Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/25470/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/25470/25 Перша інстанція: суддя Бутенко А.В., повний текст судового рішення складено 03.11.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. при секретарі - Філімович І.М. за участю: представника відповідача 1 Журавель О.Д. представника відповідача 2 Амбросимова Ю.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Військової частини НОМЕР_3 , про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Військової частини НОМЕР_3 , в якій просить суд: - визнати протиправним та скасувати параграф 2 наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) №381 від 27.05.2025 року яким звільнено ОСОБА_1 з військової служби; - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №189 від 30.06.2025 року якими звільнено ОСОБА_1 30.06.2025 року з військової служби; - зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 29.06.2025 року про проходження ВЛК щодо визначення ступеня придатності до військової служби після проходження лікування у травні та пройденої реабілітації у червні 2025 року; - поновити полковника ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_4 ) у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 , на військовій службі та на посаді начальника артилерії, заступника командира НОМЕР_5 окремої бригади берегової оборони НОМЕР_6 корпусу морської піхоти ВМС ЗС України (військова частина НОМЕР_1 ); - стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_4 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01.07.2025 року по дату ухвалення рішення у цій справі. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача звільнено з військової служби у відставку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування на військовій службі. Позивачем подавався рапорт командиру В/Ч НОМЕР_1 з проханням продовження перебування на військовій службі понад граничний вік перебування на службі, а також проходження ВЛК для встановлення подальшої придатності для перебування на службі. Після цього позивач правомірно очікував рішення від командування відповідно до якого останнього було б залишено на службі понад граничний вік перебування на службі. Позивач вважає, що його незаконно звільнено з військової служби у відставку, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом. 20.08.2025 року від Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) було надіслано військовою частиною НОМЕР_3 супровідним листом від 22.05.2025 року №127/840 подання та характеризуючі матеріали на звільнення з військової служби у відставку полковника ОСОБА_1 , в тому числі аркуш бесіди, рапорт на звільнення (написаний командиром військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з відмовою Позивача від його написання), акт відмови від написання рапорту та ознайомлення із аркушем бесіди, службовою характеристикою, розрахунком вислуги років. На підставі вищезазначених документів, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах своїх повноважень, в порядку та спосіб, передбачених вимогами нормативно-правових актів було видано Наказ №381. Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в редакції від 10.05.2025 року, чинної на дату виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній ними посаді, визнані військово-лікарською комісією придатними за станом здоров`я для проходження військової служби, на їх прохання можуть бути залишені на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, встановлений частиною першою цієї статті, на строк до 5 років у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Відповідно до пункту 219 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року (в редакції станом на 01.01.2025 року, чинної на дату виникнення спірних правовідносин) (далі Положення) військовослужбовці, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній ними посаді, визнані військово-лікарською комісією придатними за станом здоров`я для проходження військової служби, на їх прохання і за потреби Збройних Сил України можуть бути залишені на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі на строк до п`яти років. Відповідно до пункту 225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу»: у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_7 , начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Так Позивач, знав, що він перебуває у проєкті плану звільнення осіб офіцерського складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України, які досягають граничного віку перебування на військовій службі у 2025 році, в той же час лише у березні 2025 року звернувся із проханням залишитись на військовій службі понад граничний вік та відповідно надав довідку військово-лікарської комісії від 17.03.2025 року, тим самим порушив порядок направлення документів, які надсилаються до 1 жовтня, що передує року досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі,у зв`язку з чим направлені документи були залишені без реалізації. 22.08.2025 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що Положення XI розділу наказу Міністра оборони України від 10.04.2009 року №170 визначає механізм реалізації та порядок організації залишення військовослужбовців на військовій службі понад граничний вік. Посадовій особі, яка приймає рішення про залишення військовослужбовця на військовій службі понад граничний вік, подаються такі документи: подання (додаток 1 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України); рапорт військовослужбовця з проханням продовжити військову службу понад граничний вік; довідка військово-лікарської комісії з висновком про придатність військовослужбовця до військової служби за контрактом; два примірники Контракту про проходження військової служби, підписані військовослужбовцем, про проходження військової служби понад граничний вік; копії останньої атестації військовослужбовця. Документи до відповідної служби персоналу надсилаються до 1 жовтня року, що передує року досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі. Прийняття рішень та видання наказів по особовому складу про залишення військовослужбовців на військовій службі понад граничний вік здійснюється до 1 грудня року, що передує року досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі. Військовослужбовця, щодо залишення яких на військовій службі понад граничний вік позитивного рішення не прийнято, включаються до плану звільнення з військової служби на наступний рік, про що прямі начальники за місцем служби військовослужбовців особисто повідомляють їх у письмовій формі. На виконання вимог зазначених підзаконних актів, військовою частиною НОМЕР_1 було надіслано телеграму від 28.08.2024 року №6082 до військової частини НОМЕР_3 про звільнення осіб офіцерського складу, які досягають (досягли) граничного віку перебування на військовій службі у 2025 році, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 був включений до списку таких осіб, оскільки бажання продовжувати службу понад граничний вік не висловив. Відповідно до аркушу доведення від 02.09.2024, командиром військової частини НОМЕР_1 доведено інформацію до полковника ОСОБА_1 про те, що його включено в проект плану звільнення осіб офіцерського складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України, які досягають граничного віку перебування на військовій службі у 2025 році (зазначений аркуш доведення міститься у особовій справі військовослужбовця, який було направлено до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_4 - місце для зарахування на військовий облік згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.06.2025 року №189). 26.08.2025 року та 28.08.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. На вказане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року та ухвалити судове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, неповно з`ясовані судом обставини, що мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення. 01 грудня 2025 року до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» за №65015/25 надійшла заява апелянта про витребування доказів, зокрема, аркуш доведення від 02.09.2024 року. 12 грудня 2025 року до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» за №67868/25 надійшла заява від Військової частини НОМЕР_3 про розгляд справи без участі сторін. 15 грудня 2025 року до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» за №68240/25 від представника Військової частини НОМЕР_2 Абросимової Юлії Геннадіївни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 в повному обсязі, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 року залишити без змін. 15 грудня 2025 року до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» за №68363/25 від апелянта надійшли додаткові пояснення у справі. 16 грудня 2025 року до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» за №68363/25 надійшли додаткові пояснення у справі від ОСОБА_1 . 16 грудня 2025 року за №68539/25 від представника Військової частини НОМЕР_1 Журавель Олександра надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета сповзу - Військова частина НОМЕР_3 - без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 року у справі №420/25470/25 - без змін. 08 січня 2026 року до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» за №1076/26 надійшла заява від Військової частини НОМЕР_3 про розгляд справи без участі представника Військової частини НОМЕР_3 . 29 січня 2026 року до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» за №5630/26 надійшла заява від Військової частини НОМЕР_3 про розгляд справи без участі представника Військової частини НОМЕР_3 . За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_5 окремій бригаді берегової оборони НОМЕР_6 корпусу морської піхоти ВМС ЗС України. 28.08.2024 року на виконання телеграми начальника штабу заступника командира військової частини НОМЕР_3 від 19.08.2024 року №724/5400, відповідно до вимог Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року №170, 28.08.2024 року військовою частиною НОМЕР_1 надіслано телеграму до військової частини НОМЕР_3 про звільнення осіб офіцерського складу, які досягаються (досягли) граничного віку перебування на військовій службі у 2025 році. Відповідно до змісту якої підполковник ОСОБА_1 був включений до зазначеного списку. Бажання продовжувати службу понад граничний вік не висловив. 13.05.2025 року позивач звернувся до головнокомандувача Збройних Сил України із заявою щодо залишення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , начальника артилерії - заступника командира військової частини НОМЕР_1 , на військовій службі понад граничний вік (після досягнення 60-ти років 16.06.2025 року) строком на 1 календарний рік. Листом від 16.05.2025 року кадровим центром Збройних Сил України надано відповідь на заяву позивача в якій зазначено, що внаслідок порушення ним строків подання документів щодо залишення на військовій службі понад граничний строк, рішення про залишення на військовій службі не може бути прийняте. Листом від 27.05.2025 року військова частина НОМЕР_3 повідомила, що документи до відповідної служби персоналу надсилаються до 1 жовтня року, що передує року досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі. Військовою частиною НОМЕР_1 порушене клопотання 28.03.2025 року, що в свою чергу порушує вимоги Інструкції. Враховуючи викладене вище та порушення термінів подачі документів полковника ОСОБА_1 , щодо залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, відповідне рішення про залишення на військовій службі не може бути прийняте. Також, листом від 27.05.2025 року військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача, що документи до відповідної служби персоналу надсилаються до 1 жовтня року, що передує року досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі. Прийняття рішень та видання наказів по особовому складу про залишення військовослужбовців на військовій службі понад граничний вік здійснюється до 1 грудня року, що передує року досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі. Відповідно до вимог Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, 28.08.2024 військовою частиною НОМЕР_1 надіслано телеграму до військової частини НОМЕР_3 про звільнення осіб офіцерського складу, які досягаються (досягли) граничного віку перебування на військовій службі у 2025 році. Відповідно до змісту якої підполковник ОСОБА_1 був включений до зазначеного списку. Бажання продовжувати службу понад граничний вік не висловив. Відповідно до аркушу доведення від 02.09.2024 року, командиром військової частини НОМЕР_1 доведено інформацію до полковника ОСОБА_1 про те, що його включено в проєкт плану звільнення осіб офіцерського складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України, які досягають граничного віку перебування на військовій службі у 2025 році. Наказом командувача ВМС ЗС України від 27.05.2025 року №381, полковника ОСОБА_1 , начальника артилерії - заступника командира військової частини НОМЕР_1 звільнено з військової служби у відставку за пп. «а» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.06.2025 року №189, полковника ОСОБА_1 , начальника артилерії - заступника командира військової частини НОМЕР_1 , виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 30.06.2025 року. Вважаючи наказ про звільнення з військової служби у відставку незаконним, позивач звернувся до суду з цим позовом. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII). Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону №2232-XII). Згідно з пунктом 1 частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. У відповідності до вимога ст.12 Закону України №2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Пунктом «б» частини 1 статті 26 Закону України №2232-ХІІ визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку. Відповідно до пункту 2 частини 4 цієї правової норми, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану звільняються з військової служби, зокрема, на підставах: а) за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. В свою чергу пунктом 7 частини 1 статті 22 Закону України №2232-ХІІ встановлено граничний вік перебування на військовій службі: для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу до 60 років. Відповідно до вимог ч.ч.1-2 ст. 22 Закону №2232-ХІІ, граничний вік перебування на військовій службі встановлюється: 1) для військовослужбовців рядового, молодшого сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до 45 років; 2) для військовослужбовців старшого сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до 50 років; 3) для військовослужбовців вищого сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до 55 років; 4) для військовослужбовців молодшого офіцерського складу - до 45 років; 5) для військовослужбовців старшого офіцерського складу: майорів (капітанів 3 рангу), підполковників (капітанів 2 рангу) - до 50 років; полковників (капітанів 1 рангу) - до 55 років; 6) для військовослужбовців вищого офіцерського складу - до 60 років; 7) для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб: рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу - до 60 років; вищого офіцерського складу - до 65 років. Військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній ними посаді, визнані військово-лікарською комісією придатними за станом здоров`я для проходження військової служби, на їх прохання можуть бути залишені на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, встановлений частиною першою цієї статті, на строк до 5 років у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі Положення №1153/2008). Пунктом 6 цього Положення передбачено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України №2232-ХІІ. Відповідно до вимог пп.2 п.225 Положення №1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_7 , начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. У відповідності до вимог п.244 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців-депутатів з військової служби здійснюється при досягненні ними граничного віку перебування на військовій службі та в інших випадках, передбачених законодавством. Пунктом 247 Положення №1153/2008 передбачено, що виключення зі списків особового складу Збройних Сил України військовослужбовців, визнаних судом безвісно відсутніми чи оголошених померлими, здійснюється на підставі рішень суду про таке визнання чи оголошення під час дії воєнного стану: осіб офіцерського складу - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України і вище, командиром військової частини НОМЕР_7 , керівником служби персоналу Міністерства оборони України. Згідно з вимогами п.п.219-220 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній ними посаді, визнані військово-лікарською комісією придатними за станом здоров`я для проходження військової служби, на їх прохання і за потреби Збройних Сил України можуть бути залишені на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі на строк до п`яти років. Під час розгляду питання щодо залишення військовослужбовців на військовій службі понад граничний вік ураховуються: потреба Збройних Сил України; рівень командирської (професійної) підготовки; наукові ступені і вчені звання; досвід проходження військової служби у військових підрозділах, які направлялися за кордон; бойовий досвід; знання іноземної мови за стандартизованим мовним рівнем не нижче за «мінімально необхідний»; наявність освіти оперативно-тактичного або оперативно-стратегічного рівня (тільки для осіб офіцерського складу). Питання про залишення військовослужбовців на військовій службі понад граничний вік порушується посадовими особами, які мають право видавати накази по особовому складу, і вище. Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153 визначається Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 року №170 (далі Інструкція №170). Відповідно до розділу XI Інструкції №170, з метою збереження досвідчених кадрів або у разі неможливості укомплектування окремих посад фахівцями належного рівня кваліфікації на військовій службі понад граничний вік на їх прохання можуть бути залишені окремі військовослужбовці, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній посаді та визнані військово-лікарською комісією придатними за станом здоров`я для проходження військової служби. Військовослужбовці, які прийняли рішення продовжувати військову службу понад граничний вік, подають рапорт за підпорядкованістю з висловлюванням прохання продовжити військову службу понад граничний вік. За направленням командира військової частини військовослужбовець повинен пройти медичне обстеження на предмет придатності до військової служби. Військовослужбовці, які відповідно до висновку військово-лікарської комісії визнані непридатними до військової служби, на військовій службі понад граничний вік не залишаються. Військовослужбовці, які прийняли рішення продовжувати військову службу понад граничний вік, за рішенням командира військової частини, в якій вони проходять військову службу, розглядаються на засіданні комісії військової частини з питань проходження військової служби. Посадовій особі, яка приймає рішення про залишення військовослужбовця на військовій службі понад граничний вік, подаються такі документи: Подання (додаток 1); рапорт військовослужбовця з проханням продовжити військову службу понад граничний вік; довідка військово-лікарської комісії з висновком про придатність військовослужбовця до військової служби за контрактом; два примірники Контракту про проходження військової служби, підписані військовослужбовцем, про проходження військової служби понад граничний вік; копії останньої атестації військовослужбовця. Документи до відповідної служби персоналу надсилаються до 1 жовтня року, що передує року досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі. Відповідна служба персоналу готує документи для прийняття рішення щодо залишення військовослужбовця на військовій службі понад граничний вік посадовими особами, визначеними у пункті 222 Положення. Прийняття рішень та видання наказів по особовому складу про залишення військовослужбовців на військовій службі понад граничний вік здійснюється до 1 грудня року, що передує року досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі. З військовослужбовцями, яких залишено на військовій службі понад граничний вік, укладається Контракт про проходження військової служби на строк продовження військової служби. Військовослужбовці, щодо залишення яких на військовій службі понад граничний вік позитивного рішення не прийнято, включаються до плану звільнення з військової служби на наступний рік, про що прямі начальники за місцем служби військовослужбовців особисто повідомляють їх у письмовій формі. У відповідності до вимог п.12.8 розділу ХІІ Інструкції №170, посадові особи відповідно до наданих їм прав зобов`язані звільнити з військової служби військовослужбовців, які досягли граничного віку перебування на військовій службі або які не виявили бажання укладати новий контракт. Документи на звільнення військовослужбовців, які досягають граничного віку перебування на військовій службі або в яких закінчується строк Контракту про проходження військової служби, направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення, не пізніше ніж за два місяці до досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі або закінчення строку Контракту про проходження військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до військової частини за місцем проходження військової служби у строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад, а також розрахунок військовослужбовців. Згідно з вимогами п.12.7 розділу XII Інструкції №170, бесіда з питань звільнення з військової служби проводиться з військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу - командиром військової частини, в якій вони проходять військову службу, або його заступником. З військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед направленням документів на їх звільнення за всіма підставами проводиться бесіда із складанням аркуша бесіди. До участі в бесіді з військовослужбовцем, який звільняється з військової служби, за потреби залучаються безпосередні командири, фахівці служб персоналу, юридичних, фінансових служб тощо. Під час бесіди з військовослужбовцем посадова особа роз`яснює йому, які пільги та переваги він має з працевлаштування та матеріально-побутового забезпечення, доводить військовослужбовцю рішення щодо рекомендацій для територіального центру комплектування та соціальної підтримки стосовно можливості проходження ним служби у військовому резерві Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, водночас з`ясовує про місце проживання після звільнення військовослужбовця та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки для направлення його на військовий облік. При цьому враховуються прохання та побажання військовослужбовця, даються необхідні пояснення з інших питань. У разі коли під час бесіди виникли питання, які не можуть бути вирішені на місці, на адресу відповідної посадової особи чи органу військового управління надсилається запит з необхідними матеріалами і довідками. Зміст проведення бесіди відображається в аркуші бесіди. У разі відмови військовослужбовця підписати аркуш бесіди він підписується особами, присутніми під час бесіди, з відміткою про відмову військовослужбовця підписувати аркуш бесіди. Аркуш бесіди зберігається у першому примірнику особової справи військовослужбовця. ОБГРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН Отже, з аналізу положень законодавства вбачається, що у разі виявлення військовослужбовцем бажання продовжувати військову службу понад граничний вік, такий військовослужбовець має подати рапорт у термін до 1 жовтня року, що передує року досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі. При цьому, військовослужбовці, які досягли граничного віку перебування на військовій службі, підлягають звільнення незалежно від їх бажання продовжувати військову службу, тобто бажання військовослужбовця не є вирішальним фактором при залишенні на військовій службі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.06.2021 року у справі №120/2472/19-а. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.08.2024 року військовою частиною НОМЕР_1 , відповідно до вимог Інструкції №170 надіслано телеграму до військової частини НОМЕР_3 про звільнення осіб офіцерського складу, які досягнуть (досягли) граничного віку перебування на військовій службі у 2025 році. Відповідно до змісту якої підполковник ОСОБА_1 був включений до зазначеного списку. Як стверджує позивач, він не бажав звільнятися зі служби у відставку у зв`язку з досягненням граничного віку. Вказане також підтверджується аркушем бесіди від 16.05.2025 року, від підписання якого позивач відмовився, про що складено акт. Колегія суддів зауважує, що позивачем рапорт з проханням продовжити військову службу понад граничний вік був поданий командиру В/Ч НОМЕР_1 у березні 2025 року, що є порушенням п.11.6 розділу XI Інструкції №170. Матеріали для продовження терміну військової служби 28.03.2025 року були направлені військовою частиною НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_3 , тобто з порушенням строків встановлених п.11.6. Інструкції №170, що унеможливлює виконання вимог абзацу 2 п.11.7. Інструкції. Аналогічну відповідь позивач отримав від кадрового центру Збройних Сил України у листі від 16.05.2025 року. У подальшому наказом командувача ВМС ЗС України від 27.05.2025 року № 381, полковника ОСОБА_1 , начальника артилерії - заступника командира військової частини НОМЕР_1 звільнено з військової служби у відставку за пп. «а» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Щодо доводу апеляційної скарги стосовно того, що «відповідачі не довели жодними допустимими, реальними, існуючими доказами, що ознайомлювали Апелянта з аркушем доведення від 02.09.2024 року, в якому, буцімто, повідомлено Апелянта про звільнення; матеріали справи не містять аркушу доведення від 02.09.2024 року», колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року за клопотанням позивача, в порядку ст.80 КАС України, витребувано, зокрема, від Військової частини НОМЕР_1 з матеріалів другого примірника особової справи полковника ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_4 ), що знаходиться у військовій частині НОМЕР_1 аркуш доведення від 02.09.2024 року (яким командиром військової частини НОМЕР_1 доведено інформацію до полковника ОСОБА_1 про те, що його включено в проект плану звільнення осіб офіцерського складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України, які досягають граничного віку перебування на військовій службі у 2025 році). На виконання вимог ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року, Військовою частиною НОМЕР_1 , 16 грудня 2025 року надано суду апеляційної інстанції вищевказаний письмовий доказ, а саме: аркуш доведення від 02.09.2024 року, з якого вбачається, що «Мною командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 , доведено інформацію начальнику відділення об`єднаної вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про те, що Вас включено в проект плану звільнення осіб офіцерського складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України, які досягають (16.06.2025) граничного віку перебування на військовій службі у 2025 році, який направлено до управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 за вих. № 6082 від 28.08.2024, якщо рішення про залишення Вас на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі буде не прийнято, Вас буде звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «а» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі, на підставі документів, визначених Міністерством оборони України.». З вказаним аркушем доведення, який є належним чином засвідчений, 02.09.2024 року ознайомлений апелянт по справі - ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис на документі. Отже, вказане свідчить про необґрунтованість вищевказаного доводу апеляційної скарги. Також, як вбачається з апеляційної скарги, ОСОБА_1 не висловлював бажання звільнення з військової служби ні у 2024 році, ні у 2025 році, в той же час, колегія суддів наголошує, що підстава для звільнення з військової служби за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі, вимагає лише єдиної умови: досягнення відповідного віку, визначеного законодавством, а тому бажання чи не бажання військовослужбовця для звільнення не є рушійним для даної підстави, окрім якщо тільки прийняте позитивне рішення щодо продовження військової служби понад граничний вік, в противному такий військовослужбовець однозначно підлягає звільненню з військової служби, навіть якщо в нього наявне бажання на подальше проходження військової служби. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10.06.2021 року у справі №120/2472/19-а, військовослужбовці, які досягли граничного віку перебування на військовій службі, підлягають звільненню незалежно від їх бажання продовжувати військову службу, тобто бажання військовослужбовця не є вирішальним фактором при залишенні на військовій службі. Так позивач, знав, що він перебуває у проєкті плану звільнення осіб офіцерського складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України, які досягають граничного віку перебування на військовій службі у 2025 році, в той же час лише у березні 2025 року звернувся із проханням залишитись на військовій службі понад граничний вік та відповідно надав довідку військово-лікарської комісії від 17.03.2025 року, тим самим було порушено порядок направлення документів, які надсилаються до 1 жовтня, що передує року досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі, у зв`язку з чим направлені документи були залишені без реалізації. Таким чином, військовослужбовець, щодо якого не прийнято позитивного рішення на проходження військової служби понад граничний вік, підлягає звільненню з військової служби, у зв`язку з чим і командиром військової частини НОМЕР_1 написано відповідний рапорт, та направлено його разом із іншими документами для прийняття посадовою особою, до повноважень, якої належить видання наказів по особовому складу щодо військовослужбовців із військовим званням «полковник» для звільнення з військової служби, тобто командувачу Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Більше того, за відсутності позитивного рішення на проходження військової служби понад граничний вік, командувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України зобов`язаний був звільнити позивача з військової служби на підставі пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Окрім того, залишення військовослужбовця на військовій службі понад граничний вік не є імперативною вимогою та не кожен хто виявив таке бажання повинен отримати позитивне рішення, адже законодавець зазначив «можуть бути» залишені понад граничний вік, що відповідно не тягне за собою обов`язку, а надає право вибору варіанту поведінки, особою, яка уповноважена на прийняття такого рішення. Стосовно доводу апеляційної скарги про те, що з ним ( ОСОБА_1 ) бесіда не проводилась, аркуш бесіди не складався та для підписання не надавався, то колегія суддів вважає, що вказане не відповідає дійсним обставинам справи та доказам, що містяться в матеріалах справи, адже наявний аркуш бесіди від 16.05.2025 року, від підписання якого позивач відмовився, про що складено акт відмови у присутності свідків. Окрім того, колегія суддів зауважує, що вимогами пункту 236 Положення та відповідно пункту 12.7 Інструкції встановлено з якою категорією військовослужбовців складається аркуш бесіди перед звільненням а саме: це військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, в свою ж чергу позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації. Отже, нормами права не встановлена імперативна вимога проведення бесіди з військовослужбовцями, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації. Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість тверджень позивача щодо незаконності наказу командувача ВМС ЗС України від 27.05.2025 року №381 про звільнення з військової служби у відставку за пп. «а» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному судовому рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 11.02.2026 року. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко