Постанова 4857 № 260/6009/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 260/6009/23 пров. № А/857/27734/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року (головуюча суддя: Калинич Я.М., місце ухвалення - м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, - встановив: ОСОБА_1 , 16.07.2023 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, у розрахунку 100000,00 гривень на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за серпень 2022 року, вересень 2022 року, листопад 2022 року та січень 2023 року; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, у розрахунку 100000,00 гривень на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за серпень 2022 року, вересень 2022 року, листопад 2022 року та січень 2023 року. Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що він проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 та приймає безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії в межах Сумської області. Однак всупереч постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 (далі Постанова № 168), додаткову винагороду у повному розмірі пропорційно часу його участі у бойових діях у спірний період не отримував. Стверджує, що з квітня 2022 року до січня 2023 року перебував безпосередньо в районах проведення бойових дій виконував одні і ті ж завдання на одній місцевості, натомість за квітень, травень, червень, липень, жовтень, грудень 2022 року йому виплачувалась додаткова винагорода у розмірі: 100 000 грн пропорційно часу його участі у бойових діях а за серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року лише по 30 000 грн. На цій основі позивач вважає, що йому протиправно відмовлено у доплаті грошової винагороди за спірний період у розмірі: 70 000 грн. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі до 70000,00 грн за серпень 2022 року, вересень 2022 року, листопад 2022 року та січень 2023 року, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі до 70000,00 грн. за серпень 2022 року, вересень 2022 року, листопад 2022 року та січень 2023 року, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. В решті позову відмовлено. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що збільшена винагорода виплачується тільки тим особам, які безпосередньо приймають участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а не всім військовослужбовцям, що більш детально зазначено в наказі Адміністрації Державної прикордонної служби України № 392-АГ від 30.07.2022 та наказі № 628-АГ від 09.12.2022, де в т. ч. визначений перелік документів, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та визначені умови отримання збільшеної винагороди. Крім того, вказує, що позивачем не доведено, що він приймав участь в заходах, що визначені п. 2 Наказу № 382-АГ, зокрема виконання бойових (спеціальних завдань) в спірні періоди на лінії бойового зіткнення, під/з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником. Звертає увагу на те, що відповідно до бойових розпоряджень командира ОТУ ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.07.2022 № 116/ОТУ ІНФОРМАЦІЯ_4 /2015 (гриф), від 25.07.2022 № 116/ОТУ ІНФОРМАЦІЯ_4 /2620 (гриф), від 27.09.2022 № 116/ОТУ ІНФОРМАЦІЯ_4 /4625 (гриф), бойового розпорядження начальника НОМЕР_2 ПРИКЗ від 01.08.2022 № 311 (гриф), від 27.09.2022 № 313 (гриф), персонал НОМЕР_2 прикордонного загону по теперішній час бере участь виключно у стабілізаційних заходах, а при ускладненні обстановки визначено прийняття участі в оборонних заходах. Апелянт вважає, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування у районах у період здійснення зазначених заходів. Оскільки, починаючи з квітня 2022 року і досі, особовий склад управління та підрозділів НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України включений до складу оперативно-тактичного угрупування ІНФОРМАЦІЯ_4 та виконує бойові (спеціальні) завдання командира ОТУ саме у стабілізаційних заходах. Також вказує на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року задоволено апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Представник позивача подала касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року, яку Верховний Суд постановою від 19 червня 2025 року задовольнив частково, а постанову суду апеляційної інстанції скасував, а справу направив на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів. Судом встановлено, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу 25 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/22 «Про загальну мобілізацію». В спірний період майстер-сержант ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України, а саме, у ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до довідки № 12/919-22 вих. від 07.09.2022, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , позивач з 20 березня 2022 року проходить військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні (військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ). Разом з тим, як вбачається з долучених до матеріалів справи розрахункових листів, додаткова винагорода у розмірі 70000,00 грн за серпень, вересень та листопад 2022 року, а також за січень 2023 року позивачу не виплачувалася. На виконання ухвали суду від 4 жовтня 2023 року, ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_3 ), листом № 14/2872-23-Вих від 24 жовтня 2023 року серед іншого повідомив, що ОСОБА_1 у період з 1 серпня 2022 року до 31 січня 2023 року приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стимулюванні збройної агресії на території Чернігівської області у складі НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ). Позивач вважає, що йому протиправно не виплачувалась додаткова винагорода за серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року, а тому звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи частково позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, оскільки під час дії воєнного стану перебував на території ведення бойових дій та брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що підтверджується наявними у справі доказами. Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки, позивачем не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції, а тому, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду у частині задоволення позову. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі також - Закон № 2232-XII). Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до статті 1-2 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Згідно з пунктом першим статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі також - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до пункту 3 Постанови № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи). Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб; військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні та від 24 лютого 2022 № 69/2022 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №

168. Абзацом першим пункту 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Водночас реалізація зазначених приписів постанови Кабінету Міністрів України №168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, не врегульовувала цих питань. Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 168, вказано і в пункті 2-1 цієї постанови, доповненому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 року №

793. Адміністрація Держприкордонслужби, 30 липня 2022 року, посилаючись на пункт 2-1 постанови № 168, видала наказ № 392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», який був уведений в дію з 1 серпня 2022 року. Пункт 2 цього наказу визначав вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю Держприкордонслужби право на збільшення додаткової винагороди до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі: 1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України; 2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами; 3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; 5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником; 6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження; 7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави; 8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником. У пункті 4 наказу № 392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Відповідно до пункту 11 наказу №392-/0/81-22-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 наказу). Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 наказу). Згідно з пунктом 12 наказу № 392-/0/81-22-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби на підставі наказів вищих начальників (командирів). До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу. З 1 грудня 2022 року був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 9 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168». Цей наказ дещо змінив перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах. Згідно з пунктом 3 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 9 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ документами, що підтверджують безпосередньою участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: 1) бойовий наказ (бойове розпорядження); 2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал), журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них; 3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах. З проведеного правового аналізу положень наказів №392 та №628 вбачається, що обов`язки щодо ведення обліку військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або інших заходах, що передбачені такими наказами, а також документального оформлення виконуваних ними функцій та завдань, в тому числі для підтвердження їх безпосередньої участі у таких діях, покладено безпосередньо на органи Держприкордонслужби. В свою чергу жодними законодавчими нормами, що регулюють порядок виплати додаткової винагороди, не встановлено обов`язку військовослужбовця здійснювати документальне оформлення своєї участі у бойових діях або контролювати правильність ведення такого військовою частиною. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із невиплатою позивачу до 100 000 грн додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року. В обґрунтування правомірності своїх дій військова частина НОМЕР_1 посилається на те, що ОСОБА_1 у спірні місяці безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії не приймав, а тому підстав для виплати йому додаткової винагороди у розмірі 70000,00 грн не було. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно розрахункових листів позивача, останньому нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення за військову службу: посада 92 кат. оператор (н/ш) відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 », НОМЕР_5 прикордонна застава. Крім того, згідно витягу з наказу відповідача № 942-ОС від 12.12.2022 «Про особовий склад» по четвертій прикордонній комендатурі призначено майстра сержанта ОСОБА_1 інспектором прикордонної служби 2 категорії оператором відділення технічних засобів охорони державного кордону НОМЕР_5 прикордонної застави НОМЕР_6 прикордонної комендатури, звільнивши з посади інспектора прикордонної служби 2 категорії оператора 1 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип Б). Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач з квітня 2022 року по січень 2023 року постійно виконував одні й ті самі бойові завдання безпосередньо на лінії зіткнення з ворогом та перебував в районі ведення бойових дій з місцем дислокації населений пункт Середина-Буда Сумської області, проте передбачена нормами Постанови № 168 додаткова винагорода виплачувалась вибірково. Відповідно до затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 Переліку, Середино-Будська міська територіальна громада віднесена до територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року. В подальшому Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Так, відповідно до п. 2.8 підрозділу 2 розділу 1 такого переліку Середино-Будська міська територіальна громада відноситься до території активних бойових дій. При цьому визначено, що датою початку бойових дій є 17 травня 2022 року, а дата завершення бойових дій не встановлена, тобто такі станом на день розгляду даної справи на такій території ще тривають. Вказане спростовує твердження відповідача, що у січні 2023 року Сумська область не включена до районів ведення воєнних (бойових) дій. При цьому суд вважає безпідставним посилання Військової частини НОМЕР_1 на наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 № 26, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 повноваження щодо затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, надано саме Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Крім того, факт перебування позивача у спірні місці безпосередньо в районах здійснення бойових дій підтверджується також виплатою відповідачем передбаченої нормами Постанови № 168 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн, що підтверджується розрахунковими листами (а.с. 12-16). Слід зазначити, що з метою повного та всебічного з`ясування усіх обставин цієї справи ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року від військової частини НОМЕР_1 було витребувано, серед іншого, відомості щодо завдань та функцій, які виконував ОСОБА_1 у спірні місяці військової служби з відповідними доказами на їх підтвердження. У поданих на виконання вказаної ухвали поясненнях, відповідач зазначив, що детальні відомості щодо функцій та завдань, які виконував ОСОБА_1 в спірні місяці військової служби з відповідними доказами наявні в ІНФОРМАЦІЯ_7 , в оперативному підпорядкуванні якого знаходиться відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». Поряд з цим, з аналізу наявних в управлінні НОМЕР_2 прикордонного загону рапортів начальників відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та телеграм начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 встановлено відсутність у зазначених документах прізвища позивача, що підтверджувало б його безпосередню участь у бойових діях у спірних періодах. Разом з тим, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 року було витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_7 докази, що підтверджують перебування ОСОБА_1 в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_7 та копії бойових наказів (розпоряджень), витягів з журналів бойових дій (вахтових журналів), витягів з журналів ведення оперативної обстановки або бойових донесень, постових відомостей, рапортів (донесень) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону) про участь ОСОБА_1 у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, що підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за серпень, вересень листопад 2022 року та січень 2023 року. Однак, листом № 14/2872-23-Вих від 24.10.2023, ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив, що позивач в період з 01.08.2022 по 31.01.2023 перебував в оперативному підпорядкуванні (перебував у відрядженні) ІНФОРМАЦІЯ_7 , у складі ІНФОРМАЦІЯ_7 не перебував, приймав безпосередньо участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у складі НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ). Вказали, що інформація стосовно позивача у володінні загону відсутня, надати копії затребуваних документів не має можливості, оскільки їх облік та ведення безпосередньо здійснюються у відділі прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_8 » НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ). Також, у листі ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначив, що довідка про безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії стосовно позивача з 01.08.2022 по 31.01.2023 надана представнику НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) в одному примірнику (а.с. 78-79). З проведеного правого аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідні органи Держприкордонслужби зобов`язані мати відомості щодо завдань та функцій, які виконували військовослужбовці, що перебували у їх складі, на підставі розпоряджень командування. Поряд з цим, в ході розгляду цієї адміністративної справи, всупереч положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач у спірні місяці, незважаючи на факт перебування в районі ведення бойових дій, безпосередньої участі у бойових діях не брав, суду не надав. При цьому суд вважає сумнівною ту обставину, що в липні, жовтні, грудні 2022 року позивач брав участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії протягом повного місяця, за що отримував додаткову винагороду у розмірі 70000,00 грн, однак в серпні, вересні, листопаді 2022 року та січні 2023 року жодного дня. Будь-яких доказів того, що у спірні місяці позивач не перебував у зоні ведення бойових дій, в тому числі внаслідок настання обставин, що передбачені п. 7 наказу № 392, або наявності інших обставин, що виключають можливість виплати такому додаткової винагороди, відповідач суду не надав, а про їх наявність не заявляє. Зокрема, військова частина НОМЕР_1 взагалі не змогла надати суду належні пояснення та докази щодо функцій, які виконував такий військовослужбовець в зоні бойових дій у спірний період з посиланням на відсутність такої інформації. В обґрунтування правомірності своїх дій, військова частина НОМЕР_1 посилається виключно на недотримання іншими військовими формуваннями, в яких в момент існування спірних правовідносин позивач проходив військову службу, усіх передбачених законодавчими нормами документальних формальностей. Однак суд вважає таку обставину недостатньою та такою, що не відповідає принципу верховенства права та належного урядування, для обмеження права військовослужбовця, що виконує військовий обов`язок на отримання гарантованих законодавством виплат. Недотримання держави в особі органів Держприкордонслужби законодавчо встановленого порядку обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця. Військовослужбовець, виконуючи накази командування щодо здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не повинен перейматися питаннями імовірності недотримання військовою частиною, яка уособлює в собі державу, усіх встановлених формальностей, що в подальшому може впливати на його особисті права, у тому числі право на отримання спірної додаткової винагороди. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та підставними, а тому підлягають задоволенню частково. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не вбачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі. Таким чином, апеляційна скарга не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі № 260/6009/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха З. М. Матковська