Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/2806/25

ПОСТАНОВА іменем України 05 лютого 2026 року м. Кропивницький справа № 404/2806/25 провадження № 22-ц/4809/297/26 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І. за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мазуренко Наталія Юріївна, на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 07 жовтня 2025 року у складі судді Іванової Н.Ю., ВСТАНОВИВ: У березні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мазуренко Н.Ю., звернувся в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, та просив встановити факт самостійного виховання та утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьком - ОСОБА_1 . Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 14 травня 2025 року відкрито провадження у справі. 02 вересня 2025 року від ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про залишення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, без розгляду. В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження та може бути встановлений судом, як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за якими мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосуються зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Вказувала, що із заяви вбачається, що лише заявник утримує їх сина ОСОБА_4 , що абсолютно не відповідає дійсності. Беззаперечним є той факт, що за рішенням суду від 14 лютого 2018 року визначено місце проживання сина ОСОБА_4 разом із заявником. Однак, вона, у свою чергу, належним чином виконує свої материнські обов`язки по вихованню та утриманню сина у відведений (і не тільки) їй для спілкування із сином час. Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 07 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мазуренко Наталія Юріївна, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Учасники справи у судове засідання апеляційного суду не з`явилися. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради направило клопотання про розгляд справи без участі свого представника (а.с.133). Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності учасників на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 25 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме самостійного виховання та утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьком ОСОБА_1 . Заявлені вимоги, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу батька, який самостійно виховує дитину (а.с.2-5). Ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами окремого провадження в судовому засіданні(а.с.37). 02 вересня 2025 року до суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про залишення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення без розгляду (а.с.78). Ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду(а.с.95-97). Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт самостійного виховання дитини батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження, оскільки з поданої заінтересованою особою заяви убачається спір про право, у зв`язку із чим заяву залишено без розгляду та роз`яснено заявнику, що він вправі звернутися до суду із позовом у порядку позовного провадження. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів. Однак визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення фактів у цьому порядку є те, що встановлення такого факту не повинно бути пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) сформувала правовий висновок, згідно з яким справи про встановлення факту самостійного виховання дитини одним із батьків (за наявності іншого з батьків) не підлягають розгляду в порядку окремого провадження. Колегія суддів зазначає, що доведення факту одноосібного виховання дитини батьком неминуче пов`язане з настанням обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків. Це стосується зміни обсягу сімейних прав або констатації невиконання (умисного чи ні) одним із батьків своїх обов`язків, що безумовно впливає на права й інтереси самої дитини та другого з батьків. Такий факт не може встановлюватись у безспірному порядку, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини, який вимагає детального дослідження у позовному провадженні. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між заінтересованими особами існує спір про право, зокрема, щодо участі матері у вихованні та утриманні дитини та виконання нею своїх обов`язків, який має вирішуватися за загальними правилами позовного провадження, а не в порядку окремого провадження. Згідно зі статтею 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Сімейні права та обов`язки, зокрема, обов`язок виховання дитини, є невідчужуваними. Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. «Невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них. Відповідно до частини третьої статті 155 СК України добровільна відмова батьків від дитини є неправозгідною і суперечить моральним засадам суспільства. Отже, навіть наявність нотаріально посвідченої заяви матері про неучасть у вихованні не припиняє її батьківських обов`язків та не робить факт самостійного виховання батьком безспірним. Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та, безумовно, впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Юридичні факти, які мають наслідком припинення або обмеження батьківських прав (смерть, позбавлення прав, визнання безвісно відсутнім), підтверджуються виключно відповідними актами цивільного стану або судовими рішеннями, ухваленими у позовному провадженні, а не заявами сторін в окремому провадженні. Враховуючи викладене вище суд першої інстанції, встановивши, що із заяви про встановлення факту убачається спір про право, обґрунтовано залишив її без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення. Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мазуренко Наталія Юріївна, залишити без задоволення, а Голованівського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2025 року- без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя О.І. Чельник Судді О.Л. Карпенко С.І. Мурашко