Постанова 4854 № 420/26122/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26122/25 Перша інстанція: суддя Стефанов С.О. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Бітова А.І., Єщенка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2025р. по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «АЛЬФА-ГРАНТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2025р. ПП «ВКФ «АЛЬФА-ГРАНТ» звернулося до суду із позовом до Одеської митниці, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA500090/2025/000043/1 від 19.07.2025р. та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2025/000090 від 19.07.2025р.. - стягнути з митного органу за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПП «ВКФ «АЛЬФА-ГРАНТ» судовий збір в розмірі 17 257,75грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у грудні 2024р. між ним («Покупець») та ENERGY EG CO (Продавець) укладено Контракт за №05/12 від 5.12.2024р., відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити сіль згідно рахунків. За даним контрактом Продавцем був поставлений товар, який надійшов на митну територію України в асортименті. З метою митного оформлення товару декларантом до Одеської митниці подано митну декларацію за №25UA500090007839U9, разом із документами, що підтверджують митну вартість товару. Позивачем митну вартість визначено за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що ним до митного органу надано усі документи, передбачені МК України, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів за першим методом. Проте, за результатами митного оформлення МД, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500090/2025/000043/1 від 19.07.2025р. та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2025/000090 від 19.07.2025р. Позивач вважає вказане рішення митного органу протиправним та незаконним, оскільки ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте, Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Посилаючись на зазначене просив позов задовольнити. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2025р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500090/2025/000043/1 від 19.07.2025р.. Визнано противоправною та скасовано картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2025/000090 від 19.07.2025р.. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь ПП «ВКФ «АЛЬФА-ГРАНТ» суму сплаченого судового збору в розмірі 17 257,75грн. В апеляційній скарзі митний орган, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган приймаючи оскаржувані рішення діяв з порушенням норм митного законодавства України, оскільки підприємством надано усі необхідні документи для розмитнення товару, а митницею не надано їм належної оцінки та протиправно визнано, що представлені документи не підтверджують митну вартість товару за ціною договору. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що 10.03.2009р. ПП «ВКФ «АЛЬФА-ГРАНТ» (код ЄДРПОУ 36344509) зареєстровано як юридична особа, основним видом діяльності є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. У грудні 2024р. між ПП «ВКФ «АЛЬФА-ГРАНТ» (Покупець) та ENERGY EG CO (Продавець) укладено Контракт за №05/12 від 5.12.2024р. (надалі Контракт), відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити харчову сіль згідно рахунків. Відповідно до умов Контракту, ціна товару визначається в попередньому рахунку (п.3.1.). Остаточна вартість партії поставленого товару визначається в комерційному рахунку та може відрізнятися від попереднього рахунку (п. 3.2.). У вартість товару входить вартість повної упаковки та маркування: слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах (п. 3.3.). Валютою Контракту є долар США (п. 3.4.). Вартість упаковки, маркування та робіт, пов`язаних із пакуванням включена у вартість товару (п.5.4.). Згідно п.4.1. Контракту товари поставляються окремими партіями згідно інвойсів. Умови поставки CIF або FOB згідно Інкотермс-2010 (конкретні умови поставки вказуються в інвойсі та/або в інших товаросупровідних документах). Всі податки та мита на відправку товару в країні походження сплачуються продавцем (п.7.1.). На виконання вищевказаного Контракту позивач придбав у продавця товар вартістю 86 750дол.США. З метою митного оформлення вказаного товару, 19.07.2025р. позивачем подано до Одеської митниці митну декларацію за №25UA500090007839U9, у графі 31 якої вказано: - «Сіль харчова, придатна для споживання людьми, рафінована, не йодована SALT GRIND 0 (Fine 0,2-1.2)-250 слінг-бегів по 1,25т тонн кожний, (додатково упаковані поліпропіленові мішки по 25кг) -312,50 тонн; - в SALT GRIND 1 (MIX 0,2-2,0)-208 слінг-бегів по 1,25т тонн кожний, (додатково упаковані в поліпропіленові мішки по 25кг) -260,00 тонн; - SMALL SIZE SALT GRIND 0 (0,2 TO 0,7ММ)-80 слінг-бегів по 1,25т тони кожний, (додатково упаковані в поліпропіленові мішки по 25кг) -100,00 тонн; - SALT GRIND 2 COARSE (1,3-2,0ММ)-400 біг-бегів по 1,25т тонн кожний, (додатково упаковані в поліпропіленові мішки по 25кг) -500,00 тонн; - Сіль для посипання доріг, протиожеледна (проти обмерзання доріг взимку): DE-ICING SALT-320 біг-бегів по 1,25т кожний, (великі мішки) 400,00 тонн; Виробник: BENERGY EG.CO., Країна виробництва Єгипет.» Митна вартість товару визначена за основним методом у розмірі 86 750дол.США (графа 22 митної декларації). Для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: - зовнішньоекономічний договір (контракт) №05/12 від 5.12.2024; - рахунок-проформу (Proforma Invoice) №INV-2025-1505 від 14.05.2025; рахунок (Commercial Invoice) №EN08-2025 від 10.07.2025; - платіжну інструкцію про оплату товару №318 від 14.05.2025р.; - платіжну інструкцію про оплату товару №334 від 8.07.2025р.; - платіжну інструкцію про оплату товару №339 від 14.07.2025р.; - платіжну інструкцію про оплату товару №340 від 15.07.2025р.; та документи, що зазначені митним органом деклараціях, спірному рішенні та картці відмови. Проте, Одеська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості №UA500090/2025/000043/1 від 19.07.2025р., яким митну вартість товару було визначено за резервним методом в розмірі 188 425дол.США. У Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500090/2025/000043/1 від 19.07.2025р. в якості підстави для надання додаткових документів та збільшення митної вартості відповідачем зазначено наступне: «У поданому коносаменті від 10.07.2025 № 1 у якості умов оплати фрахту зазначено: «freight payable as per Charter-Party dated 23/06/2025». Проте, зазначений документ до митного оформлення не надавався, що унеможливлює здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та відповідна перевірки правильності виконання та додержання умов поставки CIF Чорноморськ (Україна). Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів Інкотермс, відповідно до терміну CIF «вартість, страхування, фрахт» до ціни товару включається вартість страхування, фрахту та інших витрат, включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна. Товар, що оцінюється, постачається на умовах CIF м.Чорноморськ. Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) термін CIF вартість страхування та фрахт" передбачає, що продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару. заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття. Частиною 1 та п. 8 ч. 2 ст. 53 МКУ визначено, що одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують завалену митну вартість товарів і обраний метод й визначення, в тому числі, якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Документи не надавались. Пунктами 5, 6, 7 частини десятої статті 58 Кодексу встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування товарів, відповідно до пункту 6.1 Контракту від 05.12.2024 № 05/12 «Транспортні витрати покладаються на Покупця», при цьому документи, що підтверджують транспортні витрати не надавались. У графі 8 МД зазначена адреси Одержувача Імпортера товару: місто Одеса, бульвар Французький, 22, корпус 3. приміщення 81. що не відповідає адресі вказаної у комерційних документах: пакувальний лист № EN PL08-2025 від 10.07.2025 рахунок-проформа № INV-2025-1505 від 14.05.2025 у яких зазначена адреса: місто Одеса, бульвар Французький, 22/2, офіс

3. Також у банківських платіжних документах що стосуються товару від 14.05.2025 №318. рйЯп 15.07.2025 №340, від 08.07.2025 №334, уфб 14.07.2025 №№339 у яких зазначена адреса: 67806. Одеська область. Овідіопольський район, смт. Авангард, вулиця Базова, будинок

7. Таким чином виникли достатні підстави вважати, що в наданих документах зазначені помилкові або недостовірні відомості щодо складових митної вартості, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та потребують уточнення. Згідно ч.5 ст.54 МКУ митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно ч.2 ст.52 МКУ декларант зобов`язаний подавати органу митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості декларант або уповноважена ним особа зобов`язані (за наявності) протягом 110 календарних днів надати такі додаткові документи: 1) виписку бухгалтерської документацій. 2) каталоги, специфікації прайс-листи продавця; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями: 4) Копію митної декларації країни відправлення. Згідно з ч.6 ст.5.3 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. 19.07.2025р. було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2025/000090 та запропоновано подати нову митну декларацію зі сплатою митних платежів в повному обсязі. Позивач, вважаючи, що оскаржувані рішення є необґрунтованими та такими, що прямо суперечить нормам та вимогам МК України, звернувся до суду із даним позовом. Перевіряючи правомірність та законність оскаржуваних рішень митного органу, з урахуванням підстав, за якими позивач просить його скасувати, судова колегія виходить з наступного. Приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За правилами ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до п.23,24 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Згідно з ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Приписами ч.1,2,3 ст.52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування. Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Положеннями ч.3 ст.53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити такі обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно ч.1,2 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Приписами ч.1 ст.57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. У відповідності до ч.2,3 ст.57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Положеннями ч.9 ст.58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору. Частиною 8 ст.57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів за № UA500090/2025/000043/1 від 19.07.2025р. зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. Розбіжність це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару. В рішенні відсутні посилання на розбіжності в наданих документах. В той же час в договорі, декларації, Інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей саме у вартості товару не міститься. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв`язку з чим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Апеляційний суд зазначає, що подані позивачем контролюючому органу документи у їх сукупності, банківські платіжні доручення ідентифікуються як такі, за якими позивачем оплачений відповідно до договору товар. Поданий інвойс відповідає договору, товару вказаному у інвойсах та специфікаціях, особі покупця та вартості товару, що не може свідчити про розбіжності числового значення митної вартості товару. Що стосується підстави прийняття оскаржуваного рішення, а саме щодо тверджень митного органу щодо відсутності документів, що підтверджують страхування вантажу, відповідно до умов поставки CIF, то судова колегія зазначає наступне. Як вбачається із матеріалів справи, що відповідно до п.4.1. контракту, товари поставляються окремими партіями згідно інвойсів. Умови поставки CIF або FOBВ згідно з Інкотермс-2010 (конкретні умови вказуються в інвойсі та/або в інших товаросупровідних документах). Відповідно до рахунку-проформи №INV-2025-1505 від 14.05.2025р. та комерційного рахунку (Commercial Invoice) №EN08-2025 від 10.07.2025р. поставка здійснювалась на умовах CIF. Так, за правилами Інкотермс-2010, поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А.3, Б.3 умов поставки CIF за Інкотермс 2010). Отже, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (у тому числі перевезення та страхування), відтак для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування. Окрім того, відповідно до п.6.3. Контракту, передбачено умови передачі товару, а саме: визначено перелік товаросупровідних документів, серед яких: 3 примірники коносаменту, 1 примірник попереднього рахунку, 3 примірники рахунку, 3 примірника пакувального листа, 1 примірник сертифікату походження товару, 1 примірник експортної митної декларації. Відтак, умовами Контракту не передбачено передачу покупцю документів про страхування вантажу, оскільки обов`язок укладення договору страхування та покриття відповідних витрат покладається на продавця, а покупець не має обов`язку вимагати чи отримувати такі документи. Відповідно до положень ст.53 МК України, страхові документи надаються до митного оформлення лише у разі, якщо страхування здійснювалось покупцем. Отже, твердження митного органу про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування та перевезення є необґрунтованими, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються в силу приписів п.8 ч.2 ст.53 МК України. При цьому, що стосується тверджень митного органу про те, що відсутні документи, які підтверджують витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, то судова колегія зазначає наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що сторони погодили умови поставки CIF згідно Інкотермс-2010. Так, приписами Інкотермс-2010 визначено, що термін CIF - продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. З урахуванням п. А.4., А.б. умов поставки CIF (Інкотермс 2010) Продавець зобов`язаний здійснити завантаження товару на борт судна в порту відвантаження та нести всі витрати, пов`язані з товаром, до цього моменту, навантаження. З урахуванням викладеного, включення витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на обробку оцінюваних товарів, пов`язані вивантаження транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України відповідно до умов поставки CIF не підлягають додатковому відшкодуванню, оскільки вони вже включені в ціну товару за умовами контракту. Що стосується зазначення різних адрес декларанта в поданих до митного оформлення документах, то судова колегія зазначає наступне. Відмінність адрес не може бути тим недоліком, який унеможливлює обчислення митної вартості товару. Судова колегія звертає увагу на те, що митна вартість базується на комерційних документах і не залежить від інших відомостей. Надані відповідачу комерційні документи дозволяють провести однозначну ідентифікацію товару і жодних розбіжностей не містить. У відповідності до ст.318 МК України, митний контроль має передбачати мінімум формальностей, необхідних для забезпечення дотримання законодавства. Продавець допустив помилку, зазначивши в пакувальному листі та інвойсі стару юридичну адресу позивача, однак ця помилка жодним чином не впливає на митну вартість. Враховуючи вказане, судова колегія вважає, що надані позивачем для митного оформлення товару документи відповідають вимогам ч.2 ст.53 МК України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару, та підтверджують митну вартість товару, задекларовану у митній декларації. Крім цього, суд звертає увагу, що посилання відповідача в рішеннях про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору. Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію. Щодо цього питання, Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17). У зв`язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів необґрунтованим. З урахуванням наведеного, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом. Також, аналізуючи вищенаведені норми законодавства, судова колегія зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України. Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. При цьому, судова колегія вважає, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей. Натомість, митним органом не підтверджено належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПП «ВКФ «АЛЬФА-ГРАНТ», визнання протиправним та скасування оскаржуваних рішень митного органу у даній справі. В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2025р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: А.І. Бітов О.В. Єщенко