Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 484/7089/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 484/7089/25 Головуючий в 1 інстанції: Максютенко О.А. Дата і місце ухвалення 12.01.2026р,м. Первомайськ П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Тарновецького І.І., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В: У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № 297 від 15.04.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності згідно ч.3 ст.2101 КУпАП. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.01.2026 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказував на те, що склад правопорушення за ч.3 ст.2101 КУпАП передбачає обов`язкове доведення факту належного повідомлення особи, тоді як у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення та отримання ним повістки. На думку апелянта, суд першої інстанції, вказуючи у рішенні про те, що позивач не надав доказів в обґрунтування позовних вимог, не врахував того, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами факту вручення повістки апелянту, в якого був обов`язок з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тим самим безпідставно переклав тягар доказування на позивача. Апелянт вважає, що обов`язок з`явитися до ТЦК виникає лише після належного повідомлення особи, а тому за відсутності доказів належного вручення позивачу повістки, в даному випадку відсутня об`єктивна сторона правопорушення, у зв`язку з чим він не міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності. Також в апеляційній скарзі зазначено, що ОСОБА_1 з 2022 року має відстрочку у зв`язку з вихованням трьох неповнолітніх дітей, а з початку повномасштабного вторгнення в Україну був добровільно долучений до територіальної оборони свого села, тому не мав наміру приховуватись. Апелянт вказував на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без участі правопорушника, що порушило право апелянта на надання додаткових пояснень та право на захист. Апелянт стверджував, що не змінював своїх персональних даних (адреси проживання, номерів засобів зв`язку, адрес електронної пошти), які стали підставою для висновку про порушення ним підпункту 1 пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку». Як вказав апелянт, його дані вже були відомі ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки він самостійно з`являвся до ТЦК та надавав всю необхідну інформацію. Також позивач вважає, що положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної взаємодії з іншими державними реєстрами за системами. Оскільки ОСОБА_1 вже отримував відстрочку від призову та дозвіл на зміну місця проживання, вказане свідчить про наявність у ІНФОРМАЦІЯ_2 всіх необхідних даних про нього. З огляду на вищезазначене апелянт вважає, що судом першої інстанції не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, а тому просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Первомайського міськрайонного суду від 12.01.2026 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги: скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 297 від 15.04.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності згідно ч.3 ст.2101 КУпАП та закрити провадження у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. З огляду на неприбуття учасників справи до судового засідання суду апеляційної скарги, подальший розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.04.2025 року відповідальним виконавцем адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 був складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення №200 за ч. 3 ст. 2101 КУпАП. 15.04.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 була прийнята постанова у справі про адміністративне правопорушення № 297, згідно якої ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 2101 КУпАП. У протоколі та постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що 07.04.2025 року об 11:00 год., під час дії особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказано, що під час проведення звірки облікових даних виявлено вчинене ним адміністративне правопорушення, а саме ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 17.11.2024 року о 14:00 годині по повістці № 994889, що була створена автоматично 05.11.2024 року та направлена за задекларованою раніше адресою його місця проживання: АДРЕСА_1 , рекомендованим поштовим відправленням 0610203707200 без поважних причин, не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством, чим порушив вимоги ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 2101 КУпАП. У зв`язку з виявленим порушенням позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. згідно постанови № 297 від 15.04.2025 року. Не погоджуючись з правомірністю прийнятої постанови, позивач оскаржив її до суду першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова відповідає вимогам діючого законодавства, а позивач вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 2101 КУпАП України, тому притягнення його до адміністративної відповідальності є правомірним. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне: Що стосується посилань апелянта на порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, слід зазначити наступне: Відповідно до ст.235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Частиною 1 статті 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до п.3 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. Таким чином, з аналізу наведених положень вбачається, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка, зокрема, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання. В свою чергу, обов`язковою умовою для розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, є наявність даних про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи. Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 року у справі №676/752/17, від 21.03.2019 року у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 року у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 06.02.2020 року у справі №205/7145/16-а, від 25.05.2022 року у справі №465/5145/16-а зробив наступні висновки: «…закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення…». Таким чином, уповноважена на розгляд справи особа має надати докази, які підтверджують належне повідомлення фізичної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про місце і час розгляду справи, її достеменну обізнаність про дату, час та місце розгляду справи. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 07.04.2025 року №200, в графі про повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи наявні відомості стосовно призначеної дати розгляду справи про адміністративне правопорушення та часу її розгляду. В свою чергу власним підписом у протоколі позивач підтвердив факт отримання другого примірника протоколу про адміністративне правопорушення, з яким був ознайомлений. Таким чином в матеріалах справи наявні докази у підтвердження того, що позивач був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, однак на розгляд справи не з`явився. Неприбуття його у визначену дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення не позбавляло відповідача можливості здійснити такий розгляд справи за відсутності позивача. З огляду на зазначене здійснення розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності позивача, у зв`язку з його неявкою, за наявності доказів належного сповіщення його про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, не свідчить про порушення відповідачем процедури розгляду справи. За таких обставин доводи позивача про порушення ІНФОРМАЦІЯ_4 порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Щодо правомірності оскаржуваної постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15.04.2025 року № 297, колегія суддів зазначає наступне: Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП зобов`язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Частиною першою статті 2101 КпАП України встановлено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно ч.3 ст.2101 КпАП України вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду. Як зазначалось вище, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.2101 КУпАП, є порушення ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: не прибуття без поважних причин 17.11.2024 року о 14:00 годині за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 по повістці № 994889, що була створена автоматично 05.11.2024 року та направлена за задекларованою раніше адресою його місця проживання: АДРЕСА_1 , рекомендованим поштовим відправленням 0610203707200, не виконання правил військового обліку, встановлених законодавством. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до абз.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій. Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і на даний час. Законом України №2105-IX від 03.03.2022р. затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і на даний час. Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Так, відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Таким чином чинним законодавством встановлено обов`язок громадян прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який, зокрема, регулює процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів (далі Порядок № 560). Пунктом 20 Порядок № 560 передбачено, що з оголошенням мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: резервісти та військовозобов`язані, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. Згідно п. 21 Порядку № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Пунктом 23 Порядку № 560 передбачено, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). Відповідно до п.24 Порядку № 560, у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Пунктом 27 Порядку № 560 встановлено, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби; Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1) (п. 28 Порядку № 560). За положеннями п. 30 Порядку № 560, повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування. Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Відповідно до п. 302 Порядку № 560, повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді. Згідно п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Відповідач посилався на те, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності саме за неявку 17.11.2024 року до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за повісткою без поважних причин. При цьому відповідач вказав, що факт вчинення позивачем вказаного правопорушення був виявлений співробітником ІНФОРМАЦІЯ_2 07.04.2025 року під час проведення звірки облікових даних після звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку днем вчинення правопорушення є день, коли позивачем не вчинені дії, які він повинен вчинити (день, коли позивач не з`явився до РТЦК), тобто 17.11.2024 року. При цьому про неявку позивача за викликом по повістці відповідачу стало відомо саме 17.11.2024 року, коли позивач не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці, а тому днем виявлення правопорушення є також 17.11.2024 року. Разом з цим, протокол про адміністративне правопорушення був складений відповідачем лише 07.04.2025 року та 15.04.2025 року прийнято постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 2101 КУпАП. Згідно ч. 1 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 2101 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Таким чином строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 2101 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення, тобто у відношенні до позивача перебіг такого строку почався 17.11.2024 року. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що за обставин даної справи оскаржувана постанова № 297 від 15.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.2101 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. винесена після закінчення визначеного ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення. Статтею 247 КУпАП передбачені обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. Так, за положеннями частини 1 цієї статті, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі. Тобто вказаною статтею чітко визначені підстави, за наявності яких провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю. Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.07.2018 року у справі №308/8763/15-а, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні. Таким чином, Верховний Суд прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку. З огляду на те, що на момент прийняття оскаржуваної постанови тримісячний строк, визначений статтею 38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення за вчинення в особливий період правопорушення, передбаченого статтею 2101 цього Кодексу, сплив ще 17.02.2025 року, провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 підлягало закриттю. Таким чином з огляду на прийняття відповідачем оскаржуваної постанови поза межами тримісячного строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, з дня виявлення правопорушення, така постанова не може вважатись законною та обґрунтованою та підлягає скасуванню, із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В свою чергу, незважаючи на встановлений судом факт недотримання відповідачем строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, протягом якого позивача може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, що виключало провадження у справі про адміністративне правопорушення та було підставою для його закриття, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що відповідачем в даному випадку не доведено і наявності складу адміністративного правопорушення, яке інкримінується позивачу. Так, з метою підтвердження факту порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідач мав надати беззаперечні докази, які б свідчили про день отримання позивачем повістки ІНФОРМАЦІЯ_2 про необхідність з`явлення його 17.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як вже зазначалось вище, за положеннями п. 41 Порядку № 560, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку днем отримання військовозобов`язаним повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Однак в даному випадку доказів, які б підтверджували отримання позивачем повістки, зокрема, документів поштової установи із відповідною відміткою, відповідачем до суду не надано. За таких обставин відповідачем не доведено наявності складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 2101 КУпАП, що додатково свідчить про протиправність постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції не з`ясовані обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду першої інстанції було сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн., а при зверненні до суду апеляційної інстанції - у розмірі 908,40 грн. Враховуючи те, що за наслідками розгляду адміністративної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , в даному випадку наявні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 понесених позивачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у повному обсязі в сумі 1514 грн. Керуючись ст.ст. 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 січня 2026 року скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 2101 КУпАП від 15.04.2025 року №297. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП (у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу). Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: І.І. Тарновецький Суддя: О.А. Шевчук