Постанова Одеський апеляційний суд № 498/2056/25

Номер провадження: 33/813/235/26 Номер справи місцевого суду: 498/2056/25 Головуючий у першій інстанції Чернецька Н. С. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.01.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С., за участю секретаря Малюти Ю.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 грудня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП, встановив: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №500570, 01 листопада 2025 року о 20 годині 14 хвилин по вул. Липинського в с-ще Велика Михайлівка Роздільнянського району Одеської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21063» д.н.з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки у встановленому законом порядку зі згоди водія із застосуванням приладу «Алкотест» 0108 під відеофіксацію на нагрудну бодікамеру поліцейського. Відповідно до результатів огляду №209, проведеному 01 листопада 2025 року водій дійсно керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, результат огляду позитивний та становить 1,31 ‰. Від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі відмовився під відеозапис на нагрудну бодікамеру, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України. Постановою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. на користь держави України. Не погодившись з вищевказаною постановою суду, 15.12.2025 захисник ОСОБА_1 адвокат Мураховський І.В. подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд скасувати постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 грудня 2025 року, та провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Встановити, що протокол серії ЕПР1 №500570 від 01.11.2025 складений відносно ОСОБА_1 з істотними порушеннями вимог ст. 256 КУпАП, у зв`язку з чим відповідно до ст. 251 КУпАП є недопустимим доказом, який не може бути покладений в основу судового рішення. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом було обманним, злочинним шляхом через помічника вимушено ОСОБА_1 написати заяву до суду про слухання справи без застосування технічних засобів, визнанні вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП та щирому каятті. Судом було порушено право ОСОБА_1 на захист та бути заслуханим в судовому засіданні. ОСОБА_1 є циганом по національності, він не розуміє державну мову, слабо читає та пише, не розуміє юридичних термінів, не був забезпечений перекладачем. Протокол серії ЕПР1 №500570 від 01.11.2025 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було складено з порушенням норм КУпАП, КУ, КК України. Працівниками поліції порушено процедуру роз`яснення прав, оскільки права ОСОБА_1 було роз`яснено після складення протоколу, а не до того. Огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проводився з порушенням Наказу №1452/735, не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі. Працівниками поліції було безпідставно зупинено транспортний засіб. Протокол серії ЕПР1 №500570 від 01.11.2025 складений відносно ОСОБА_1 з істотними порушеннями вимог ст. 256 КУпАП, у зв`язку з чим відповідно є недопустимим доказом. ОСОБА_1 та його захисник адвокат Мураховський І.В. підтримали доводи скарги в судовому засіданні, надалі в наступне судове засідання не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 6 ст.294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Таким чином, з урахуванням ч.6 ст.294 КУпАП апеляційний суд вважає за необхідне слухати справу у відсутність апелянта. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного. Частиною 7 ст. 294 КУпАП, передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до п.п. «а» п.2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735. Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Тобто, встановлений порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, за наявністю ознак, передбачає певний алгоритм дій, який визначений ст.266 КУпАП та Інструкцією. Згідно ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань, а також забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Положеннями Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, передбачено певний порядок застосування поліцейськими відеореєстраторів та портативних відеореєстраторів як пристроїв, призначених для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції яких дають змогу закріпити їх на службовому автомобілі або на форменому одязі поліцейського. Розділом Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, визначено особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, згідно п. 4 якого огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Відповідно до п. 2 розділу ІІІ вказаної Інструкції включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки. Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджуються доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №500570 від 01.11.2025 (а.с. 1); - роздрукованим чеком «Alcotest Drager», відповідно до якого результат тестування на алкоголь ОСОБА_1 склав 1,31% (а.с. 2); - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 погодився з вказаним результатом, про що свідчить його особистий підпис (а.с. 3); - свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с. 4); - пам`яткою про ознайомлення з правами передбаченими КУ та КУпАП (а.с. 5); - актом вилучення посвідчення водія (а.с. 6); - постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 9); - відеозаписами події зафіксованої на боді камери 702490 (а.с. 10); - довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення (а.с. 11). Відеозапис, долучений до справи, містить фіксацію подій в обсязі, який надає підстави вважати встановленим факт вчинення адміністративного правопорушення. Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за його згоди здійснювався за допомогою спеціального технічного засобу алкотест «Alcotest Drager 7510». Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківки чека «Alcotest Drager» 6820, тест №209, результат тестування на алкоголь ОСОБА_1 склав 1,31%. Більш того, ОСОБА_1 погодився з таким результатом, про що свідчить його особистий підпис. Також відеозапис долучений до матеріалів справи містить фрагмент, з якого вбачається, що він підтвердив, що вживав алкогольні напої (фраг. 21:20:50 21:25:59). З вказаних відеозаписів також вбачається, що в ході розмови між патрульними та ОСОБА_1 , останній жодним чином не заперечував факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, ані на місці події, ані під час складання та ознайомлення його з протоколом про адміністративне правопорушення. Відтак, факт перебування ОСОБА_1 01.11.2025 о 20:14 хв. в стані алкогольного сп`яніння є доведений належними та допустимими доказами. Посилання апелянта на те, що працівниками поліції не було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, спростовується переглянутим відеозаписом події. Крім того, ОСОБА_1 не висловлював незгоди з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння проведеного на місці зупинки. Посилання апелянта на те, що працівниками поліції було безпідставно зупинено транспортний засіб спростовується переглянутим відеозаписом події та наявною в матеріалах справи копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, за порушення ним п. 2.9.в ПДР України. Щодо зауважень апелянта про те, що наявні у справі відеозапис і протокол є неналежними та недопустимими доказами, апеляційний суд зазначає, що зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як доказ у справі. Доводи скарги про неетичну поведінку працівників поліції, допущення ними порушення вимог законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не можуть бути підставою скасування постанови суду, оскільки не встановлено таких, які б вплинули на правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення чи спростовували факт перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння під час керування транспортним засобом. Правила ст.18 КУпАП про дії особи в стані крайньої необхідності передбачають встановлення факту існування небезпеки та унеможливлення в інший засіб її усунення. Підтверджено, що ОСОБА_2 зверталася до лікарні в день складання протоколу, куди була доставлена ОСОБА_1 , проте відсутні докази того, що були відсутні інші способи усунення небезпеки, зокрема, відсутні інші особи для її доставки до лікарні, офіційне підтвердження відмови медичних закладів у наданні допомоги або доставці особи до лікарні. Оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, то підстави для звільнення від відповідальності з таких мотивів відсутні. Також неспроможними є доводи апеляційної скарги, що під час складання протоколу, працівники поліції не роз`яснили суть правопорушення та права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, оскільки як вбачається з відеозапису та особистого підпису ОСОБА_3 в протоколі, його було ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення, роз`яснено суть правопорушення, правило дорожнього руху, яке він порушив, та передбачену законом відповідальність за таке порушення, а також його права. При цьому зміст відеозапису не надає підстав вважати встановленим, що ОСОБА_3 не розумів, яке правопорушення йому інкримінується, та які його наслідки, а його спілкування свідчить про те, що він не потребував допомоги перекладача. Крім того, ОСОБА_1 є громадянином України, не повідомив працівників поліції, що не володіє мовою, якою відбувалося спілкування, відтак вони могли виходити з припущення, що він не потребує перекладача. Доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції фактично не розглянув справу, порушив його право на захист, не можуть бути підставою скасування постанови суду, оскільки ОСОБА_1 надав заяву, в якій просив розглянути справу без застосування технічних засобів, визнав вину, виклав у заяві причину керування транспортним заособом, відтак на власний розсуд обрав спосіб участі у справі, в тому числі без участі адвоката, та мав усвідомлювати наслідки подання відповідної заяви (а.с.14). Відсутність фіксації судового засідання унеможливлює перевірку доводів скарги щодо порядку розгляду справи, відтак апеляційний суд виходить з письмових відомостей, наявних у справі. Посилання апелянта, що заява про розгляд справи за його відсутності та визнання ним вини у вчиненні адміністративного правопорушення, написана під впливом працівників суду не підтверджене. Крім того, вищевказані доводи не спростовують факту керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а право на захист та доступ до правосуддя стороні захисту було забезпечене на стадії апеляційного перегляду, де ОСОБА_1 скористався своїми правами, зокрема правом на кваліфіковану правничу допомогу, приймав участь у судових засіданнях, наводив аргументи та надавав суду пояснення. Отже, підстави для скасування постанови суду відсутні, вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Виходячи з вищезазначеного, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Відповідно п.1 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова