матеріалів справи, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали провадження не містять відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження. Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами ст.266 КУпАП та приписами Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376. Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції. Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним. Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи. З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю. Керуючись ст.294 КУпАП, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Черніцького І.Р. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя