Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/9959/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ головуючий суддя у першій інстанції: Гулкевич І.З. 09 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/9959/25 пров. № А/857/49276/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Господарського суду міста Києва на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 380/9959/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , член ВГО "Журналісти проти корупції" до Господарського суду м. Києва про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : 19.05.2025р. ОСОБА_1 , член ВГО "Журналісти проти корупції" звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва, у якому просив суд: -задовольнити вимоги члена ВГО "Журналісти проти корупції" ОСОБА_1 щодо визнання дій відповідача - Господарського суду м. Києва, протиправними, щодо несвоєчасної надання відповіді на запит ВСП001/24/03/25 від 24.03.2025р.; ненадання відповіді на повторний запит №ВСП001/02/04/25 від 02.04.2025р.; ненадання недостовірної інформації на запит №ВСП001/02/25-1 від 02.04.2025р.; -зобов`язати відповідача - Господарський суд м. Києва належним чином розглянути запит №ВСП001/24/03/25 від 24.03.2025р. та надати журналісту ВГО "Журналісти проти корупції" ОСОБА_1 запитувану інформацію про дати відсутності на роботі судді Господарського суду м. Києва Омельченка Л.В. у 2024 році. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2025р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправними дії Господарського суду міста Києва щодо надання відповіді на запит ОСОБА_1 №ВСП001/24/03/25 від 24.03.2025р. не у встановлений ч.1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" строк. У задоволенні інших позовних вимог суд відмовив. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Господарський суд міста Києва подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 24.03.2025р. ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу Господарського суду міста Києва (inbox@ki.arbitr.gov.ua) скерував запит на публічну інформацію №ВСП001/24/03/25 від 24.03.2025р. У вказаному запиті просив надати інформацію про дати, у які суддя господарського суду м. Києва Омельченко Л.В. був відсутній на роботі (відпустка, відрядження, тимчасова непрацездатність, тощо) у 2024 році, повідомивши про причини відсутності на роботі у ту чи іншу дату. Відповідь просив надати на його електронну адресу " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Враховуючи те, що у встановлений вимогами ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" строк, відповідь на запит ОСОБА_1 не надана, 02.04.2025р. на електронну пошту Господарського суду міста Києва позивач направив повторний запит на публічну інформацію №ВСП001/02/04/25-1 від 02.04.2025р., у якому просив надати аналогічну інформацію. При здійсненні підготовки відповіді на повторний запит ОСОБА_1 виявлено допущену технічну помилку, а саме зазначену невірну електронну адресу, на яку потрібно направляти відповідь, і вона одразу Господарським судом міста Києва була виправлена шляхом направлення листа-відповіді від 31.03.2025р. №05-16/15/25 на правильну адресу електронної пошти запитувача ІНФОРМАЦІЯ_1 02 квітня 2025. 07.04.2025р. листом №05-16/20/25 Господарський суд міста Києва надав відповідь на повторний запит від 02.04.2025р. №ВСП001/02/04/25, який направлено на адресу електронної пошти запитувача ІНФОРМАЦІЯ_1 07 квітня 2025 року. ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В ст.40 Конституції України видно, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. ст.5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1996р. №2657-XII (далі - Закон №2657-XII) визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Згідно ч.2 ст.7 Закону України "Про інформацію" встановлено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011р. №2939-VI (далі - Закон №2939-VI). ч.1 ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. В ст.12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" видно, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у ст.13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації. п.1 ч.1, ч.4 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом. ст.14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він володіє. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019р. у справі № 9901/925/18 викладено правову позицію, згідно з якою розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації. Таким чином, розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив, яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє. Висновки аналогічного змісту викладені у постановах Верховного Суду від 18.01.202р.1 у справі № 9901/381/20, від 02.04.2020р. у справі № 9901/22/20. В ст.16 України "Про доступ до публічної інформації" Розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію. ст.19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Згідно ч.1, ч.4 ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. ч.1 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", встановлено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1)розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2)інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3)особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4)не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Вказаний перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на отримання інформації є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. В ст.23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ОСОБА_1 24.03.2025р. на офіційну електронну адресу Господарського суду міста Києва (inbox@ki.arbitr.gov.ua) скерував запит на публічну інформацію №ВСП001/24/03/25 від 24.03.2025р. У вказаному запиті позивач просив відповідача надати інформацію про дати, у які суддя господарського суду м. Києва Омельченко Л.В. відсутній на роботі (відпустка, відрядження, тимчасова непрацездатність, тощо) у 2024 році, повідомивши про причини відсутності на роботі у ту чи іншу дату. Відповідь просив надати на його електронну адресу "zhykov.pero.org.ua@gmail.com". Вказаний запит Господарський суд міста Києва зареєстрував в автоматизованій системі документообігу суду 24.03.202р.5 за вхідним номером №07-26/11/25, відповідь на який повинна надана не пізніше 31.03.2025р. Листом від 31.03.2025р. №05-16/15/25 Господарський суд міста Києва надав відповідь на запит від 24.03.2025р. №ВСП001/24/03/25. Проте, під час опрацювання відповіді допущено описку в адресі електронної пошти, внаслідок чого лист не доставлено позивачу. Враховуючи те, що у встановлений вимогами ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" строк, відповідь на запит ОСОБА_1 не надана, 02.04.2025р. на електронну пошту Господарського суду міста Києва, позивач скерував повторний запит на публічну інформацію №ВСП001/02/04/25 від 02.04.2025р. аналогічного змісту. Вказаний запит відповідачем зареєстровано в автоматизованій системі документообігу суду за вхідним №07-26/18/25 від 02.04.2025р., відповідь на нього повинна бути надана не пізніше 09.04.2025р. Листом від 07.04.2025р. №05-16/20/25 Господарський суд міста Києва надав відповідь на повторний запит від 02.04.2025 №ВСП001/02/04/25, який направлено на адресу електронної пошти запитувача ІНФОРМАЦІЯ_1 07 квітня 2025 року. Колегія суддів зазначає, що ч.1 ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" чітко визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, а згідно абз.3 п.2 розділу ІІ Інструкції вхідні документи реєструється в суді у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час. В п.5 ч.2 ст.23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" видно, що позивач як запитувач інформації, попри фактичне надання відповіді на запит відповідачем, має право на оскарження несвоєчасного надання інформації, і, звертаючись до суду із цим позовом, позивач вважає порушеними свої права внаслідок недотримання встановленого законом строку надання інформації на запит. У частині реалізації права особи на отримання інформації суб`єкт владних повноважень має можливість виправити допущене порушення шляхом надання запитуваної інформації. Водночас порушення суб`єктом владних повноважень права на своєчасність доступу до публічної інформації є невідновлювальним, тобто суд може лише констатувати порушення, а сам суб`єкт владних повноважень пропуск строку виправити не може, оскільки перебіг часу не залежить від волі будь-яких осіб. Тому, порушення строків вчинення передбачених законом дій суб`єктом владних повноважень не може бути виправлено навіть після вчинення юридично значимих дій на виконання своїх обов`язків. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що несвоєчасне надання відповіді на запит від 24.03.2025р. зумовлене помилкою, допущеною при його опрацюванні, оскільки ризик будь-якої помилки суб`єкта владних повноважень повинен покладатися на такого суб`єкта, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Як наслідок вірним є висновок суду першої інстанції, що Господарським судом міста Києва, як суб`єктом владних повноважень не доведено виконання покладеного на нього Законом України "Про доступ до публічної інформації" обов`язку щодо надання відповіді на запит в порядку та строки, передбачені ст.20 наведеного закону. ч.1 ст.308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З роз`яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України №7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», видно, що у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови). Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Господарського суду міста Києва діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Господарського суду міста Києва - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 380/9959/25- без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель