Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/9705/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/9705/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А., суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року (суддя Маковська О.В.) в справі № 160/9705/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ) про: визнання протиправним та скасування рішення від 13 березня 2025 року №045750004477 щодо відмови йому у перерахунку пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі довідки про заробітну плату № 136 від 29 лютого 2024 року; зобов`язання здійснити з 06 березня 2025 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум на підставі довідки про заробітну плату №136 від 29 лютого 2024 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 13.03.2025 №045750004477 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області здійснити з 06.03.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки про заробітну плату №136 від 29.02.2024, з урахуванням раніше виплачених сум. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, обставинами справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вказує, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено. ОСОБА_1 до заяви від 06.03.2025 надана довідка про заробітну плату, яка видана АТ «Видавництво «Зоря» Корпоративне підприємство АТ «ДАК «Укрвидавполіграфія», від 29.02.2024 № 136 за період роботи з 01.01.1994 по 31.12.1998. Всупереч положенням ст. 40 Закону № 1058 відомості, зазначені у довідці про заробітну плату для обчислення пенсії № 136 від 29.02.2024, не підтверджено первинними документами, завірені в установленому порядку копії первинних документів, на підставі яких видана довідка № 136 від 29.02.2024, позивачем при зверненні з заявою про перерахунок пенсії не надано. Щодо позовної вимоги в частині виплати пенсії позивачу, починаючи з 06.03.2025, зазначає про відсутність підстав для її задоволення як передчасної, адже спору в цій частині фактично не існує, оскільки відповідний перерахунок пенсії ще не проведено та її виплату не здійснено. Крім того, вважає, що в частині позовних вимог щодо зобов`язання провести виплату позивачу пенсії належним відповідачем є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, де ОСОБА_1 перебуває на обліку Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058). Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плату від 29.02.2024 №136 за період з січня 1994 року по грудень 1998 року, яка видана АТ Видавництво Зоря Корпоративне підприємство АТ ДАК Укрвидавполіграфія. Вказана заява про перерахунок пенсії відповідно до принципу екстериторіальності передана на розгляд до ГУ ПФУ в Донецькій області. Рішенням від 13.03.2025 №045750004477 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки довідка не підтверджена первинними документами та підлягає зустрічній перевірці законності її видачі. Врахувавши, що довідка про заробітну плату містить відомості про заробітну плату позивача, яка має враховуватися при обчисленні пенсії із зазначенням суми заробітної плати за період з січня 1994 року по грудень 1998 року, суд першої інстанції вважав її цілком прийнятною, оскільки вона містить усі необхідні реквізити та відомості, визначені п. 2.10 Порядку №22-1, адже в довідці вказано. що на всі виплати нараховано страхові внески. Довідка видана на підставі особових рахунків за 1994, 1995, 1996, 1997, 1998 роки, які знаходяться за адресою м. Дніпро, вул. Журналістів,

7. Суд першої інстанції відхилив твердження відповідача про неможливість врахування заробітної плати у зв`язку з ненаданням позивачем первинних документів, на підставі яких вона складена, оскільки надана позивачем довідка містила всю необхідну інформацію. Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає не в повній мірі обґрунтованим висновок суду першої інстанції. Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. ОСОБА_1 06 березня 2025 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням заробітної плати, зазначеної у довідці про заробітну плату від 29 лютого 2024 року № 136, яка видана АТ «Видавництво «Зоря» Корпоративного підприємства АТ «ДАК «Укрвидавполіграфія», за період роботи з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року. Заява позивача про перерахунок пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Донецькій області. Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 13 березня 2025 року № 045750004477 відмовлено у перерахунку пенсі з тих підстав, що надані довідки про заробітну плату для обчисленні пенсії не підтверджені первинними документами та підлягають зустрічній перевірці законності їх видачі. Спірним в цій справі є питання правомірності неврахування при визначенні розміру пенсії за віком сум заробітної плати, отриманих позивачем до 01 липня 2000 року та зазначених в довідці, поданій позивачем із заявою про перерахунок пенсії. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09 липня 2003 року (далі Закон № 1058-ІV). Частиною першою статті 40 Закону № 1058-ІV встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-ІV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1). Пунктом 2.7 розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу. Згідно з пунктом 2.10 розділу ІІ Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Відповідно до пункту 2.23 розділу ІІ Порядку № 22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. Відтак, за правовим регулюванням питання перерахунку пенсії, зокрема, з урахуванням заробітної плати, процедура перерахунку пенсії може бути ініційована пенсіонером шляхом подання відповідної заяви та документів про заробітну плату. При цьому умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Судом встановлено, що довідка про заробітну плату, подана позивачем до заяви про перерахунок пенсії за віком, містять відомості про отриману позивачем заробітну плату за період її роботи до 01 липня 2000 року, підписи та печатки підприємства, яким видана довідка. Довідки про заробітну плату містять посилання на особові рахунки, на підставі яких видані, а також довідка містить інформацію про сплату нарахованих страхових внесків. Отже, довідка відповідає вимогам Порядку №22-1 та містить всі необхідні відомості. Суд зауважує, що період роботи позивача, за який видана довідка (до 01 липня 2000 року), зараховано до страхового стажу позивача, іншого відповідачами не доведено. Таким чином, оскільки довідка про заробітну видана на підставі особових рахунків по нарахуванню заробітної плати, містять інформацію про загальний розмір заробітної плати за цей період та про розмір заробітної плати із розбивкою по місяцях, а також відомості про підстави видачі, суд доходить до висновку, що ця довідка відповідає вимогам Порядку №22-1, а ГУ ПФУ в Донецькій області безпідставно відмовлено в обчисленні/перерахунку пенсії позивача на підставі цих довідок. Доводи апелянта про те, що відомості, зазначені у довідці про заробітну плату для обчислення пенсії № 136 від 29 лютого 2024, не підтверджено первинними документами, завірені в установленому порядку копії первинних документів, на підставі яких видана довідка № 136 від 29.02.2024, позивачем при зверненні з заявою про перерахунок пенсії не надано, суд відхиляє, позаяк відповідач не позбавлений права ініціювати питання проведення перевірки відомостей, зазначених у довідках, проте відповідачем таке питання не ініційовано, тому твердження апелянта є цілком безпідставними. Враховуючи наведені вище висновки, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача про відмову у проведенні перерахунку позивачу пенсії за віком з урахуванням заробітної плати, вказаної у додатково поданій довідці, а також про зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області провести перерахунок пенсії позивача із врахуванням заробітної плати, вказаної в цій довідці. Стосовно позовних вимог в частині виплати пенсії позивачу, починаючи з 06 березня 2025 року, апелянт вважає, що ці вимоги є передчасними, а також що вимоги про зобов`язання провести виплату позивачу пенсії мають бути звернуті до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, де ОСОБА_1 перебуває на обліку. Суд погоджується з такими доводами апелянта, виходячи з такого. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення. Порушення вимог закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не є самостійною підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою для цього є, серед іншого, доведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася до суду, суб`єктивного матеріального чи нематеріального блага (законного інтересу) або законного інтересу, який, на думку цієї особи, підлягає захисту. Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, права якої порушені цим рішенням. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи щодо особи дійсно має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність порушення дією, рішенням або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально вираженого права чи інтересу особи, яка стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному та нематеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства. Вищенаведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 квітня 2012 року у справі № 21-1115во10, Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 815/5585/15, Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 822/450/16, від 10 лютого 2021 року у справі № 640/14623/20, від 18 березня 2021 року у справі № 826/3932/17, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16, від 21 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18, від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17 та від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20, від 22 серпня 2019 року у справі № 288/1557/16-а, від 18 серпня 2022 року у справі № 540/421/21, від 09 квітня 2024 року в справі № 180/1173/16-а. Суд констатує, що права позивача на виплату пенсії у перерахованому розмірі не є порушеними, спору щодо виплати сум перерахованої пенсії на час звернення позивача до суду з цим позовом не існувало. Відсутність порушеного права в частині виплати позивачу пенсії у перерахованому розмірі обумовлює висновок про передчасність цих позовних вимог, тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити. Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1). При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - постанова № 25-1). Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі постанови № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року. Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер. Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників. Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Положеннями пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне: - сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території; - після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10); - виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи. Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, проте органом, що виплачує пенсію позивачу є територіальний орган Пенсійного фонду за місцем фактичного проживання позивача, в цьому випадку Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області. В цьому випадку судом першої інстанції залучено до участі в справі як відповідача тільки ГУ ПФУ в Донецькій області. Одним з основних принципів адміністративного судочинства відповідно до статті 9 КАС України є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який полягає у тому, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта). Частинами третьою п`ятою статті 48 КАС України встановлено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Як вказано вище, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позов пред`явлено не до належного відповідача, не здійснив заміну відповідача належним або не залучив до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області як співвідповідача. Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції позбавлений компетенції на здійснення заміни неналежного відповідача в силу того, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції (частина п`ята статті 308 КАС України). Враховуючи приведені обставини, відсутність у суду апеляційної інстанції компетенції на притягнення належного відповідача до участі в справі на стадії апеляційного перегляду справи, а також відсутність порушеного права позивача в частині зобов`язання виплатити позивачу пенсію у перерахованому розмірі, рішення суду першої інстанції має бути скасовано в цій частині та відмовлено у задоволенні цих позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити виплату позивачу пенсію у перерахованому розмірі, рішення суду першої інстанції має бути скасовано в цій частині із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог. В іншій частині позовних вимог судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав скасування рішення в цій частині не вбачається. Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року в справі № 160/9705/25 задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року в справі № 160/9705/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії скасувати в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії у перерахованому розмірі. Ухвалити в скасованій частині нове рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року в справі № 160/9705/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 05 лютого 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 05 лютого 2026 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко