Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/4857/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 460/4857/25 пров. № А/857/17661/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючої судді - суддів: Хобор Р. Б., Бруновської Н. В., Шавеля Р. М., розглянувши в порядку письмового ровадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду про повернення позовної заяви від 14 квітня 2025 року, що ухвалив суддя Зозуля Д.П., у місті Рівному, у справі № 460/4857/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання дії та бездіяльності протиправними, - В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (за шість місяців) у розмірі 194?496,72 грн. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 позовну заяву залишено без руху з тих підстав, що позивач подав позовну заяву після закінчення місячного строку для звернення до суду, з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав. 07.04.2025, на усунення недоліків позовної заяви, позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначив, що, з метою досудового врегулювання спору, позивач 28.01.2025 звернувся до Міністерства юстиції України з заявою про нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Після отримання відповіді 08.03.2025 позивачу стало відомо про остаточну відмову відповідача задовольнити вимоги позивача. 08.04.2025 від відповідача надійшли письмові заперечення щодо поновлення позивачу строку звернення до суду. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги стосуються виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з публічної служби, а тому до вказаних правовідносин застосовується місячний строк звернення до суду, визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив строк звернення до суду та невірно обчислив початок його перебігу. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що під час звільнення зі служби з позивачем не було проведено повний розрахунок. У зв`язку з цим, позивач звертався в судовому порядку про нарахування і виплату йому винагороди із виконання виконавчого провадження в сумі 102867,79 грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі № 460/16934/23 позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду державного виконавця в розмірі 102867,79 грн. 28.10.2024, на виконання вказаного рішення, на картковий рахунок позивача було зараховано кошти в сумі 82808,57 грн. 28.01.2025 позивач звертався до Міністерства юстиції України, як розпорядника коштів, із заявою про нарахування позивачу середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні. До суду з даним позовом позивач звернувся 14.03.2025. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, застосував місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України для справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Стаття 233 КЗпП України є спеціальною нормою, яка встановлює конкретні строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, у тому числі спорів, пов`язаних зі звільненням та розрахунком при звільненні. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Апеляційний суд вважає, що стаття 233 КЗпП України є спеціальною нормою по відношенню до загальних положень статті 122 КАС України, оскільки встановлює конкретні строки звернення до суду саме за вирішенням трудових спорів, у тому числі пов`язаних зі звільненням та розрахунком при звільненні. При конкуренції загальної та спеціальної норми застосовується спеціальна норма. Отже, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин місячний строк звернення до суду, замість тримісячного, який діяв на час виникнення спірних правовідносин. Крім того, як йшлося вище, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України тримісячний строк обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 зазначив: В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Апеляційний суд встановив, що 28.10.2024 на рахунок позивача зараховано 82808,57 грн, замість визначених рішенням суду від 10.01.2024 у справі № 460/16934/23 102867,79 грн. Таким чином, повний розрахунок з позивачем не проведено, оскільки судове рішення виконано частково, що свідчить про наявність факту затримки розрахунку при звільненні. Апеляційний суд встановив, що 20.12.2024 Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) надіслало позивачу, довідку про доходи 12.3-04/24/124 від 19.12.2024, у відповідь на запит про суми, належні до виплати. Вказаний лист позивач отримав 30.12.2024, що підтверджується трекінгом поштового відправлення № 0600995663454 АТ Укрпошта. 28.01.2025 ОСОБА_1 , з метою здійснення досудового врегулювання спору, звернувся до Міністерства юстиції України, який є розпорядником коштів, із заявою від 23.01.2025 про нарахування та виплату середнього заробітку за період затримки остаточного розрахунку, нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, що підтверджується копією фіскального чека № 3302700068878. 08.03.2025 позивач отримав відповідь Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (на виконання доручення Державного секретаря Міністерства юстиції України Олександра Буханевича) № 3/0/15-25/1/0/12-06 від 26.02.2025, якою позивачу відмовлено у проведенні нарахувань та виплат, що підтверджується копією конверта про відправлення № 0601117180690 та трекінгом поштового відправлення № 0601117180690 АТ Укрпошта. У зв`язку з відмовою Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у досудовому врегулюванні спору, а саме виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, яку позивач отримав 08.03.2025, представник позивача 14.03.2025 звернувся з позовною заявою до суду. З огляду на встановлені обставини справи, апеляційний суд вважає, що про порушення свого права позивач дізнався 08.03.2025 року, оскільки до того часу намагався врегулювати спір в досудовому порядку, вчиняючи для цього активні дії. Враховуючи те, що після 08.03.2025 позивач звернувся до суду у трьох місячний строк, позивач, на переконання апеляційного суду, не пропустив строк звернення до суду, встановлений у вказаній категорії справ. Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги позивача є суттєвими і складають підстави для висновку про те, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права. Отже, ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, задовольнивши апеляційну скаргу позивача. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 320, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі № 460/4857/25 скасувати, а справу № 460/4857/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання дії та бездіяльності протиправними направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель