Окрема думка ККС ВС № 947/27041/24

ОКРЕМА ДУМКА судді Третьої судової палати Касаційного кримінального суду ОСОБА_1 у справі № 947/27041/24 (провадження № 51-2503 км 25) за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 квітня 2025 року.

1. У цій справі вироком Київського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2024 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік. Покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 59-1 КК, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання.

2. Одеський апеляційний суд ухвалою від 14 квітня 2025 року вирок місцевого суду змінив, постановив додатково покласти на ОСОБА_2 обов`язок передбачений п. 3 ч. 2 ст. 59-1 КК: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишив без зміни. Вимоги касаційної скарги

3. У поданій касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушив питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. При цьому вказував, що апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік із покладенням додаткового обов`язку, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 59-1 КК, фактично погіршив становище обвинуваченого, через що мав би ухвалити новий вирок, як це передбачено п. 3 ч. 1 ст. 407, ст. 409, п. 2 ч. 1 ст. 420, ч. 1 ст. 421 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Прокурор також наголосив, що апеляційний суд, постановляючи ухвалу, безпідставно послався на правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень статей 75, 76 КК, оскільки у цьому кримінальному провадженні питання стосується саме виду призначеного покарання і обов`язків, які ним передбачені, як невід`ємних його елементів. Позиція колегії суддів 6. 19 січня 2026 року колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду ухвалила постанову, якою касаційну скаргу прокурора задовольнила, ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 квітня 2025 року скасувала і призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

7. Колегія суддів вважала слушними доводи касаційної скарги прокурора про недотримання апеляційним судом у цьому провадженні форми судового рішення та вважала, що це є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою для скасування ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Мотиви висловлення окремої думки

8. Частиною 1 ст. 408 КПК передбачено, що апеляційний суд змінює вирок місцевого суду лише у передбачених цією нормою випадках, коли при цьому не погіршується становище обвинуваченого. Натомість ч. 1 ст. 420 цього Кодексу містить перелік випадків у яких суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок.

9. Положеннями ст. 421 КПК передбачено, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку, в тому числі, й з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

10. Таким чином, системний аналіз цих норм вказує на те, що апеляційний суд ухвалює рішення, яким погіршується становище обвинуваченого, у формі вироку, а в решті випадків - у формі ухвали.

11. За змістом п. 7-1 ч. 1 ст. 50 КК пробаційний нагляд є видом покарання, який полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. При цьому ч. 2 (пункти 1, 2, 3) цієї статті визначено обов`язки, які є імперативними та які суд обов`язково покладає на засудженого до пробаційного нагляду.

12. У цьому кримінальному провадженні вироком Київського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2024 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 59-1 КК. За результатами розгляду апеляційної скарги прокурора Одеський апеляційний суд ухвалою від 14 квітня 2024 року змінив вирок місцевого суду та додатково поклав на засудженого виконання обов`язку, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 59-1 КК - «не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації».

13. Разом із тим, Київським районним судом м. Одеси 10 квітня 2025 року було ухвалено вирок у справі № 947/3312/25, яким ОСОБА_2 визнано винуватим за ч. 2 ст. 309 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Київського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2024 року, із застосуванням п.п. «а-1» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК, та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Цей вирок не оскаржувався в апеляційному порядку.

14. Отже на момент постановлення оскаржуваної ухвали від 14 квітня 2025 року, вироком місцевого суду від 10 квітня 2025 року на ОСОБА_2 вже було покладено обов`язок «не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації» строком на 2 роки.

15. За таких обставин, хоча судом апеляційної інстанції й було порушено вимоги кримінального процесуального закону, однак ураховуючи той факт, що у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 14 квітня 2025 року сторони не заперечували щодо зміни вироку місцевого суду і ухвалення судового рішення у формі ухвали, при цьому прокурор частково підтримав апеляційну скаргу прокурора через відсутність підстав для скасування вироку місцевого суду, з огляду на наявність вироку Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2025 року, вважаю таке порушення, зважаючи на положення статей 412, 438 КПК не є істотним і не тягне за собою скасування рішення апеляційного суду. Суддя ОСОБА_3