Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/18360/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/18360/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Прудник С.В.) в адміністративній справі №160/18360/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 24.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови здійснити ОСОБА_1 , перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з моменту звернення, а саме з 10.04.2025 року; - зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з моменту звернення, а саме з 10.04.2025 року. Означені позовні вимоги вмотивовані протиправністю дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови здійснити ОСОБА_1 , перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з моменту звернення, а саме з 10.04.2025 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Скаржник наголошує, що оскільки позивачу вже було призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058, у відповідача відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2020, 2021, 2022 роки, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки застосовуються лише при первинному призначенні пенсії у 2025 році. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач 10.04.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами на призначення пенсії за віком. З 22.09.2017 позивачу було призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але позивач 19.10.2017 працевлаштувалась знову і виплату пенсії за вислугою років їй було припинено. 28.03.2025 позивачу виповнилось 60 років та остання звернулась до відповідача за призначенням пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Як зазначає позивач у поданій до суду позовній заяві, відповідач перевів позивача на інший вид пенсії, а не призначив пенсію і застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2014-2016 роки. Не зрозуміло як можливо було перевести на інший вид пенсії, адже пенсію з жовтня 2017 року позивач не отримувала. Пенсію позивачу було призначено лише з 10.04.2025 року при подачі всіх документів. 12.05.2025 позивач звернулась із заявою про пояснення застосування показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2014-2016 роки. В червні 2025 позивач отримала лист відмову № 25940-17908/А-01/8-0400/25 від 09.06.2025 в якій було зазначено, що відповідач перевів позивача на інший від пенсії і застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, а саме показник за 2014-2016 роки. Позивач, вважаючи порушеними її права на пенсійне забезпечення, звернулась з цим позовом до суду. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов до висновку про їх обґрунтованість. Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Статтею 1 Закону №1058-ІVвизначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до статті 10 цього Закону особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. За змістом частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом №1058-IV (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника), на інший. При цьому, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення вперше пенсії саме згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відтак, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії. Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з 22.09.2017 їй була призначення пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, а починаючи з 10.04.2025 - призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Суд звертає увагу, що за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV позивач вперше звернулась саме у квітні 2025 року. До 10.04.2025 вона отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку має місце саме призначення позивачу з 10.04.2025 пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, а не переведення її з одного виду пенсії на інший в розумінні частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, відтак, для визначення розміру пенсії позивача мають застосовуватися формули, які використовуються при призначенні пенсії вперше відповідно до Закону №1058-IV. За наведених обставин, відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку пенсії та виплати пенсії за віком із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з дати призначення пенсії за віком, тобто з 10.04.2025, відповідач діяв протиправно. Верховний Суд у подібних правовідносинах неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що у випадку, якщо особа, яка вже отримує пенсію за одним законом виявила бажання отримувати пенсію, право на яку визначене іншим законом, то має місце саме призначення пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №127/7522/17, від 18 серпня 2020 року у справі №263/6611/17, від 12 червня 2020 року у справі №400/293/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17 (провадження № 11-731апп18). З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що ефективним відновленням порушеного права та інтересів позивача в даному випадку є саме зобов`язання пенсійного органу здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з 10.04.2025. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду, а тому, враховуючи норми ч. 5 ст. 242 КАС України, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене судове рішення скасуванню. Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/18360/25 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повне судове рішення складено 04 лютого 2026 року. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак