Постанова 4814 № 554/978/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/978/25 Номер провадження 22-ц/814/750/26Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2026 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Обідіної О.І., суддів: Бутенко С.Б., Чумак О.В., за участю секретаря: Дороженка Р.Г., розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,- В С Т А Н О В И Л А: Позивач ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів та додаткових витрат на дитину та поділ майна подружжя. В обґрунтування позову вказав, що під час шлюбу, проживаючи однією сім`єю та маючи єдиний бюджет, сторонами придбано в інтересах сім`ї легковий автомобіль ЗАЗ FORZA 1497, дата реєстрації 21.10.2022, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , зареєстрований на ОСОБА_4 . Відповідно до Звіту про незалежну оцінку № 1 вказаного автомобіля від 13.01.2025, ринкова вартість об`єкту оцінки станом на дату оцінки без ПДВ складає 138900 грн. Таким чином, автомобіль є спільною сумісною вартістю подружжя, хоча титульним власником є ОСОБА_4 . Наразі автомобіль перебуває у фактичному користуванні відповідача на постійній основі. Позивач висловлює згоду на отримання грошової компенсації вартості своєї частки у розмірі , що становить 69450 грн., що є об`єктивним та справедливим способом поділу майна подружжя, відповідно до вимог ст. 70 СК України. Оскільки відповідач відмовляється здійснити поділ майна в позасудовому порядку, звернувся до суду з позовом та просив: -визнати об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 транспортний засіб марки ЗАЗ FORZA, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , в порядку поділу майна подружжя: -визнати за ОСОБА_4 право власності на транспортний засіб марки ЗАЗ FORZA, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , -стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію частки ринкової вартості транспортного засобу марки ЗАЗ FORZA, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 у розмірі 69450 грн. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 23 січня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів та додаткових витрат на дитину та поділ майна подружжя роз`єднано. Виділено у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя. Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено. Визнано об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 транспортний засіб марки ЗАЗ FORZA, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 . Спільне майно подружжя поділене. Визнано за ОСОБА_5 право власності на транспортний засіб марки ЗАЗ FORZA, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 . Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію частки ринкової вартості транспортного засобу марки ЗАЗ FORZA, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 у розмірі 69 450 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1211,20 грн. Задоволення позову обґрунтовано придбанням спірного майна під час шлюбу, неподільністю речі та фактичним її перебуванням в користуванні відповідача. Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення рівності часток на чому наполягала відповідач. Не погодившись з даним судовим рішення, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення в частині фактичного розподілу майна подружжя навпіл з компенсацією ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 половини ринкової вартості автомобіля скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відступити від засад рівності часток подружжя та визнати, що частка позивача ОСОБА_2 у спільному майні автомобіля складає 1/3 частки, з подальшою компенсацією йому ринкової вартості 1/3 частини автомобіля в сумі 46300 грн. Зазначала, що вона не заперечувала, щоб автомобіль залишився у її власності з подальшою компенсацією частки у спільному майні позивачу, разом з цим вважає, що її частка як дружини має бути збільшена з до 2/3, оскільки з нею проживає син, який отримує недостатній розмір аліментів від батька, він не забезпечує достатній рівень їх життя та розвитку. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 10 листопада 2018 року по 22 серпня 2023 року перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22 серпня 2023 року. Від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В період шлюбу, а саме 21.10.2022 сторони на підставі Договору купівлі-продажу №5341/2022/3470521 придбали автомобіль ЗАЗ FORZA 1497, дата реєстрації 21.10.2022, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , вартість якого склала 140000 грн. Вказаний транспортний засіб оформлено на відповідача ОСОБА_4 . Згідно Звіту про незалежну оцінку майна станом на 13.01.2025 року, ринкова вартість автомобіля ЗАЗ FORZA 1497, дата реєстрації 21.10.2022, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 138 900 грн. В ході розгляду справи, відповідач зареєструвала новий шлюб та змінила прізвище із « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ». В суді першої інстанції ОСОБА_1 не оспорювала поширення правового режиму спільного сумісного майна на спірний автомобіль та підтверджувала, що за спільною угодою він знаходиться у її повному користуванні. Частково заперечуючи заявлені вимоги, остання просила при поділі майна подружжя відступити від засади рівності часток подружжя, визнавши за нею право власності на 2/3 частини спірного автомобіля, а за позивачем ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину автомобіля, яку погоджувалась сплатити. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для відступлення від засади рівності часток подружжя при поділі майна, яке є об`єктом їх спільної сумісної власності та врахував, що спірний автомобіль постійно знаходиться у фактичному користуванні відповідача, при цьому сам позивач погоджується на отримання грошової компенсації його частки, у зв`язку з чим здійснив поділ майна шляхом визнання транспортного засобу приватною власністю дружини, з якої на користь іншого подружжя стягнув грошову компенсацію часки його вартості. Колегія суддів погоджується з даним судовим рішенням, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Статтею 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Частиною 1 ст. 70 СК України також закріплено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до ч. 2 ст. 71 СК України, неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Згідно ч. 2 ст. 70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Також, у частині 3 статті 70 СК України визначено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. У пункті 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст.70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК). Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні. Так, судом вірно встановлено та не заперечується сторонами, що спірний автомобіль є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, частки яких є рівними. При цьому, зазначений автомобіль за погодженням сторін, перебуває у фактичному користуванні відповідача, який погоджується сплатити іншому співвласнику - позивачу ОСОБА_2 вартість 1/3 частки, тобто просила відступити від засади рівності часток подружжя. Наполягаючи на необхідності відступити від засади рівності часток подружжя, остання посилалась на те, що після потрапляння автомобіля в дорожню пригоду позивач, як співвласник не дбав про нього, ремонтами не цікавився, коштів для відновлення його технічного стану не вкладав. Всі витрати по відновленню ушкодженого в ДТП автомобіля несла вона самостійно. Понесені нею особисто витрати на ремонт склали 24 930 грн. ( Рахунок-фактура від 21 серпня 2023 року та квитанція від 21 серпня 2023 року на суму 5530 грн., квитанція № 039462 серії ААІ від 08 серпня 2023 року на суму 17000 грн., Акт виконаних робіт від 08 серпня 2023 року). Крім того, зазначала, що позивач не дбає про малолітнього сина, має борг по сплаті аліментів, дитина проживає з нею, розвитком та вихованням займається лише вона, тому рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 09 липня 2025 року на її користь з відповідача було стягнуто заборгованість за договором про сплату аліментів у сумі 43100 грн. та неустойку за прострочення сплати аліментів у сумі 38520 грн. Вірно оцінивши зібрані по справі докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що зазначені відповідачем обставини не мають того істотного значення, з яким сімейне законодавство пов`язує можливість відступити від засади рівності часток подружжя в спільному майні. Зазначений висновок суду заслуговує на увагу, оскільки зібрані по справі докази не доводять факту умисного пошкодження чи знищення позивачем як співвласником належного подружжю транспортного засобу. Сам по собі той факт, що під його керуванням автомобіль потратив в дорожню пригоду, був пошкоджений та потребував ремонту, який був здійснено за рахунок коштів відповідача, не є тією істотною обставиною, за якої суд має відступити від засади рівності часток. При цьому, необхідно зауважити, що вказаний автомобіль знаходився у фактичному користуванні саме відповідача, а відтак остання і взяла на себе витрати по його відновленню. Крім того, як на час ДТП, так і станом на час сплати рахунків фактури по ремонту автомобіля, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, а відтак грошові кошти останніх відносились до спільної сумісної власності подружжя, а витрати вважались такими, що понесені в інтересах сім`ї. Твердження відповідача про те, шо такі кошти являлись її особистою власністю, не доведено належними та допустимими доказами по справі, а відтак обґрунтовано було відхилено судом. Таким чином вірно встановивши обставини по справі та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять посилань на обставини з якими процесуальне законодавство пов`язує скасування чи зміну судового рішення. Так, із документального підтвердження понесених на ремонт автомобіля витрат, вбачається, що останні були понесені в серпні 2023 року, тобто до дати розірвання шлюбу, а тому є спільним майном подружжя, на що вірно звернув увагу суд першої інстанції при розгляді справи. Також є вірним висновок суду в частині недоведення відповідачем своїх заперечень щодо необхідності відступити від засади рівності часток подружжя з підстав ухилення позивача як батька від участі в утриманні дитини. Так, посилання на заборгованість позивача по сплаті аліментів на утримання сина не є безумовною підставною для збільшення її частки у спірному майні подружжя, тим більш, позивачем сплачувалися аліменти у розмірі 3500 грн. що не заперечується стороною відповідача, тоді як положеннями ЗУ «Про державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 грн. Наведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо ухилення позивача від виконання обов`язку по належному утриманню та забезпечення свого неповнолітнього сина. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність підстави для відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі майна під час розгляду справи не встановлено. Порушень порядку надання та отримання доказів також по справі не встановлено, районним судом проведена належна правова оцінка доказів. Таким чином, оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду. Повний текст постанови суду виготовлено 11 лютого 2026 року. Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Чумак О.В.