Постанова Східний апеляційний господарський суд № 917/1547/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2026 року м. Харків Справа № 917/1547/25 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О. за участю секретаря судового засідання Семченко Ю.О., від Позивача: не з`явився; від Відповідача : не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенчанський цегельний завод", с.Сенча, Миргородський район, Полтавська область на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2025 у справі № 917/1547/25 за позовом Сенчанської сільської ради, с.Сенча, Миргородський район, Полтавська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенчанський цегельний завод", с.Сенча, Миргородський район, Полтавська область про стягнення грошових коштів ВСТАНОВИВ: У серпні 2025 року Сенчанська сільська рада звернулася до Господарського суду Полтавської області (далі - Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенчанський цегельний завод» (далі- Відповідач) про стягнення 519 231,75грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди від 04.03.2014 за період з 22.08.2024 по 30.06.2025 та 18 111,18грн. - пені за період з 01.01.2025 по 30.06.2025 Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.10.2025 у справі №917/1547/25 позов задоволено у повному обсязі. Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, за змістом якої просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вважав судове рішення незаконним і необґрунтованим, винесеним при неповному з`ясуванні обставин справи, а також із невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права за мотивами: -неналежного повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи, яке відбулось через невірно визначену судом першої інстанції адресу для листування; - не дослідження судом обставин справи, зокрема, щодо відсутності укладеного договору з Позивачем, що призвело до безпідставного стягнення з Відповідача грошових коштів за Договором оренди; -помилковості висновків суду щодо визначення правової кваліфікації спору, адже за відсутності договірних відносин Позивач мав право звернутися до суду на підставі ст.1212 ЦК України. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №917/1547/25 від 13.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення, а ухвалою суду від 23.01.2026 розгляд справи призначено на 09.02.2026 о 10:45. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів заперечував за мотивами: - належного повідомлення судом Відповідача про час та місце розгляду справи, оскільки вказана Відповідачем адреса є адресою керівника апелянта, як внутрішньо переміщеної особи та не має жодного відношення до юридичної особи; - безпідставністю твердження апелянта про відсутність у нього обов`язку сплачувати орендну плату за землю, на якій розташоване його нерухоме майно, оскільки особа, яка набула права власності на нерухоме майно, в силу закону стає орендарем земельної ділянки на якій воно розміщене, а укладення нового договору законом не вимагається. Також Позивачем подано клопотання про поновлення строку на подання відзиву, однак воно залишається без розгляду, оскільки Позивачем дотримано встановлений за ухвалою судової колегії від 13.01.2026 строк подачі відзиву на апеляційну скаргу. У судове засідання 09.02.2026 Позивач не з`явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи, але про причини неявки судову колегію не повідомив. Крім того, хоча Позивач й надіслав заяву про участь у режимі відеоконференції в день проведення судового засідання, проте не вийшов на зв`язок під час з`єднання з ним через систему ВКЗ та перебував в статусі офлайн, що відображено у протоколі судового засідання. Відповідач надіслав клопотання про відкладення розгляд справи через неможливість явки представника у зв`язку перебуванням у відпустці. Поважних причин об`єктивної неможливості скористатися правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції Відповідачем не наведено. Ухвалою судової колегії, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні означеного клопотання, визнано причину неявки Відповідача неповажною, оскільки Відповідач є юридичною особою та мав можливість направити іншого представника або забезпечити технічні засоби для участі в режимі відеоконференції представнику, який фізично перебував в іншому місті та заздалегідь був повідомленим про час розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду - скасуванню в силу прямої вказівки закону з прийняттям аналогічного судового рішення, виходячи із наступного. Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини, які сторонами не оспорюються: - укладення 4 березня 2014 року між Позивачем та ТОВ «Спецстрой» (зараз ТОВ «ТЕХОБТПРО») код ЄДРПОУ 38918560 типового договору оренди землі (далі- Договір), предметом якого є строкове платне користування ТОВ земельною ділянкою площею 11,781 га кадастровий номер 5322686601:01:001:0512, цільове призначення: код 11.01., категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, яка знаходиться на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району, в межах населеного пункту с.Сенча вул.Леніна,27 зі строком дії до 02 вересня 2034 року (згідно Додаткової угоди до Типового договору оренди землі від 23 січня 2015); - набуття Відповідачем права власності на вищенаведені будівлі з 22.08.2024 року, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав №392379867 від 26.08.2024 року; - відсутність внесення орендної плати за користування вищенаведеною земельною ділянкою за період часу з 22 серпня 2024 року (дати державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі) по 30 червня 2025 року; - направлення 12.06.2025 року Позивачем на поштову адресу (вказану для листування) Відповідачу претензії, згідно якої йому, як власнику нерухомого майна, що розташоване на орендованій земельній ділянці та правонаступнику за Договором в силу закону, запропоновано сплатити заборгованість в розмірі 519 231,75 грн за наведений період оренди протягом 30 календарних днів, яка повернута Позивачу у зв`язку з закінченням встановленого терміну його зберігання. Зазначені обставини сторонами не оспорюються. Посилаючись на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо повної та своєчасної оплати за оренду земельної ділянки та порушення права Позивача щодо отримання орендної плати в повному обсязі, Позивач звернувся до суду з позовом по стягнення з Відповідача 519 231,75грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди від 04.03.2014 за період з 22.08.2024 по 30.06.2025 та 18 111,18грн. - пені за період з 01.01.2025 по 30.06.202, що пов`язані із простроченням виконання вищенаведеного зобов`язання. Відповідач у суді першої інстанції відзиву на позов не надав. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд вважав їх доведеними та обґрунтованими, визнав право Позивача на отримання орендної плати за Договором за спірний період порушеним з боку Відповідача. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги щодо не повідомлення Відповідача належним чином про дату, час і місце засідання суду є такими, що знайшли своє підтвердження внаслідок апеляційного перегляду справи, виходячи з наступного. Відповідно до частин другої - четвертої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання. Отже, виходячи з системного аналізу наведених положень належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи є обов`язком суду, а відсутність на час проведення судового засідання в матеріалах справи доказів про належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи - підставою для відкладення розгляду справи. При цьому розгляд справи за відсутності учасників справи та інших осіб є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, в постанові від 18.09.2024 у справі № 927/396/23. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, з метою дотримання процесуальних прав Відповідача та інформування його про розгляд даної справи, направляв ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.08.25р. та рішення від 06.10.25р за адресою вул. Шолуденка, 1, кв. 2, м. Київ, 04116. Зазначені повідомлення повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». При цьому, судова колегія зауважує на тому, що зазначена адреса не є адресою місцезнаходження або реєстрації Відповідача, не була повідомлена судові з боку останнього. Зі змісту позовної заяви вбачається, що адреса для листування з Відповідачем - вул. Шолуденка, 1-В, кв. 2, м. Київ, 04116- зазначена Позивачем, як така, що повідомлена йому керівником Відповідача при взаємному листуванні, саме вона в подальшому була зазначена Відповідачем в апеляційний скарзі, проте вона також за номером будинку відрізняється від адреси, за якою було направлено ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі. Інших повідомлень про розгляд справи судом Відповідачу не направлялося. Зазначене порушення щодо належного повідомлення Відповідача суд не взяв до уваги, що призвело до направлення копії ухвали за невірною адресою, її повернення на адресу суду та відсутність повідомлення Відповідача про розгляд справи. Отже, доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення постановлено за його відсутності, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду підтвердилися в ході апеляційного провадження. Відповідно до п.3 ч.3 ст.277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. За таких обставин рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2025 у справі № 917/1547/25 підлягає скасуванню у зв`язку із порушенням норм процесуального права, а справа підлягає розгляду по суті із дотриманням процесуальних прав Відповідача щодо заперечень проти позову із наданням відповідних доказів. Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду. У зв`язку із зазначеним колегія суддів розглядає по суті заявлені позовні вимоги Позивача з урахуванням заперечень Відповідача проти позову, викладених в заяві по суті спору - в апеляційній скарзі, зміст яких зводиться до посилання на недоведеність Позивачем підстав до стягнення орендної плати з огляду на відсутність укладеного між сторонами Договору, а також необхідності застосування до спірних відносин норми ст.1212 ЦК України. При цьому, Відповідач в апеляційній скарзі не спростував а ні обставини набуття права власності на спірне нерухоме майно, що розташоване на орендованій земельній ділянці з кадастровим номером 5322686601:01:001:0512, а ні обставини дії Договору на спірний період з 22.08.2024 по 30.06.2025. Також Відповідач не скористався правом надання доказів у підтвердження своїх заперечень у встановлений за ухвалою судової колегії від 13.01.2026 строк для заявлення сторонами заяв, клопотань та письмових пояснень. З урахуванням встановлених обставин судова колегія вважає заперечення Відповідача щодо обов`язку сплачувати орендну плату за Договором безпідставними, з огляду на наступне. Земля в Україні є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до Конституції України земля, її надра, водні ресурси та інші природні ресурси на території України є власністю українського народу. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу. Питання переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, врегульовано, зокрема, статтею 120 Земельного кодексу України, згідно з частинами першою та другою якої у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Згідно з положеннями статті 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. За приписами частини третьої статті 7 Закону України «Про оренду землі», у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта на праві оренди, до набувача такого об`єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об`єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються. У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні. Враховуючи викладене, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 920/675/17, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 18.02.2020 у справі № 907/132/19. Тобто у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі (постанова ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.08. 2025 в аналогічній справі № 908/1144/23 ). Згідно з частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до частин першої-четвертої статті 202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. В матеріалах справи наявні акт приймання передачі зазначеної земельної ділянки на підставі укладеного договору оренди від 04.03.2014, викопіювання земельної ділянки з розташованими об`єктами нерухомості, а також акт від 22.08.2024 приймання-передачі майнового внеску між учасниками Відповідача нежитлових будівель цегельного заводу, які розташовані на спірній земельній ділянці. Наведеним підтверджуються набуття Відповідачем права власності на об`єкти нерухомості, розміщені на спірній земельній ділянці. З урахуванням наведеного є вірним висновок, що до Відповідача з моменту набуття ним у власність нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці площею 11,781 га з кадастровим номером 5322686601:01:001:0512 на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району, в межах населеного пункту с.Сенча вул.Леніна,27 - не тільки перейшло право оренди за Договором оренди від 04.03.1014, але він також став орендарем за зазначеним договором в силу вищенаведених вимог закону, замінивши у цьому статусі попереднього власника цього нерухомого майна. Момент набуття такого права підтверджується наявним в матеріалах справи з витягом з Державного реєстру речових прав №392379867 від 26.08.2024 року, доказів протилежного Відповідачем не надано, про наявність інших обставин не заявлено. За таких обставин судова колегія вважає безпідставними доводи Відповідача про відсутність у нього обов`язку зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, яка використовується Відповідачем для експлуатації власної будівлі/споруди. При цьому, Відповідач безпідставно стверджує про необхідність застосування до спірних правовідносин норм статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, оскільки стягнення компенсації недоотриманої суми коштів за фактичне користування земельною ділянкою на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України можливе виключно за відсутності будь-яких договірних відносин між учасниками справи, тоді як між сторонами існують орендні відносини, учасником яких Відповідач став з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомості в силу імперативних вимог статті 120 Земельного кодексу України. Доводи Відповідача про те, що він не знав про існування такого договору оренди, не приймаються судовою колегію до уваги, оскільки така обставина не може вплинути на існування обов`язку вносити плату за користування земельною ділянкою за договором в силу прямої вказівки закону, а спірні питання щодо наслідків такої можливої необізнаності Відповідач має з`ясувати з попереднім орендарем - колишнім власником нерухомого майна, який відчужив це майну Відповідачу. Права Позивача на отримання орендної плати за Договором за користування його земельною ділянкою наведені Відповідачем обставини не стосуються. Відповідно до пунктів 9,11 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у сумі 206 791,89 грн (двісті шість тисяч сімсот дев`яносто одна грн 89 коп.) на рік, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати. Згідно пункту 10 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженим Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Відповідно до пункту 13 Договору розмір орендної плати переглядається щорічно у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірі орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін, тарифів, змін коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності; в інших випадках, передбачених законом. Встановлено, що із серпня 2024 року нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 17 183 489, 77 грн., отже орендна плата в розмірі 3% - 515 504,69 грн на 1 рік (42958,72 грн на місяць), а з січня 2025 року - 22 235 948,69 грн, отже орендна плата в розмірі 3% - 667 078,46 грн на 1 рік (55589,87 грн на місяць). Виходячи з наведеного заборгованість Відповідача перед Позивачем з орендної плати за період з 22.08.2024 року по 31.12.2024 року становить 185 692,53 грн, а з 01.01.2025 року по 30.06.2025 року - 333 539,22 грн. Відповідачем наведених розрахунок не спростовано. З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що належними та допустимими доказами у справі доведено наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем з орендної плати за Договором за період з 22.08.2024 року по 30.06.2025 року у розмірі 519 231,75 грн. Також, відповідно до п.14 Договору у разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,03 % несплаченої суми за кожний день прострочення. На підставі наведеної норми Позивачем нараховано Відповідачу пеню у розмірі 18 111,18 грн. за період часу з 01.01.2025 по 30.06.2025. Перевіривши арифметичний розрахунок суми заявленої пені, судова колегія вважає її розмір обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, законних підстав до зменшення розміру пені не встановлено. Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи апелянта по суті спору, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. З урахуванням наведеного, апеляційна скарга Відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2025 у справі №917/1547/25 - скасуванню на підставі п.3 ч.3 ст.277 ГПК України через не повідомлення Відповідача належним чином про розгляд справи. У справі слід ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Сенчанської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенчанський цегельний завод» задовольнити, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенчанський завод» на користь Сенчанської сільської ради 519 231,75грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди від 04.03.2014 за період з 22.08.2024 по 30.06.2025 та 18 111,18грн. - пені за період з 01.01.2025 по 30.06.2025, а також витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 8 060,14 грн. Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги, про стягнення інших судових витрат, у тому числі витрат на правову допомогу-сторонами не заявлено. Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенчанський цегельний завод", с.Сенча, Миргородський район, Полтавська область на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2025 у справі № 917/1547/25 задовольнити частково. Рішення господарського суду Господарського суду Полтавської області від 06.10.2025 у справі № 917/1547/25 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Сенчанської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенчанський цегельний завод" про стягнення 519 231,75грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди від 04.03.2014 та пені у розмірі 18 111,18грн. задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенчанський цегельний завод" (юридична адреса: проспект Маяковського,9, м.Курахове, Мар`їнський район, Донецька область, 85612), адреса здійснення діяльності: вул.Героїв України,27, с.Сенча, Миргородський район, Полтавська область, 37254, адреса для листування: вул.Шолуденка,1-В, кв.2, м.Київ, 04116, код ЄДРПОУ 40081001) на користь Сенчанської сільської ради (вул.Героїв України, 8, с.Сенча, Миргородський район, Полтавська область, 37254, код ЄДРПОУ 21048689) заборгованість з орендної плати у розмірі 519 231,75 грн., пеню у розмірі 18 111,18грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 060,14 грн. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенчанський цегельний завод". Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення. Повний текст постанови підписано 13.02.2026. Головуючий суддя О.В. Стойка Суддя О.А. Істоміна Суддя Д.О. Попков