Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 903/397/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2026 року Справа № 903/397/25 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В. секретар судового засідання Ткач Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.12.2025 у справі № 903/397/25 (суддя Слободян О.Г., повний текст ухвали складено 19.12.2025) за скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на дії (постанову) державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" про стягнення 8 796 467, 75 грн за участю представників сторін: позивача - Яковченко Р.Г.; відповідача - Боричевський В.М.; органу ДВС - Левчук І.О.; ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач, ПрАТ "НЕК "Укренерго") звернулося до Господарського суду Волинської області із скаргою на дії (постанову) головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Левчук І.О., в якій просить визнати неправомірною та скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 12.11.2025, винесену державним виконавцем в межах виконавчого провадження №79464796. В обгрунтування вказаної скарги заявник посилається на порушення державним виконавцем права ПрАТ "НЕК "Укренерго" як стягувача у виконавчому провадженні на задоволення своїх вимог, які полягають у зупиненні виконавчих дій за відсутності законних на те підстав. Державний виконавець в оскаржуваній постанові зупинив вчинення виконавчих дій в цілому, а не лише в частині 620 606,43 грн 3 % річних і 2 824 988,64 грн інфляційних втрат, не врахувавши, що згідно з наказом Господарського суду Волинської області від 08.09.2025 підлягають стягненню значно більші суми, ніж зазначені у переліку на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.12.2025 відмовлено в задоволенні скарги позивача на дії (постанову) державного виконавця. Суд першої інстанції зазначив, що державний виконавець, встановивши, що ТОВ "Волиньелектрозбут" включено до Переліку учасників ринку електричної енергії, на яких поширюється п. 10-5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", опублікованого на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (із зазначенням справи № 903/397/25), дійшов висновку, що виконавець зобов`язаний був зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні стосовно виконання судового наказу від 08.09.2025 № 903/397/25-1, а тому правомірно виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 12.11.2025 в межах виконавчого провадження № 79464796. До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ПрАТ "НЕК "Укренерго" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.12.2025 у справі № 903/397/25, в якій позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задоволити його скаргу. Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів: - можливість зупинення виконавчих дій стосується лише тих зобов`язань, що виникли з 24.02.2022 по 01.09.2024, тому справа № 903/397/25 внесена до переліку на сайті НКРЕКП виключно в частині нарахувань за зобов`язаннями липня-серпня 2024 (620 606, 43 грн 3 % річних та 2 824 988,64 грн інфляційних втрат); - державний виконавець був обізнаний про відсутність законних підстав для зупинення виконавчих дій в частині стягнення 5 350 872, 68 грн, адже НКРЕКП опублікувала інформацію про справу № 903/397/25 лише щодо частини задоволених позовних вимог у розмірі 3 445 595, 07 грн (тобто за зобов`язаннями, що виникли до 01.09.2024 згідно з Законом), а не щодо всіх сум, зазначених у судовому наказі від 08.09.2025 № 903/397/25-1. Державний виконавець в оскаржуваній постанові зупинив вчинення виконавчих дій в цілому, не врахувавши, що згідно з судовим наказом від 08.09.2025 підлягають стягненню значно більші суми, ніж зазначені у переліку на сайті НКРЕКП; - через протиправні дії державного виконавця залишається повністю невиконаним наказ Господарського суду Волинської області від 08.09.2025 № 903/397/25-1. В матеріалах виконавчого провадження відсутня навіть постанова про арешт коштів, незважаючи на отриману ще 29.10.2025 інформацію про численні банківські рахунки боржника; - висновки суду першої інстанції про правомірність повного зупинення виконавчих дій суперечать фактичному змісту пп. 1 п. 10-5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, згідно з яким зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) у виконавчих провадженнях у частині стягнення сум індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання, 3 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання чи іншого розміру процентів, встановлених договором або законом, сум неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов`язань, сплата яких передбачена договорами, за грошовими зобов`язаннями суб`єктів господарювання, що виникли у період з 24.02.2022 по 01.09.2024; - фактичне повне блокування виконання судового рішення, враховуючи відсутність реальних передбачених законом підстав, порушує інтереси позивача і тягне за собою негативні наслідки. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. Листом від 02.01.2026 матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області. 12.01.2026 до суду надійшли матеріали справи. Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 позивачу поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Волинської області від 17.12.2025 у справі № 903/397/25. Відкрито провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.12.2025 у справі №903/397/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11.02.2026 о 15:00 год. ТОВ "Волиньелектрозбут" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає наступне: - пунктом 105 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено застосування правового механізму часткового зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень. Іншими словами, з аналізу наведеної норми Закону можна дійти висновку, що у разі прийняття судом рішення, що стосується стягнення грошових коштів за невиконання грошових зобов`язань, які виникли у визначений законом період (з 24.02.2022 по 01.09.2024), виконання відповідного судового рішення зупиняється в цілому, не залежно від того, повністю чи частково не виконані грошові зобов`язання охоплюються згаданим періодом; - саме позивач (кредитор) у підставах позову визначає період виникнення грошових зобов`язань, за невиконання яких він просить суд стягнути інфляційні втрати та проценти річних. Відповідно, за необхідності, такий позивач може реалізувати своє право на стягнення нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України, шляхом подання окремих позовів, вимоги по яким можуть не охоплюватись періодом, в рамках якого функціонує механізм зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень; - ні нормами Закону, ні Інструкції не визначено для виконавця правил поведінки, відповідно до яких останній за наявності обставин, передбачених пунктом 10-5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону міг би винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій частково, лише щодо частини суми, яке підлягає стягненню з боржника в рамках виконавчого провадження. Більше того, законодавством України взагалі не передбачена можливість часткового зупинення вчинення виконавчих дій; - Закон не надає державному виконавцю повноважень оцінювати, тлумачити або перевіряти обсяг заборгованості, яка підлягає стягненню з боржника. Самостійна оцінка державним виконавцем того, на яку частину стягнення сум індексу інфляції та 3 % річних за грошовими зобов`язаннями у виконавчому провадженні поширюється п. 10-5 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", по суті є виходом за межі його повноважень та втручанням у сферу компетенції інших органів. Така поведінка суперечить загальним принципам виконавчого провадження, які передбачають обов`язковість дотримання чітко визначеного порядку та меж повноважень; - державний виконавець, виявивши наявність вказаних законних передумов, був зобов`язаний зупинити виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 79464796 на підставі пп. 1 п. 10-5 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче проваження". Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.11.2025 у справі № 903/62/23. Представник позивача в судовому засіданні 11.02.2026 підтримав доводи апеляційної скарги, просить задоволити її вимоги. Представник відповідача та органу ДВС в судовому засіданні заперечили доводи апеляційної скарги, просять відмовити в її задоволенні. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, заслухавши в судовому засіданні присутніх представників, зазначає наступне. Як встановлено апеляційним судом, рішенням Господарського суду Волинської області від 01.07.2025, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 у справі № 903/397/25, стягнуто з ТОВ "Волиньелектрозбут" на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго" 8 796 467, 75 грн з яких: 7 242 313, 73 грн інфляційних втрат та 1 554 154, 02 грн 3 % річних, а також 105 557, 61 грн витрат по сплаті судового збору. 08.09.2025 на виконання рішення суду видано судовий наказ № 903/397/25-1. 19.09.2025 ПрАТ "НЕК "Укренерго" надіслало до Відділу ДВС у м. Луцьку ЗМУ МЮ України заяву про примусове виконання рішення суду, яка була отримана органом ДВС 24.09.2025. 29.10.2025 постановою головного державного виконавця Відділу ДВС у м. Луцьку ЗМУ МЮ України Левчук І.О. відкрито виконавче провадження № 79464796 з виконання наказу суду №903/397/25-1. 12.11.2025 на підставі пп. 1 п. 10-5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 79464796. ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до суду першої інстанції із скаргою на дії (постанову) головного державного виконавця Відділу ДВС у м. Луцьку ЗМУ МЮ України Левчук І.О., в якій просить визнати неправомірною та скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 12.11.2025, винесену державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 79464796. В обгрунтування даної скарги, заявник посилається на те, що державний виконавець протиправно зупинив вчинення виконавчих дій в цілому, а не лише в частині 620 606, 43 грн 3 % річних та 2 824 988, 64 грн інфляційних втрат, не врахувавши, що згідно з судовим наказом від 08.09.2025 № 903/397/25-1 підлягають стягненню значно більші суми, ніж зазначені у переліку на сайті НКРЕКП. Таким чином, державний виконавець порушив право стягувача у виконавчому провадженні на задоволення вимог та неправомірно зупинив виконавчі дії за відсутності законних підстав внаслідок чого залишається не виконаним судовий наказ. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги ПрАТ "НЕК "Укренерго" про визнання неправомірною та скасування постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 12.11.2025, встановив обставини включення ТОВ "Волиньелектрозбут" до Переліку учасників ринку електричної енергії, на яких поширюється п. 10-5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", опублікованого на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (із зазначенням справи № 903/397/25), та, як наслідок дійшов висновку, що у державного виконавця виник обов`язок зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу повністю. Надаючи правову оцінку обставинам у справі, колегія суддів зазначає, що частина 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Згідно зі статтею 339-1 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції (абз. 1 частини 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України). Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Положеннями частин 1, 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Аналогічне положення закріплено в частині 1 статті 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина 1, пункт 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження"). Виходячи зі змісту статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", законодавець урегулював, що примусове виконання рішень уповноваженими цим Законом органами та особами здійснюється у межах повноважень та у спосіб, що визначені, зокрема, Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Згідно з пп. 1 п. 10-5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що тимчасово, на час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) у виконавчих провадженнях у частині стягнення сум індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання, 3 процентів річних від простроченої суми грошового зобов`язання чи іншого розміру процентів, встановлених договором або законом, сум неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов`язань, сплата яких передбачена договорами, за грошовими зобов`язаннями суб`єктів господарювання, що виникли у період з 24.02.2022 по 01.09.2024, за якими боржниками є учасники ринку електричної енергії, перелік яких із зазначенням номерів судових справ оприлюднюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на її офіційному веб-сайті, зокрема постачальників універсальних послуг перед оператором системи передачі за договорами про надання послуг з передачі. Колегія суддів звертається до висновків, викладених у пунктах 8.92 - 8.100 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.05.2025 у справі № 903/421/24: "8.92. Зупинення вчинення виконавчих дій на час перебування АТ "ОГС "Волиньгаз" у Реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", є обмеженням, передбаченим Законом, дія якого поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов`язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру. 8.93. Отже, об`єднана палата зазначає, що виконавець (державний / приватний) не є учасником процедури врегулювання заборгованості, визначеної Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" і відповідно до пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", а отже, у виконавця виник обов`язок зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу. 8.94. З огляду на викладене, об`єднана палата погоджується з висновком суду першої інстанції, що приватний виконавець, який не є учасником процедури врегулювання заборгованості між сторонами та не уповноважений визначати її результати і хід проведення, встановивши що АТ "ОГС "Волиньгаз" включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, на підставі відповідної постанови НКРЕКП, та те що заборгованість за наказом Господарського суду Волинської області від 04.09.2024 № 903/421/24, щодо якої боржником вживаються заходи із врегулювання відповідно до Закону України № 1689-ІХ, зобов`язаний був зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні стосовно виконання цього наказу на підставі пункту 15 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (за винятком витрат на оплату судового збору), а також відповідно до частини четвертої статті 35 цього Закону - зняти арешт з майна та грошових коштів боржника. 8.95. З урахуванням викладеного об`єднана палата виходить з того, що на момент відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця були наявні дві обов`язкові обставини для зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, передбачені пунктом 15 частиною першою статті 34 Закону України "Про виконавче провадження: 1) перебування боржника - АТ "ОГС "Волиньгаз" в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу; 2) сума, що стягується за наказом № 903/421/24 від 04.09.2024 підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". 8.96. З огляду на встановлені у справі обставини та норми законодавства об`єднана палата зазначає, що виконавець мав чітко визначені обов`язки, прямо передбачені Законом України "Про виконавче провадження", зокрема пунктом 15 частини першої статті 34 цього Закону. 8.97. Закон не надає виконавцю повноважень оцінювати, тлумачити або перевіряти обсяг заборгованості, яка підлягає врегулюванню в межах процедури, передбаченої Законом №1639-ІХ. Визначення і затвердження розміру такої заборгованості здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1179 (на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків). 8.98. Самостійна оцінка приватним виконавцем того, яка частина заборгованості включається до врегулювання, по суті є виходом за межі його повноважень та втручанням у сферу компетенції інших органів. Така поведінка суперечить не лише положенням Закону №1639-ІХ, а й загальним принципам виконавчого провадження, які передбачають обов`язковість дотримання чітко визначеного порядку та меж повноважень. 8.99. У зв`язку з цим приватний виконавець, виявивши наявність вказаних законних передумов, був зобов`язаний зупинити виконавчі дії в межах виконавчого провадження на підставі пункту 15 частини першої статті 34 та частини 11 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження". 8.100. Враховуючи викладене, об`єднана палата дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення чинного законодавства - статті 34 та 35 Закону України "Про виконавче провадження" у взаємозв`язку із Законом № 1639-ІХ - і дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для зупинення виконавчого провадження та зняття арешту і, відповідно, задоволення скарги АТ "ОГС "Волиньгаз" та відмови у задоволенні скарги ТОВ "ГК "Нафтогаз України".". Як встановлено апеляційним судом у справі, на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг опубліковано Перелік учасників ринку електричної енергії, передбачений пунктом 10-5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", до якого включено ТОВ "Волиньелектрозбут". У вказаному переліку наявний номер даної судової справи (№903/397/25), що свідчить про наявність підстав для зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання у частині стягнення сум індексу інфляції та 3 процентів річних, які стягнуті з боржника у даній справі. Також суд встановив, що у справі № 903/397/25 ТОВ "Волиньелектрозбут" було нараховано 7 242 313, 73 грн - інфляційних втрат та 1 554 154, 02 грн - 3 % річних за період липень грудень 2024, які були стягнуті рішенням суду від 01.07.2025. В той же час, колегія суддів зазначає, що п. 10-5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено застосування правового механізму часткового зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень. Аналізуючи положення даної норми Закону можна дійти висновку, що у разі прийняття судом рішення, що стосується стягнення грошових коштів за невиконання грошових зобов`язань, які виникли у визначений законом період (з 24.02.2022 по 01.09.2024), виконання відповідного судового рішення зупиняється в цілому, не залежно від того, повністю чи частково невиконані грошові зобов`язання охоплюються згаданим періодом. При цьому саме позивач (кредитор, стягувач) у підставах позову визначає період виникнення грошових зобов`язань, за невиконання яких він просить суд стягнути інфляційні втрати та проценти річних. Відповідно, за необхідності, такий позивач може реалізувати своє право на стягнення нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України, шляхом подання окремих позовів, вимоги по яким можуть не охоплюватись періодом, в рамках якого функціонує механізм зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень. Колегія суддів зауважує, що п. 17 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що за наявності обставин, передбачених статтею 34, пунктами 1-4, 1-5, 10-2, підпунктом 1 пункту 10-3, підпунктом 1 пункту 10-4, пунктом 10-5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, виконавець виносить постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, крім випадків, визначених Законом. Разом з тим, ні нормами Закону, ні Інструкції не визначено для виконавця правил поведінки, відповідно до яких останній за наявності обставин, передбачених пунктом 10-5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, міг би винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій частково, лише щодо частини суми, яка підлягає стягненню з боржника в рамках виконавчого провадження. Більше того, законодавством України взагалі не передбачена можливість часткового зупинення вчинення виконавчих дій. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний виконавець, встановивши обставини включення ТОВ "Волиньелектрозбут" до Переліку учасників ринку електричної енергії, на яких поширюється п. 10-5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", опублікованого на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (із зазначенням справи № 903/397/25), зобов`язаний був зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні стосовно виконання наказу суду № 903/397/25-1 від 08.09.2025. Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що Закон не надає державному виконавцю повноважень оцінювати, тлумачити або перевіряти обсяг заборгованості, яка підлягає стягненню з боржника. Самостійна оцінка державним виконавцем того, на яку частину стягнення сум індексу інфляції та 3 % річних за грошовими зобов`язаннями у виконавчому провадженні поширюється п. 10-5 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", по суті є виходом за межі його повноважень та втручанням у сферу компетенції інших органів. Така поведінка суперечить загальним принципам виконавчого провадження, які передбачають обов`язковість дотримання чітко визначеного порядку та меж повноважень. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.11.2025 у справі №903/62/23. Із урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державним виконавцем Відділу ДВС Левчук І.О. правомірно винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 12.11.2025 в межах виконавчого провадження №79464796, а тому відсутні підстави для задоволення скарги ПрАТ "НЕК "Укренерго". Колегія суддів вказує, що в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, позивач висновків суду першої інстанції не спростував, а його посилання є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України"). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.12.2025 у справі № 903/397/25 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ "НЕК "Укренерго" - без задоволення. Судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача згідно з ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.12.2025 у справі № 903/397/25 - залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Волинської області. Повний текст постанови складений 13 лютого 2026 Головуючий суддя Олексюк Г.Є. Суддя Петухов М.Г. Суддя Гудак А.В.