Постанова 4818 № 644/1689/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 644/1689/24 Головуючий суддя І інстанції Саркісян О. А. Провадження № 22-ц/818/131/26 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: споживчого кредиту П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання Холод М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2025 року, у цивільній справі № 644/1689/24, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : У квітні 2024 ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 13.04.2023 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №458207-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 13.04.2023 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №458207-КС-004 про надання кредиту. 13.04.2023 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №458207-КС-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4623, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 13.04.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №458207-КС-004 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає відповідачу грошові кошти у розмірі 75 000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а останній зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 12.02.2024 утворилась заборгованість за Договором №458207-КС-004 про надання кредиту, в розмірі 325 727. 20 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 75 000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 239 477. 20 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 11 250 грн. На підставі вищевикладеного, ТОВ «Бізнес позика» просило суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором №458207-КС-004 про надання кредиту від 13.04.2023 року в розмірі 325 727, 20 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 75 000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 239 477, 20 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 11 250 грн та витрати по сплаті судового забору в розмірі 3908, 73 грн. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за Договором №458207-КС-004 про надання кредиту від 13.04.2023 року у розмірі 325 727. 20 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 75 000 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 239 477. 20 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 11 250 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 908, 73 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Лисенко Андрій Олександрович подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вказав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладання та підписання кредитного договору Відповідачем; позивачем не надано належних та допустимих доказів перерахування відповідачу кредитних коштів; сума заборгованості не відповідає умовам кредитного договору; умова кредитного договору про стягнення з Відповідача комісії у розмірі 11 250,00 за надання кредиту є нікчемною. Зазначає, що Позивачу слід надати до суду підтвердження Із відповідних облікових систем які дозволяють чітко ідентифікувати що зазначений договори було підписано саме Відповідачем. до матеріалів справи взагалі не надано доказів направлення на будь-який засіб зв`язку відповідного одноразового ідентифікатора, приналежності вказаного номеру телефону Відповідачем та вказівки саме вказаного номеру телефону Відповідача. Тобто, відсутні докази, які свідчать про належне підписання Кредитного договору одноразовим ідентифікатором так само, як і доказів належної ідентифікації Відповідача. Тобто, фраза "підписано одноразовим ідентифікатором …" не може означати безумовність підписання договорів саме Відповідачем, адже зазначене будь- який кредитор може зробити з будь-якою особою. Звертає увагу суду на те, що як доказ видачі кредитних коштів позивач надає копію довідки ТОВ "ФК"Елаенс" про перерахування грошових коштів, яка видана на підставі договору між ними та Позивачем № 41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу. Проте, зазначена довідка не належним та допустимим доказом в розумінні глави 5 ЦПК України так само, як і не є первинним бухгалтерським документом. Крім того, Позивачем не надано до позовної заяви копії договору між ТОВ "ФК"Елаенс" та Позивачем № 41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу, щоб суд міг пересвідчитись в тому, що ТОВ "ФК"Елаенс" має право надавати такі довідки. Зазначене робить такий доказ неналежним та таким що не має бути врахований судом інстанції під час розгляду справи по суті. Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанову ВС КЦС від 15 січня 2025 року по справі 753/16762/15-ц). Позивач не надав доказів на підтвердження зарахування відповідачу кредитних коштів (первинних бухгалтерських документів), клопотань про витребування відповідних доказів судом ним заявлено не було. Надані позивачем розрахунки заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду чи стороні відповідача перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Такі розрахунки не є первинними бухгалтерськими документами, оскільки не відповідають вимогам Закону №996-XIV. Відсотки за прострочені платежі є значно вищими за суму основної заборгованості. У цій справі та у позовній заяві позивач не зазначив та чітко не обґрунтував, які саме проценти ним заявились до стягнення, проценти за користування кредитом чи проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Позовна заява та долучені до такої документи не містять тверджень щодо терміну чи строк дії кредитного договору укладеного між АТ «Сенс Банк» та відповідачем. Зауважує, що у застосованій судом постанові, зокрема, у п. 31.33. зазначено, що Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі N 583/3343/19 (провадження N 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі N 361/392/20 (провадження N 61-16470св20), та зазначає, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Не враховано судом також п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, де передбачено, що у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Зазначає, що відповідач користується правничою допомогою адвоката Лисенка А. О. та відповідно очікує понести відповідні судові витрати на професійну правничу допомогу у орієнтовному розмірі 15 000, 00 грн, а також витрати судового збору. ТОВ «БІЗПОЗИКА подало додаткові пояснення, у яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Зазначив, що відповідач своїми поясненнями звертає увагу апеляційного суду на неповагу сторони Позивача до сторони Відповідача; на нібито оперування хибними твердженнями Позивачем щодо обставин підписання/визнання кредитного договору Відповідачем; на начебто посилання Позивача на нерелевантну практику Верховного суду; а також на нікчемність умов кредитного договору щодо оплати комісії. Вказано, що більшість аргументів Відповідача ґрунтуються на суб`єктивному тлумаченні норм права, вирваних із контексту посилань на судову практику та припущеннях, що не мають доказового підтвердження. Позивач категорично заперечує будь-які твердження Відповідача щодо прояву неповаги до нього чи його представника, вважає такі заяви безпідставними, надуманими та спрямованими виключно на відволікання уваги суду від суті спору. Викладені у попередніх поясненнях Позивача формулювання щодо дій Відповідача не мали і не мають на меті приниження честі чи гідності будь-якої особи, а є виключно процесуальною оцінкою поведінки сторони у межах спірних правовідносин, що ґрунтується на фактичних обставинах справи. Позивач, як добросовісний кредитор, лише зазначив, що дії Відповідача свідчать про намагання уникнути виконання зобов`язання з повернення кредитних коштів - тобто про поведінку, що суперечить принципу належного виконання зобов`язань, закріпленому у ст.526 Цивільного кодексу України. Зазначене твердження є не емоційним, а правовим висновком, який випливає з аналізу позиції Відповідача у справі. Будь-яке критичне зауваження у межах процесуального документа, спрямоване на спростування позиції опонента, не може тлумачитись як неповага, якщо воно не містить образ, ненормативної лексики чи закликів, що принижують людську гідність. У текстах Позивача таких висловів не міститься! 01 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 -адвокат Лисенко А.О. подав до суду заяву про виключення документа з числа доказів, а саме поданих позивачем 19 вересня 2025 року додаткових пояснень, мотивуючи вимогами ч.5 ст174 ЦПК України та ст.43 ЦПК України, та додаткові пояснення просив повернути позивачу без розгляду. Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги. Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, районний суд виходив з того, що фактично отримані за договором від 13.04.2023 року та використані позичальником ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку ТзОВ «Бізнес позика» не повернуті. Суд апеляційної інстанції не повністю погоджується з таким висновком суду. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. За змістом ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Щодо доводів скарги відповідача про неукладеність договору та не отримання ним коштів, колегія суддів зазначає наступне. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. Відповідач ОСОБА_1 заперечує факт укладення договору та посилається на те, що ТОВ «Бізнес Позика» не надало доказів відправлення одноразового ідентифікатора відповідачу, не довело, що саме відповідач використав нібито відправлений ідентифікатор для нібито укладення кредитного договору. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Отже, пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Суд першої інстанції вважав встановленим, що 13.04.2023 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №458207-КС-004 про надання кредиту та вказав, що ТОВ «Бізнес Позика» 13.04.2023 було направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір №458207-КС-004 про надання кредиту, яку 13.04.2023 ОСОБА_1 , прийняв на умовах визначених офертою. Суд також вважав доведеним, що ТОВ «Бізнес Позика» було направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4623 на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено. При цьому суд першої інстанції також вказав, 13.04.