Ухвала КАС ВС № 380/21851/24

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 05 лютого 2026 року м. Київ справа №380/21851/24 адміністративне провадження № К/990/3177/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року (суддя Кухар Н.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року (колегія у складі: судді-доповідача Кузьмишина В.М., суддів Сушка О.О., Сапальової Т.В.) у справі № 380/21851/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФ України у Львівській області, відповідач, скаржник) та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФ України в Одеській області), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України в Одеській області про відмову у перерахунку пенсії від 04.09.2024 № 13455008115 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу»; - зобов`язати ГУ ПФ України у Львівській області зарахувати позивачці до стажу державної служби період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування - Львівської міської ради та з пенсії за віком, призначеній відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перевести з 27.08.2024 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 19.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», п.п. 10, 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», враховуючи інформацію наведену у трудовій книжці ОСОБА_1 та довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 27.08.2024 № 2603-вихід.-342, довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 27.08.2024 № 2603-вих.-343, виданій Управлінням соціального захисту Департаментом гуманітарної політики Львівської міської ради. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 13.12.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2025, задовільнив позов. 20.01.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФ України в Одеській області, в якій останнє, з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2025, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Як на підставу касаційного оскарження відповідач покликається на те, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; крім того, вказує, що час роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ) до набрання чинності Законом України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування». Враховуючи те, що позивачка працювала в органах місцевого самоврядування у період з 05.07.2001 по 02.08.2001, то відсутні підстави для врахування зазначеного періоду до стажу на посадах, віднесених до посад державної служби. Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого. Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. При цьому згідно з положеннями ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. У цій справі оскаржується рішення територіального органу Пенсійного фонду України щодо відмови у переведенні особи з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІI. Причиною для відмови стало те, що оскілки станом на 01.05.2016 заявниця не працювала на посадах, які відносяться до категорії посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ (працювала на посаді службовця органів місцевого самоврядування) та не має 20 років стажу на посадах, внесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ й актами Кабінету Міністрів України. Львівський окружний адміністративний суд в ухвалі від 25.10.2024 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження. Одеський окружний адміністративний суд в ухвалі від 22.09.2025 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження. У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. У контексті наведеного Суд зазначає, що для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Проте ГУ ПФ України в Хмельницькій області у касаційній скарзі не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах норм Законів № 3723-XII, № 889-VIII і № 2493-ІІІ, інших норм матеріального чи процесуального права. Водночас питання щодо того, чи має особа право на зарахування до його стажу державної служби періоду роботи на посаді в органі місцевого самоврядування були предметом дослідження Верховного Суду під час перегляду судових рішень у касаційному порядку у справі № 351/1792/17 (постанова від 10.05.2018). Так, висновки касаційного суду полягають у наступному: « Відповідно до п. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. За змістом п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (остання діяла до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889), робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби. Враховуючи наведене, вірним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що період роботи позивача з 24.12.2002 по 04.06.2006 на посаді заступника голови районної ради (посадова особа місцевого самоврядування), що становить 3 роки 5 місяців 11 днів відповідачем незаконно не враховано у стаж роботи позивача на посадах державної служби… Також варто зазначити, що після набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилось. Відповідно до ст. 46 Закону України «Про державну службу» № 889 та п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.». Суд апеляційної інстанції, переглянувши рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 відповідно до такої правової позиції Верховного Суду, виходив з того, що для реалізації позивачем права на пенсію державного службовця необхідним є дотримання таких умов: 1) вік (для жінок, які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року - 59 років 6 місяців); 2) загальний страховий стаж не менше 30 років; 3) наявність стажу не менше 10 років державної служби станом на 01.05.2016. Виходячи зі змісту зазначеного законодавства періоди роботи позивача з 05.07.2001 по 02.08.2021 на посадах в органах державного самоврядування підлягають зарахуванню до стажу державної служби. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За викладених обставин ГУ ПФ України в Одеській області слід відмовити у відкритті касаційного провадження. Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року у справі № 380/21851/24.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя В.М. Кравчук Суддя А.А. Єзеров Суддя О.П. Стародуб