Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/27050/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/27050/25 Провадження № 22-ц/820/439/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2025 року (суддя Карплюк О.І.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : У вересні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що 22.02.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №100523158, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 3200 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом. Пунктом 7.1 договору визначено, що він набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника. 27 червня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 100-МЛ/Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за Договором позики №100523158 від 22.02.2023 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти у сумі 3200 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Оскільки в порушення умов договору відповідач у встановлені строки кредит та інші передбачені договором платежі не сплатив, позивач вимушений звернутись з цим позовом до суду. Із урахуванням викладеного, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №100523158від 22.02.2023 рокуу розмірі 13408,00 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №100523158від 22.02.2023 року у розмірі 13408,00 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором №100523158від 22.02.2023 року, тому нарахована відповідно до умов договору заборгованість підлягає задоволенню. Враховуючи, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та установлена судова практика, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, суд прийшов до висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 2000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді, що відповідає критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують підписання договору про надання кредиту електронним цифровим підписом, зокрема позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора. З долучених позивачем документів неможливо встановити те, що саме скаржником були застосовані будь-яким способом ідентифікатори (коди підписання договору), зокрема, відсутні докази отримання скаржником будь-яким чином цього одноразового ідентифікатора, відсутні докази реєстрації скаржника в інформаційно-телекомунікаційних системах кредитора. Відсутні й докази щодо ідентифікації за номером телефону, який би належав позичальнику. Надані позивачем документи, в тому числі розрахунок заборгованості, за змістом яких відсутні відомості про здійснення зарахування кредитором на користь скаржника грошових коштів, не доводять факт наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором, оскільки не є документами первинного бухгалтерського обліку, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Матеріали справи не містять належних та беззаперечних доказів, що номер банківської карти, який вказаний як номер картки скаржника, належить саме скаржнику. Крім того, не зазначено номер банківської карти ні в укладеному договорі, ні в решті підписаних нібито скаржником документів, про надання фінансового кредиту, не надано таких письмових доказів суду, товариством не доведено факту передання скаржнику грошових коштів та наявності заборгованості у скаржника за кредитним договором. Також зазначив, що відсутні належні та допустимі докази наявності в позивача права вимоги до відповідача, та факту переходу права вимоги до позивача. Щодо розміру витрат на професійну правову допомогу зазначив, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Беручи до уваги час на підготовку матеріалів для подання позовної заяви, незначну складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, на переконання скаржника, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату правничої допомоги не є співмірним із складністю справи, часом, витраченим представником позивача на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також обсягом наданих представником позивача послуг, що свідчить про відсутність підстав для стягнення із скаржника витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 22.02.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №100523158 шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, згідно з умовами якого відповідач отримав 3200 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів передбачених договором. Відповідно до умов укладеного договору: кредитодавець зобов`язався на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором, кредит надавався з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Відповідно до пунктів 1.2, 1.3, договору визначено суму (загальний розмір) кредиту в розмірі 3200 грн. Кредит надавався строком на 105 днів з 22.02.2023 року, і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 09.03.2023 року, поточний період 90 днів, що настає з наступного за днем завершення пільгового періоду та закінчується 07.06.2023 року. Комісія за надання кредиту 608,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00% відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1. Договору). Згідно з пунктами 1.5.2, 1.5.3, 1.6. кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 960,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 8640,00 грн., які нараховуються за ставкою 3 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за цим Договором, фіксована. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 *09 (п. 2.1 договору). Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.5.3. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.5.3. договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення пільгового періоду з урахуванням пролонгацій, проценти поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п. 1.5.3. договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду з урахуванням пролонгацій, є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п.1.5.3. та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюєте до письмової) згоди позичальника (пункт 2.2.3. договору). Відповідно до п. 2.3.1. договору позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3. договору та розділом 6 правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Додатками до договору про споживчий кредит №100523158 від 22 лютого 2023 року є графік платежів за договором та паспорт споживчого кредиту. Як вбачається з довідки про ідентифікацію, відповідачем прийнято умови договору шляхом використання одноразового ідентифікатора «W32926» за номером телефону позичальника НОМЕР_2 . Позичальник підтвердив, що ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних позичальником умов кредитування. На виконання умов кредитного договору 22 лютого 2023 року ТОВ «Мілоан» перерахувало відповідачу на його банківську картку 3200 грн., що підтверджується платіжним дорученням №59839905 від 22.02.2023 року. 27 червня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №100-МЛ/Т, відповідно до якого кредитор передав новому кредитору за плату, а новий кредитор прийняв належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників, укладеними між кредитором та боржниками. На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплачено ТОВ «Мілоан» кошти. 27 червня 2023 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників від 27 червня 2023 року до Договору відступлення прав вимоги №100-МЛ/Т від 27 червня 2023 року. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення права вимог 100-МЛ/Т від 27 червня 2023 року, відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1005231581, сума заборгованості по якому становить 13408 грн., з яких 3200 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 608 грн. - заборгованість за комісією, 9600 грн. - заборгованість за відсотками. Відповідно до наданої ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» виписки з особового рахунку, загальна заборгованість відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору №100523158 від 22.02.2023 року становить 13408 грн., з яких 3200 - заборгованість за тілом кредиту, 608 грн. - заборгованість за комісією, 9600 грн. - заборгованість за відсотками. Відповідно до частини 4 статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»( далі Закон). У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2023 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №100523158 про надання споживчого кредиту в розмірі 3200 грн., які були перераховані відповідачу того ж дня. ОСОБА_1 підписав цей договір одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем «W32926», направленим товариством на телефонний номер відповідача. Умовами кредитного договору сторони передбачили строк кредитування, який складає 105 днів складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період 15 днів, поточний період 90 днів з 22.02.2023 до 07.06.2023 року. Умови договору про розміри процентної ставки погоджено сторонами, договір було укладено в електронній формі, з умовами договору відповідач був ознайомлений, а тому погодився виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2 договору про споживчий кредит №100523158 від 22.02.2023 року, укладеному між сторонами. Відповідно до п.2.2.1-2.2.3 розділу 2 договору «Умови виконання» встановлено: позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.3. Договору, в один з термінів (дат) вказаних в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2., в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору. Проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п. 1.5.3. цього Договору, яка незмінна протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п.1.5.2 процентна ставка запропонована Позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну ставку встановлену п.1.5.2 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, проценти протягом поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п. 1.5.3. Договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду Позичальнику була надана знижка/пільга, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п.1.5.3. та процентною ставкою визначеною п.1.5 2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів зі користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника. У пункті 2.3 договору визначено порядок пролонгації строку кредитування. Відповідно до п. 2.3.1.1. договору передбачено, що Позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період ті збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду ті збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Отже, сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо. 22 лютого 2023 року на виконання умов кредитного договору ТОВ «Мілоан» перерахувало грошові кошти (3200 грн.) на банківський рахунок ОСОБА_1 який самостійно вніс до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства номер своєї платіжної карти. У встановлений договором строк ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти. На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості з зазначенням щоденних нарахувань процентів та погашення по кредитному договору. Відповідачем не надано доказів на спростування розміру заборгованості по кредитному договору. Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. 27 червня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №100-МЛ/Т, відповідно до якого кредитор передав новому кредитору за плату, а новий кредитор прийняв належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників, укладеними між кредитором та боржниками. На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплачено ТОВ «Мілоан» кошти. 27 червня 2023 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників від 27 червня 2023 року до Договору відступлення прав вимоги №100-МЛ/Т від 27 червня 2023 року. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення права вимог 100-МЛ/Т від 27 червня 2023 року, відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 10523158, сума заборгованості по якому становить 13408 грн., з яких 3200 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 608 грн. - заборгованість за комісією, 9600 грн. - заборгованість за відсотками. З огляду на викладене, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до ОСОБА_1 . Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ «Мілоан» кредитним договором. Тому, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. Крім того, у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року в справі №761/1543/20 зазначено що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст.204, ч. 3 ст.215 ЦК України). Оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Кредит Капітал» заборгованості за кредитним договором, а договір факторингу відповідачем не оспорювався, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Вирішуючи справу по суті позовних вимог, колегія суддів враховує, що в матеріалах справи міститься кредитний договір, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто, погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, та відсутність доказів повернення отриманого кредиту. Відсотки у розмірі 9600 грн. нараховувались по 07.06.2023 року, тобто, в межах строку дії договору кредиту, визначеного п.1.6. договору. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №100523158 від 22.02.2023 року у загальному розмірі 13408 грн. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу позивача в суді першої інстанції Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача. Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16. Відповідно до ч.ч. 5, 6статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається з матеріалів справи, позивач у суді першої інстанції заявив про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. На підтвердження цих вимог позивач надав копію договору про надання правничої допомоги від 01 липня 2025 року №0107, укладеного між адвокатом Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка Михайла Ігоровича та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», акт №Д/2698 наданих послуг (правової (правничої) допомоги від 19.09.2025, детальний опис робіт, виконаних адвокатом від 19.09.2025 року, відповідно до якого сторони підтвердили факт надання Адвокатським об`єднанням «Апологет» та прийняттям клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними договору про надання правничої допомоги від 01 липня 2025 року №0107, сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000 грн.; детальний опис наданих послуг до акту №Д/2698 від 19.09.2025 до договору про надання правничої допомоги від 01 липня 2025 року №0107. Відповідно до детального опису робіт адвокат Усенко М.І. надав ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» юридичні послуги в суді першої інстанції: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 0,30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год., погодження правової позиції клієнта у справі - 0,30 хв., складання позовної заяви - 3,5 години. Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, судом враховуються конкретні обставини даної справи, її складність, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, обґрунтування заявником розміру цих витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також те, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер. Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Суд першої інстанції враховуючи співмірність складності справи з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), враховуючи ціну позову, середній рівень цін на аналогічні послуги ринку юридичних послуг дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 2000 грн. При цьому суд керувався тим, що визначений Адвокатським об`єднанням і ТОВ «ФК «Кредит-капітал» розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт. Цей висновок місцевого суду ґрунтується на фактичних обставинах справи та не оспорюється сторонами. Відтак із ним погоджується й апеляційний суд. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено. У зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишає без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено 10 лютого 2026 року. Судді Т.О. Янчук Л.М. Грох О.І. Ярмолюк