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №458207-КС-004 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Суд зазначив, що згідно п. 2.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (надалі- Правила), строком на 24 тижні (п.2.3 Договору). Згідно п. 2.4 Договору Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15012667, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку Комісія за надання кредиту 11 250 грн. (п.2.5 Договору). Дата повернення кредиту 28.09.2023 (п.2.11). Пунктом 3.2.3 Договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. Згідно п. 7.4.4 вказаного Договору Позичальник ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням. Суд також дійшов висновку, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , яка позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідками сформованими ТОВ «ФК «Елаєнс», з яких вбачається, що ОСОБА_1 на карту № НОМЕР_2 , було здійснено перерахування кредиту трьома платежами по 25 000 грн., що разом становить 75 000,00 грн. Позивачем надано розрахунок заборгованості за Договором №458207-КС-004 про надання кредиту від 13.04.2023 ОСОБА_1 перед ТОВ «Бізнес Позика» станом на 14.02.2024, згідно з яким розмір заборгованості становить: 325 727. 20 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 75 000 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 239 477. 20 грн., які нараховані за період з 13.04.2024 по 28.09.2023, тобто строк дії зазначеного договору; суми прострочених платежів за комісією - 11 250 грн. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Всупереч вказаним нормам цивільного процесуального права суд першої інстанції не з`ясував та не навів у рішенні докази, згідно яким вважав встановленим факт укладення між сторонами договору кредиту. Згідно до ст. 76 ЦПК України:

1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. У статті 77 ЦПК України зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Згідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ст. 100 ЦПК України:

1. Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

2. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

3. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

4. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

5. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. На підтвердження укладення договору кредиту позивач надав до суду паперові копії електронних доказів - тексту оферти та акцепту, який містить цифровий підпис від імені відповідача. Разом з тим, всі надані позивачем та наявні у справі докази не підтверджують факту надсилання позичальнику оферти про укладення договору кредиту, та її акцептування, що сторони при цьому обмінялися вказаними електронними документами, та що вони були підписані у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». У справі також відсутні належні і достатні докази на підтвердження доводів позову про те, що ТОВ «Бізнес Позика» було направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4623, на номер телефону НОМЕР_1 (або що він зазначив про це у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником начебто було введено/відправлено на адресу позивача. Суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідно до змісту вказаних Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" електронні документи, які використовуються при укладенні договору, мають містити обов`язкові реквізити, зокрема електронний підпис, який перед його накладенням має бути ідентифікований з особою, яка його використовує, як це передбачено вказаною нормою ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Крім того, кожний електронний документ у своєму складі містить метадані - структуровані дані, що являють собою характеристики описуваних сутностей електронних документів для цілей їх ідентифікації, пошуку, оцінки, управління ними, що утворюються впродовж життєвого циклу відповідних електронних документів. Їх можна вважати певними унікальними даними, що ідентифікують цифровий документ як такий, що був створений в реальному житті відповідно до певних часових та просторових значень. У даному випадку суду з цією метою варто було звернуть увагу на такі нормативні визначення метаданих. Метадані - довідкова структурована інформація, що описує, роз`яснює, дає змогу ідентифікувати, спрощує використання та управління набором даних (див. Постанова КМ України 21.10.2015 № 835 «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних». Метадані - дані про інформаційні об`єкти та їх окремі структури, що є складовими формату даних електронного документообігу, а також процеси, які відбуваються над цими інформаційними об`єктами. (див. Наказ Державного агентства з питань електронного урядування України від 07 вересня 2018 року № 60 «Вимоги до форматів