Постанова 4807 № 331/1253/25

Дата документу 06.02.2026 Справа № 331/1253/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 331/1253/25 Головуючий у 1-й інстанції: Жукова О.Є. Провадження № 22-ц/807/47/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2026 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Трофимової Д.А. суддів: Гончар М.С., Кухаря С.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначав, що між ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" та ОСОБА_1 , власником приватного домогосподарства, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , укладено Договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 737526-ДСГ від 09.12.2021, який є додатком 2 до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 737526 від 09.12.2021. За вказаним Договором він взяв на себе зобов`язання продавати відповідачу електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об`єктами електроенергетики приватного домогосподарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач взяв на себе зобов`язання купувати у нього електричну енергію за "зеленим" тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарствам, в строки, передбачені Договором. Згідно з умовами Договору споживач має право на отримання плати за електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, за «зеленим» тарифом, відпущеної постачальнику універсальних послуг в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарствам. Згідно з Договором розрахунковим період є календарний місяць. При цьому, оплата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, здійснюється постачальником універсальних послуг протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. 14 березня 2024 року на адресу відповідача ним було направлено звернення з вимогою виплати заборгованості за «зеленим» тарифом відповідно до умов Договору. У квітні 2024 року на його звернення відповідач надіслав лист № 1458 від 03.04.2024 року, в якому повідомив інформацію, що станом на 02.04.2024 року розмір заборгованості перед ним складає 57 319,06 грн. Також в отриманому листі відповідач визнає вищезазначений розмір заборгованість по виплатам за «зеленим» тарифом за Договором № 737526 - ДСГ від 09.12.2021 року. ОСОБА_1 в повному обсягу виконав свій обов`язок за Договором щодо продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, а відповідач у порушення умов договору, ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» , ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692, 693 ЦК України, ст. 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» заборгував йому за придбану в 2022 році електричну енергію 57 319,06 грн. Оригіналу Договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 737526-ДСГ від 09.12.2021, який є додатком 2 до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 737526 від 09.12.2021, відсутній, оскільки залишився на тимчасово окупованій території в м. Бердянськ Запорізької області. Він намагався отримати копію вищезазначеного Договору у відповідача, але на запит відповідачем було повідомлено, що надати копію немає можливості оскільки оригінал залишився на тимчасово окупованій території у Бердянському міському відділені. Зазначає, що у листі, який є додатком до позову, відповідач визнає існування та укладення такого Договору. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» на його користь заборгованість по виплатам за «зеленим» тарифом за Договором № 737526-ДСГ від 09.12.2021 року в розмірі 57 319,06 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» про стягнення заборгованості відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що акти приймання-передачі товару на суму 57319,06 грн не можуть бути надані, оскільки їх не існує, вказана сума є залишком від загальної суми заборгованості в розмірі 97 548,44 грн, яка була нарахована відповідачем з період з 04.2022 року по 10.2022 року, що підтверджується відповідним розрахунком, зазначеним в листі. За період з 08.2022 року по 17.01.2023 року з загальної суми заборгованості на користь скаржника було сплачено 40 229,38 грн, що ним не заперечується, крім того, і підтверджується відповідачем у листі про визнання заборгованості. Після часткової виплати залишок несплаченої заборгованості становить 57 319,06 грн, що також не заперечується відповідачем. Зауважує, що суд першої інстанції зобов`язаний був дослідити поданий ним лист, в якому позивач визнає існування заборгованості перед ним, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, що є процесуальним обов`язком суду. Вказує, що правові наслідки для обліку створює саме господарська операція, а не первинні документи. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. Основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Наданий ним лист ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» є належним доказом у справі, який підтверджує певні обставини, зокрема підтверджує наявність заборгованості суб`єкта господарювання, її розмір та визнання боржником такої заборгованості. Підписання листа, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою відповідача, є підтвердженням наявності такого боргу первинними документами, а також те, що розмір заборгованості базується на даних бухгалтерського обліку відповідача. Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, враховуючи оплату відповідачем частини заборгованості, підписання відповідачем листа про визнання заборгованості, враховуючи ту обставину, що відповідачем не заперечувався під час розгляду справи факт заборгованості, можна дійти висновку, що лист про наявність та визнання заборгованості є доказом того, що така заборгованість була встановлена відповідачем на підставі первинних бухгалтерських документів, відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ «Запоріжжяелектропостачання». Часткова сплата відповідачем нарахованих виплат за «зеленим тарифом» відповідно до умов Договору свідчить про те, що заборгованість підтверджена даними бухгалтерського обліку відповідача, оскільки в противному випадку, навіть при визнанні заборгованості, останній не здійснював би будь-яких часткових виплат на користь скаржника. Отже, вважає, що факт існування заборгованості в розмірі 57 319,06 грн ним доведений. Також від ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про прийняття та дослідження нових письмових доказів, в обґрунтування якого зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що ним не надано суду підписані між сторонами Акти приймання-передавання товару, які є первинними документами та є необхідними для здійснення розрахунку, тобто відсутні первинні документи, на підставі яких здійснюється розрахунок заборгованості. На підтвердження викладених в апеляційній скарзі доводів, які не були враховані судом, ним надаються такі нові докази, які існували на день звернення до суду і на підставі яких відповідачем був сформований лист про визнання заборгованості, а саме, акті приймання-передавання товару (електроенергії) з квітня по жовтень 2022 року, банківська виписка про часткову оплату ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» визнаної та підтвердженої заборгованості за договором. Вказані докази доводять, що зазначена в листі ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» сума заборгованості, яка визнається та підтверджується відповідачем, в розмірі 57 319,06 грн була встановлена на підставі первинних бухгалтерських документів, відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» та згідно з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Зазначені докази не були подані ним до суду першої інстанції, оскільки він добросовісно вважав, що визнання та підтвердження відповідачем заборгованості в адресованому йому листі свідчить про те, що розмір такої заборгованості визначений на підставі первинних бухгалтерських документів та даних бухгалтерського обліку відповідача, а тому вказаний лист є єдиним належним та допустимим доказом існування заборгованості та визнання її відповідачем. Фактично, документи які він долучає до справи та просить дослідити, не є безпосередніми доказами існування заборгованості, оскільки таким доказом є лист відповідача про визнання заборгованості, а лише доводять те, що відповідачем вказана заборгованість була розрахована та підтверджена відповідно до даних його бухгалтерського обліку. Вважає, що акти приймання-передачі втратили своє правове значення для справи, оскільки відповідачем беззаперечно було визнано заборгованість у надісланому йому листі, який є більш вагомим доказом існування заборгованості. Вказані акти надсилались відповідачем з його офіційної електронної пошти info@zpep.com.ua та були підписані електронно-цифровим підписом. З огляду на вищевикладене, просить прийняти та дослідити нові письмові докази, а саме: - акт приймання-передавання товару (електроенергії) за квітень 2022 року; - акт приймання-передавання товару (електроенергії) за травень 2022 року; - акт приймання-передавання товару (електроенергії) за червень 2022 року; - акт приймання-передавання товару (електроенергії) за липень 2022 року; - акт приймання-передавання товару (електроенергії) за серпень 2022 року; - акт приймання-передавання товару (електроенергії) за вересень 2022 року; - акт приймання-передавання товару (електроенергії) за жовтень 2022 року; - банківську виписку про часткову оплату ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» заборгованості за договором. Від представника ТОВ «Запоріжелектропостачання» Скупа Н.О. на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтоване та законне рішення, а викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду. Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін,з таких підстав. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Позивач не надав суду підписані між сторонами Акти приймання-передавання товару на суму 57 319,06 грн., які необхідні для здійснення розрахунку, тобто відсутні первинні документи, на підставі яких здійснюється розрахунок, а наданий лист ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» № 1458 від 03.04.2024 року не є належним та допустимим доказом на підтвердження наявної заборгованості. З огляду на викладене, суд виснував, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» та ОСОБА_1 укладено Договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 737526-ДСГ від 09.12.2021. За вказаним Договором позивач взяв на себе зобов`язання продавати відповідачу електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об`єктами електроенергетики приватного домогосподарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач взяв на себе зобов`язання купувати у нього електричну енергію за "зеленим" тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарствам, в строки, передбачені Договором, і зазначена обставина сторонами не оспорюється. Договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 737526-ДСГ від 09.12.2021, який укладений між сторонами, є додатком № 2 до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що є публічними, та розміщені на офіційному сайті Товариства. Відповідно до п. 4.6. Договору, Постачальник універсальних послуг щомісячно до 5 числа місяця наступного за розрахунковим, формує Звіт про обсяги та напрямки перетоків електричної енергії (додаток 1) на основі даних, отриманих від оператора системи розподілу, та разом з Актом приймання-передавання товару (електроенергії) (додаток 2) надає Споживачу, у тому числі в електронному вигляді, для підписання. Згідно відповіді ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» від 03.01.2025 надати копію Договіру про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 737526-ДСГ від 09.12.2021 немає можливості, оскільки оригінал договору залишився у Бердянському міському відділенні товариства. ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» є постачальником електричної енергії та постачальником універсальної послуги на території Запорізької області, діє на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 31.07.2018 № 807 та постанови НКРЕКП № 1268 від 26.10.2018 (загально доступна інформація, розміщена на сайті НКРЕКП: https://www.nerc.gov.ua). На постачальників універсальної послуги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Постановою від 05.06.2019 № 483 покладене спеціальний обов`язок забезпечувати загальносуспільний інтерес у процесі функціонування ринку електричної енергії, а саме забезпечувати побутових та малих непобутових споживачів електричною енергією. Загальновідомою та такою, що не потребує доказування за змістом статті 82 ЦПК України є обставина, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, і триває на даний час. Домогосподарство позивача знаходиться за адресою: вул. Італійська, буд. 60, м. Бердянськ, Запорізька область. Зазначена територія відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, є тимчасово окупованою територією. Як на підставу позовних вимог позивач посилається на лист ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» № 1458 від 03.04.2024 року, в якому відповідач повідомив інформацію, що станом на 02.04.2024 року розмір заборгованості перед ОСОБА_1 складає 57 319,06 грн., а також на те, що в отриманому листі відповідач визнає вищезазначений розмір заборгованість по виплатам за «зеленим» тарифом за Договором № 737526 - ДСГ від 09.12.2021 року. Зазначена заборгованість виникла з травня 2022 року по жовтень 2022 року. Разом з тим, із зазначеного листа вбачається, що на даний час Товариство проводить перерахунки за Договорами купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством у відповідності до Постанов НКРЕКР від 03.11.2023 № 2059 та № 2061 за 2 та 3 квартали 2022 року. Скориговані Акти прийому-передачі товару (електричної енергії) після проведення перерахунків будуть направлені позивачу у встановленому законом порядку. Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Спірні правовідносини врегульовані як загальними положеннями ЦК України, так і нормами спеціального Закону України «Про ринок електричної енергії» та низкою підзаконних нормативних актів. Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення боргу за продану електричну енергію. За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, в тому числі про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом (п. 18). Абзацом 18 ч. 1 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) встановлено, що приватні домогосподарства здійснюють продаж виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальнику універсальних послуг. Інші споживачі, у тому числі енергетичні кооперативи, здійснюють продаж виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом гарантованому покупцю. Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) крім обов`язків, визначених статтею 57 цього Закону, постачальник універсальних послуг зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості. Згідно п. 3.3.4 пункту 3.3. «Особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги» Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (в редакції, чинній на момент укладення договору) постачальник універсальних послуг одночасно з виконанням обов`язку щодо купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом у приватних домогосподарств надає оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством є додатком до договору про постачання електричної енергії із постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил). Така послуга надається постачальником універсальних послуг виходячи з фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом у приватних домогосподарств. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди як різниця між вартістю електричної енергії, купленої ним за «зеленим» тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку «на добу наперед». Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується Регулятором. Згідно з позицією Верховного Суду, котра закріплена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року по справі №754/17518/15-ц, у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати КЦС від 23.01.2019 року №355/385/19. Проаналізувавши у сукупності норми законодавства та матеріали справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у сторін договірних правовідносин щодо купівлі-продажу електричної енергії з кореспондуючими правами та обов`язками, які сторони не заперечують. Разом із тим, відповідно до ч. 8 ст. 16 Закону України «Про ринок електричної енергії» у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і нормативно- правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду. НКРЕКП Постановою від 31.05.2022 № 555 «Про особливості забезпечення комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії в умовах воєнного стану» постановив, що у період дії в Україні воєнного стану та протягом 60 днів після його припинення чи скасування постачальникам послуг комерційного обліку (далі - ППКО), операторам систем розподілу та оператору системи передачі електричної енергії (далі - оператори систем), забезпечувати комерційний облік електричної енергії для здійснення розрахунків на організованих сегментах ринку електричної енергії із дотриманням ККО, Тимчасового порядку визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженого постановою НКРЕКП від 28 грудня 2018 року № 2118, вимог підпункту 11 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», з урахуванням таких особливостей, зокрема: - оператори систем, територія ліцензованої діяльності яких частково знаходиться на тимчасово окупованій території України, до 15.06.2022 мають забезпечити створення (у межах домену обліку кожного оператора системи) додаткових областей комерційного обліку електричної енергії та їх реєстрацію в Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) для чого необхідно: - визначити межі районів електричних мереж та додаткових областей комерційного обліку на території провадження ліцензованої діяльності з передачі/розподілу електричної енергії; - створити та/або визначити на межі між районами електричних мереж фізичні точки комерційного обліку (далі - ТКО) для фіксації обсягів прийому/віддачі електричної енергії; - забезпечити у визначених ТКО функціонування вузлів обліку електричної енергії з можливістю погодинного обліку, дистанційного зчитування та передачі даних до відповідних автоматизованих систем ППКО; - створити додаткові області та відповідні ТКО, а також сформувати алгоритми визначення погодинних обсягів прийому/віддачі електричної енергії до/з додаткових областей комерційного обліку відповідно до форм, розроблених АКО; - створити в межах власної території ліцензованої діяльності віртуальну точку комерційного обліку для фіксації обсягів прийому/віддачі електричної енергії на адміністративній межі та/або лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України; - узгодити переліки ТКО та додаткових областей комерційного обліку з усіма суміжними операторами мереж, яких це стосується, та надати ці переліки разом із алгоритмами розрахунку обсягів електричної енергії до АКО. У разі відсутності погодження суміжним оператором мереж переліку ТКО та додаткових областей комерційного обліку протягом десяти днів з дня звернення оператора системи вони вважаються погодженими суміжним оператором без зауважень тощо. Також відповідно до зазначеної Постанови від 31.05.2022 № 555 НКРЕКП встановив: якщо відповідні дані від відповідних сторін не отримані, неповні або не пройшли валідацію, ППКО формує оціночні дані комерційного обліку в ТКО з використанням результатів вимірювання за попередню декаду або інших періодів, коли режим роботи електроустановок у ТКО відповідав режиму роботи електроустановок у розрахунковий день (з відповідним підтвердженням даних стосовно фактичного режиму роботи), або розрахунковим шляхом на основі балансу електричної енергії для відповідної площадки або області комерційного обліку. ППКО повинен зберігати всі вхідні дані, застосовані алгоритми та критерії подібності, що використовувалися при формуванні оціночних даних, та самі оціночні дані не менше строку позовної давності. Обсяги споживання електричної енергії на роздрібному ринку електричної енергії для об`єктів споживачів, розташованих на територіях, на яких ведуться бойові дії або на тимчасово окупованих територіях України, визначаються з урахуванням особливостей, встановлених наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану». Після отримання фактичних показів лічильників ППКО повинен скоригувати відповідні оціночні дані комерційного обліку за всі періоди їх формування та протягом трьох днів надати скориговані дані АКО та іншим заінтересованим сторонам. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Суд першої інстанції правильно виходив із того, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 737526-ДСГ від 09.12.2021 в розмірі 57 319,06 грн, яка виникла у зв`язку із несвоєчасним виконанням взятих відповідачем на себе зобов`язань, колегія суддів погоджується з висновком суду, що наданий позивачем лист ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» № 1458 від 03.04.2024 року не є належним та допустимим доказом на підтвердження наявної заборгованості, а первинні документи, на підставі яких здійснюється розрахунок, відсутні. Відповідні Акти приймання-передавання товару (електроенергії) на суму 57 319,06 грн. позивач суду першої інстанції не надав. Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували заборгованість відповідача перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 57 319,06 грн. Як зазначалося вище, ОСОБА_1 також подав до апеляційного суду клопотання про прийняття та дослідження нових письмових доказів, а саме, акту приймання-передавання товару (електроенергії) за квітень 2022 року; акту приймання-передавання товару (електроенергії) за травень 2022 року; акту приймання-передавання товару (електроенергії) за червень 2022 року; акту приймання-передавання товару (електроенергії) за липень 2022 року; акту приймання-передавання товару (електроенергії) за серпень 2022 року; акту приймання-передавання товару (електроенергії) за вересень 2022 року; акту приймання-передавання товару (електроенергії) за жовтень 2022 року; банківської виписки про часткову оплату ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» заборгованості за договором. Вирішуючи вказане клопотання ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції виходить з такого. Згідно з положеннями ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Нормою, яка закріплена в п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України, передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Статтею 367 ЦПК України визначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21) зазначено: «Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні… Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів». Суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце підчас розгляду справи судом першої інстанції (відповідний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18), у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20)). Скаржник посилається на те, що зазначені докази не були подані ним до суду першої інстанції, оскільки він добросовісно вважав, що визнання та підтвердження відповідачем заборгованості в адресованому йому листі свідчить про те, що розмір такої заборгованості визначений на підставі первинних бухгалтерських документів та даних бухгалтерського обліку відповідача, а тому вказаний лист є єдиним належним та допустимим доказом існування заборгованості та визнання її відповідачем. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. З матеріалів справи вбачається, що позивач був повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, наполягав на задоволенні позову. У суді першої інстанції ОСОБА_1 не вживав жодних процесуальних заходів на отримання та надання вказаних вище доказів та у позові не посилався на ці докази на підтвердження своєї правової позиції. Також ОСОБА_1 не подавав до суду першої інстанції клопотання про забезпечення доказів через труднощі в їх самостійному отриманні у порядку, передбаченому ст. 116 ЦПК України, як і не надано апеляційному суду доказів неможливості їх отримання та подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відтак, наведені вище докази, які ОСОБА_1 надав до апеляційного суду, не можуть бути прийняті апеляційним судом відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторень підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. За таких обставин судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають. Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2025 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 06 лютого 2026 року. Головуючий Д.А. Трофимова Судді: М.С. Гончар С.В. Кухар