Постанова 4814 № 545/5708/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 545/5708/24 Номер провадження 22-ц/814/404/26Головуючий у 1-й інстанції Гринь О. О. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І. Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М. при секретарі: Коротун І. В. учасники справи: представник позивача - адвокат Метенко Т. І. представник відповідача - адвокат Петренко Ю. О. переглянув у судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» та представника ОСОБА_1 - адвоката Петренка Юрія Олександровича на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 червня 2025 року, ухвалене суддею Гринь О. О., повний текст рішення складено - 17 червня 2025 року та апеляційними скаргами Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» та представника ОСОБА_1 - адвоката Петренка Юрія Олександровича на додаткове рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 01 липня 2025 року, ухвалене суддею Гринь О.О., повний текст рішення складено - 03 липня 2025 року у справі за позовом Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту, визначення істотних умов земельного сервітуту та за зустрічним позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Петренка Юрія Олександровича до Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» про встановлення земельного сервітуту, визначення умов земельного сервітуту, стягнення з відповідача за зустрічним позовом сум основного боргу, інфляційних витрати, 3% річних, пені та збитків, - В С Т А Н О В И В: 26.12.2024 СП «Полтавська газонафтова компанія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту, визначення істотних умов земельного сервітуту, в якому просило суд: - встановити на користь СП «Полтавська газонафтова компанія» земельний сервітут на земельну ділянку під кадастровим номером 5323486000:00:003:0698, яка належить громадянину ОСОБА_1 на праві власності, площею 4,091 га, на весь час дії спеціального дозволу на користування надрами №3661 від 31.12.2004, а саме до 31.12.2044, з правом розміщення обслуговування об`єктів нафтогазовидобування; - визначити наступні істотні умови земельного сервітуту: Власник: ОСОБА_1 (ІРЗ НОМЕР_1 ). Особа, на користь якої встановлюється сервітут - Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» (ЄДРПОУ 20041662). Земельна ділянка, на якій встановлюється земельний сервітут: земельна ділянка площею 4,091 га із кадастровим номером 5323486000:00:003:0698. Строк дії земельного сервітуту - з 01.01.2025 до 31.12.2044. Вид земельного сервітуту: для обслуговування, ремонту і експлуатації свердловин Ігнатівського родовища, у тому числі із правом проходу персоналу, під`їзду транспортних засобів та спеціальної техніки, зняття та перенесення родючого ґрунту, формування відвалів, рекультивації земель, влаштування тимчасової під`їзної дороги та майданчика із збірних залізобетонних плит, розміщення установки для підземного ремонту свердловини, влаштування шахти колонної головки свердловини, прокладання трубопроводу для підключення свердловин. Плата за встановлення земельного сервітуту: 10 687,50 грн (до вирахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору) за календарний рік. Порядок внесення плати за встановлення земельного сервітуту: на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) 10 687,50 грн щорічно до останньої календарної дати кожного календарного року строку дії земельного сервітуту. Судові витрати покласти на відповідача (т.1 а.с. 3-9). Позовні вимоги мотивовані тим, що СП «Полтавська газонафтова компанія» є видобувним підприємством - власником спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 №3661, а саме видобування вуглеводнів Ігнатівського родовища. В межах Ігнатівського родовища розташовані об`єкти нафтогазовидобування ПГНК, зокрема, свердловина №123, яка належить позивачу. Позивач здійснює обслуговування, ремонт і експлуатацію свердловин. Свердловина знаходиться на земельній ділянці загальною площею 4,091 га з кадастровим номером 5323486000:00:003:0698, яка належить на праві власності ОСОБА_1 . Власник набув право власності на дану земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом 06.03.2019. Здійснення позивачем робіт на свердловині неможливе без доступу до земельної ділянки. З огляду на це, між ОСОБА_2 як попереднім власником земельної ділянки в особі представника по довіреності ОСОБА_1 та позивачем як правокористувачем 24.03.2016 укладено договір про встановлення земельного сервітуту, відповідно до умов якого власник надав правокористувачу право користування земельною ділянкою (сервітут). Загальна площа сервітуту складає 0,42 га, Кадастровий номер земельної ділянки, на яку накладається земельний сервітут, 5323486000:00:003:0698. Межі встановленого земельного сервітуту були відображені сторонами в кадастровому плані земельної ділянки, який становив невід`ємну частину договору. Сервітут встановлювався для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловини №123 за межами населених пунктів території Соколо-Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (на сьогодні Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області). Плата за встановлення сервітуту за вказану площу земельної ділянки становить 10 687,50 грн на рік. Договір було укладено строком до 31.12.2024 з огляду на строк дії спеціального дозволу на користування надрами Ігнатівського родовища. Наказом від 20.06.2024 №279 Державною службою геології та надр України СП «Полтавська газонафтова компанія» подовжено дію спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 на 20 років - до 31.12.2044. Листом від 11.09.2024 відповідач звернувся із пропозицією до СП «Полтавська газонафтова компанія», в якій запропонував скерувати плату за сервітут по договору, за період з моменту виникнення у відповідача права на земельну ділянку з 20.06.2018 по дату надісланої пропозиції на його рахунок, вказаний у листі. СП «Полтавська газонафтова компанія» у відповідь на даний лист було запропоновано укласти додаткову угоду до договору якою: змінити сторону договору власника земельної ділянки на належного - ОСОБА_1 ; зазначити про суму, яка підлягає оплаті відповідачу, за період із 01.07.2018 по 30.09.2024, а саме 66 797,25 грн; встановити термін дії договору до 31.12.2044 на період дії спеціального дозволу. Всі інші умови договору пропонувалося залишити без змін. СП «Полтавська газонафтова компанія» отримано листа від відповідача від 05.11.2024 із вимогою про проведення правокористувачем розрахунку по договору за період з 2018 по 2024 та повернення земельної ділянки у термін до 10.01.2025. Відповіді від відповідача на лист СП «Полтавська газонафтова компанія» від 24.10.2024 не надходило. Таким чином, відповідач відмовився від продовження дії сервітуту на період дії спеціального дозволу. Відповідач безпідставно та протиправно перешкоджає встановленню земельного сервітуту, укладення/встановлення якого пропонувалося на умовах та в порядку, визначених ЗК України, та яке гарантоване позивачу відповідно до Закону України «Про нафту і газ». Позивач як надрокористувач позбавлений будь-якої можливості у досудовому порядку у законний спосіб на підставі договору встановити сервітут для потреб надрокористування на земельну ділянку із кадастровим номером 5323486000:00:003:0698, власником якої є відповідач, у зв`язку із чим вимушений звернутися до суду із вимогою про встановлення права земельного сервітуту (подовження його дії). Відповідно до плану-схеми фактичної експлуатації об`єктів нафтогазовидобування, належних СП «Полтавська газонафтова компанія», на земельній ділянці з кадастровим номером 5323486000:00:003:0698 визначено межі та конфігурація земельної ділянки під об`єктами нафтогазовидобування, належними СП «Полтавська газонафтова компанія», площа якої становить 0,4275 га. Плата за встановлення земельного сервітуту за договором визначена, виходячи з фактичної площі частини земельної ділянки, яка використовується для експлуатації та обслуговування об`єктів нафтогазовидобування, належних СП «Полтавська газонафтова компанія». Розрахунок розміру плати є аналогічним відносно інших земельних ділянок, що використовуються для експлуатації та обслуговування об`єктів нафтогазовидобування, належних СП «Полтавська газонафтова компанія», на умовах чинних сервітутів з відповідними власниками. З огляду на те, що земельна ділянка знаходиться у межах дії спеціального дозволу, сервітут встановлюється на всю площу земельної ділянки, а розрахунок плати за встановлення земельного сервітуту розраховується на площу земельної ділянки, яка фактично зайнята під експлуатацію та обслуговування об`єктів нафтогазовидобування, належних СП «Полтавська газонафтова компанія». 24.02.2025 до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшла зустрічна позовна заява представника ОСОБА_1 - адвоката Петренка Ю.О. до СП «Полтавська газонафтова компанія» про встановлення земельного сервітуту, визначення умов земельного сервітуту, стягнення з відповідача за зустрічним позовом сум основного боргу, інфляційних витрати, 3% річних, пені та збитків, в якій просив суд: - встановити на користь СП «Полтавська газонафтова компанія» земельний сервітут на частину, площею 0,4275 га, земельної ділянки 5323486000:00:003:0698 загальною площею 4,091 га, яка належить на праві власності громадянину ОСОБА_1 , з правом розміщення та обслуговування об`єктів нафтогазовидобування. Визначити наступні умови земельного сервітуту: Власник: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Особа на користь якої встановлюється сервітут (правокористувач): Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» (код ЄДРПОУ 20041662). Земельна ділянка, на якій встановлюється земельний сервітут: частина, площею 0,4275 га, земельної ділянки 5323486000:00:003:0698. Межі встановленого земельного сервітуту визначаються відповідно до технічної документації із землеустрою, даних Державного земельного кадастру та відображені на план-схемі фактичної експлуатації об`єктів нафтовидобування, складеної сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_3 . Строк дії земельного сервітуту: з 01.01.2025 до 31.12.2031. Сервітут встановлений для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловиною №123 за межами населених пунктів на території Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області. Плата за встановлення земельного сервітуту: 26 434,11 грн (до вирахування податків і зборів) за один календарний рік. Плата вноситься правокористувачем щомісячно по 2 202,84 грн протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, за який вноситься плата. Обчислення розміру плати здійснюється правокористувачем самостійно щомісячно з урахуванням індексів інфляції та без урахування коефіцієнтів індексації. У разі невнесення плати, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. Інші умови: Власник має право безперешкодного доступу до частини земельної ділянки, щодо якої встановлений сервітут. Власник зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали правокористувачу користуватися частиною земельної ділянки, щодо якої встановлений сервітут, відповідно до його призначення. Правокористувач має право за домовленістю із власником користуватися інженерними комунікаціями, розміщеними на частині земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут. Правокористувач зобов`язаний: не вчиняти дій, які можуть спричинити економічно небезпечні наслідки для довкілля або привести до погіршення стану земельної ділянки; протягом трьох днів після припинення дії сервітуту повернути власнику частину земельної ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її у користування, придатну для використання за цільовим призначенням. З цією метою правокористувач за свій рахунок самостійно або із залученням підприємств, що мають право на виконання відповідних робіт, проводить роботи з технічної рекультивації порушених земель. Стягнути із Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» на користь ОСОБА_1 545,04 грн - основного боргу; 23 948,40 грн - інфляційних втрат; 6 480,97 грн - 3 проценти річних; 66 134,96 грн - пені, 2 384,97 грн - збитків та понесені судові витрати (т.1 а.с. 74-78). Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 08.01.2025 ОСОБА_1 направив СП «Полтавська газонафтова компанія» лист, у якому, серед іншого, запропонував укласти договір про встановлення земельного сервітуту на частину ділянки 5323486000:00:003:0698 площею 0,4275 га строком до 31.12.2030 та платою у розмірі 27 760 грн за один рік, яка вноситься з урахуванням індексів інфляції, з щомісячним внесенням плати по 1/12 від річного розміру. СП «Полтавська газонафтова компанія» заперечило існування будь-яких договірних відносин між сторонами та відкинуло пропозицію щодо укладення нового договору. СП «Полтавська газонафтова компанія» з 1996 по даний момент користується частиною земельної ділянки, на якій розміщені його об`єкти нафтогазовидобування та дорога для під`їзду до них. Тобто, мають місце фактичні взаємовідносини сторін. Сторонами погоджені умови взаємовідносин, які викладені у договорі від 24.03.2016. З 20.06.2018 ОСОБА_1 набув право на спадкове майно, а саме земельну ділянку. Відповідно до п. 31 договору, дія земельного сервітуту зберігається у випадку, якщо право на частину земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, перейшло до іншої особи. ОСОБА_1 вважає, що викладені у позові СП «Полтавська газонафтова компанія» істотні умови земельного сервітуту погіршують його становище, яке існувало відповідно до умов договору від 24.03.2016, що є неприйнятним та потребує судового захисту шляхом встановлення сервітуту на справедливих і обґрунтованих істотних умовах. Вважає, що необхідно встановити сервітут на частину, площею 0,4275 га земельної ділянки 5323486000:00:003:0698. Межі встановленого земельного сервітуту слід визначити відповідно до технічної документації із землеустрою, даних Державного земельного кадастру та згідно план-схеми фактичної експлуатації об`єктів нафтовидобування, складеної сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_3 . Договором від 24.03.2016 передбачено внесення плати щомісячно рівними частинами, обчислення розміру плати з урахуванням коефіцієнтів індексації самостійно правокористувачем (п. 16 договору). СП «Полтавська газонафтова компанія» у первісному позові заявлено розмір плати на тому ж рівні, що і у 2016 без урахування інфляційних процесів та коефіцієнтів індексації. Індексація НГО землі сільськогосподарського призначення із 2016 по 2022 - коефіцієнт 1, 2023 - 1,051, за 2024 - 1,12. За 2023 та 2024 коефіцієнт відповідає річному індексу інфляції. ОСОБА_1 вважає справедливою умовою договору буде встановлення плати не менше раніше погодженого сторонами у договорі розміру, але із урахуванням індексів інфляції та без урахування коефіцієнтів індексації. Тому плату за 2025 слід встановити у розмірі 26 434,11 грн, який обраховано, виходячи із первинного розміру плати на березень 2016 - 10 687,50 грн помножений сукупний індекс інфляції 2,47336704 з квітня 2016 по грудень 2024. Плата має вноситись щомісячно рівними частинами по 2 202,84 грн, як і було передбачено п. 15 договору. Строк внесення плати слід встановити: протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, за який вноситься плата. Із урахуванням недобросовісності користувача, строк сервітуту має бути встановлений до 31.12.2031, за аналогією із ст. 19 Закону України «Про оренду землі» - мінімум сім років для земель сільськогосподарського призначення, що забезпечить можливість зміни та/або узгодження умов договору через певний період із урахуванням фактичних обставин, які існуватимуть на той час, та спонукатиме користувача до належного виконання умов договору та поваги до власника землі. Інші умови сервітуту мають бути ідентичні тим, які були встановлені первинним договором. Не зважаючи на зміну власника, договір продовжував діяти на визначених у ньому умовах до 31.12.2024. Пунктом 15 договору передбачено внесення плати щомісячно рівними частинами по 890,63 грн, обчислення розміру плати з урахуванням коефіцієнтів індексації самостійно повинно здійснюватись правокористувачем (п. 16 договору). З 01.07.2018 по 31.12.2023 (66 місяців) користувач повинен був сплатити: 890,63 грн х 66 місяців = 58 781,58 грн. Починаючи з 01.01.2024, розмір щомісячної плати зріс до 936,05 грн із урахуванням коефіцієнта індексації НГО за 2023 - 1,051. З 01.01.2024 по 31.12.2024 (12 місяців) користувач повинен був сплатити: 936,05 грн х 12 місяців = 11 232,60 грн. Загалом за період з 01.07.2018 по 31.12.2024 розмір плати має бути: 58 781,58 + 11 232,60 = 70 014,18 грн. 24.12.2024 на рахунок ОСОБА_1 від СП «Полтавська газонафтова компанія» надійшло два платежі на загальну суму 53 491,24 грн (51 433,88 + 2 057,36) за встановлення сервітуту. Із урахуванням 18% ПДФО та 5% військового збору, сума до утримання становить: 69 469,14 грн. Тобто, сума основного боргу: 70 014,18 - 69 469,14 = 545,04 (грн). Пунктом 15 договору передбачено внесення плати щомісячно рівними частинами. При цьому, договір не містить конкретного числа поточного місяця, до якого має бути внесена плата, є тільки визначення «щомісячно». З метою запобігання спору про те, чи це має бути перше чи останнє число місяця, за який вноситься плата, ОСОБА_1 вважає за доцільне застосувати аналогію закону (сплата податкового зобов`язання за землю) згідно з якою плата вноситься щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. СП «Полтавська газонафтова компанія» своєчасно плату не вносило, тому відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних проведено за період 31.08.2018 по 21.02.2025, відповідно до якого інфляційні втрати становлять 23 948,40 грн, 3% річних становлять 6 480,97 грн. Відповідно до п. 19 договору, у разі невнесення плати у строки визначені цим договором справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБ України від несплаченої суми за кожен день прострочення. За період з 31.03.2019 по 23.12.2024 її розмір становить: 66 134,96 грн. Відповідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. СП «Полтавська газонафтова компанія» при проведенні оплати 24.12.2024 із загальної суми доходу ОСОБА_1 було утримано 18% ПДФО та 5% військового збору. За звичайних обставин, при належному виконанні користувачем обов`язків по договору щодо строків внесення плати із доходу ОСОБА_1 за період з 01.07.2018 по 31.10.2024 утримання військового збору мало здійснюватися за ставкою 1,5%. З 01.12.2024 відповідно до Закону України від 10.10.2024 №4015-ІХ відбулось підвищення ставки військового збору з 1,5% до 5%. З 01.07.2018 по 31.12.2023 (66 місяців) користувач повинен був сплатити: 890,63 грн х 66 місяців = 58 781,58 грн. За перші 10 місяців 2024 (кінцевий строк оплати за жовтень 2024 - 30.11.2024) користувач повинен був сплатити: 936,05 грн х 10 місяців = 9 360,50 грн. Загалом за період з 01.07.2018 по 31.10.2024: 58 781,58 + 9 360,50 = 68 142,08. 68 142,08 / 100 х 3,5 = 2 384,97 грн. Внаслідок невиконання користувачем своїх зобов`язань, ОСОБА_1 недоодержав доходів у розмірі 3,5% від загальної суми плати за період з 01.07.2018 по 31.10.2024 на суму 2 384,97 грн, яка є збитками (упущеною вигодою). Загальна сума, яка заявляється до стягнення становить 99 494,34 грн, в тому числі: 545,04 грн основного боргу; 23 948,40 грн інфляційних втрат; 6 480,97 грн - 3% річних, 66 134,96 грн пені, 2 384,97 грн - збитків. Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 червня 2025 року у задоволенні первісного позову Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту, визначення істотних умов земельного сервітуту - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» про встановлення земельного сервітуту, визначення умов земельного сервітуту, стягнення 545,04 грн - основного боргу, 23 948,40 грн - інфляційних витрат, 6 480,97 грн - трьох процентів річних, 66 134,96 грн - пені, 2 384,97 грн - збитків - задоволено частково. Стягнуто із Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» на користь ОСОБА_1 545,04 грн - основного боргу, 23 948,40 грн - інфляційних витрат, 6 480,97 грн - три проценти річних, 66 134,96 грн - пені, 2 384,97 грн - збитків, а всього 99 494,34 грн. У іншій частині позовних вимог позивачу за зустрічним позовом - відмовлено. Стягнуто із Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що cуд першої інстанції не взяв до уваги надані позивачем нотаріально завірені письмові пояснення ОСОБА_4 - провідного інженера-землевпорядника СП «Полтавська газонафтова компанія», оскільки вважає вказані докази недопустимими відповідно до ч. 2 ст. 87 ЦПК України з таких підстав. Умови договору від 24.03.2016 про встановлення земельного сервітуту, укладеного між ОСОБА_2 та СП «Полтавська газонафтова компанія», відповідали вимогам норм законодавства, що діяли на момент його укладення. Наказом Державної служби з геології та надр України №279 від 20.06.2024 строк дії спеціального дозволу на користування надрами, наданого СА «Полтавська газонафтова компанія» 31.12.2004, продовжено на 20 років, тобто до 31.12.2044. Умовами договору про встановлення земельного сервітуту, укладеного між власником земельної ділянки ОСОБА_2 та СП «Полтавська газонафтова компанія» 24.03.2016 були передбачені: строковість договору із терміном його дії до 31.12.2024 та порядок продовження дії договору - шляхом укладення нового. Правовідносини між сторонами були врегульовані умовами договору, який відповідав нормам закону, що діяли на момент його укладення. Згідно з визначеними договором умовами, його дія припинялася 31.12.2024. Однак, новий договір сторони не уклали, оскільки згоди щодо його умов не досягли. Враховуючи що 28.03.2023 набрали чинності зміни до ст. 66 Земельного Кодексу України, внесені Законом України №2805-IX, від 01.12.2022, які передбачають обов`язкову пролонгацію - автоматичне продовженням строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами, наказом Державної служби з геології та надр України №279 від 20.06.2024 строк дії спеціального дозволу на користування надрами №3661 від 31.12.2004, наданого СП «Полтавська газонафтова компанія» продовжено на 20 років, суд першої інстанції вважав, що у даному випадку, згідно з імперативними приписами Земельного Кодексу, дія земельного сервітуту, встановленого договором від 24.03.2016 продовжена на строк дії спеціального дозволу. Земельний сервітут на користування частиною земельної ділянки був встановлений договором, укладеним між ОСОБА_2 та СП «Полтавська газонафтова компанія» 24.03.2016, яким визначено обсяг прав щодо користування земельною ділянкою, а також обов`язки сторін сервітутних правовідносин. Права і обов`язки учасників сервітутних правовідносин закріплені в умовах договору про встановлення земельного сервітуту. Оскільки згідно з нормами ст. 66 ЗК України, дія сервітуту продовжена на строк дії спеціального дозволу, тобто до 2044, отже продовжена і дія прав та обов`язків сторін, а відтак і дія зазначеного договору. Тому вимоги за первісним позовом та за зустрічним позовом про встановлення земельного сервітуту та визначення умов земельного сервітуту є безпідставними. Зі змісту позовних заяв вбачається, що кожна із сторін не погоджується з умовами договору про встановлення земельного сервітуту від 24.03.2016, однак у такому випадку сторони мають звернутися із позовом про внесення змін до договору, належним чином обґрунтувавши свої позовні вимоги. Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 66 Земельного Кодексу України дію земельного сервітуту, укладеного між СП «Полтавська газонафтова компанія» та ОСОБА_2 , автоматично продовжено на строк дії спеціального дозволу, тобто на 20 років, а отже і дія договору про встановлення земельного сервітуту від 24.03.2016 автоматично продовжена на строк дії спеціального дозволу, тобто до 31.12.2044. Доводи позивача про неможливість виконання договору у зв`язку із тим, що договір не містив достатньої достовірної та істотної інформації про нового власника земельної ділянки, а саме про його місцезнаходження, ідентифікаційні податкові дані, тому потребував внесення змін до нього, суд першої інстанції вважав такими, що не відповідають дійсним обставинам, оскільки договір про встановлення земельного сервітуту містив таку ж кількість відомостей про нового власника, як і про попереднього. Щодо відсутності інформації про платіжні реквізити нового власника та необхідність у зв`язку із цим укладення додаткової угоди, суд першої інстанції звернув увагу на їх відсутність і у первинному договорі, що не перешкоджало сторонам його виконувати. Згідно з наведеними нормами права та умовами договору, внесення змін до договору про встановлення земельного сервітуту не було обов`язковим. Суд першої інстанції вважав, що у СП «Полтавська газонафтова компанія» було достатньо інформації про нового власника земельної ділянки, а також була можливість її уточнити, однак правокористувач СП «Полтавська газонафтова компанія» жодних заходів з метою виконання обов`язків, встановлених договором, зокрема, щодо своєчасного здійснення оплати за користування земельною ділянкою не вживало. Суд першої інстанції визнав такими, що заслуговує на увагу розрахунок представника ОСОБА_1 щодо розміру заборгованості з плати за встановлення земельного сервітуту, проведеного з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідно до якого: із 01.07.2018 по 31.12.2023 (66 місяців) користувач повинен був сплатити: 58 781,58 грн (890,63 грн х 66 місяців); а починаючи з 01.01.2024, із урахуванням коефіцієнта індексації НГО за 2023 - 1,051, розмір щомісячної плати зріс до 936,05 грн. Отже, з 01.01.2024 по 31.12.2024 (12 місяців) користувач повинен був сплатити 11 232,60 грн (936,05 грн х 12 місяців). За період з 01.07.2018 по 31.12.2024 розмір плати мав становити 70 014,18 грн (58 781,58 + 11 232,60). 24.12.2024 на рахунок ОСОБА_1 від СП «Полтавська газонафтова компанія» надійшло два платежі на загальну суму 53 491,24 грн (51 433,88 + 2 057,36) за встановлення сервітуту. Із урахуванням 18% ПДФО та 5% військового збору, сума до утримання становить: 69 469,14 грн. Отже, сума основного боргу складає 545,04 грн (70 014,18 - 69 469,14). Розрахунок заборгованості представником ОСОБА_1 проведено з урахуванням норм, якими зупинено перебіг строків позовної давності - в межах строків, передбачених ст. 257, 258 ЦК України: заборгованість із плати за встановлення земельного сервітуту розрахована за період із 01.07.2018 по 31.12.2024, тобто в межах трирічного строку позовної давності, заборгованість з пені розрахована за період з 31.03.2019 по 23.12.2024, тобто в межах річного строку позовної давності, заборгованість за інфляційними витратами, трьох процентів річних від простроченої суми, збитків - за період з 31.08.2018 по 21.02.2025 - в межах трирічного строку позовної давності. Таким чином, суд першої інстанції визнав, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до СП «Полтавська газонафтова компанія» про стягнення заборгованості з плати за встановлення земельного сервітуту у розмірі 545,04 грн, заборгованості з пені у розмірі 66 134,96 грн, заборгованості за інфляційними витратами у розмірі 23 948,40 грн, трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 6 480,97 грн, а також збитків у розмірі 2 384,97 грн, всього на суму 99 494,34 грн слід задовольнити. Додатковим рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 01 липня 2025 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 03 липня 2025 року) заяву представника позивач за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом - адвоката Метенка Тараса Ігоревича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково. Заяву представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом - адвоката Петренка Юрія Олександровича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково. Стягнуто із Спільного підприємства «Полтавська нафтогазова компанія» на користь ОСОБА_1 різницю в розмірі судових витрат, що складає - 18 250,00 грн. Додаткове рішення мотивоване тим, що оскільки у первісному позові СП «Полтавська газонафтова компанія» до ОСОБА_1 відмовлено, відповідачу за первісним позовом підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу, понесені ним у зв`язку із пред`явленим до нього первісним позовом в повному обсязі, всього на суму 31 000,00 грн (16 000,00 грн - за підготовку відзиву на первісний позов та 4 000,00 грн - за підготовку заперечень на відповідь на відзив на первісний позов, 11 000,00 грн - половина вартості послуг адвоката за участь у судових засіданнях). Крім того, так як зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, із СП «Полтавська газонафтова компанія» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані зі зустрічним позовом, пропорційно до задоволених вимог. До витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 , пов`язаних зі пред`явленням зустрічного позову слід віднести: підготовку зустрічного позову - 12 000,00 грн, підготовку відповіді на відзив на зустрічний позов - 4 000,00 грн, відшкодування половини вартості послуг адвоката за участь в судових засіданнях - 11 000,00 грн, а всього 27 000,00 грн. Отже, з урахуванням п 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України на користь ОСОБА_1 слід стягнути 13 500,00 грн (50%) витрат на правничу допомогу, пов`язаних зі пред`явленим ним зустрічним позовом. Всього на користь ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню 44 500,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу (31 000,00 грн +13 500,00 грн). Враховуючи те, що витрати на професійну правничу допомогу покладено на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, згідно з вимогами ч. 10 ст. 141 ЦПК України із СП «Полтавська нафтогазова компанія» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути різницю у розмірі витрат на професійну правничу допомогу, що складає - 18 250,00 грн (44 500,00 грн - 26 250,00 грн). В апеляційних скаргах СП «Полтавська газонафтова компанія», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю; додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заяву СП «Полтавська газонафтова компанія» про стягнення витрат на правову допомогу та відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Петренка Ю.О. про стягнення витрат на правову допомогу. Апеляційні скарги мотивовані тим, щосудом першої інстанції правильно становлено, що наказом від 20.06.2024 за №279 Державною службою геології та надр України дію спецдозволу продовжено на 20 років. Тобто, термін дії спецдозволу встановлено (продовжено) до 31.12.2044. З огляду на подовження строку дії спецдозволу, в останнього виникло законне право на подовження строку дії сервітуту. Листом від 11.09.2024 відповідач звернувся із пропозицією до СП ПГНК, в якому повідомив про те, що він є новим власником земельної ділянки та запропонував скерувати плату за сервітут, за період з моменту виникнення у відповідача права на земельну ділянку (як спадкове майно), а саме з 20.06.2018 по дату надісланої пропозиції на його рахунок, вказаний у відповідному листі. До листа були надані копії свідоцтва про право на спадщину та витяг з держреєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Відповідний факт встановлено судом першої інстанції. Від так, на переконання суду потреби у внесенні змін до діючого договору, нібито, не було і не має. Проте, відповідно до ч.6 ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Таким чином, договір, не зважаючи на зміну власника, продовжував діяти на визначених у ньому умовах та на вказаний строк, тобто до 31.12.2024. При цьому, як чітко визначено ч.8 ст.18 Закону України «Про нафту і газ» дія сервітуту, встановленого відповідно до цієї статті, зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлено сервітут, до іншої особи, а також у разі зміни осіб, на користь яких встановлено сервітут. У таких випадках до раніше укладених договорів про встановлення сервітутів можуть вноситися відповідні зміни, якщо інше не передбачено договором. Зауважує, що суд першої інстанції некоректно інтерпретував на власний розсуд положення ч.8 ст.18 Закону України «Про нафту і газ». З метою приведення у відповідність договірних відносин, СП ПГНК було запропоновано для цього укласти додаткову угоду до договору, в якій змістовно вказати його умови. При цьому, факт ненадання відповідачем, у визначений ч.5 ст. 18 Закону України «Про нафту і газ» строк відповіді на пропозицію позивача, судом не було взято до уваги та фактично проігноровано дані обставини справи. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови, спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. На даний час позивач як належний надрокористувач володіє всіма правами, наданими законом, на видобування вуглеводнів на Ігнатівському родовищі, тобто на його промислову експлуатацію. Таким чином, позивач як власник спецдозволу має право користуватися надрами на умовах визначених спецдозволом; використання позивачем чужих земельних ділянок в межах площі координат спецдозволу для потреб надрокористування здійснюється шляхом встановлення земельних сервітутів; у разі відмови власника земельної ділянки від встановлення сервітуту, за власником спецдозволу залишається пряме право здійснити захист своїх прав шляхом зверненням до суду з вимогою про встановлення земельного сервітуту. Отже, підстави звернення із відповідним позовом є обґрунтованими, а самі позовні вимоги позивача є такими, що безпосередньо передбачені законодавством. Позивача як належного надрокористувача було позбавлено будь-якої можливості у досудовому порядку у законний спосіб оформити у договірному порядку земельний сервітут для потреб надрокористування на земельну ділянку із кадастровим номером 5323486000:00:003:0698, власником якої є відповідач. Це зумовлено виключно діями (бездіяльністю) відповідача, що підтверджується фактичними обставинами справи та матеріалами. Такі дії (бездіяльність) відповідача як власника земельної ділянки позбавили позивача у законний спосіб встановити строковий платний земельний сервітут на земельну ділянку із кадастровим номером 5323486000:00:003:0698 для потреб надрокористування на умовах, визначених у позовних вимогах позивача, що у свою чергу, є порушенням прав та законних інтересів Позивача як надрокористувача вимушений був звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів із вимогою про встановлення земельного сервітуту для потреб надрокористування, оскільки відповідно до ч.1 ст. 100 ЗК України, ч.1 та ч.3 ст. 402 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про нафту і газ» сервітут може бути встановлено безпосередньо рішенням суду. Суд першої інстанції, відмовляючи позивачу у позові (первісному), вказав про відсутність підстав для встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку на умовах позовних вимог (відмінних від умов за договором), оскільки дію сервітуту автоматично подовжено на строк продовження дії спецдозволу позивача, тобто, до 31.12.2044. Суд помилково ототожнив продовження дії сервітуту, як то передбачено ч.4 ст. 66 ЗК України, із подовженням (поновленням) дії договору, його переукладанням або встановленням сервітуту у судовому порядку із визначенням саме істотних умов сервітуту, визначення прав та обов`язків сторін (користувача та власника земельної ділянки). Вказує, що у даному конкретному випадку слід відрізняти такі умови:

1. Імперативну норму про автоматичне продовження строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами, як саме речового права, в розумінні ч.4 ст. 66 ЗК України.

2. Порядок продовження строку дії договору, яким визначаються умови встановлення земельного сервітуту, в порядку, визначеному таким договором та/або законодавством.

3. Порядок поновлення дії договору про встановлення земельного сервітуту, визначений ст.126-1 ЗК України. Договір містить виключну умову про його поновлення лише шляхом укладання нового договору. Договір укладено 16.01.2016, а отже, до нього не застосовується положення ст.126-1 ЗК України «Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.». Таким чином, вважає, що судом першої інстанції помилково ототожнено таке поняття речового права як «автоматичне продовження строку дії земельного сервітуту» та інститут порядку укладання правочину (договору), його переукладання, подовження та/або поновлення, яким сторонами узгоджуються всі умови користування земельним сервітутом, права та обов`язки сторін, істотні умови, тобто їх чітке правове врегулювання. Таким чином, продовження строку дії земельного сервітуту у даному випадку автоматично не може апріорі автоматично продовжувати (поновлювати) дію договору, строк якого закінчився. Сторони, у даному випадку, повинні визначити істотні умови реалізації права земельного сервітуту для цілей надрокористування, шляхом укладання правочину - нового договору, угоди про внесення змін до договору. Та вразі вже відсутності згоди (в тому числі відмови) на укладання такого правочину, встановлення умов користування сервітутним правом на новий строку у судовому порядку. При цьому, жодного належного висновку та обґрунтування законодавчих підстав для поновлення дії договору, строк якого закінчився 31.12.2024, та умов такого договору про це, наведено в оскаржуваному рішенні не було. Судом першої інстанції не досліджувалися питання відмінності істотних умов земельного сервітуту для потреб надрокористування, як площа земельного сервітуту, його вартість та порядок оплати, визначених у позовних вимогах позивача та договорі. Також вказує, що рішення суду в частині відмови у зустрічному позові відповідача про встановлення земельного сервітуту, визначення умов земельного сервітуту вважає правомірним, однак, позивач не погоджується із підставами та обґрунтування суду такої відмови. Так, суд першої інстанції, мотивуючи відмову у задоволенні відповідної вимоги відповідача зазначив аналогічну підставу відмови Позивачу (за первісним позовом). Вважає, що відповідачем обраний неналежний спосіб захисту свого права, а саме вимога землевласника про встановлення земельного сервітуту на корись надрокористувача - позивача. З таким позовом до суду може звертатися особа, чиє право користування порушено власником або користувачем земельної ділянки. Позивач не є власником чи користувачем земельної ділянки у розумінні земельного законодавства. У свою чергу, звернення власника земельної ділянки на встановлення права сервітуту щодо його власної земельної ділянки на користь зацікавлених осіб не відповідає способам судового захисту прав, визначеним ст. 5 ЦПК України. Право на встановлення земельного сервітуту нерозривно пов`язано із підставою необхідності його встановлення з метою користування саме чужою земельною ділянкою для задоволення потреб (види земельного сервітуту), перелік яких визначений ст. 99 ЗК України та який є вичерпним. У відношенні власника земельної ділянки не може буде порушено його право на обмежене користування його власною земельною ділянкою у порядку встановлення сервітуту. Верховний Суд чітко зазначив, що позивачем у справах про встановлення земельного сервітуту є особа, яка потребує встановлення її права на користування чужою земельною ділянкою і, у даному випадку, закон вимагає від такого позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом. Тлумачення цих норм свідчить про те, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити вказаною особою такі потреби в інший спосіб, ніж як встановлення земельного сервітуту відносно чужої земельної ділянки. Таким чином, вважає, що відповідач взагалі не наділений правом звертатися із позовом, у тому числі зустрічним, про встановлення земельного сервітуту на користь позивача (Відповідача за зустрічним позовом). Тобто, він є неналежним позивачем за зустрічним позовом. Суд мав відмовити відповідачу, як позивачу за зустрічним позовом, виключно з огляду на необґрунтованість вимог такого зустрічного позову (неналежності обраного способу захисту). Вказує, що ні первісний позов, ні зустрічний позов не зумовлені правовідносинами за договором від 24.3.2016, договір не є предметом спору, як і умови або порядок його виконання, строк дії якого закінчився 31.12.2024р. Таким чином, спірні правовідносини у справі не пов`язані із цим договором та їх встановлення у судовому порядку, згідно позовних вимог, не виникають з одних і тих самих правовідносин, тобто із договору. Також вказує, що майнові вимоги відповідача по договору не мають жодного відношення до спірних правовідносин у справі №545/5708/24 за первісним позовом, такі вимоги не могли і не можуть розглядатися в межах справи №545/5708/24 за первісним позовом позивача. Якщо по договору відповідач (як власник земельної ділянки) вважає порушеними його права, він мав звернутися з окремим позовом на предмет спору саме щодо належного виконання умов договору. Не виконання відповідачем законодавчо встановленої вимоги за ч.3 ст. 148-1 ЗК України і спричинило неможливість належного виконання позивачем умов договору, у тому числі, для своєчасного здійснення оплати по договору. Позивач ні за законом, ні в межах умов самого договору не зобов`язаний вчиняти дій щодо розшуку власника та зобов`язання останнього надати усю необхідну інформацію для належного виконання умов договору. Окрім того, навіть, при умові встановлення судом підстав та їх обґрунтованості щодо визнання позивача боржником перед відповідачем по договору, судом не було досліджено або спростовано неможливість виконання боржником свого зобов`язання в силу прострочення самого кредитора (відповідача), у розумінні ст. 613 ЦК України. Як наслідок, відсутні і підстави нарахування боржнику (позивачу) будь яких неустойок, процентів та/або інших фінансових санкцій за прострочення такого зобов`язання, з огляду на відсутність його вини у такому порушенні. Звертається увага, що лише листом від 11.09.2024 відповідач звернувся із пропозицією до позивача, в якій запропонував скерувати плату по договору за період з моменту виникнення у відповідача права на земельну ділянку (як спадкове майно) по дату надісланої пропозиції на його рахунок, вказаний у листі. Тобто, відповідне повідомлення скероване відповідачем з порушенням, визначеного ч.3 ст.148-1 ЗК України, на понад 5 років. У свою чергу, позивач листом від 24.10.2024 за №932 надав відповідь відповідачу, в якій не заперечував щодо проведення оплати за сервітут саме на користь відповідача як нового власника земельної ділянки. Судом не встановлено належних доказів наявності у позивача необхідної інформації про нового землевласника для цілей належного виконання договору. Суд безпідставно зазначає про наявність доказу - надіслання, начебто, на адресу відповідача додаткової угоди до договору електронним листом 04.03.2023. Судом не було встановлено відповідності вмісту електронного листа ОСОБА_4 від 04.03.2023 на адресу ОСОБА_1 . Не зрозуміло, яким чином було встановлено належність такого «доказу» та його достатність. Заперечення Позивача з приводу даного листа не були враховані судом взагалі. Вважає за необхідне обґрунтувати спростування доводів суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, в частині, нібито, необхідності зі сторони позивача вносити кошти, що є платою за сервітут, на депозит нотаріуса. По перше, ст. 537 ЦК України стосується врегулювання погашення заборгованості боржником перед кредитором. Вказує, що позивач не мав простроченої заборгованості по договору, про яку безпідставно зазначає суд, тому, з огляду на невиконання відповідачем вимог ч.3 ст. 148-1 ЗК України, позивач правомірно та обґрунтовано не вважав себе боржником по відношенню до відповідача та на момент виникнення спірних правовідносин у позивача була відсутня будь яка прострочена заборгованість по договору, тому безпідставними, необґрунтованими та незаконними є майнові вимоги відповідача та, відповідно, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з позивача 545,04 грн - основного боргу, 23 948,40 грн - інфляційних витрат, 6 480,97 грн - три проценти річних, 66 134,96 грн - пені, 2 384,97 грн - збитків, а всього 99 494,34 грн. Щодо додаткового рішення суду першої інстанції, то заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу, яка в цілому склала 100 000,00 грн, відповідає критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності, реальності пропорційності, співмірності і не є завищеною та має належне документальне підтвердження та відповідає існуючому на ринку рівні оплати за надані послуги професійної правничої допомоги та, у свою чергу, не є завищеною та обтяжливою для фінансового становища відповідача. Окрім цього, позивач деталізував на підставі документів конкретний перелік одержаних послуг з надання правничої допомоги, такі послуги відповідають умовам договору про надання правничої допомоги №2505/2023 від 25.05.2023, тому дана сума витрат на правничу допомогу судом досліджена і, відповідно, обґрунтованість таких витрат встановлено додатковим рішенням. А отже, вразі задоволення апеляційної скарги позивача за первісним позовом на рішення від 11.06.2025 по суті справи №545/5708/24, в силу ч.2 ст.141 ЦПК України, витрати СП «Полтавська газонафтова компанія» на правничу допомогу в суді першої інстанції, що визначені клопотанням позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, підлягають стягненню з відповідача у розмірі 100 000,00 грн. На переконання позивача, заява представника відповідача від 16.06.2025 та її вимоги, рівно як і розрахунок та факт їх ще не понесення, беззаперечно суперечили - не відповідали вимогам про стягнення судових витрат, які були чітко зазначені у заяві представника відповідача від 11.06.2025, не відповідають заявленим вимогам до завершення судових дебатів, а отже є такими, що не відповідають чітко визначеним положенням абз.2 ч.8 ст.141 ЦПК України. Заява від 16.06.2025 не містила доказів саме понесених судових витрат на загальну суму 52 422,40 грн (судовий збір та судові витрати), як то було визначено заявою від 11.06.2025. Зокрема, відсутні докази оплати відповідачем на користь адвоката Петренка Ю.О. понесених судових витрат на вказану суму. Відтак, в силу положень абз.3 ч.8 ст.141 ЦПК України, з огляду на неподання відповідачем доказів понесених судових витрат у розмірі 52 422,40 грн у заяві від 16.06.2025, відповідна заява повинна бути залишена судом без розгляду. Судом першої інстанції не було належним чином надано оцінку викладеним фактичним обставинам справи та не в повному обсязі досліджено наявні докази. Також, судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам позивача в частині невідповідності заявлених відповідачем вимог, викладених у заявах від 11.06.2025 та від 16.06.2025 відповідно. Таким чином, судом першої інстанції при розгляді заяв/клопотань сторін про стягнення витрат на правничу допомогу за результатами розгляду справи №545/5708/24 неналежно досліджено усі обставини справи, а саме порядок оформлення первинних документів відповідачем з надання правничої допомоги, питання встановлення факту надання послуг адвокатом Петренком Ю.О., розрахунку їх вартості, обґрунтованості таких витрат, не досліджено питання невідповідності вимогам ст.137 та ст.141 ЦПК України, чим порушено повноту та всебічність розгляду справи, дослідження та оцінки наявних доказів та фактичних обставин справи, диспозитивності та змагальності, як то перебачено ст.2, ст.4, ст. 12, ст. 13, ст.ст. 76-81 та ст. 89 ЦПК України, а також ст. 263 ЦПК України щодо належного обґрунтування рішення та його законності. У відзивах на апеляційні скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Петренко Ю.О. просить їх залишити без задоволення. В апеляційних скаргах представник ОСОБА_1 - адвокат Петренко Ю.О., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про встановлення сервітуту скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги у повному обсязі; змінити рішення суду в частині обгрунтування відмови у задоволенні первісного позову СП «Полтавська газонафтова компанія», виклавши його у редакції апеляційної скарги; здійснити перерозподіл судових витрат, понесених сторонами в суді першої інстанції; стягнути з СП «Полтавська газонафтова компанія» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в апеляційному суді; скасувати додаткове рішення в частині задоволення заяви представника за первісним позовом про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви; змінити додаткове рішення в частині задоволення заяви представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, задовольнити заяву повністю; здійснити перерозподіл судових витрат по справі з урахуванням результатів розгляду апеляційних скарг; стягнути з СП «Полтавська газонафтова компанія» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 72 000 грн у суді першої інстанції та витрати в апеляційному суді. Апеляційні скарги мотивовані тим, що частину четверту статті 66 Земельного кодексу України доповнено абзацом другим згідно із Законом № 402-IX від 19.12.2019 і змінено редакцію відповідно до Закону № 2805-IX від 01.12.2022. Тобто, на момент виникнення правовідносин між сторонами 24.03.2016, другого абзацу ч. 4 ст. 66 ЗКУ не існувало, тому не може йти мови про втрату чинності актом, який регулював цивільні відносини, що виникли раніше (ч. 3 ст. 5 ЦК України). Враховуючи, що правовідносини між сторонами спору виникли 24.03.2016, до них не застосовується норма, яка набрала чинності 28.03.2023. Вказує, що висновок суду про автоматичне продовження договору сервітуту є неправильним, а строк договору закінчився 31.12.2024. За таких обставин, наполягає на встановленні сервітуту судом відповідно до вимог зустрічного позову. Підставами для задоволення зустрічного позову в частині встановлення сервітуту є те, що СП ПГНК з 1996 по даний момент користується частиною земельної ділянки, на якій розміщені його об`єкти нафтогазовидобування, і сервітут встановити необхідно, бо це в інтересах обох сторін і того вимагає закон. Тобто, мають місце фактичні взаємовідносини сторін, які потрібно належним чином оформити шляхом укладення договору про встановлення земельного сервітуту. Сторонами погоджені умови взаємовідносин, які викладені у договорі від 24.03.2016. З 20.06.2018 ОСОБА_1 , відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, набув право на спадкове майно, а саме земельну ділянку. Відповідно до п. 31 договору, дія земельного сервітуту зберігається у випадку, якщо право на частину земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, перейшло до іншої особи. Згідно ч. 6 ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Тобто, з 2018 по 2024 роки між ОСОБА_1 та СП ПГНК існували договірні відносини. Беручи до уваги викладене, слід констатувати, що власник земельної ділянки має такі ж самі права на звернення до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту, як і інша особа, яка має необхідність у використанні його земельної ділянки, за умови дотримання інших умов, передбачених законодавством, та конкретних обставин, які спонукали його до такого звернення. При цьому, потреба у пред`явленні такого позову саме власником земельної ділянки викликана, зокрема, необхідністю врегулювання використання його земельної ділянки у ситуації, що фактично склалася між сторонами, забезпечення такого користування в найменш обтяжливий для нього спосіб, компенсації витрат та збитків тощо. Враховуючи те, що СП ПГНК землею користується і її не звільнить, у ОСОБА_1 не було іншого способу захисту як пред`явити зустрічний позов про встановлення сервітуту на відповідних умовах. При цьому, на відміну від СП ПГНК, ОСОБА_1 дотримався досудової процедури та запропонував укласти договір листом від 08.01.2025, на який отримав відмову (лист 105 від 29.01.2025). Щодо плати за встановлення сервітуту, то вважає справедливою умовою договору буде встановлення плати не менше раніше погодженого сторонами у договорі розміру, але із урахуванням індексів інфляції та без урахування коефіцієнтів індексації. Плату за 2025 рік слід встановити у розмірі 26 434,11 грн, який обраховано, виходячи із первинного розміру плати на березень 2016 - 10687,50 грн, помножений сукупний індекс інфляції 2,47336704 з квітня 2016 по грудень 2024. Плата має вноситись щомісячно рівними частинами по 2 202,84 грн. (26434,11 грн/12), як і було передбачено договором. Із урахуванням недобросовісності користувача, строк сервітуту має бути встановлений до 31.12.2031, за аналогією із ст. 19 Закону України «Про оренду землі» - мінімум сім років для земель сільськогосподарського призначення. Це забезпечить можливість зміни та/або узгодження умов договору через певний період із урахуванням фактичних обставин, які існуватимуть на той час. Більш короткий строк дії договору спонукатиме користувача до належного виконання умов договору та поваги до власника землі. Укладення договору на 30 років поставить власника у невигідне становище. Йому для внесення будь-яких змін до договору необхідно просити про це користувача, а при його незгоді - звертатися до суду. Це буде порушенням принципу непорушності права власності, який визначений ст. 41 Конституції України та порушить баланс між правом власності та правом користування чужим майном. Первинний позов ПГНК не може бути задоволений лише з тих підстав, що ним не дотримано необхідної досудової процедури. Заявлену пропозицію у листі від 07.11.2024 про укладення додаткової угоди до чинного на той час договору, не можна називати пропозицією укласти новий договір. По-перше, пропозиція укласти додаткову угоду не відповідає п. 21 договору, згідно якого дія земельного сервітут в повному обсязі прав і обов`язків сторін продовжується на наступний термін при умові укладання сторонами нового договору. По-друге, відсутність пропозиції укласти договір тягне наслідки - відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду. До такого висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові КГС ВС від 5 листопада 2024 року у справі №923/898/21. По-третє, єдиною послідовно правильною вимогою могла бути: «Про визнання додаткової угоди про продовження договору укладеною», але така вимога не заявлена. Більше того, СП ПГНК продовжує у 2025 сплачувати кошти ОСОБА_1 за сервітут на підставі договору 2016, але у розмірі на момент його укладення. СП ПГНК заявлено розмір плати на тому ж рівні, що і у 2016, без урахування інфляційних процесів та коефіцієнтів індексації, як це передбачено п. 16 договору. Також користувачем не враховано збільшення розміру податків і зборів, порівняно із 2016, і заявлено про проведення оплати один раз на рік, а не щомісячно, як було передбачено п. 15 договору. У суді першої інстанції було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи договору від 29.05.2019 про встановлення земельного сервітуту, укладений між громадянами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та Спільним підприємством «Полтавська газонафтова компанія», за яким надано право користування ділянкою з кадастровим номером 5323484200:00:001:0570 разом із додатками до нього та витягами з реєстру речових прав на нерухоме майно. Ухвалою від 15.04.2025 Новосанжарський районний суд відмовив у задоволенні клопотання із-за порушення процесуального строку. Вважає, що такі висновки суду є безпідставними. У клопотанні від 14.04.2024 було зазначене наступне обґрунтування поважності причин пропуску строку подачі доказів, зокрема, його раніше у сторони позивача не було і здобуті вони за збігом обставин. Про їх існування стороні відповідача не могло бути відомо із загальнодоступних джерел. На відміну від цього, СП ПГНК володіло цими доказами, але умисно їх приховано, оскільки вони не на користь позивача. Через зазначені поважні причини, докази не були подані у встановлений процесуальний строк, тому повторно заявляю клопотання в апеляційному суді. Вказує, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у апеляційному суді складає 50 000 грняк оплата витрат на професійну правничу допомогу. Заявляє, що докази розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи (договір, акт тощо) будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Щодо додаткового рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у стягненні судових витрат СП «Полтавська газонафтова компанія», пов`язаних із первісним позовом, але виключно через відмову у його задоволенні. Заява у первісному позові про відсутність запланованих судових витрат ставить під обґрунтований сумнів дотримання СП «Полтавська газонафтова компанія» порядку виготовлення додаткової угоди №3 від 10.12.2024 та свідчить про її недопустимість як доказу згідно ч. 1 ст. 78 ЦПК України. Це є першою підставою для відмови у стягненні всіх заявлених СП «Полтавська газонафтова компанія» витрат на правничу допомогу, оскільки за недопустимості як доказу додаткової угоди №3 від 10.12.2024, позивачем не надано правочин, яким передбачене надання правничої допомоги у даній справі. Іншою підставою є невиконання СП «Полтавська газонафтова компанія» вимог ч. 1 ст. 246 ЦПК України, відповідно до якої, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Так, СП «Полтавська газонафтова компанія» до поданої 16.06.2025 заяви додані договір про надання правничої допомоги №2505/2023 від 25.05.2023, додаткова угода №3 від 10.12.2024, акти, виписки та інші документи (разом одинадцять найменувань), які датовані раніше закінчення судових дебатів 11.06.2025, крім одного акту від 13.06.2025, предметом якого є послуги вартістю 5 000 грн за участь адвоката в судовому засіданні 11.06.2025. Поважності причин не подання зазначених наявних у СП «Полтавська газонафтова компанія» документів до закінчення судових дебатів згідно приписів ч. 1 ст. 246 ЦПК України, не наведено, що є другою підставою для відмови у стягненні всіх заявлених СП «Полтавська газонафтова компанія» витрат на правничу допомогу. Під час оголошення перерв в судових засіданнях, як і в разі присутності в залі судових засідань, так і в режимі відеоконференції, Петренко Ю.О. зосереджений виключно на справі, у якій приймає участь і не може відволікатися на інші справи. В будь-який момент перерва в судовому засіданні може бути завершена і адвокат має постійно це відстежувати і бути на зв`язку. Тому, вважає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив суму за участь в судових засіданнях на 10 000 грн. У відзивах на апеляційні скарги СП «Полтавська газонафтова компанія» просить їх залишити без задоволення. Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія є юридичною особою, код 20041662, основним видом економічної діяльності якої є добування сирої нафти (т.1 а.с. 13-14). Загальними зборами Учасників Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» 05.09.2022, протокол №05-09-2022, затверджено нову редакцію статуту Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія», учасниками якої є: юридична особа за законодавством Нідерландів - Компанія «Полтава Гес Бі Ві», код ЄДРПОУ 818819534 та ТОВ «Спільне підприємство Харківська Інвестиційна Компанія», код ЄДРПОУ 32535268 (т.1 а.с. 15-18). Відповідно до наказу від 20.06.2024 №279 Державної служби геології та надр України Спільному підприємству «Полтавська газонафтова компанія» продовжено строк дії спеціального дозволу на користування надрами, виданого 31.12.2004, на 20 років, вид користування - видобування нафти і газу (промислова розробка родовищ), мета користування - видобування вуглеводнів, об`єкт користування - Ігнатівське родовище. Додатком до спеціального дозволу на користування надрами є угода про умови користування ділянкою надр від 09.07.2024 (т.1 а.с. 11-12). Відповідно до Угоди №3661 про умови користування надрами з метою видобування нафти і газу (промислова розробка родовищ) від 09.07.2024, яка є додатком до спеціального дозволу на користування надрами, наданого з метою видобування нафти, газу (промислової розробки родовищ) нафти, газу природного, конденсату, супутніх корисних компонентів: етану, пропану, бутанів, гелію Ігнатівськго родовища №3661 від 31.12.2004 укладеної між Державною службою геології та надр України та Спільним підприємством «Полтавська газонафтова компанія» (надрокористувач), Держгеонадра надає надрокористувачу право тимчасового користування ділянкою надр з метою видобування нафти і газу (промислова розробка родовищ), а надрокористувач зобов`язується виконувати та дотримуватись умов користування ділянкою надр, передбачених дозволом, угодою та нормами законодавства (т.1 а.с. 21-24). Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2., місце розташування земельної ділянки: Полтавська область Полтавський район, 44 км на південь від м. Полтави. Просторові межі та географічні координати кутових точок ділянки надр, яка є предметом цієї Угоди, ступінь геологічного вивчення та освоєння об`єкта надрокористування, відомості про затвердження (апробацію) запасів вуглеводнів та загальна кількість їх запасів на час надання продовження строку дії внесення до дозволу вказуються надрокористувачем у характеристиці ділянки надр, яка є додатком 1 та невід`ємною частиною цієї Угоди (т.1 а.с. 21-24). Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на замовлення СП «Полтавська газонафтова компанія» на підставі договору від 21.10.2015 №615/015-пз виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловиною №123 за межами населених пунктів на території Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області. Власник земельної ділянки - ОСОБА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 5323486000:00:003:0698 (т.1 а.с. 160-178). Актом від 14.03.2016, який міститься в матеріалах Технічної документації встановлені та погоджені межі в натурі (на місцевості) частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для проведення розвідувальних робітна Ігнатівському родовищі свердловиною №123 із суміжними землевласниками та землекористувачами. Як представник власника земельної ділянки акт підписав ОСОБА_1 (т.1 а.с. 173). Також 14.03.2016 за участю ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (т.1 а.с. 175 зворот). 15.03.2016 ОСОБА_1 , як представником власника земельної ділянки ОСОБА_2 , погоджено, розроблену СП «Полтавська газонафтова компанія», Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловиною №123 за межами населених пунктів на території Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського (Полтавського) району Полтавської області (т.1 а.с. 177 зворот). У матеріалах Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловиною №123 за межами населених пунктів на території Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області міститься погодження ОСОБА_1 , як орендарем земельної ділянки, Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту. ОСОБА_1 , як орендар земельної ділянки, не заперечував проти укладення договору про встановлення земельного сервітуту (т.1 а.с. 178). 24.03.2016 між ОСОБА_2 , яка є власником земельної ділянки, що належить їй на праві власності на землю згідно з державним актом, серія ЯМ №117288, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за №532340001001537 від 28.03.2012, та Спільним підприємством «Полтавська газонафтова компанія» укладено договір про встановлення земельного сервітуту. Договором встановлено, що власник надає правокористувачу право користування земельною ділянкою (сервітут) відповідно до умов даного договору. Земельна ділянка, на яку встановлюється сервітут, знаходиться за межами населених пунктів на території Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, належить власнику на праві власності. Правокористувач користується частиною земельної ділянки яка розміщена за межами населених пунктів на території Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області. Цільове призначення земельної ділянки, на яку встановлюється сервітут - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Загальна площа сервітуту складає 0,4275 га ріллі. Кадастровий номер земельної ділянки, на яку накладається земельний сервітут 5323486000:00:003:0698. Межі встановленого земельного сервітуту відображені на кадастровому плані земельної ділянки, який додається до договору та є його невід`ємною частиною. Сервітут встановлений для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловиною №123 за межами населених пунктів на території Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (т.1 а.с. 39-40). Договором про встановлення земельного сервітуту визначені права та обов`язки власника та правокористувача земельної ділянки, зокрема згідно з пунктом 9 договору встановлено, що передати в користування частину земельної ділянки щодо якої встановлений земельний сервітут; не вчиняти дій, які б перешкоджали правокористувачу у користуванні частини земельно ділянки, щодо якої встановлений сервітут відповідно до призначення сервітуту. Відповідно до пункту 11 договору, правокористувач зобов`язаний своєчасно сплачувати плату за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки. Згідно з пунктом 12, 13 договору - право земельного сервітуту є строковим, договір укладено строком до 31.12.2024. Відповідно до пунктів 14-16 договору плата за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки вноситься правокористувачем у грошовій формі у розмірі 10 687,50 грн за 0,4275 га за 1 рік. Плата вноситься щомісячно рівними частинами по 890,63 грн на місяць з урахуванням утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі встановленому діючим законодавством України на момент здійснення платежу. Плата за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки може вноситись в іншому порядку за домовленістю між сторонами. Обчислення розміру плати за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації, тобто розмір плати щорічно індексується самостійно правокористувачем із урахуванням встановленого коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель за минулий рік та не потребує внесення змін до цього договору. Пунктом 19 договору передбачено, що у разі невнесення плати у строки, встановлені договором, справляється пеня у розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. Згідно з пунктом 18 розмір плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; в інших випадках, передбачених законодавством. Пунктом 20 договору встановлено, що дія земельного сервітуту припиняється у разі: закінчення терміну на який був встановлений земельний сервітут, рішення суду про скасування земельного сервітуту; за згодою сторін, про що складається угода про дострокове розірвання договору; порушення правокористувачем умов користування частиною земельної ділянки; у разі підписання договору оренди земельної ділянки після затвердження землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Згідно з пунктом 21 договору дія земельного сервітуту в повному обсязі прав зобов`язань сторін продовжується на наступний термін при умові укладання сторонами нового договору. Пунктами 24-26 договору визначено, що земельний сервітут встановлюється відповідно до технічної документації із землеустрою. Підставою виготовлення технічної документації із землеустрою є згода власника земельної ділянки та чинне законодавство. Організація виготовлення технічної документації із землеустрою витрати, пов`язані з цим покладаються на правокористувача. Згідно з пунктом 28 договору після припинення дії договору правокористувач повертає власнику частину земельної ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав у користування. З цією метою правокористувач за свій рахунок самостійно або з залученням підприємств, що мають право на виконання відповідних робіт проводить роботи з технічної рекультивації порушених земель. Згідно з пунктом 30 договору земельні спори, що виникають при виконанні даного договору вирішуються шляхом переговорів, а у випадку відсутності згоди - у судовому порядку. Пунктом 31 договору встановлено, що дія земельного сервітуту зберігається у випадку, якщо право на частину земельної ділянки щодо якої встановлений земельний сервітут перейшло до іншої особи. Невід`ємними додатками до договору є: схема меж та розміру земельного сервітуту; кадастровий план земельної ділянки з відображенням встановленого земельного сервітуту; акт встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту; акт прийому-передачі межових знаків на зберігання. Договір підписаний представником власника - ОСОБА_1. У реквізитах сторін зазначено ідентифікаційні дані представника: ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , місце реєстрації: с. Соколова Балка Новосанжарський район Полтавська область (т.1 а.с. 39-40). План-схема фактичної експлуатації об`єктів нафто-газовидобування, належних Спільному підприємству «Полтавська газонафтова компанія» на земельній ділянці з кадастровим номером 5323486000:00:003:0698, містить розмір земельної ділянки, її межі, поворотні точки та їх координати, межі частини земельної ділянки щодо якої був встановлений земельний сервітут, відомості про її площу, поворотні точки та їх координати (т.1 а.с. 46, 200). Згідно з актом приймання-передачі частини земельної ділянки в натурі щодо якої встановлено земельний сервітут від 24.03.2016 ОСОБА_2 , яка є власником земельної ділянки, що належить їй на підставі акта, серія ЯМ №117288, в особі якої діє ОСОБА_1 відповідно до довіреності від 26.01.2016, передала, а Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» прийняла в натурі частину земельної ділянки, площею 0,4275 га ріллі, щодо якої встановлено земельний сервітут т.1 (а.с. 121). Відповідно до відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 18.04.2016 на підставі договору про встановлення земельного сервітуту, укладеного 24.03.2016 між СП «Полтавська газонафтова компанія» та ОСОБА_2 , зареєстровано право користування (сервітут) для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловина №123, строк дії до 31.12.2024. Правокористувач - СП «Полтавська нафтогазова компанія», власник - ОСОБА_2 . Площа земельної ділянки, на яку встановлено земельний сервітут - 0,4275 га ріллі (т.1 а.с. 121 зворот-122). Згідно з витягом Державного земельного кадастру про земельну ділянку 5323486000:00:003:0698 від 20.02.2025, у Державному земельному кадастрі міститься кадастровий план земельної ділянки, на якій відображені схема земельного сервітуту; відомості про обмеження у використані земельної ділянки згідно із якою внесені відомості про обмеження у використанні земельної ділянки - охоронну зону навколо (уздовж) об`єкта транспорту, площею 0,2742 га. Розділ «Відомості про ділянки надр, надані у користування відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами та актів про надання гірничих відводів, одержаних в порядку інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром, Дергеонадрами та Держпраці» містить інформацію відомості про видачу спеціального дозволу на користування надрами: реєстраційний номер - 3661, дата видачі - 31.12.2024, вид користування - видобування корисних копалин; відомості про ділянку надр, що надано у користування - родовище Ігнатівське; площа ділянки надр, що надається у користування - 0,00311620531; вид корисної копалини - газ природний (бутан, етан, пропан), газ, розчинений у нафті, нафта, газ газових шапок, конденсат у газі вільному, конденсат у газі, вуглеводні; відомості про особу, якій надано спеціальний дозвіл на користування надрами - Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» (т.1 а.с. 111-115). 25.05.2018 СП «Полтавська газонафтова компанія» на ім`я ОСОБА_2 виплачено кредиторську заборгованість, згідно з договором від 18.04.2016 у розмірі 2 150,87 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 25.05.2018. У відомостях щодо особи, яка одержала кошти, зазначені паспортні ОСОБА_1 та особистий підпис одержувача (т.1 а.с. 29 зворот). 06.03.2019 приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області П`ятенко Л.І. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: Полтавська область Новосанжарський район, с. Соколова Балка, видано свідоцтво на право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , 1922 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , серія НОМЕР_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: земельної ділянки, розташованої на території Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, ЯМ №117288, виданого Новосанжарською районною державною адміністрацією Полтавської області від 21.03.2012 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди земні за №532340001001537, кадастровий помер 5323486000:00:003:0698, площею 4,0910 га, цільове призначення (використання) земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зареєстровано в реєстрі №207 (т.1 а.с. 25 зворот). Відповідно до відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину №207 від 06.03.2019, виданого приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу П`ятенко Л.І., зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323486000:00:003:0698, площею 4,0910 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського (Полтавського) району Полтавської області, власником якої є ОСОБА_1 . Розділ «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» внесено відомості на підставі договору від 24.03.2016, укладеного між СП «Полтавська газонафтова компанія» та ОСОБА_2 про земельний сервітут (т.1 а.с. 26, 32). 04.05.2023 на електронну адресу ОСОБА_1 з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 від ОСОБА_4 надійшов електронний лист наступного змісту: « ОСОБА_7 , надсилаю для ознайомлення проект ДУ. Сума вірна, прошу звернути увагу на рахунок, щоб він був робочий. ОСОБА_9. Електронний лист містить вкладення - проект додаткової угоди до договору (т. а.с. 127). Також представником позивача за зустрічним позовом надано проект додаткової угоди №1, складеної 01.05.2023, про зміну сторони за договором про встановлення земельного сервітуту від 24.03.2016, відповідно до змісту якої було запропоновано: змінити сторону у договорі про встановлення земельного сервітуту від 24.03.2016, укладеної між СП «Полтавська газонафтова компанія» та ОСОБА_2 , передати новому власнику всі права та обов`язки власника за договором, визначити розмір плати за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки у розмірі 46 312,76 грн, вказавши, що вона підлягає оплаті одним платежем, шляхом перерахування коштів на рахунок одержувача. Проект електронним підписом не завірений (т.1 а.с. 123). 11.09.2024 ОСОБА_1 на адресу СП «Полтавська газонафтова компанія» направлено Пропозицію про проведення оплати за земельний сервітут, у якому вказано, що у зв`язку із тим, що сторона договору, яким встановлено сервітут на земельну ділянку 5323486000:00:003:0698, площею 0,4275 га, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, строк дії сервітуту: 31.12.2024, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.03.2019, позивач успадкував зазначену земельну ділянку, отже згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, право на спадкове майно виникло у нього з часу відкриття спадщини, тобто з 20.06.2018. У зв`язку із наведеними пропонував протягом п`яти днів з моменту отримання даної пропозиції провести оплату за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки за період з 20.06.2018 по 30.09.2024 з урахуванням індексації та в подальшому вносити плату щомісячно на реквізити, зазначені ним у пропозиції. До пропозиції додано: копія свідоцтва про право на спадщину та витяг з державного реєстру речових прав (т.1 а.с. 25). 24.10.2024 СП «Полтавська газонафтова компанія» на адресу ОСОБА_1 направлено лист вих. №932, в якому вказано, що розрахунки із попереднім власником земельної ділянки ОСОБА_2 проведені в повному обсязі включно по 30.06.2018, у зв`язку із чим СП «Полтавська газонафтова компанія» запропонувало укласти додаткову угоду до договору та здійснити розрахунок, починаючи з 01.07.2018. До листа додано примірник додаткової угоди (т.1 а.с. 28-30). Відповідно до змісту проекту додаткової угоди СП «Полтавська газонафтова компанія» запропоновано:

1. Вважати власником за договором ОСОБА_1 усіма правами та обов`язками власника на умовах повного правонаступництва.

2. Власнику, за період 01.07.2018 по 30.09.2024 належить право на отримання плати за договором у розмірі 66 797,25 грн (шістдесят шість тисяч сімсот дев`яносто сім гривень 25 копійок), яка підлягає до виплати у строк не пізніше 01.12.2024, шляхом перерахування за платіжні реквізити власника АТ КБ «Приватбанк», IBAN НОМЕР_4

3. Пункт 13 договору викласти у новій редакції: «13. договір укладено строком на 28 років 9 місяці 7 днів та діє до 31 (тридцять першого) грудня 2044». Всі інші умови угоди залишаються незмінними та обов`язковими для сторін (т.1 а.с. 28-30). 05.11.2024 ОСОБА_1 на адресу СП «Полтавська газонафтова компанія» направлено вимогу про сплату боргу та повернення ділянки, в якій ОСОБА_1 повідомляє, що листом від 11.09.2024 він запропонував провести оплату за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки площею 0,4275 га відповідно до договору від 24.03.2016 про встановлення земельного сервітуту на ділянку 5323486000:00:003:0698. У зв`язку із тим, його пропозиція була проігнорована, вимагає від СП ПГНК провести оплату за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки за період з 20.06.2018 по 31.12.2024 за наданими ним реквізитами. На виконання п. 28 договору від 24.03.2016 про встановлення земельного сервітуту, протягом десяти днів після припинення дії договору, тобто до 10.01.2025, повернути частину ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому правокористувач одержав її у користування, а саме придатному для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із обов`язковим проведенням робіт з технічної рекультивації порушених земель (т.1 а.с. 31). 24.12.2024 на картку АТ КБ «Приватбанк», що належить ОСОБА_1 , двома платежами зараховані кошти у розмірі 51 433,88 грн та 2 057,36 грн - плата за земельний сервітут за земельну ділянку, кадастровий номер 5323486000:00:003:0698, ІПН НОМЕР_1 (т.1 а.с. 110). 08.01.2025 ОСОБА_1 на адресу СП «Полтавська газонафтова компанія» направлений лист (отриманий СП «Полтавська газонафтова компанія» 17.01.2025), у якому ОСОБА_1 не погодився зі змістом отриманого ним проекту додаткової угоди та звернувся з вимогою: провести оплату за встановлений земельний сервітут за 2024 із урахуванням коофіцієнту індексації; компенсувати завдані матеріальні збитки у розмірі 3,5% від суми нарахованого доходу за період із 01.07.2018 по 30.11.2024 внаслідок утримання із доходу військового збору у збільшеному вигляді; сплатити пеню за несвоєчасне внесення плати за встановлення земельного сервітуту за період із 01.08.2018 по 31.12.2024 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення; сплатити інфляційні витрат за несвоєчасне внесення плати за встановлення земельного сервітуту та трьох процентів річних за увесь час прострочення - із 01.08.2018 по 24.12.2024 (т.1 а.с. 124-125). 29.01.2025 СП «Полтавська газонафтова компанія» направлено лист (№105) на адресу ОСОБА_1 , в якому СП «Полтавська газонафтова компанія» повідомляє, що у розпорядженні компанії відсутні будь-які документи, які свідчили б про те, що між СП ПГНК та ОСОБА_1 існують будь-які договори чи угоди стосовно земельної ділянки 5323486000:00:003:0698, тому СП стверджувало, що у нього відсутні будь-які невиконані, прострочені чи неналежним чином виконані договірні зобов`язання. Щодо оподаткування доходів вказало, що податки нараховано та сплачено відповідно до чинного законодавства України. Щодо індексації платежів та неустойки вказало, що ні договір, ні законодавство не містить положень про обов`язок їх сплати СП «Полтавська газонафтова компанія» на користь ОСОБА_1 . Також вказує, що докази, які б свідчили про обов`язок СП «Полтавська газонафтова компанія» відшкодувати прямі збитки на користь ОСОБА_1 у розмірі 3,5% від розміру плати за договором, про який йде мова у листі ОСОБА_1 , відсутні (т.1 а.с. 126). Згідно з ч. 6 ст. 403 ЦК України, ч. 1 ст. 101 ЗК України, ч. 8 ст. 18 Закону України «Про нафту і газ» та пунктом 31 договору про встановлення земельного сервітуту, від 24.03.2016, дія земельного сервітуту після переходу права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 збереглася. Отже, відповідач ОСОБА_1 набув прав та обов`язків власника земельної ділянки, встановлених договором сервітуту. Крім того, нормами ч. 4 ст. 148-1 ЗК України передбачено, що у випадках переходу права власності на земельну ділянку до іншої особи сторони мають право внести зміни до договору сервітуту із зазначенням нового власника земельної ділянки, ч. 8 ст. 18 «Про нафту і газ» містить аналогічну норму із умовою «якщо інше не передбачено договором». За змістом договору про встановлення земельного сервітуту, укладеного 24.03.2016 між ОСОБА_2 та СП «Полтавська газонафтова компанія», умова, яка б передбачала обов`язкове внесення змін до договору у випадку зміни власника земельної ділянки, відсутня. Сторонами по справі визнається, що розрахунки із попереднім власником земельної ділянки ОСОБА_2 проведені у повному обсязі включно по 30.06.2018. Плата за земельний сервітут за земельну ділянку з кадастровим номером 5323486000:00:003:0698 за період із 01.07.2018 по 31.12.2024 здійснена СП «Полтавська газонафтова компанія» 24.12.2024 на картку АТ КБ «Приватбанк», що належить ОСОБА_1 у розмірі 53 491,24 грн (т.1 а.с. 110). Тобто, після смерті сторони договору ОСОБА_2 за період із 01.07.2018 по 23.12.2024 СП «Полтавська газонафтова компанія» оплату, передбачену умовами договору, не проводило, пояснюючи це відсутністю інформації про нового власника земельної ділянки та необхідністю у зв`язку із цим внесення змін до діючого договору. За змістом договору про встановлення земельного сервітуту, укладеного між СП «Полтавська газонафтова компанія» та ОСОБА_2 від 24.03.2016, договір містив наступні відомості про власника земельної ділянки: його прізвище ім`я та по-батькові, паспортні дані, РНОКПП, місце проживання. Крім того вказаний договір, як представник ОСОБА_2 , підписав ОСОБА_1 . У договорі були зазначені: його прізвище, ім`я та по-батькові, паспортні дані, РНОКПП, місце реєстрації. Тобто договір містив такий же обсяг відомостей про ОСОБА_1 , як і про власника земельної ділянки ОСОБА_2 . При видачі нотаріусом свідоцтва на право на спадщину за заповітом від 06.03.2019 на ім`я ОСОБА_1 , до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна у розділи про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та прав власності на нерухоме майно внесено відомості про нового власника земельної ділянки - ОСОБА_1 . Кошти, що виплачувалися ОСОБА_2 за договором про встановлення земельного сервітуту, отримував її представник ОСОБА_1 в готівковій формі, що підтверджується видатковим касовим ордером від 25.05.2018. Доказом того, що СП «Полтавська газонафтова компанія» було відомо про нового власника земельної ділянки, свідчить також електронне листування між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що велось у 2023 з приводу укладення додаткової угоди до договору. ОСОБА_4 працює на посаді провідного інженера-землевпорядника СП «Полтавська газонафтова компанія», що підтверджується довіреністю, яка міститься в матеріалах справи (т.1 а.с. 28 зворот, 29). Представник позивача за первісним позовом стверджував, що переписку, яка велась у 2023, не слід брати до уваги, оскільки повноваження ОСОБА_4 на час такого листування не підтверджені, однак відомості про те, що ОСОБА_4 був працівником та діяв від імені СП, не спростовано, тобто не спростовано факт обізнаності СП «Полтавська газонафтова компанія» про нового власника земельної ділянки. Крім того, відсутність додаткової угоди до договору не перешкодило СП «Полтавська газонафтова компанія» 24.12.2024 здійснити на ім`я ОСОБА_1 оплату за договором про встановлення земельного сервітуту від 24.03.2016. Суд першої інстанції встановив, що Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» порушило умови договору від 24.03.2016 в частині плати за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки, зокрема пункти 14-16 договору, якими передбачено, що плата за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки вноситься правокористувачем у грошовій формі у розмірі 10 687,50 грн за 0,4275 га за 1 рік; плата вноситься щомісячно рівними частинами по 890,63 грн на місяць з урахуванням утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі встановленому діючим законодавством України на момент здійснення платежу; обчислення розміру плати за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації, тобто розмір плати щорічно індексується самостійно правокористувачем із урахуванням встановленого коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель за минулий рік та не потребує внесення змін до цього договору. Отже, сторона договору Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» за період із 01.07.2018 по 23.12.2024 щомісячну плату у розмірі 890,63 грн на користь ОСОБА_1 не сплачувало. Крім того, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки із 2019 по 2023 - дорівнював 1; у 2023 році - 1,051. Виплативши ОСОБА_1 24.12.2024 кошти в сумі 53 491,24 грн, Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» індексацію плати за частину земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні, у порушення пункту 16 договору не провело. Також представником відповідача Замули В.І. за зустрічним позовом відповідно до норм ст. 625 ЦК України проведено розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми за період з 31.08.2018 по 21.02.2025. Для цього розраховано три проценти річних за кожен період (місяць) окремо шляхом: множення між собою суми заборгованості у відповідному періоді (місяці), 3%, кількості днів у розрахунковому періоді (місяці), та ділення отриманого результату на 365 (кількість днів на рік) і на 100%. Загальний розмір заборгованості - трьох процентів річних отримано шляхом складання сум за кожен період. Відповідно до проведеного розрахунку розмір трьох процентів річних складає 6 480,97 грн (т.1 а.с. 101-102). Оскільки пунктом 15 договору передбачено внесення плати щомісячно рівними частинами, але конкретного числа поточного місяця до якого має бути внесена плата для розрахунку пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, договір не містить, для розрахунку взято період - 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця. Застосований період розрахунку пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних суд першої інстанції вважав правомірним та справедливим. СП «Полтавська газонафтова компанія» при проведенні оплати заборгованості за договором сервітуту 24.12.2024 за період з 01.07.2018 по 31.12.2024, із загальної суми доходу ОСОБА_1 було утримано 18% ПДФО та 5% військового збору. Відповідно до Закону України від 10.10.2024 №4015-ІХ з 01.12.2024 відбулося підвищення ставки військового збору з 1,5% до 5%. При належному виконанні правокористувачем обов`язків по договору щодо строків внесення плати за встановлений сервітут, із доходу ОСОБА_1 за період з 01.07.2018 по 31.10.2024 утримання військового збору мало здійснюватися за ставкою 1,5%. Отже, з 01.07.2018 по 31.12.2023 (66 місяців) СП «Полтавська газонафтова компанія» повинно було сплатити власнику земельної ділянки: 58 781,58 грн (890,63 грн х 66 місяців). За перші 10 місяців 2024 (кінцевий строк оплати за жовтень 2024 - 30.11.2024) правокористувач повинен був сплатити: 9 360,50 грн (936,05 грн х 10 місяців). Загалом за період з 01.07.2018 по 31.10.2024 - 68 142,08 грн (58 781,58 + 9 360,50). СП «Полтавська газонафтова компанія» оплату за встановлений сервітут проведено 24.12.2024, тобто із порушенням строків, внаслідок чого сума збитків (недоодержаного доходу), завданих внаслідок невиконання користувачем своїх зобов`язань, становить 3,5% від загальної суми плати за період з 01.07.2018 по 31.10.2024 та складає 2 384,97 грн (68 142,08 / 100 х 3,5). Додатковим рішенням суду першої інстанції встановлено, що 24.02.2025 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Петренко Ю.О., який діє на підставі ордера про надання правової допомоги АІ №1820468, у зустрічному позові та у відзиві на позовну заяву навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, згідно з яким орієнтовний розмір судових витрат складає 52 422,40 грн, у тому числі: 2 422,40 грн - витрати зі сплати судового збору за подачу зустрічного позову та 50 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу (т1 а.с. 77, 108). 25.02.2025 представник позивача СП «Полтавська газонафтова компанія» - адвокат Метенко Т.І., який діє на підставі ордера про надання правничої допомоги СЕ №1104750, виданого Адвокатським об`єднанням «Старокиївське», подав до суду заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, згідно із яким сума судових витрат, яку позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції складає 60 000,00 грн (т.1 а.с. 131). 25.05.2023 між Спільним підприємством «Полтавська нафтогазова компанія» та Адвокатським об`єднанням «Старокиївське» був укладений договір №2505/2023 про надання правничої допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання здійснити захист, представництво та надати інші види правничої допомоги в порядку та на умовах, визначених цим договором (т.2 а.с. 99-101). Згідно з пунктом 2.1. виконавець, на підставі звернень замовника, представляє інтереси замовника в місцевих, апеляційних судах, що спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення, Верховному Суді, Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, Вищому суді з питань інтелектуальної власності, Вищому антикорупційному суді з усіма правами, наданими чинним законодавством України представнику позивача (заявника, скаржника, стягувача), відповідача (боржника) та третьої особи в цивільному, кримінальному, господарському, адміністративному та арбітражному процесах, з урахуванням обмежень пункту 2.2. (крім права: відмовлятися від позову, зменшувати розмір позовних вимог, визнавати позови, апеляційні та касаційні скарги, відмовлятися від заяв про перегляд судових рішень, укладати мирові угоди). Пунктами 4.7.-4.9 договору встановлено, що за результатами надання правничої допомоги у відповідному місяці складається акт про надання правничої допомоги, що підписується представниками кожної зі сторін. Акт надасться замовнику виконавцем для підписання у двох оригінальних примірниках безпосередньо через уповноважених представників або кур`єрською поштовою службою до 5 числа місяця, що слідує за звітним. Акт вважається підписаним, якщо протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання замовником, останній не надав виконавцю письмові аргументовані заперечення на цей акт. В п. 4.7. договору, зазначено, що сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість правничої допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акту (т.2 а.с. 99-101). 18.12.2024 між Спільним підприємством «Полтавська нафтогазова компанія» та Адвокатським об`єднанням «Старокиївське» було укладено додаткову угоду №3 до договору №2505/2023 від 25.05.2023 про надання правничої допомоги, відповідно до якої сторони дійшли згоди в межах договору встановити розцінки вартості правничої допомоги в тому числі з позовів про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 5323486000:00:003:0698, згідно з якими: підготовка позовної заяви (перша інстанція) - 10 000,00 грн; участь у судовому засіданні безпосередньо або в режимі відеоконференції у судовій справі в судах усіх інстанцій - 5 000,00 грн; вивчення та аналіз матеріалів судової справи (відзив, відповідь на відзив, зустрічні заяви, інші заяви, додаткові пояснення, клопотання тощо) у суді першої інстанції - 5 000,00 грн, підготовка відповіді на відзив, відзиву на зустрічну вимогу, відзиву на апеляційну скаргу (у суді першої та апеляційної інстанцій) - 10 000,00 грн; підготовка заперечень, доповнень, додаткових пояснень, інших заяв по суті судових справ, процесуальних заяв, клопотань, заперечень тощо (у суді першої та апеляційної інстанцій) - 5 000,00 грн (т.2 а.с. 103). На виконання договору про надання правничої допомоги №2505/2023 від 25.05.2023 Адвокатське об`єднання «Старокиївське» надало, а замовник Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» прийняло у справі №545/5708/24 такі послуги: - згідно з актом приймання-передачі від 31.12.2024: підготовка позовної заяви про встановлення судовим рішенням сервітуту для потреб надрокористування на земельній ділянці 3 5323486000:00:003:0698 кадастровими номером - вартістю 10 000,00 грн (т.2 а.с. 105); - згідно з актом приймання-передачі від 28.02.2025: участь адвоката 25.02.2025 у судовому засіданні Новосанжарського районного суду Полтавської області в режимі відеоконференції у справі №545/5708/24 - вартістю 5 000,00 грн; вивчення та аналіз відзиву відповідача на позовну заяву СП «Полтавська газонафтова компанія» - вартістю 10 000,00 грн; вивчення та аналіз зустрічного позову відповідача на позовну заяву СП «Полтавська газонафтова компанія» - вартістю 10 000,00 грн (т.2 а.с. 107); - згідно з актом приймання-передачі від 31.03.2025: підготовка відповіді на відзив відповідача на позовну заяву СП «Полтавська газонафтова компанія» (за первісним позовом) - вартістю 10 000,00 грн; аналіз та вивчення заперечень відповідача на відповідь на відзив СП «Полтавська газонафтова компанія» за позовною заявою СП «Полтавська газонафтова компанія» (за первісним позовом) - вартістю 5 000,00 грн; підготовка відзиву на зустрічний позов відповідача на позовну заяву СП «Полтавська газонафтова компанія» (за зустрічним позовом) - вартістю 10 000,00 грн; підготовка заперечень на відповідь відповідача за зустрічним позов відповідача на позовну заяву СП «Полтавська газонафтова компанія» (за зустрічним позовом) - вартістю 10 000,00 грн; участь адвоката 20.03.2025 у судовому засіданні Новосанжарського районного суду Полтавської області в режимі відеоконференції - вартістю 5 000,00 грн. Відповідно до пункту 6 акту Адвокатське об`єднання підтвердило оплату замовником вартості правничої допомоги за даним актом у повному обсязі відповідно до платіжної інструкції №490 від 20.02.2025 (т.2 а.с. 104); згідно з актом приймання-передачі від 30.04.2025: аналіз та вивчення клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів - вартістю 5 000,00 грн; підготовка заперечень на клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів - вартістю 5 000,00 грн; участь адвоката 15.04.2025 у судовому засіданні Новосанжарського районного суду Полтавської області в режимі відеоконференції - вартістю 5 000,00 грн. Відповідно до пункту 6 акту Адвокатське об`єднання підтвердило оплату замовником вартості правничої допомоги за даним Актом у повному обсязі відповідно до платіжної інструкції №490 від 20.02.2025 (т.2 а.с. 106); - згідно з актом приймання-передачі від 31.05.2025: участь адвоката 07.05.2025 у судовому засіданні Новосанжарського районного суду Полтавської області в режимі відеоконференції у справі №545/5708/24 - вартістю 5 000,00 грн. Відповідно до пункту 6 акту Адвокатське об`єднання підтвердило оплату замовником вартості правничої допомоги за даним актом у повному обсязі відповідно до платіжної інструкції №490 від 20.02.2025 (т.2 а.с 108); - згідно з актом приймання-передачі від 13.06.2025: участь адвоката 11.06.2025 у судовому засіданні Новосанжарського районного суду Полтавської області в режимі відеоконференції у справі №545/5708/24 - вартістю 5 000,00 грн. Відповідно до пункту 6 акту Адвокатське об`єднання підтвердило оплату замовником вартості правничої допомоги за даним актом у повному обсязі відповідно до платіжної інструкції №490 від 20.02.2025 (т.2 а.с. 102). Всього вартість послуг на правничу допомогу, надану Адвокатським об`єднанням «Старокиївське» Спільному підприємству «Полтавська газонафтова компанія» у справі №545/5708/24 згідно з поданими доказами, склала 100 000,00 грн. На підтвердження оплати наданих послуг за договором №05.12.2024 представником позивача СП «Полтавська газонафтова компанія» надані платіжні інструкції: №538 від 05.12.2024 на суму 145 500,00 грн; №3587 від 20.02.2025 на суму 145 500,00 грн; №490 від 20.02.2025 на суму 1 500 000,00 грн (т.2 а.с. 109-111). Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Петренко Ю.О. із заявленим розміром судових витрат не погодився з таких підстав: - у першій заяві по суті справи позовній заяві СП «Полтавська газонафтова компанія» до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту та визначення його умов представником позивача зазначено про відсутність запланованих судових витрат; - 16.06.2025 до поданої представником позивача СП «Полтавська газонафтова компанія» додані договір та документи на підтвердження судових витрат, які, крім акту від 13.06.2025, вже існували до закінчення судових дебатів, однак подані до суду не були, поважності причин неподання вказаних доказів представником не наведена; - позивачу СП «Полтавська газонафтова компанія» у задоволенні позовних вимог у позові відмовлено, тому це є підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат. У зв`язку із викладеним просив відмовити у задоволенні заяви СП «Полтавська газонафтова компанія» про стягнення витрат на правничу допомогу. Клопотання щодо не співмірності витрат на правничу допомогу представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Петренко Ю.О. суду не подав. Представником відповідача за зустрічним позовом до складу витрат на правову допомогу включені витрати на: підготовку позовної заяви про встановлення сервітуту для потреб надрокористування на земельній ділянці 3 5323486000:00:003:0698 кадастровими номером вартістю 10 000,00 грн; вивчення та аналіз відзиву відповідача на позовну заяву СП «Полтавська газонафтова компанія» - вартістю 10 000,00 грн; підготовку відповіді на відзив відповідача на позовну заяву СП «Полтавська газонафтова компанія» (за первісним позовом) - вартістю 10 000,00 грн; аналіз та вивчення заперечень відповідача на відповідь на відзив СП «Полтавська газонафтова компанія» за позовною заявою СП «Полтавська газонафтова компанія» (за первісним позовом) - вартістю 5 000,00 грн. Вказані витрати на загальну суму 35 000,00 грн позивач поніс за власною ініціативою, пред`явивши позов до відповідача, у якому йому судом відмовлено, вони не є наслідком пред`явлення зустрічного позову, тому не включаються до складу витрат, які мають бути відшкодовані відповідачу за зустрічним позовом. Окрім того, до складу витрат на правничу допомогу представником позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним внесені витрати за участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції: 25.02.2025 у розмірі 5 000,00 грн; 20.03.2025 - 5 000,00 грн, 15.04.2025 - 5 000,00 грн, 07.05.2025 - 5 000,00 грн, 11.06.2025 - 5 000,00 грн. Всього вартість послуг адвоката Метенка Т.І. за участь в судових засіданнях складає 25 000,00 грн. З огляду на те, що ці засідання стосувались як первісного так і зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що до витрат відповідача за зустрічним позовом має бути включена половина вартості послуг за участь в судових засіданнях в розмірі 12 500,00 грн, яка підлягає відшкодуванню за правилами п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору. Стаття 319 ЦК України вказує на той факт, що власність зобов`язує, а діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут). Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна. З огляду на ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Згідно ч. 1 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Відповідно до ст. 403 ЦК України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах. Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Земельний кодекс України містить аналогічні правові норми. Зокрема, згідно зі ст. 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Відповідно до ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. Відповідно до ст. 100 ЗК України земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Статтею 99 ЗК України передбачено право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи вимагати встановлення земельного сервітуту. Також вказаною статтею визначені види земельних сервітутів. Зокрема, пунктом в-3 передбачено право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу . Згідно зі статтею 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Статтею 14 цього ж Кодексу встановлено, що надра надаються у користування, у тому числі, для видобування корисних копалин. Згідно з ч. 2 цієї статті види спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами визначаються Законом України «Про нафту і газ». Статтею 13 Закону України «Про нафту і газ» передбачено видачу спеціального дозволу на видобування нафти і газу (промислову розробку родовищ). Відповідно до ст. 24 Кодексу України про надра, користувачі надр мають право здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу до угоди про розподіл продукції; розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу тощо. Права та обов`язки користувача надр виникають з дня, наступного за днем внесення інформації про спеціальний дозвіл на користування надрами до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами, якщо в такому спеціальному дозволі на користування надрами не передбачено більш пізній строк, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою, та діють до завершення строку дії спеціального дозволу на користування надрами або до набрання законної сили рішенням суду про дострокове припинення прав на користування надрами (анулювання спеціального дозволу на користування надрами) з підстав, встановлених цим Кодексом. Наведені положення фактично відтворюють зміст ст. 18 Кодексу України про нафту і газ. Згідно з цією нормою надання земельних ділянок у користування для потреб нафтогазової галузі здійснюється у порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються власникам спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами для будівництва, розміщення і експлуатації об`єктів нафтогазовидобування та облаштування родовища шляхом встановлення земельних сервітутів без зміни цільового призначення цих земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення та водного фонду. Фінансування робіт із землеустрою та державна реєстрація сервітуту здійснюються за рахунок коштів осіб, на користь яких встановлюється сервітут. Власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами може виступати замовником робіт із землеустрою для встановлення сервітутів у межах визначеної спеціальним дозволом ділянки надр. Для встановлення земельного сервітуту власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами письмово звертається до власника (користувача) земельної ділянки з пропозицією укласти договір про встановлення земельного сервітуту та додає до звернення проект такого договору із зазначенням, серед іншого, запропонованого розміру плати за встановлення земельного сервітуту та її індексації. Друга сторона розглядає звернення, підписує договір або надає письмову мотивовану відмову у його укладенні протягом 15 днів з дня отримання відповідного звернення. У разі недосягнення згоди щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту для потреб нафтогазової галузі спір про встановлення земельного сервітуту вирішується у судовому порядку з урахуванням вимог цієї статті. Рішення суду про встановлення земельного сервітуту є підставою для державної реєстрації права земельного сервітуту. У такому разі оплата за встановлення земельного сервітуту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок власника (користувача) земельної ділянки або внесення грошових коштів на депозит нотаріуса в порядку, встановленому законом, за місцем розташування земельної ділянки. Дія сервітуту, встановленого відповідно до цієї статті, зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлено сервітут, до іншої особи, а також у разі зміни осіб, на користь яких встановлено сервітут. У таких випадках до раніше укладених договорів про встановлення сервітутів можуть вноситися відповідні зміни, якщо інше не передбачено договором. Відповідно до ст. 98-99 ЗК України, в редакції, що діяли на момент укладення договору, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; інші земельні сервітути. Вказаними нормами було закріплено перелік сервітутів, який не є вичерпним. Отже, з метою реалізації прав між сторонами могли встановлюватись і інші їх види. Згідно зі ст. 102 ЗК України: дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: поєднання в одній особі суб`єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут; рішення суду про скасування земельного сервітуту; закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; порушення власником сервітуту умов користування сервітутом. На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: припинення підстав його встановлення; коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про видобуток бурштину та інших корисних копалин» 402-IX від 19.12.2019 та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами» 2805-IX, від 01.12.2022, внесено зміни до Земельного Кодексу України, згідно із якими абзац другий частини четвертої статті 66 викладено в такій редакції: «Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності (з автоматичним продовженням строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами). Встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей здійснюється без зміни цільового призначення таких земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення». Зазначена норма у новій редакції набрала чинності 28.03.2023. Тобто вказаним Законом Земельний кодекс України доповнено імперативною нормою, яка регулює порядок встановлення земельних сервітутів власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення та продовження строку їх дії. Відповідно до ч. 3 статті 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. У ч. 1 ст. 627 ЦК України вказано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з положеннями ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Земельний сервітут - це право обмеженого користування чужою земельною ділянкою. Обсяг цих прав та спосіб їх реалізації а також обов`язки учасників сервітутних правовідносин визначаються актом, яким встановлено земельний сервітут: законом, договором, рішенням суду чи заповітом та становлять його умови. Продовження дії сервітуту передбачає продовження дії прав та обов`язків сторін, визначених при його встановленні. Відповідно до статті 101 ЗК України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту (ч. 4, 5 ст. 101 ЗК України). До особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. За згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки (ч. 1, 4 ст. 148 -1 ЗК України). У частині 8 статті 18 Закону України «Про нафту і газ» вказано, що до раніше укладених договорів про встановлення сервітутів можуть вноситися відповідні зміни, якщо інше не передбачено договором. Згідно з ч. 1 ст 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом норми ч. 2 ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю кредитора лише у випадку, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 537 ЦК України передбачає право боржника виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора. Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит. Статтею 611 ЦК України встановлені правові наслідки порушення зобов`язання, відповідно до яких у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно зі ст. 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій, є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу. Згідно зі ст. 2 цого ж Кодексу учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Отже, дія норм ст. 232 ГК України на спірні правовідносини не поширюється, оскільки відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним не є учасником відносин у сфері господарювання. Згідно з ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частинами 1-3 ст.134 ЦПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Згідно з ч. 1-6 ст. 137 цього ж Кодексу за результатами розгляду справи, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. 1-4 ст. 141 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Частиною 10 ст. 141 ЦПК України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову СП «Полтавська газонафтова компанія» та зустрічного позову представника ОСОБА_1 - адвоката Петренка Ю.О. про встановлення земельного сервітуту, визначення істотних умов земельного сервітуту, виходячи з наступного. Предметом первісного позову СП «Полтавська газонафтова компанія» є: - встановлення на користь СП «Полтавська газонафтова компанія» земельного сервітуту на земельну ділянку під кадастровим номером 5323486000:00:003:0698, яка належить громадянину ОСОБА_1 на праві власності, площею 4,091 га, на весь час дії спеціального дозволу на користування надрами №3661 від 31.12.2004, а саме з 01.01.2025 до 31.12.2044, з правом розміщення обслуговування об`єктів нафтогазовидобування, плата з встановлення земельного сервітуту - 10 687,50 грн (до вирахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору) за календарний рік; - визначення інших істотних умов земельного сервітуту. Предметом зустрічного позову ОСОБА_1 є: - встановлення на користь СП «Полтавська газонафтова компанія» земельного сервітут на частину, площею 0,4275 га, земельної ділянки 5323486000:00:003:0698 загальною площею 4,091 га, яка належить на праві власності громадянину ОСОБА_1 , з правом розміщення та обслуговування об`єктів нафтогазовидобування, строк дії земельного сервітуту - з 01.01.2025 до 31.12.2031, плата за встановлення земельного сервітуту - 26 434,11 грн (до вирахування податків і зборів) за один календарний рік; визначення інших умов земельного сервітуту; - стягнення із СП «Полтавська газонафтова компанія» на користь ОСОБА_1 545,04 грн - основного боргу; 23 948,40 грн - інфляційних втрат; 6 480,97 грн - 3 проценти річних; 66 134,96 грн - пені, 2 384,97 грн - збитків. Згідно ч. 4 ст. 66 ЗК України надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки. Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності (з автоматичним продовженням строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами). Встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей здійснюється без зміни цільового призначення таких земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні як первісного, так зустрічного позову про встановлення земельного сервітуту та визначення його істотних умов, не вирішив по суті спір між сторонами, оскільки з рішення суду в цій частині вимог не погодився як первісний позивач СП «Полтавська газонафтова компанія», так і сторона відповідача ОСОБА_1 . Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, згідновиписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.02.2023 Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» є юридичною особою, код 20041662, основним видом економічної діяльності якої є добування сирої нафти (т.1 а.с. 13-14). Згідно наказу від 20.06.2024 №279 Державної служби геології та надр України Спільному підприємству «Полтавська газонафтова компанія» продовжено строк дії спеціального дозволу на користування надрами, виданого 31.12.2004, на 20 років, вид користування - видобування нафти і газу (промислова розробка родовищ), мета користування - видобування вуглеводнів, об`єкт користування - Ігнатівське родовище. Додатком до спеціального дозволу на користування надрами є угода про умови користування ділянкою надр від 09.07.2024 (т.1 а.с. 11-12,170). Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на замовлення СП «Полтавська газонафтова компанія» на підставі договору від 21.10.2015 №615/015-пз виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловиною №123 за межами населених пунктів на території Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області. Власник земельної ділянки - ОСОБА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 5323486000:00:003:0698 (т.1 а.с. 160-178). Актом від 14.03.2016, який міститься в матеріалах Технічної документації встановлені та погоджені межі в натурі (на місцевості) частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для проведення розвідувальних робітна Ігнатівському родовищі свердловиною №123 із суміжними землевласниками та землекористувачами. Як представник власника земельної ділянки ОСОБА_2 акт підписав ОСОБА_1 (т.1 а.с. 173). Також 14.03.2016 представник ОСОБА_1 підписав акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (т.1 а.с. 175 зворот). 15.03.2016 ОСОБА_1 , як представником власника земельної ділянки ОСОБА_2 , погоджено розроблену СП «Полтавська газонафтова компанія» Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловиною №123 за межами населених пунктів на території Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського (Полтавського) району Полтавської області (т.1 а.с. 177 зворот). У матеріалах Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловиною №123 за межами населених пунктів на території Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області міститься погодження ОСОБА_1 , як орендарем земельної ділянки, Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту. ОСОБА_1 , як представник орендаря земельної ділянки ОСОБА_2 , не заперечував проти укладення договору про встановлення земельного сервітуту (т.1 а.с. 178). 24.03.2016 між ОСОБА_2 , яка є власником земельної ділянки, що належить їй на праві власності на землю згідно з державним актом, серія ЯМ №117288 зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за №532340001001537 від 28.03.2012, в інтересах якої діє ОСОБА_1 відповідно до довіреності від 26.01.2016, посвідченої приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Дашевською В.М., та Спільним підприємством «Полтавська газонафтова компанія» укладено договір про встановлення земельного сервітуту (т.1 а.с. 39-40). Цим договором встановлено, що власник ОСОБА_2 надає правокористувачу СП «Полтавська газонафтова компанія» право користування земельною ділянкою (сервітут) відповідно до умов даного договору. Земельна ділянка, на яку встановлюється сервітут, знаходиться за межами населених пунктів на території Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, належить власнику на праві власності. Правокористувач користується частиною земельної ділянки яка розміщена за межами населених пунктів на території Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області. Цільове призначення земельної ділянки, на яку встановлюється сервітут - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Загальна площа сервітуту складає 0,4275 га ріллі. Кадастровий номер земельної ділянки, на яку накладається земельний сервітут 5323486000.00.0030698. Межі встановленого земельного сервітуту відображені на кадастровому плані земельної ділянки, який додається до договору та є його невід ємною частиною. Сервітут встановлений для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловиною №123 за межами населених пунктів на території Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області. Відповідно до пункту 11 договору, правокористувач зобов`язаний своєчасно сплачувати плату за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки. Згідно з пунктами 12, 13 договору, право земельного сервітуту є строковим, договір укладено строком до 31.12.2024. Відповідно до пунктів 14-16 договору плата за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки вноситься правокористувачем у грошовій формі у розмірі 10 687,50 грн за 0,4275 га за 1 рік. Плата вноситься щомісячно рівними частинами по 890,63 грн на місяць з урахуванням утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі встановленому діючим законодавством України на момент здійснення платежу. Плата за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки може вноситись в іншому порядку за домовленістю між сторонами. Обчислення розміру плати за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації, тобто розмір плати щорічно індексується самостійно правокористувачем із урахуванням встановленого коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель за минулий рік та не потребує внесення змін до цього договору. Пунктом 19 договору передбачено, що у разі невнесення плати у строки, встановлені договором, справляється пеня у розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. Пунктом 31 договору встановлено, що дія земельного сервітуту зберігається у випадку, якщо право на частину земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, перейшло до іншої особи. Згідно з актом приймання-передачі частини земельної ділянки в натурі, щодо якої встановлено земельний сервітут, від 24.03.2016 ОСОБА_2 , яка є власником земельної ділянки, що належить їй на підставі акта, серія ЯМ №117288, в особі якої діє ОСОБА_1, відповідно до довіреності від 26.01.2016 передала, а СП «Полтавська газонафтова компанія» прийняла в натурі частину земельної ділянки площею 0,4275 га ріллі, щодо якої встановлено земельний сервітут т.1 (а.с. 121). Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованої 20.04.2016, на підставі договору про встановлення земельного сервітуту, укладеного 24.03.2016 між СП «Полтавська газонафтова компанія» та ОСОБА_2 зареєстровано право користування (сервітут) для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловина №123, строк дії до 31.12.2024. Правокористувач - СП «Полтавська нафтогазова компанія», власник - ОСОБА_2 . Площа земельної ділянки, на яку встановлено земельний сервітут - 0,4275 га ріллі (т.1 а.с. 121 зворот-122). Власник земельної ділянки з кадастровим номером 5323486000.00.0030698 ОСОБА_2 , 1922 р.н., померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . 06.03.2019 приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області П`ятенко Л.І. на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано свідоцтво на право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , серія НОМЕР_3 (т.1 а.с. 25). Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: земельної ділянки, розташованої на території Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯМ №117288, виданого Новосанжарською районною державною адміністрацією Полтавської області від 21.03.2012 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди земні за №532340001001537, кадастровий помер 5323486000:00:003:0698, площею 4,0910 га, цільове призначення (використання) земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зареєстровано в реєстрі №207 (т.1 а.с. 25 зворот). Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину №207 від 06.03.2019, виданого приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу П`ятенко Л.І., зареєстровано за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323486000:00:003:0698, площею 4,0910 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського (Полтавського) району Полтавської області (т.1 а.с. 26, 32). Строк дії договору про встановлення земельного сервітуту від 24.03.2016, укладеного між ОСОБА_2 та СП «Полтавська нафтогазова компанія», закінчився 31.12.2024. Як вбачається з матеріалів справи, власник земельної ділянки з кадастровим номером 5323486000:00:003:0698 ОСОБА_1 та СП «Полтавська нафтогазова компанія» не досягли згоди щодо укладення нового договору про встановлення земельного сервітуту, не дивлячись на те, що наказом від 20.06.2024 №279 Державною службою геології та надр України СП «Полтавська нафтогазова компанія» подовжено дію Спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 №3661 на 20 років, тобто до 31.12.2044. Відмовляючи у задоволенні первісного та зустрічного позову про встановлення земельного сервітуту та визначення його істотних умов, суд першої інстанції виходив з того, що ці вимоги є безпідставними, з огляду на те, що згідно з нормами ст. 66 ЗК України дія сервітуту продовжена на строк дії спеціального дозволу, тобто до 2044, отже продовжена і дія прав та обов`язків сторін, а відтак, і дія договору від 24.03.2016, укладеного ОСОБА_2 та СП «Полтавська нафтогазова компанія», автоматично продовжена на строк дії спеціального дозволу, тобто до 31.12.2044. Оскільки кожна із сторін не погоджується з умовами договору про встановлення земельного сервітуту від 24.03.2016, то у такому випадку сторони мають звернутися до суду з позовом про внесення змін до договору, належним чином обгрунтувавши свої позовні вимоги. Отже, по справі вбачається, що спір між сторонами про встановлення земельного сервітуту та визначення його істотних умов судовим рішенням не вирішено, кожна із сторін обрала спосіб захисту порушеного права шляхом пред`явлення позову про встановлення земельного сервітуту та визначення його істотних умов, а не шляхом внесення змін до укладеного 24.03.2026 договору, що є правом кожної сторони. Виходячи з того, що сторона договору від 24.03.2016, а саме власник земельної ділянки зкадастровим номером 5323486000:00:003:0698 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та її новим власником став ОСОБА_1 , крім цього, 31.12.2024 закінчився строк дії вказаного договору, а дія спеціального дозволу подовжено на 20 років, тобто до 2044, що між сторонами існує спір з приводу істотних (основних) умов договору про встановлення земельного сервітуту, а саме: - щодо загальної площі сервітуту: площею 4,0910 га - за вимогами позивача СП «Полтавська нафтогазова компанія»; частина площею 0,4275 га від загальної площі земельної ділянки 4,0910 га - за вимогами відповідача ОСОБА_1 ; - щодо строку дії земельного сервітуту: з 01.01.2025 до 31.12.2044 (на 20 років) - за вимогами позивача СП «Полтавська нафтогазова компанія»; з 01.01.2025 до 31.12.2031 (на 7 років) - за вимогами відповідача ОСОБА_1 ; - щодо плати за встановлення земельного сервітуту: 10 687,50 грн (до вирахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору) за календарний рік - за вимогами позивача СП «Полтавська нафтогазова компанія»; 26 434,11 грн (до вирахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору) за календарний рік; плата вноситься правокористувачем щомісячно по 2 202,84 грн протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, за який вноситься плата; обчислення розміру плати здійснюється правокористувачем самостійно щомісячно з урахуванням індексів інфляції та без урахування коефіцієнтів індексації; у разі невнесення плати, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення - за вимогами відповідача ОСОБА_1 , колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки суду першої інстанції в цій частині вимог сторін є направильними, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення по суті пред`явлених позовних вимог. Щодо площі земельного сервітуту. Вирішуючи вимоги сторін в частині визначення площі земельного сервітуту, беручи до уваги, що за вимогами позивача СП «Полтавська нафтогазова компанія» площа сервітуту повинна становити 4,0910 га (площа усієї земельної ділянки), а за вимогами відповідача ОСОБА_1 - це частина земельної ділянки площею 0,4275 га від загальної площі земельної ділянки 4,0910 га, колегія суддів приходить до висновку, що буде правильним встановити сервітут на частину площею 0,4275 га земельної ділянки, кадастровий номер 5323486000:00:003:0698, загальна площа якої 4,091 га, виходячи з того, що земельний сервітут встановлюється не на всю земельну ділянку, а на її частину площею 0,4275 га, тому відсутня необхідність у його встановленні на усю земельну ділянку. Крім цього, наказом генерального директора СП «Полтавська нафтогазова компанія» №64 від 15.03.2016 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки (площею 0,4275га), на яку поширюється право сервітуту для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловиною №123 за межами населених пунктів на території Соколово -Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (т.1 а.с. 174-178 зворот). Вказана технічна документація із землеустрою є чинною, повторна технічна документація із землеустрою не виготовлялася. Щодо строку дії земельного сервітуту. Вирішуючи вимоги сторін в частині строку дії земельного сервітуту, беручи до уваги, що за вимогами позивача СП «Полтавська нафтогазова компанія» строк повинен становити 20 років з 01.01.2025 до 31.12.2044, тобто на строк дії спеціального дозволу, а за вимогами відповідача ОСОБА_1 - 7 років з 01.01.2025 до 31.12.2031 як мінімальний строк дії договору оренди за аналогією з вимогами ст. 19 Закону України «Про оренду землі», колегія суддів приходить до висновку, що буде правильним встановити сервітут на строк 7 років, виходячи з аналогії закону, а саме ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років. Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що попередній договір про встановлення земельного сервітуту від 24.03.2016 був укладений між цими сторонами (їх представниками) на строк повних 7 років - до 31.12.2024. Підстав для збільшення вказаного строку колегія суддів не вбачає, виходячи з віку відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , можливості укладення у майбутньому між сторонами додаткової угоди до договору з питання продовження дії строку договору тощо. Щодо плати за встановлення земельного сервітуту. Вирішуючи вимоги сторін щодо плати за встановлення земельного сервітуту, беручи до уваги, що за вимогами позивача СП «Полтавська нафтогазова компанія» плата за встановлення земельного сервітуту повинна становити 10 687,50 грн (до вирахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору) за календарний рік, а за вимогами відповідача ОСОБА_1 - 26 434,11 грн (до вирахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору) за календарний рік; плата вноситься правокористувачем щомісячно по 2 202,84 грн протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, за який вноситься плата; обчислення розміру плати здійснюється правокористувачем самостійно щомісячно з урахуванням індексів інфляції та без урахування коефіцієнтів індексації; у разі невнесення плати, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, колегія суддів приходить до висновку, що буде правильним визначити плату за встановлення земельного сервітуту наступним чином. Згідно п.п.14-19 договору про встановлення земельного сервітуту від 24.03.2016, плата за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки вноситься правокористувачем у грошовій формі у розмірі 10 687,50 грн за 0,4275га за 1 (один) рік. Плата вноситься щомісячно рівними частинами по 890,63 грн на місяць з урахуванням утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі встановленому діючим законодавством України на момент здійснення платежу. Плата за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки може вноситись в іншому порядку за домовленістю між сторонами. Обчислення розміру плати за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації, тобто розмір плати щорічно індексується самостійно правокористувачем із урахуванням встановленого коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель за минулий рік та не потребує внесення змін до цього договору. Розмір плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; в інших випадках, передбачених законодавством. У разі невнесення плати у строки, встановлені договором, справляється пеня у розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. Таким чином, визначення плати за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки, як це пропонується позивачем СП «Полтавська нафтогазова компанія», буде фактично звуженням прав та погіршенням стану відповідача ОСОБА_1 у порівнянні з умовами договору, укладеним 24.03.2016, що є неприпустимим. Крім цього, колегія суддів зазначає, що плата за встановлення земельного сервітуту у розмірі 10 687,50 грн (до вирахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору) за календарний рік, як це пропонує позивач СП «Полтавська нафтогазова компанія», буде фактичною меншою, ніж плата встановлена за договором від 24.03.2026 у твердій грошовій сумі 10 687,50 грн (після вирахування з неї податку з доходів фізичних осіб та військового збору). Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що плата за встановлення земельного сервітуту у розмірі 10 687,50 грн у договорі від 24.03.2016 була фактично встановлена із розрахунку 26,2522 грн за 1 долар США (згідно курсу НБУ), що також підтверджується ксерокопією договору про встановлення земельного сервітуту від 29.05.2019, укладеного між гр. ОСОБА_5 та СП «Полтавська нафтогазова компанія», який міститься на а.с. 7-9 т. 2, згідно п.п. 9,12 якого передбачено, що за домовленістю сторін загальна річна плата за встановлення земельного сервітуту визначена у розмірі 208 695,76 грн, що є еквівалентом 7 453,42 доларам США із розрахунку курсу валют 28,00 грн за 1 долар США. Усі розрахунки по цьому договору здійснюються у національній грошовій одиниці України - гривні. Щомісячні платежі у гривні на дату оплати змінюються (збільшуються/зменшуються), якщо офіційний курс гривні до долара США за даними Національного банку України на останній календарний день місяця, за який здійснюється платіж, змінився більше ніж 5% від курсу валют, вказаного в п.9 договору. Тобто, у попередні роки вбачається однаковий підхід СП «Полтавська нафтогазова компанія» у питанні визначення плати при встановленні земельних сервітутів з власниками земельних ділянок. Проте, такий варіант обчислення плати за встановлення земельного сервітуту сторонами даного спору не було запропоновано. Беручи до уваги викладене, колегія суддів не погоджується із запропонованим позивачем СП «Полтавська нафтогазова компанія» варіантом плати за встановлення земельного сервітуту у розмірі 10 687,50 грн (до вирахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору) за календарний рік, оскільки плата у вказаному розмірі була встановлена ще у 2016; станом на 01.01.2025 курс долара зріс; як вказує відповідач ОСОБА_1 , запропонована позивачем плата обрахована без урахування інфляційних процесів та коефіцієнтів індексації, ці два показними між собою взаємопов`язані, але індексація нормативно грошової оцінки землі сільськогосподарського призначення проводилася не завжди, за 2023-2024 коефіцієнт відповідає річному індексу інфляції, тому вона не може залишатися у тому ж розмірі, який був встановлений 9 років назад. Як вказує сторона відповідача ОСОБА_1 , буде справедливою умовою договору встановлення плати не менше раніше погодженого сторонами у договорі розміру, але з урахуванням індексів інфляції та без урахування коефіцієнтів індексації. Колегія суддів також не погоджується із запропонованим відповідачем ОСОБА_1 розміром плати 26 434,11 грн (до вирахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору) за календарний рік, який обрахований, виходячи із первинного розміру плати на березень 2016 у розмірі 10 687,50 грн (як запропоновано позивачем), але помножений на сукупний індекс інфляції 2,47336704 з квітня 2016 по грудень 2024. Колегія суддів апеляційного суду, проаналізувавши вказаний відповідачем ОСОБА_1 сукупний індекс інфляції 2,47336704 з квітня 2016 по грудень 2024 та, відповідно, формулу обчислення розміру плати за встановлення земельного сервітуту із його застосуванням, приходить до висновку про те, що вказаний індекс інфляції 2,47336704 у даному випадку не може бути застосований з тих підстав, що у період з 2016 по 2022 коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки землі встановлювався Держгеокадастром у розмірі «1», як це вбачається з офіційного сайту Держгеокадастру (на виконання ст. 289 Податкового кодексу України), тобто у період з 2016 по 2022 застосування коефіцієнта індексації є безпідставним. Таким чином, згідно умов договору про встановлення земельного сервітуту від 24.03.2016, у 2016-2022 плата не змінювалася з урахуванням коефіцієнту індексації нормативно грошової оцінки землі. У 2023 був встановлений коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки землі у розмірі «1,051», а у 2024 - «1,12», тому розмір плати за встановлення земельного сервітуту слід обраховувати за такою формулою: 10 687,50 грн х 1,051 х 1,12 = 12 580,47 грн. Як вбачається з матеріалів справи, сторона відповідача обізнана про те, що у період з 2016 по 2022 коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки землі встановлювався у розмірі «1», у 2023 - у розмірі «1,051», а у 2024 - «1,12», про що зазначалося у відзиві на первісний позов, у зустрічній заяві. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що плата за встановлення земельного сервітуту повинна бути визначена у розмірі 12 580,47 (до вирахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору) за календарний рік, виходячи з того, що попередній договір від 24.03.2016 передбачав обчислення розміру плати за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації, тобто передбачалося, що розмір плати щорічно індексується самостійно правокористувачем із урахуванням встановленого коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель за минулий рік. Доводи позивача СП «Полтавська нафтогазова компанія» про те, що відповідач ОСОБА_1 як власник земельної ділянки не може просити встановлення земельного сервітуту, то ці доводи відхиляються колегією суддів, виходячи з того, що по справі вбачається спір між сторонами саме з приводу істотних умов договору про встановлення земельного сервітуту, тому колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_1 у такому випадку з метою захисту своїх прав може пред`явити зустрічний позов в межах предмету первісного позову, оскільки без його пред`явлення, заперечення відповідача щодо первісного позову, а саме щодо істотних умов договору про встановлення земельного сервітуту не є самостійними вимогами відповідача, які б підлягали розгляду судом як позовні вимоги відповідача. Колегія суддів також вважає, що за основу договору про встановлення земельного сервітуту (щодо решти його умов) слід покласти редакцію договору від 24.03.2016, оскільки з цим договором погоджувався позивач СП «Полтавська нафтогазова компанія» та ним виконувався з 2016 по 31.12.2024. Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що земельна ділянка, яка належить відповідачеві ОСОБА_1 , є земельною ділянкою - паєм сільськогосподарського призначення, яка могла бути здана ним в оренду, у результаті чого відповідач ОСОБА_1 міг би отримувати відповідну належну оредну плату, обраховану, виходячи з нормативно грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням індексу інфляції тощо, тобто орендна плата, вочевидь, була б вищою, ніж запропонована позивачем у даному спорі. Перевіряючи доводи апеляційної скарги СП «Полтавська газонафтова компанія» в частині законності і обгрунтованості рішення суду першої інстанції в частині стягнення із СП «Полтавська газонафтова компанія» на користь ОСОБА_1 545,04 грн - основного боргу; 23 948,40 грн - інфляційних втрат; 6 480,97 грн - 3 проценти річних; 66 134,96 грн - пені, 2 384,97 грн - збитків, колегія суддів приходить до наступних висновків. Колегія суддів звертає увагу, що СП «Полтавська газонафтова компанія» не надало суду першої інстанції свої контррозрахунки в цій частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , що давало б суду змогу перевірити правильність їх розрахунку. Щодо основного боргу у розмірі 545,04 грн, який визначений відповідачем як різниця між загальним розміром плати за період з 01.07.2018 по 31.12.2023 (66 місяців - із розрахунку 890,63 грн (розмір орендної плати згідно п.15 договору) х 12 місяців) та за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 (12 місяців - із розрахунку 936,05 грн (розмір орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативно грошової оцінки землі за 2023 - 1,051 (п.16 договору) х 12 місяців) - всього 70 014,18 грн (після вирахування зборів та платежів) - за мінусом отриманих 24.12.2024 на рахунок ОСОБА_1 від Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» двох платежів у загальному розмірі 53 491,24 грн (т.2 а.с. 110), а з урахуванням 18% ПДФО та 5% військового збору сума складає 69 469,14 грн, тобто 70 014,18 грн - 69 469,14 грн =545,04 грн. Апеляційний суд з огляду на доводи апеляційної скарги позивача СП «Полтавська газонафтова компанія» в цій частині не знаходить підстав для скасування рішення суду. В частині стягнення за рішенням суду першої інстанції 23 948,40 грн - інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, то вони обраховані відповідачем ОСОБА_1 за період з 31.08.2018 по 21.02.2025, як наведено у додатку №1 до зустрічного позову (т.1 а.с. 95-100). Відповідач ОСОБА_1 вказував, що СП «Полтавська газонафтова компанія» своєчасно не вносило плату за земельний сервітут, що також підтверджується фактичним здійсненням плати 24.12.2024 у два платежі у загальному розмірі 53 491,24 грн, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення інфляційних втрат у розмірі 23 948,40 грн. В частині стягнення за рішенням суду першої інстанції 6 480,97 грн - 3 проценти річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, то вони обраховані відповідачем ОСОБА_1 за період з 31.08.2018 по 21.02.2025, як наведено у додатку №1 до зустрічного позову (т.1 а.с. 95-100). Відповідач ОСОБА_1 вказував, що СП «Полтавська газонафтова компанія» своєчасно не вносило плату за земельний сервітут, що також підтверджується фактичним здійсненням плати 24.12.2024 у два платежі у загальному розмірі 53 491,24 грн, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення 3 проценти річних у розмірі 6 480,97 грн. В частині стягнення за рішенням суду першої інстанції 66 134,96 грн - пені, то вони обраховані відповідачем ОСОБА_1 за період з 31.03.2019 по 23.12.2024, як наведено у додатку №2 до зустрічного позову (т.1 а.с. 81-94). Відповідач ОСОБА_1 вказував, що відповідно до п.19 договоруу разі невнесення плати у строки, встановлені договором, справляється пеня у розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення пені у розмірі 66 134,96 грн. В частині стягнення за рішенням суду першої інстанції 2 384,97 грн - збитків, то вони обраховані відповідачем ОСОБА_1 на підставі ст. 22 ЦК України, виходячи з того, що СП «Полтавська газонафтова компанія» при проведенні оплати 24.12.2024 із загальної суми доходу ОСОБА_1 всього у розмірі 53 491,24 грн було утримано 18% ПДФО та 5% військового збору. Проте, при належному виконанні позивачем обов`язків по договору щодо строків внесення плати, із доходу ОСОБА_1 за період з 01.07.2018 по 31.12.2024 утримання військового збору мало здійснюватися за ставкою 1,5%. З 01.12.2024 відповідно до Закону України від 10.10.2024 №4015-ІХ відбулося підвищення ставки військового збору з 1,5% до 5%. З 01.07.2018 по 31.12.2023 (66 місяців) користувач повинен був сплатити: 890,63 грн х 66 місяців = 58 781,58 грн. За перші 10 місяців 2024 (кінцевий стрк оплати за жовтень 2024 - 30.11.2024) користувач повинен був сплатити: 936,05 х 10 місяців - 9 360,50 грн, а всього за період з 01.07.2018 по 31.10.2024: 58 781,58 +9 360,50 = 68 142,08 грн. 68 142,08/100 х 3,5% (військового збору) = 2 384,97 грн. Внаслідок невиконання користувачем своїх зобов`язань ОСОБА_1 недоодержав доходів у розмірі 3,5% від загальної суми плати за період з 01.07.2018 по 31.10.2024 на суму 2 384,97 грн, яка, як вважає відповідач ОСОБА_1 , є збитками (упущеною вигодою). Колегія суддів звертає увагу, що військовий збір як обов`язковий платіж, був встановлений з 03.08.2014 відповідно до Закону України №1621-VII від 31.07.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших», та становив розмір 1,5 %. З 01.12.2024 розмір військового збору становить 5%, тому апеляційний суд з огляду на доводи апеляційної скарги позивача СП «Полтавська газонафтова компанія» в цій частині не знаходить підстав для скасування рішення суду. Також колегія суддів звертає увагу, що у відзиві на зустрічну позовну заяву (т.1 а.с. 181-188), позивач СП «Полтавська газонафтова компанія» вказує на пропуск відповідачем ОСОБА_1 строку позовної давності щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені. Проте, виходячи з вимог ч. 1 ст. 266 ЦК України, яка передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), беручи до уваги те, що 24.12.2024 позивач СП «Полтавська газонафтова компанія» сплатило відповідачу заборгованість по договору за період з 2018-2024 у загальному розмірі 53 491,24 грн, що визнається останнім (т.1 а.с. 187 зворот), тобто позивач СП «Полтавська газонафтова компанія» визнав існування заборгованості та добровільно сплатив її, тому до заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені строк позовної давності застосуванню не підлягає. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення пені у розмірі 66 134,96 грн. Доводи апеляційної скарги СП «Полтавська газонафтова компанія» про те, щовідповідачем обраний неналежний спосіб захисту свого права, а саме вимога землевласника про встановлення земельного сервітуту на корись надрокористувача - позивача, що з таким позовом до суду може звертатися особа, чиє право користування порушено власником або користувачем земельної ділянки, що звернення власника земельної ділянки на встановлення права сервітуту щодо його власної земельної ділянки на користь зацікавлених осіб не відповідає способам судового захисту прав, визначеним ст. 5 ЦПК України, що право на встановлення земельного сервітуту нерозривно пов`язано із підставою необхідності його встановлення з метою користування саме чужою земельною ділянкою для задоволення потреб (види земельного сервітуту), перелік яких визначений ст. 99 ЗК України та який є вичерпним, то виходячи з того, що у даному випадку між сторонами виник спір з приводу встановлення земельного сервітуту з відповідними істотними його умовами, а саме спір щодо загальної площі сервітуту; щодо строку дії земельного сервітуту; щодо плати за встановлення земельного сервітуту, то колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_1 як власник земельної ділянки може звернутися із зустрічними вимогами на захист свого права в частині істотних умов договору про встановлення земельного сервітуту. Доводи апеляційної скарги СП «Полтавська газонафтова компанія» про те, що позивач не знав про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 власника земельної ділянки ОСОБА_2 , 1922 р.н., та про існування її спадкоємця ОСОБА_1 , то ці доводи спростовуються доказами у справи, зокрема листом СП «Полтавська газонафтова компанія» №932 від 24.10.2024 на адресу ОСОБА_1 , в якому останньому пропонувалося здійснити розрахунки, починаючи з 01.07.2018 (враховуючи умову наледжності спадкоємцю спадщини з моменту її відкриття відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України (т.1 а.с. 28), що вказує на обізнанність СП «Полтавська газонафтова компанія» про відкриття спадщини після смерті власника ОСОБА_2 , а отже проведення із ОСОБА_1 24.12.2024 розрахунків у два платежі у загальному розмірі 53 491,24 грн вказує на порушення СП «Полтавська газонафтова компанія» строку проведення оплати за встановлення земельного сервітуту, що тягне наслідки у вигляді стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені та спричинених збитків. В частині ухвалення додаткового рішення суду від 01.07.2025 (з урахуванням виправлення описки ухвалою суду від 03.07.2025), то беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що оскільки як первісний позов, так і зустрічний позов підлягають частковому задоволенню і що позивачем понесено 100 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а відповідачем - 72 000 грн, то у разі часткового задоволення позову кожної сторони, з урахуванням того, що зустрічний позов містить, крім вимоги про встановлення земельного сервітуту, ще 5 вимог про стягнення грошових коштів, тому колегія суддів приходить до висновку, що професійна правнича допомога була надана відповідачеві у більшому об`ємі та, відповідно, у більшому розмірі, а тому при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу між сторонами підлягає застосуванню принцип повного взаємозаліку витрат та у даному випадку витрати кожної сторони на професійну правничу допомогу не підлягають розподілу. В частині вирішення судом першої інстанції питання про розподіл судового збору у розмірі 1211,20 грн, то колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення в цій частині, оскільки вимоги відповідача хоча і підлягають частковому задоволенню, проте, з додатків апеляційної скарги вбачається, що відповідач є особою з інвалідністю 2 групи (т.2 а.с. 222), тому звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Крім цього, у разі задоволення вимоги кожної сторони про встановлення земельного сервітуту сплачений судовий збір не підлягає розподілу. Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Додаткове рішення суду є похідним від основного, тому підлягає скасуванню. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч.1,2 п.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 3,4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.2, 376, ч.1 п. 3,4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» та представника ОСОБА_1 - адвоката Петренка Юрія Олександровича - задовольнити частково. Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 червня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту, визначення істотних умов земельного сервітуту та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову представника ОСОБА_1 - адвоката Петренка Юрія Олександровича до Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» про встановлення земельного сервітуту, визначення умов земельного сервітуту, додаткове рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 01 липня 2025 року - скасувати і ухвалити нове рішення в цій частині первісного та зустрічного позову. Позов Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту, визначення істотних умов земельного сервітуту - задовольнити частково. Зустрічний позов представника ОСОБА_1 - адвоката Петренка Юрія Олександровича до Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» про встановлення земельного сервітуту, визначення умов земельного сервітуту - задовольнити частково. Встановити на користь СПІЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПОЛТАВСЬКА ГАЗОНАФТОВА КОМПАНІЯ» (ЄДРПОУ 20042662) земельний сервітут на частину площею 0,4275 га земельної ділянки з кадастровим номером 5323486000:00:003:0698, загальною площею 4,091 га, яка належить на праві приватної власності громадянину ОСОБА_1 , з правом розміщення та обслуговування об`єктів нафтогазовидобування. Визначити наступні умови земельного сервітуту: Власник: ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Особа, на користь якої встановлюється сервітут (правокористувач): СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПОЛТАВСЬКА ГАЗОНАФТОВА КОМПАНІЯ» (ЄДРПОУ 20042662). Земельна ділянка, на якій встановлюється земельний сервітут: частина площею 0,4275 га земельної ділянки 5323486000:00:003:0698. Межі встановленого земельного сервітуту визначаються відповідно до технічної документації із землеустрою, даних Державного земельного кадастру та відображені на план-схемі фактичної експлуатації об`єктів нафтовидобування, складеної сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_3 . Строк дії земельного сервітуту: з 01.01.2025 до 31.12.2031. Сервітут встановлений для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловиною №123 за межами населених пунктів на території Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області. Плата за встановлення земельного сервітуту:12 580,47 грн (до вирахування податків і зборів) за один календарний рік. Плата вноситься правокористувачем щомісячно по 1048,37 грн протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, за який вноситься плата. Обчислення розміру плати здійснюється правокористувачем самостійно щомісячно з урахуванням індексів інфляції та без урахування коефіцієнтів індексації. У разі невнесення плати, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. Інші умови: Власник має право безперешкодного доступу до частини земельної ділянки, щодо якої встановлений сервітут. Власник зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали правокористувачу користуватися частиною земельної ділянки, щодо якої встановлений сервітут, відповідно до його призначення. Правокористувач має право за домовленістю із власником користуватися інженерними комунікаціями, розміщеними на частині земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут. Правокористувач зобов`язаний: не вчиняти дій, які можуть спричинити економічно небезпечні наслідки для довкілля або привести до погіршення стану земельної ділянки; протягом трьох днів після припинення дії сервітуту повернути власнику частину земельної ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її у користування, придатну для використання за цільовим призначенням. З цією метою правокористувач за свій рахунок самостійно або із залученням підприємств, що мають право на виконання відповідних робіт, проводить роботи з технічної рекультивації порушених земель. В іншій частині рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 червня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 лютого 2026 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов