Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/5339/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ головуючий суддя у першій інстанції: Шумей М.В. 09 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 300/5339/24 пров. № А/857/47826/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 300/5339/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : 05.07.2024р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просила суд: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії №091630020517 від 26.06.2024р.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву щодо призначення пенсії за віком та прийняти рішення про призначення пенсії за віком з 14.04.2024р., зарахувавши до страхового стажу наступні періоди підприємницької діяльності: 27.08.1997р. - 31.12.2001р., 01.01.2002р. - 31.12.2003р., 01.05.2004р. - 31.12.2004р., 01.07.2005р. - 31.08.2005р., 01.11.2005р. - 30.11.2005р., 01.01.2006р. - 31.12.2009р.. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.10.2025р. позов задоволено. Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.10.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала на різних посадах, а також здійснювала підприємницьку діяльність. Зокрема, з 01.09.1981р. - 27.06.1986р. студентка Івано-Франківського інституту нафти й газу. З 29.10.1986р.-26.08.1997р. працювала інженером в Інституті «Івано Франківськагропроект». Крім того, в період 10.02.1995р. - 28.03.2011р. зареєстрована фізичною особою підприємцем, номер запису 21190170000007812. З 01.04.2011р. - 18.06.2020р. працювала продавцем продовольчих товарів. З 23.06.2020 р. - 19.03.2020р. отримувала допомогу по безробіттю. З 16.07.2021р. - 06.12.2022р. працювала продавцем у ФОП ОСОБА_2 . З 18.01.2023р. - 01.03.2023р. отримувала допомогу по безробіттю. З 02.03.2023р. - 31.03.2024р. працювала продавцем продовольчих товарів у ФОП ОСОБА_3 . З 08.05.2024р. зареєстрована як фізична особа-підприємець, номер запису 2001190000000046705. Станом на день подання позовної заяви до суду, загальний стаж ОСОБА_1 становить 40 років 11 місяців 6 днів. У зв`язку з досягненням пенсійного віку, позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком. Вказана заява за принципом екстериторіальності передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві. 26.06.2024р. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийняв рішення №091630020517 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного стажу. Повідомлено, що не враховано до стажу період ведення підприємницької діяльності: 01.07.1996р. - 31.12.2003р. (відсутня інформація про сплату внесків), 2004-2009 роки (відсутня сплата внесків згідно даних персоніфікованого обліку). Відповідно до форми РС-право №091630020517, пенсійний орган зарахував не весь загальний стаж ОСОБА_1 , а лише 28 років, 9 місяців, 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В ст.48 Кодексу законів про працю України видно, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Із змісту п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005р. №22-1 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), встановлено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, серед яких, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за №637. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637) згідно з пунктом 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. В п.3 Порядку №637 видно, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Таким чином, законодавець передбачає єдину підставу для того, щоб вимагати від особи додаткові документи - у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, в інших випадках - орган ПФУ зобов`язаний зарахувати стаж на підставі записів трудової книжки. Стосовно неврахування періодів підприємницької діяльності з 27.08.1997р. - 31.12.2001 р., колегія суддів звертає увагу апелянта на таке.. Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності №6228131/3302 від 10 лютого 1995 року, виданого Івано-Франківським виконавчим комітетом, ОСОБА_1 була підприємцем та здійснювала торгівлю промисловими товарами. Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради позивачу видано Ліцензію на здійснення торговельної діяльності №1434 від 15 квітня 1997 року. Як видно з письмової відповіді Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області від 24.06.2024р. на запит позивача, в картці електронної бази даних підсистеми обліку сплати страхових внесків ОСОБА_1 не відображається інформація щодо системи оподаткування як фізичної особи підприємця з 17.02.1995р. - 31.12.1999р. За період: 01.01.2000р. - 31.12.2001р. відомості про систему оподаткування ОСОБА_1 відображаються в розділі «квартальні звіти». Однак, встановити факт подання звітності за вказаний період немає можливості, оскільки технічно втрачено доступ до електронної бази даних м. Івано-Франківськ (з 01.06.1996р. - 31.12.2001р. ). Згідно письмової відповіді Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 05.06.2024р. на запит позивача видно, що ОСОБА_1 перебувала на податковому обліку як фізична особа підприємець з 17.02.1995р. - 31.03.2011р. та починаючи з 08.05.2024р., облікова справа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутня, облікові справи платників податків і зборів (обов`язкових платежів) зберігаються протягом 5 років після припинення діяльності суб`єктів господарювання. Як встановлено з матеріалів адміністративної справи, 14 квітня 2024 року позивач досягла пенсійного віку. Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. ч.1 ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. В пп.3 пп.3-1 розділу XV Прикінцеві положення цього Закону, видно, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно ст.26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності. 2) З 1 липня 2000 року - 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018р. №793 доповнено п.4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998року - 31 грудня 2003року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004року - 31 грудня 2017року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Отже, свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності №6221831/3302, видане позивачу Івано-Франківським міськвиконкомом, є належним доказом підтвердження здійснення підприємницької діяльності з 27.08.1997р. - 31.06.2000р. Серед іншого суд зауважує, пенсійний орган втратив доступ до електронної бази даних м. Івано-Франківськ з 01.01.2000р. - 31.12.2001р. Водночас, з відповіддю на запит видно, що з 01.01.2000р. - 31.12.2001р. відомості про систему оподаткування ОСОБА_1 відображаються в розділі «квартальні звіти». За даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України у ФОП ОСОБА_1 станом на 05.06.2024р. відсутній будь-який податковий борг, інша заборгованість з платежів, у тому числі розстроченої, відстроченої, реструктуризованої, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи. Враховуючи вищенаведене Головне управління ПФУ в місті Києві протиправно не врахував періоди підприємницької діяльності позивача з 27.08.1997р. - 31.12.2001р. Стосовно неврахування періодів підприємницької діяльності з 01.07.2000р. - 31.12.2009р., колегія суддів звертає увагу на таке. В оскарженому рішенні №091630020517 від 26.06.2024р. пенсійний орган зазначив, що не враховано до стажу період ведення підприємницької діяльності з 01.07.1996р. - 31.12.2003р. (відсутня інформація про сплату внесків), 2004-2009 роки (відсутня сплата внесків згідно даних персоніфікованого обліку). Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV доповнено п.3-1, згідно якого, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно ст.26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 липня 2000 року - 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). З системного аналізу наведеної норми видно, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 липня 2000 року - 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру. У спірний період діяв Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (втратив чинність на підставі Закону України від 04.11.2011р. № 4014-VI), який надавав громадянам, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі - фіксований податок) шляхом придбання патенту. Фіксований податок сплачувався громадянином - платником податку до відповідного місцевого бюджету. Крім того, у спірний період діяла Інструкція про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993р. № 12 (наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів від 20.12.2011р. № 1675). п.14.2 цієї Інструкції містить аналогічні вищенаведеним положення щодо права фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту. Так само передбачено, що фіксований податок сплачується громадянином платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його реєстрації у податкових органах. Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, є підставою для видачі податковим органом за місцем реєстрації у податкових органах фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності патенту. На виконання п.2 розділу II Закону України від 13.02.1998р. № 129/98-ВР «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» наказом Міністерства фінансів України від 10.11.1998р. № 233 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України від 04.11.2013р. №917) затверджений Порядок перерахування до Пенсійного фонду України 10 відсотків від сум фіксованого податку, що надходять до відповідних місцевих бюджетів. Цей Порядок визначав механізм відрахування коштів до Пенсійного фонду України від сум фіксованого податку, що сплачується громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і які обрали спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку. Відповідно до п.3 цього Порядку, фіксований податок сплачується громадянином - платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його проживання і зараховується на рахунок №2542 «Кошти районних, міських, селищних та сільських бюджетів», відкритий в установах банків на ім`я органу, що здійснює виконання відповідного бюджету. Згідно з п.4 цього Порядку міськфінвідділи в містах, які не мають районного поділу, райфінвідділи в містах, які мають районний поділ, сільські та селищні ради до 13 години наступного (робочого) дня після отримання з установи банку виписки, в якій відображені надходження на їх рахунки коштів від сплати фіксованого податку, 10 відсотків від сум цих надходжень перераховують платіжними дорученнями (або в системі електронних платежів) на рахунки відповідних відділів Пенсійного фонду України. Отже, обов`язок з перерахування до Пенсійного фонду 10 % від сум фіксованого податку був покладений не на платників фіксованого податку, а на уповноважені органи. За такого правового регулювання, чинного у період провадження позивачем підприємницької діяльності (2000-2009 роки), можна зробити висновок, що для зарахування спірного періоду до страхового стажу достатньо встановити сплату позивачем фіксованого податку у спірний період, оскільки від сум фіксованого податку 10 відсотків повинні перераховуватись до Пенсійного фонду. При тому, таке перерахування повинна здійснювати не позивач, а зазначені вище суб`єкти. Пенсійний орган самостійно вказав у відповіді від 24.06.2024р. про те, що ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування (фіксований податок) за період з 01.01.2002р. - 31.12.2003р. та відповідно до облікованих надходжень частини фіксованого податку (10%) за періоди: з травня по грудень 2004 року; з липня по серпень та листопад 2005 року; з січня по грудень 2006 року, з січня по грудень 2007 року, з січня по грудень 2008 року, з січня по грудень 2009 року, з січня по вересень 2010 року. Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області отримував надходження у розмірі 10 відсотків фіксованого податку за спірні періоди підприємницької діяльності позивачки за 2002-2009 роки. За період з 01.01.2000р. - 31.12.2001р. відомості про систему оподаткування ОСОБА_1 відображаються в розділі «квартальні звіти». Однак, встановити факт подання звітності за вказаний період немає можливості, оскільки технічно втрачено доступ до електронної бази даних м. Івано Франківськ ( 01.06.1996р. - 31.12.2001р.). Зважаючи на те, що відповідач має інформацію про надходження частини фіксованого податку, а тому пенсійний орган протиправно не врахував періоди підприємницької діяльності позивача з 01.07.2000р. - 31.12.2009р., у зв`язку з чим прийняв протиправне Рішення про відмову в призначенні пенсії №091630020517 від 26.06.2024р. Крім того, до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 07.07.2014р. №22-1 законодавцем також внесено зміни та встановлено, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998р. - 31.12.2003р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01.01.2004р. - 31.12.2017р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. п.п.2 п.6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014р. №28-2, передбачено, що Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань. Отже, пенсійний орган має право, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи. При цьому, колегія суддів наголошує, що пенсійний орган не подав жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача та доданих довідках для призначення пенсії. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві залишити без задоволення, а Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 300/5339/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель