Постанова Дніпровський апеляційний суд № 183/7667/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1950/26 Справа № 183/7667/25 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В. за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №183/7667/25 за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, заподіяної порушенням трудових прав, за апеляційною скаргою представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» - адвоката Денисенко Тетяни Віталіївни на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Сороки О.В., - ВСТАНОВИВ: 22 липня 2025 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Мезінова О.Г., звернулась до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ДСГП «Ліси України», про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, заподіяної порушенням трудових прав. В обґрунтування вимог зазначає, що з 10 січня 2023 року позивач працювала у відокремленому підрозділі ДСГП «Ліси України» Філії «Новомосковське лісове господарство» ДСГП «Ліси України`ДСГП «Ліси України» на посаді головного бухгалтера, що підтверджується записами у трудовій книжці. Наказом №246-К від 20 червня 2024 року її звільнено з посади з 28 червня 2024 року, у зв`язку з скороченням численності штату працівників згідно ст.40 п.1 КЗпП України. За результатами оскарження позивачем свого незаконного звільнення, рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 травня 2025 року у справі №183/7237/24 ОСОБА_1 було поновлено на роботі на посаду головного бухгалтера Філії «Новомосковське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» з 29 червня 2024 року. У зазначеному рішенні вказано, що воно підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі. Згідно картки руху документу рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 травня 2025 року у справі №183/7237/24 надійшло до електронних документів сторін у ЄСІТС 21 травня 2025 року о 12 год. 33 хв., тому це рішення вважається врученим відповідачу саме 21 травня 2025 року. Оскільки філія «Новомосковське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» припинена згідно з пунктом 1 Наказу ДСГП «Ліси України» від 12 квітня 2024 року №694 «Про припинення Філії «Новомосковське лісове господарство» ДСГП «Ліси України». Але згідно з пунктами 3,5 цього наказу, правонаступником усіх прав та обов`язків припиненої філії «Новомосковське лісове господарство» є філія «Східний лісовий офіс», тому саме остання має виконувати вищевказане рішення суду в частині поновлення клієнта на роботі. Вказане вище судове рішення було виконане роботодавцем філією «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» як правонаступником закритої філії «Новомосковське лісове господарство» 17 червня 2025 року шляхом видання наказу № 185-К від 17 червня 2025 року про поновлення позивача на роботі. Отже позивач вважає, оскільки з боку відповідача має місце затримка виконання рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 травня 2025 року у справі №183/7237/24 про поновлення позивача на роботі (ст.236 КЗпП України), періодом затримки виконання, за який на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток є період з 21 травня 2025 року по 16 червня 2025 року, тобто 19 робочих днів. Таким чином позивач просить стягнути розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення, який становить 23 644,36 грн. (1244,44 х19 робочих днів). У зв`язку з чим просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за затримку виконання рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 травня 2025 року у справі №183/7237/24 в частині поновлення позивача на роботі в сумі 23 644, 36 грн. Також просить стягнути моральну шкоду, заподіяну порушенням її трудових прав, в сумі 200 000 грн. та витрати на професійну правничу допомогу та моральну шкоду в розмірі 200 000 грн. Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ДСГП «Ліси України» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, заподіяної порушенням трудових прав задоволено частково. Стягнуто з ДСГП «Ліси України» на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за затримку виконання рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 травня 2025 року у справі №183/7237/24 в частині поновлення позивача на роботі в сумі 23 644 грн. та моральну шкоду в сумі 1000 грн. Стягнуто з ДСГП «Ліси України» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. Стягнуто з ДСГП «Ліси України» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1789,15 грн. Стягнуто з ДСГП «Ліси України» на користь держави судовий збір в розмірі 575,28 грн. В іншій частині позову - відмовлено. Представник відповідача ДСП «Ліси України» - адвокат Денисенко Т.В. через підсистему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду, вважає його таким, що прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, за неправильного установлення обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Вказує, що рішення суду відповідачем було отримано через кабінет електронного суду 21 травня 2025 року. 03 червня 2025 року було подано до суду заяву про роз`яснення рішення стосовно поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного бухгалтера філії «Новомосковське лісове господарство», оскільки на момент ухвалення рішення філію «Новомосковське лісове господарство» ДП «Ліси України» припинено шляхом закриття, що унеможливлює поновлення позивача на зазначеній у рішенні суду посаді. Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2025 року в задоволенні заяви про роз`яснення рішення суду було відмовлено. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд не надав належної оцінки тому факту, що рішенням суду ОСОБА_1 була поновлена на роботі на посаду головного бухгалтера у філії «Новомосковське лісове господарство» ДП «Ліси України», яка з 01 липня 2024 року припинила свою господарську діяльність та 05 серпня 2024 року була закрита, про що здійснено відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Через зазначене неможливо було негайно виконати судове рішення та поновити ОСОБА_1 на посаді, зазначеній в рішенні суду. Всі функції філії «Новомосковське лісове господарство» були передані до філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України». Але у зв`язку з тим, що філія «Східний лісовий офіс» є відокремленим структурним підрозділом ДП «Ліси України» без права юридичної особи, то питання про поновлення на роботі ОСОБА_1 саме у філію «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» вимагало додаткового узгодження з Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України», що зайняло деякий час. Саме це є поважною причиною неможливості негайно поновити позивача на роботі. Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 травня 2025 року у справі №183/7237/24 в частині поновлення позивача на роботі відповідачем було виконано 17 червня 2025 року шляхом видання наказу директора філії «Східний лісовий офіс» від 17 червня 2025 року №185-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ». Отже, відповідач мав поважні причини, через які не мав можливості негайно виконати судове рішення та поновити ОСОБА_1 на посаді. Вважає, що ОСОБА_1 не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження сукупності необхідних складових для притягнення відповідача до цивільної відповідальності, а саме щодо стягнення з нього моральної шкоди. У зв`язку з чим просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2025 року по справі №183/7667/25 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог. Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мезінов О.Г. скориставшись своїм правом, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлює незгоду з викладеними у скарзі вимогами та їх обґрунтуваннями, вважає, що наведені в ній доводи не спростовують законне та обґрунтоване судове рішення. Вважає, що доводи апелянта не відповідають фактичним обставинам справи, а також суперечать приписам чинного законодавства України, в результаті чого правомірно були відхилені судом першої інстанції. Вказує, що правонаступником усіх прав та обов`язків закритої філії «Новомосковське лісове господарство» є філія «Східний лісовий офіс», тому саме остання мала виконувати рішення суду про поновлення позивача на роботі. Також зазначає, що на момент ухвалення рішення суду від 09 травня 2025 року у справі №183/7237/24 про поновлення позивача на роботі не існувало жодної неоднозначності чи незрозумілості щодо порядку виконання цього рішення. При цьому, посилання відповідача на те, що звернення до суду із заявою про роз`яснення судового рішення про поновлення позивача на роботі є поважною причиною для не виконання (негайного) цього рішення, не може прийматися до уваги, оскільки приписи ст.ст.235, 236 КЗпП України не ставлять в залежність обов`язок роботодавця виконати негайно рішення суду про поновлення працівника на роботі від будь яких обставин, в тому числі від звернення такого роботодавця до суду із заявою про роз`яснення такого рішення та від результатів такого розгляду. Зауважує, що жоден з доводів апеляційної скарги не спростовує законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а тому підстав для її задоволення немає. У зв`язку з чим просить апеляційну скаргу ДСГП «Ліси України» залишити без задоволення, рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2025 року - залишити без змін. Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Судом встановлено, що позивач з 10 січня 2023 року працювала у відокремленому підрозділі Державного спеціалізованого господарського підприємства"Ліси України" Філії "Новомосковське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на посаді головного бухгалтера, що підтверджується записами у трудовій книжці. Наказом № 246-К від 20 червня 2024 року її звільнено з посади з 28 червня 2024 року у зв`язку з скороченням численності штату працівників згідно ст. 40 п.1 КЗпП України. Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 травня 2025 року у справі № 183/7237/24 ОСОБА_1 було поновлено на роботі на посаду головного бухгалтера Філії «Новомосковське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» з 29 червня 2024 року. У зазначеному рішенні вказано, що воно підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі. Згідно Картки руху документу - рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 травня 2025 року у справі № 183/7237/24 надійшло до електронних документів сторін у ЄСІТС 21 травня 2025 року о 12 год. 33 хв., тому це рішення вважається врученим відповідачу 21 травня 2025 року. Вказане вище судове рішення було виконане роботодавцем філією «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України», як правонаступником закритої філії «Новомосковське лісове господарство», 17 червня 2025 року шляхом видання наказу № 185-К від 17 червня 2025 року про поновлення позивача на роботі. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що порушення відповідачем трудових прав позивача у зв`язку з негайним невиконанням рішення про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, призвели до його моральних страждань та обґрунтованості позову щодо наявності такої шкоди саме у зв`язку з порушенням відповідачем трудових прав позивача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП України). Тобто законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів особи, що звернулася за захистом цього права. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків. Подібні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 06 жовтня 2022 року у справі №440/4314/21, яка стосується подібних правовідносин та є застосовною при вирішенні цього спору. Суд першої інстанції установив, що рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 травня 2025 року у справі № 183/7237/24 ОСОБА_1 було поновлено на роботі на посаду головного бухгалтера Філії «Новомосковське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» з 29 червня 2024 року. У зазначеному рішенні вказано, що воно підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі. Колегія суддів наголошує, що існування судового рішення про поновлення працівника на роботі породжує у відповідача обов`язок щодо поновлення позивача на указаній посаді, який має бути здійснений негайно, шляхом видання відповідачем відповідного наказу. Однак, рішення суду від 09 травня 2025 року у справі №183/7237/24 фактично виконане відповідачем лише 17 червня 2024 року шляхом видання наказу №185-К. Отже, наявний факт затримки виконання відповідачем указаного судового рішення, оскільки відразу після оголошення рішення суду не було виконане. Згідно з приписами статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить рішення про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Отже, положення статті 236 указаного Кодексу установлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з 21 травня 2025 року по 16 червня 2025 року відповідач не виконав покладений на нього законом обов`язок щодо негайного добровільного виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, що свідчить про його протиправну бездіяльність. Обставин, що реально б вказували на поважність причин затримки у його виконанні, у спірних правовідносинах не встановлено. Враховуючи наведене колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем не було вчасно виконано рішення суду про поновлення позивача на роботі без поважних причин, тому він має право на стягнення на свою користь середньомісячного заробітку за час такої затримки. Доводи апеляційної скарги, що оскільки посаду, яку обіймала ОСОБА_1 у структурі та штатному розписі було ліквідовано, то представник відповідача звернувся до суду першої інстанції із заявою про роз`яснення рішення суду міста від 09 травня 2025 року у справі № 183/7237/24 та переконує, що подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, установленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подано для примусового виконання. З цього приводу колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення. Згідно пунктами 4 частини першої статті 430 ЦПК України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про: поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. Отже, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Відхиляючи доводи скаржника у цій частині суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що механізм зупинення перебігу строку виконання судового рішення внаслідок подачі заяви про роз`яснення такого судового рішення не може бути застосовано до судових рішень, які підлягають негайному виконанню, оскільки такі узагалі не передбачають можливості будь-якого розстрочення чи відстрочення їх виконання. Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Частиною 2 статті 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1 ст.23 ЦК України). Згідно з ч.ч.3, 4 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. За змістом зазначених положень закону підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Згідно з п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що порушення відповідачем трудових прав позивача у зв`язку з невиконанням рішення про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, призвели до моральних страждань позивача і з урахуванням періоду затримки та того, що позивач обґрунтовувала завдану їй моральну шкоду ще іншими порушенням її прав, а також, виходячи з засад розумності та справедливості, визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди у сумі 1000 грн. Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 . Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи відповідача про те, що ухваливши рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не надав оцінку всім доводам та запереченням сторін, чим порушив засади змагальності сторін спростовуються матеріалами справи, зводяться до не згоди позивача із судовим рішенням. Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції і не тягнуть його скасування. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2025 року немає. Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на висновок про залишення апеляційних скарг без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» - адвоката Денисенко Тетяни Віталіївни - залишити без задоволення. Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2025 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повний текст постанови складений 11.02.2026 року. Головуючий суддя О.В. Агєєв