даних електронного документообігу в органах державної влади, зареєстрований в МЮ України 20 листопада 2018 року за № 1309/32761). Таким чином, за відсутності метаданих щодо цифрових доказів, які були надані до справи у паперовій формі, недоведеності належності цифрового підпису саме відповідачу та дотримання зазначеного у позові порядку його отримання, накладання на цифровий документ (підписання) - ці докази відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України не можна вважати достовірними, на підставі них не можна встановити дійсні обставини справи, які входять до предмету доказування, а тому такі письмові копії цифрових доказів не є достатніми для підтвердження факту укладення договору кредиту на тих умовах щодо сплати процентів, комісії тощо, про які зазначено у позові. За відсутності цих даних суд також позбавлений можливості перевірити твердження позивача про надсилання та отримання листів (оферти, акцепта) та/або смс-повідомлення, здійснення входу на сайт товариства, достовірність наданих позивачем вищевказаних письмових копій цифрових доказів щодо укладення договору кредиту на певних умовах, вчасне надання яких до суду першої інстанції є процесуальним обов`язком позивачем згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України. Тому за нерелевантністю у суду відсутні підстави для застосування правових висновків, які були висловлені при доведеності цих обставин, на відміну від даного випадку, - у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20, від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21, від 03 лютого 2023 року у справі № 757/22453/20-ц, від 26 лютого 2024 року у справі № 752/6020/21. Суд першої інстанції всупереч вимог ст. 89 ЦПК України вказаних обставин не з`ясував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог щодо укладення вищевказаного договору кредиту на умовах сплати процентів та комісії. Таким чином, наведені з цього приводу доводи скарги знайшли своє підтвердження у матеріалах справи. Разом з тим, ухвалою Харківського апеляційного суду від 17.11.2025 на заявлене та мотивоване позивачем клопотання у позовній заяві відповідно до ст. 367 ЦПК України була витребувана у АТ КБ «Сенс Банк» виписка з належного рахунку ОСОБА_1 (а. с. 5 т. 1). На виконання ухвали суду АТ КБ «Сенс Банк» надало інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 було відкрито картку № НОМЕР_2 , а також надано виписку № 111716-2025/1126 про рух коштів по вказаному рахунку за період 13.04.2023 по 12.02.2024, з якої вбачається що 13.04.2023 року відбулося зарахування трьох переказів (FONDY A2C W808913) на картку відповідача по 25000 грн. кожний, а всього - 75000 (а.с. 39 - 40 на звороті т.2). Вказані трансакції на картковому рахунку відповідача узгоджуються з інформацією, яка зазначена у наданих позивачем довідках, сформованими ТОВ «ФК «Елаєнс», з яких вбачається, що ОСОБА_1 на карту № НОМЕР_2 було здійснено перерахування кредиту трьома платежами по 25 000 грн., що разом становить 75 000,00 грн. За таких обставин колегія суддів за безпідставністю відхиляє доводи скарги про недоведеність факту надання йому позивачем кредитних коштів на суму 75000 грн. Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що за відсутності належних та достовірних доказів укладення кредитного договору на умовах сплати процентів та комісії, яка це зазначив позивач, заявлені позовні вимоги є доведеними лише в частині наданої суми 75000 грн. При цьому колегія суддів звертає увагу, що концепція «негативного доказу» не відповідає принципу змагальності, ст. 12 ЦПК України. За недоведеності укладення кредитного договору на зазначених умовах щодо сплати процентів та комісії колегія суддів вважає безпредметним перевірку наведених у скарзі доводів щодо нікчемності умов договору комісії та необхідності застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення від сплати підвищених процентів, які за своїм змістом є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання, визначену статтею 625 ЦК України. З наведених мотивів, та відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» процентів та комісії слід скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні цих позовних вимог. Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 75 000 грн - залишити без змін. Згідно до ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню понесені відповідачем відповідні судові витрати Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича - задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2025 року-змінити. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором-задовольнити частково. У задоволенні позову щодо стягнення процентів та комісії - відмовити. В іншій частині про стягнення основного боргу 75000 грн 00 коп. - рішення залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3642 грн 04 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 11 лютого 2026 року. Головуючий В.Б.Яцина Судді колегії Ю.М.Мальований Н.П.Пилипчук