Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/9803/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/9803/25 пров. № А/857/53077/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2025р. в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Львівській обл. до ОСОБА_1 про примусове стягнення суми податкового боргу (суддя суду І інстанції: Клименко О.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10.11.2025р., м.Львів; дата складання повного рішення суду І інстанції: 10.11.2025р.),- В С Т А Н О В И В: 15.05.2025р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції 16.05.2025р.) за допомогою системи «Електронний суд» позивач Головне управління /ГУ/ ДПС у Львівській обл. звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід бюджету суму податкового боргу в розмірі 22887 грн. 52 коп. (а.с.1-2). Згідно ухвали суду від 19.05.2025р. розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (а.с.19 і на звороті). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2025р. заявлений позов задоволено; стягнуто до бюджету з відповідача ОСОБА_1 податковий борг в розмірі 22887 грн. 52 коп. (а.с.22-24). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ОСОБА_1 , яка покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити, стягнути з позивача суму понесених витрат і сплачений податковий борг (а.с.28-34). Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що податкової вимоги апелянт не отримувала, на виконання рішення суду добровільно сплатила суму податкового боргу. Водночас, під час визначення податкових зобов`язань з податку на нерухомість податковий орган неправильно кваліфікував тип об`єкта нерухомості (підвальне приміщення для зберігання побутових речей), через що останній належить до будівель сільськогосподарського призначення із ставкою податку 0 грн. (хоча в податкових повідомленнях-рішення вказано ставки в розмірах 0,75 та 1,5). Таким чином, в спірних повідомленнях-рішеннях позивач неправильно визначив ставку податку на нерухоме майно. Позивач ГУ ДПС у Львівській обл. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.55-57). Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів. Статтею 67 Конституції України передбачено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Розглядувані відносини по стягненню податкового боргу регулюються приписами ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 якого податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (п.41.4 ст.41 ПК України). Право контролюючих органів на звернення до суду з позовом звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України. Згідно п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. (п.95.2 вказаної статті). За правилами п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Вирішуючи наведений спір, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкового боргу (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) відповідача складає 22887 грн. 52 коп. Вказаний борг виник внаслідок несплати суми податкових зобов`язань, визначених згідно податкових повідомлень-рішень № 2000993-2412-1323 від 02.11.2023р. на суму 3061 грн. 33 коп., № 2000997-2412-1323 від 02.11.2023р. на суму 9222 грн. 33 коп., № 2000996-2412-1323 від 02.11.2023р. на суму 4256 грн. 46 коп., № 2000993-2412-1323 від 02.11.2023р. на суму 6337 грн. 40 коп., які набули статусу узгоджених. Також зверненню до суду із згаданим позовом передувало скерування на адресу відповідача податкової вимоги № 0023750-1303-1301 від 04.11.2024р., яку відповідач залишив без реагування. Станом на момент надсилання відповідачу зазначеної податкової вимоги у контролюючого органу були наявні облікові відомості, згідно з якими місцем проживання відповідача є АДРЕСА_1 . Враховуючи, що саме на таку адресу відповідача контролюючий орган надіслав їй рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу податкову вимогу форми «Ф» № 0023750-1303-1301 від 04.11.2024р., проте конверт з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» повернувся на адресу позивача, суд уважав, що така податкова вимога вручена відповідачу належним чином. Доказів оскарження та скасування зазначеної податкової вимоги та визначеної у ній суми податкового боргу відповідачем не надано, а судом не встановлено. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для стягнення податкового боргу, з огляду на наступне. Із змісту заявленого ГУ ДПС у Львівській обл. позову слідує, що його предметом є стягнення з відповідача ОСОБА_1 податкового боргу в загальному розмірі 22887 грн. 52 коп. За таких обставин під час розгляду справи суд повинен перевірити підстави та періоди виникнення вказаної заборгованості, правильність обчислення суми боргу, наявність або відсутність платежів в рахунок погашення цієї суми (повного чи часткового), а також з`ясувати та зазначити у своєму рішенні, із яких сум складається цей борг та на підставі яких документів відповідач повинен його сплачувати. Розглядувані правовідносини регулюються приписами ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Розглядувані правовідносини регулюються приписами ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, є податковим боргом. Згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Відповідно до пп.54.5 ст.54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з пп.«е» п.176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку. Аналіз зазначених норм закону свідчить, що у платника податку виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк є податковим боргом. За змістом п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Право податкового органу на направлення платнику податків податкової вимоги у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп.54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, виникає лише на 11-й день після отримання платником податкового повідомлення-рішення за умови неініціювання процедури оскарження такого рішення контролюючого органу. Відповідно до п.1 Розділу II Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 5 від 12.01.2021р., з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються інтегровані картки платника /ІКП/ за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею. Як встановлено судом першої інстанції, згідно облікових даних ГУ ДПС у Львівській обл. станом на 15.05.2025р. за відповідачем ОСОБА_1 обліковувався непогашений податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості, за період 2020-2023 років у загальному розмірі 22887 грн. 52 коп., в тому числі недоїмка (основний платіж) - 22887 грн. 52 коп. Розмір податкового боргу стверджується довідкою про суму податкового боргу платника податків (а.с.5), копіями податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги (а.с.7-10), відомостями облікової картки платника податків по вказаних платежах, відповідно до якої загальний податковий борг позивача за період 2020-2023 років становив 22887 грн. 52 коп. (а.с.13). Розглядуваний податковий борг в сумі 22887 грн. 52 коп. виник внаслідок несплати відповідачем як фізичною особою податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості, обчислений згідно наступних податкових повідомлень-рішень № 2000993-2412-1323 від 02.11.2023р. на суму 3061 грн. 33 коп., № 2000997-2412-1323 від 02.11.2023р. на суму 9222 грн. 33 коп., № 2000996-2412-1323 від 02.11.2023р. на суму 4256 грн. 46 коп., № 2000993-2412-1323 від 02.11.2023р. на суму 6337 грн. 40 коп., що стосуються належної відповідачу нежитлової будівлі загальною площею 95,1 (94,59) кв.м по вул.Шевченка, буд.134А у м.Львові. З метою погашення податкового боргу податковим органом скеровано на адресу відповідача податкову вимогу № 8384-17 від 05.02.2018р. на суму 30565 грн. 17 коп., яка стосувалася попередніх сум боргу позивача перед бюджетом. Вказана податкова вимога направлена рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу на адресу відповідача, проте конверт з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» повернувся на адресу позивача. Під час судового розгляду справи відповідачем не представлено доказів оскарження в адміністративному чи у судовому порядку винесених податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги. Натомість, відповідач наголошує на добровільній сплаті суми податкового боргу на виконання рішення суду в розглядуваній справі (хоча таких доказів не надає). Таким чином, при винесенні рішення по справі колегія суддів враховує, що наведені грошові зобов`язання є узгодженими, а відтак останні правомірно покладені в основу визначення податкового боргу платника податків. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у відповідача податкового боргу у вказаній сумі, доказів погашення якого останнім на час розгляду справи в суді першої інстанції не представлено. В частині дотримання порядку надсилання спірних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, що ставить під сумнів узгодженість визначених грошових зобов`язань, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до п.45.1 ст.45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Податковою адресою платника податків - електронного резидента (е-резидента) визнається електронна адреса, зазначена такою особою у заяві про набуття статусу електронного резидента (е-резидента). Також згідно з пп.16.1.11 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи підприємця. Із урахуванням наведеного, обов`язок щодо визначення податкової адреси покладено законом на платника податків. Останній зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою, яка визначена останнім податковою адресою та за якою контролюючий орган надсилає адресовану платнику податків кореспонденцію. В разі невиконання цього обов`язку платник податків не вправі посилатися на неотримання ним кореспонденції від контролюючого органу як на обставину, що звільняє його від відповідальності у зв`язку із настанням негативних для нього наслідків. Стаття 42 ПК України передбачає умови, за дотримання яких кореспонденція від контролюючого органу до платника податків вважається належним чином надісланою, а саме: якщо кореспонденцію надіслано за належною адресою платника податків, якою є його місцезнаходження та податкова адреса; якщо поштове відправлення оформлено шляхом надіслання рекомендованого листа з повідомленням про вручення. Також стаття 42 ПК України передбачає можливість вручення запиту особисто адресату чи його представнику. Згідно з п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Пунктом.42.5 ст.42 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків. Термін «надіслання» у розумінні цієї норми передбачає направлення адресатові (платникові) кореспонденції з повідомленням про вручення. Тобто для факту надіслання достатньою є передача податковим органом відповідного виду поштової кореспонденції на пошту. Відповідно до п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 ПК України). Згідно п.2 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затв., наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015р. (із змінами і доповненнями), податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу. Відповідно до п.4 розділу вказаного Порядку якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Пунктом 6 розділу IV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затв., наказом Міністерства фінансів України № 610 від 30.06.2017р. (із змінами і доповненнями) передбачено, що податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Згідно з п.3.1.1.3 порядку пересилання поштових відправлень, затв. наказом УДППЗ «Укрпошта» № 211 від 12.05.2006р., причина повернення поштового відправлення відправнику зазначається на довідці ф.20, яка акуратно прикріплюється внизу, ліворуч лицьового боку відправлення письмової кореспонденції. На довідці зазначається прізвище працівника, який обробляв кореспонденцію, та проставляється відбиток календарного штемпеля. Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що приписи ПК України та підзаконних актів не передбачають умови та обов`язку контролюючого органу слідкувати за правильністю та належністю вручення платнику податків поштового відправлення, адже такий обов`язок на ньому лежав би за умови якби він особисто здійснював вручення такого запиту платнику податків, а не скористався послугами поштового зв`язку. Слід зазначити, що платник зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою, яка фактично являється його місцезнаходженням і за якою податковий орган правомірно надсилає усю адресовану платникові кореспонденцію. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатися на неотримання ним кореспонденції податкового органу як на обставину, що звільняє його від відповідальності у зв`язку з настанням негативних для нього наслідків. Водночас, факт отримання документів платником податків має важливе значення, оскільки з цим моментом законодавство пов`язує відлік певних строків. Вважається, що документи належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Під адресою платника слід розуміти його місцезнаходження або податкову адресу. З огляду на приписи ст.42, п.58.3 ст.58, п.59.1 ст.59 ПК України розглядувані податкові повідомлення-рішення вважаються врученими, відтак з цієї дати розпочинається 10-денний строк, передбачений для сплати платником податків відповідних грошових зобов`язань. Оскільки відповідачем не було оскаржено в адміністративному чи судовому порядку податкові повідомлення-рішення, сплата податкових зобов`язань не відбулася у визначені строки, тому сума визначених грошових зобов`язань набула статусу узгоджених зобов`язань. Відповідно до вимог пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України у відповідача станом на 15.05.2025р. був наявним податковий борг. Згідно з п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Відповідно до п.266.10 ст.266, п.287.5 ст.287 ПК України суми нарахованих податкових зобов`язань фізичними особами сплачуються протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Пунктом 59.1 ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно з п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. За змістом п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Звідси, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу. Стосовно правомірності визначення позивачем суми грошових зобов`язань колегія суддів звертає увагу на таке. Факт узгодження грошового зобов`язання створює для платника податків обов`язок сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Своєю чергою, невиконання обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого визначається законом. Враховуючи, що після узгодження грошових зобов`язань у відповідача виник обов`язок їх сплатити у встановлені законом строки і за закінченням таких строків узгоджені податкові зобов`язання стали податковим боргом, зважаючи на факт несплати відповідачем податкового боргу, надіслання позивачем податкової вимоги відповідачеві, позов про стягнення такого боргу підлягає до задоволення. Суд апеляційної інстанції зазначає, що факт узгодження грошового зобов`язання, несплата його у встановлений законом строк та набрання таким зобов`язанням якості податкового боргу виключає підстави для оцінки судом правомірності визначення податковим органом грошового зобов`язання у справі, де предметом позову є стягнення такого боргу. Отже, питання правомірності податкових повідомлень-рішень, якими визначені суми грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості, не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки такі рішення суб`єкта владних повноважень не є предметом позову в цій справі. Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19.05.2020р. у справі № 809/12/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Окрім цього, належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом. Фактично спірні правовідносини виникли з участю фізичної особи (громадянина та власника об`єкта нерухомості) ОСОБА_1 у зв`язку із виявленим порушенням податкового законодавства щодо своєчасної сплати визначених податковим органом податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості. В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, колегія суддів вважає, що саме ОСОБА_1 як фізична особа є належним відповідачем за даним позовом. Звідси, оскільки за відповідачем рахується податковий борг, що виник на підставі рішень, якими визначені податкові зобов`язання, доказів оскарження яких у адміністративному та судовому порядку сторонами не надано, з урахуванням того, що відповідачем не надано в суді першої інстанції доказів погашення такої заборгованості, яка вважається узгодженою, позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості у вказаному розмірі правильно задоволені судом першої інстанції. Колегія суддів відхиляє інші доводи апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають; представлені позивачем докази є належними і допустимими, а відтак останні правомірно прийняті судом першої інстанції до уваги. Таким чином, колегія суддів вважає заявлений позов підставним та обґрунтованим, а тому такий підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_1 . Також належить стягнути з відповідача ОСОБА_1 в дохід державного бюджету суму недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2725 грн. (при передбаченому розмірі 4542 грн. фактично сплачено лише 1817 грн., що стверджується квитанцією від 09.12.2025р. а.с.44). Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2025р. в адміністративній справі № 380/9803/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України (реквізити платежу: отримувач коштів - ГУК Львiв/Галицький р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38008294; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача № UA338999980313161206081013952, код класифікації доходів бюджету 22030101) суму недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2725 (дві тисячі сімсот двадцять п`ять) грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного судового рішення: 09.02.2026р.