Постанова 4808 № 344/13646/25

Справа № 344/13646/25 Провадження № 22-ц/4808/155/26 Головуючий у 1 інстанції Куценко О. О. Суддя-доповідач Пнівчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Пнівчук О. В., суддів: Луганської В. М., Томин О. О., з участю секретаря Кузнєцова В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» на рішення Богородчанського районного суду від 25 листопада 2025 року, у складі судді Куценка О. О., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У серпні 2025 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 679188809 від 01.07.2023. В обґрунтування позову зазначено, що 01.07.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 679188809 на суму 18 600,00 грн. Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» з використанням одноразового ідентифікатора, що прирівнюється до письмової форми договору. Відповідачка отримала кредитні кошти, але зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 84 864,92 грн, що складається з: 18 600,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 66 264,92 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами. Позивач отримав права вимоги до відповідача ланцюгом відступлення права вимоги (договорів факторингу). 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01. На виконання Договору факторингу сторони підписали Реєстр прав вимоги № 243 від 08.08.2023, за яким від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 679188809. 27.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 27/0524-01. На виконання Договору факторингу 27.05.2024 сторони підписали Реєстр прав вимоги № 1, за яким від ТОВ «ТАЛОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 679188809. 04.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 679188809. Згідно з Реєстром боржників від 04.06.2025 до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 84 864,92 грн. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 679188809 від 01.07.2023 року у розмірі 84 864,92 грн, що складається з: 18 600,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 66 264,92 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. Рішенням Богородчанського районного суду від 25 листопада 2025 року в задоволенні позову ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 679188809 від 01.07.2023 року відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» Хлопкова М. С. подала апеляційну скаргу. Вважає рішення суду таким, що ухвалене без повного та всебічного з`ясування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а також зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції визнав факт укладення сторонами кредитного договору та підтвердив наявність зобов`язань, що виникли на його підставі. 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «ТАЛОН ПЛЮС» уклали Договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до п. 8.2. Договору факторингу 1, строк його дії закінчується 28.11.2019. У подальшому Первинний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали ряд додаткових угод, якими вносилися зміни до вказаного Договору факторингу, та продовжувався строк дії договору, зокрема: №19 від 28.11.2019, відповідно до якої строк дії Договору факторингу 1 продовжено до 31.12.2020, № 26 від 31.12.2020 - до 31.12.2021 №27 від 31.12.2021 - до 31.12.2022, №31 від 31.12.2022 - до 31.12.2023; №32 від 31.12.2023 - до 31.12.2024. Таким чином, Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є рамковою угодою, оскільки підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом тривалого часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024. 08.08.2023 первинний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підписали Реєстр прав вимоги № 243 до Договору факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого останній набув право вимоги до відповідача на загальну суму 39 413,96 грн. Даний факт свідчить про те, що відступлення права вимоги здійснювалося не щодо майбутніх чи умовних зобов`язань, а конкретного, дійсного та чинного на той момент зобов`язання відповідача перед первинним кредитором. Отже, факт підписання Реєстру прав вимог після укладення кредитного договору, виключає сумніви щодо наявності у первинного кредитора прав, які могли бути передані фактору, та підтверджує, що перехід прав вимоги відбувся на законних підставах і в межах чинного договірного регулювання. Суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо предмету факторингу, оскільки на момент включення спірного кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало та відступлено ТОВ «Таліон Плюс» на підставі реєстру прав вимоги що є предметом договору факторингу №28/1118-01. 27.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024. На виконання договору факторингу, сторони підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до договору, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 04.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та скаржником укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого скаржнику відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. На виконання договору факторингу підписали Реєстр Боржників № б/н від 04.06.2025, за яким від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Зазначає, що договір факторингу, як правочин на підставі якого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні, є змішаним договором, до відповідних частин якого підлягають застосуванню положення цивільного законодавства про кредит (позику) та купівлю-продаж (або заставу). З огляду на необхідність застосування до договору факторингу в тому числі положень ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору факторингу можуть бути в тому числі права вимоги, які не існують на момент укладення самого договору, але які виникнуть або будуть набуті клієнтом у майбутньому. Вважає, що відповідно до положення національного законодавства України, висновків висловлених Верховним Судом та практики апеляційних судів, підтверджується той факт, що за спірними договорами факторингу до товариства могли перейти права вимоги за кредитним договором грошові права вимоги до скаржника, які виникли після укладення договорів факторингу. Просить рішення суду скасувати, постановити у справі нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 679188809 від 01.07.2023 у розмірі 84864,92 грн та судові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 13 056,00 грн, а саме: судовий збір у розмірі 6 056,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. Відповідачка та її представник правом на подачу відзиву не скористалися. Представник апелянта ТОВ ««ЮНІТ КАПІТАЛ» у судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак його неявка відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи у його відсутності. Представники відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційного суду вимоги апеляційного скарги заперечили, посилаючись на обґрунтованість висновків суду обставинам справи. Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів ОСОБА_1 у сумі 18600 грн не заперечили, просили врахувати, що відповідачка визнана обмежено дієздатною, не в повній мірі розуміла умови укладеного нею кредитного договору, розмір нарахованих процентів за користування кредитними коштами вважають несправедливим, також просили зменшити витрати на правничу допомогу. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Юніт Капітал» не довело факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 679188809 від 01.07.2023 від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до нових кредиторів. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає встановленим по справі обставинам та вимогам закону, виходячи з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626,628 ЦК України). За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами. Частинами 2, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу ч. 1ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII(далі - Закон №675-VIII) Згідно з пунктами 6, 12 ч. 1ст. 3 Закону №675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Відповідно до ч. 3ст. 11 Закону №675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4ст. 11 Закону №675-VIII). Згідно із ч.6 ст.11 Закону №675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону №675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону №675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. Частиною 5 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до ч.6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних», не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. У ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних. У постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21 зазначено, що, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису всіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Для укладення електронного кредитного договору особі необхідно пройти ідентифікацію та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти, або в застосунку «Приват24». Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). У справі, яка переглядається, встановлено, що 01.07.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 679188809, який підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV73W3U. Відповідно до умов договору первісний кредитор надав відповідачці кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту 18600 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Проценти за користування кредитом за дисконтною процентною ставкою встановлено в розмірі 766,50 процентів річних, що на день укладення договору становить 2,10 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним, після закінчення дисконтного періоду проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним. Зазначений правочин вчинено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Позивачем доведено факт укладення між первісним кредитором та відповідачкою кредитного договору № 679188809 від 01.07.2023 року. Відповідно до платіжного доручення від 01.07.2023 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало на рахунок відповідачки грошові кошти в розмірі 18600,00 грн, що підтверджується належними доказами. Таким чином, первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачці кредит у розмірі, погодженому сторонами. 28.11.2019 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої п. 8.2 договору викладено в новій редакції, за яким строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. 31.12.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції. Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3 договору під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.5 договору встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору. Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 8.2. строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 81.1 цього договору та закінчується 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. 31.12.2021 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 27, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року. 31.12.2022 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №31, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року. 31.12.2023 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 32, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року. На виконання Договору факторингу сторони підписали Реєстр прав вимоги № 243 від 08.08.2023, за яким від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 679188809. 27.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 27/0524-01. На виконання Договору факторингу 27.05.2024 сторони підписали Реєстр прав вимоги № 1, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 679188809. 04.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 679188809. Згідно з Реєстром боржників від 04.06.2025 до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 84 864,92 грн. Укладення договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договори факторингу були чинними. При цьому, право вимоги по кредитному договору № 679188809 від 01.07.2023 були передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Онлайн фінанс», а в подальшому позивачу ТОВ «Юніт Капітал» на підставі реєстрів, які оформлені належним чином. Таким чином, умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки. Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри про передачу права вимоги, наявні у матеріалах справи, та є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем факту відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», і відповідно до наступних кредиторів. Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 (провадження № 61-13862св25). Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. Із наданого стороною позивача розрахунку заборгованості встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 679188809 від 01.07.2023 року станом на 29.10.2023 року становить 84 864,92 грн, з яких: 18 600,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 66 264,92 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами. Згідно розрахунку, починаючи 02.07.2023 за кожен день користування кредитними коштами відповідачці нараховано відсотки у розмірі 554,28 грн, що становить 2,98 % в день від суми кредиту та відповідає умовам укладеного Кредитного договору ( п.8.4). Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Згідно приписів ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту. Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Відповідно до п.8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 66264,92 грн за період користування кредитними коштами з 01.07.2023и по 29.10.2023 не є співрозмірною сумі кредиту у розмірі 18600 грн за договором кредитної лінії № 679188809 від 01.07.2023 наданого з метою покриття поточних потреб позичальника, до моменту отримання ним доходу (п.2.7 Договору), суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, тому колегія суддів дійшла висновку про зменшення їх розміру до 22320 грн з розрахунку процентної ставки 1% в день. Таким чином колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідачки заборгованості за Договором кредитної лінії у розмірі 40 920,00 грн, з яких: 18600 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 22320 грн відсотки за користування кредитними коштами. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не перейшло право вимоги за Договором кредитної ліні № 679188809 від 01.07.2023, а відтак рішення суду, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України слід скасувати, та ухвалити нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованості у розмірі 40920,00 грн. Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Так, за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а за подання апеляційної скарги - 3 633,60 грн. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції частково задоволено позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1 162,75 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 1 744,13 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом, всього 2 906,88 грн. Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20. Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. До позовної заяви було долучено копію довіреності, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025, копію додаткової угоди №25770731526 від 05.06.2025 до договору, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025, який є невід`ємною частиною до договору, яким АБ «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» засвідчили, що виконавець надав, а клієнт отримав такі послуги: складання позовної заяви 5000, 00 грн, вивчення матеріалів справи 1000,00 грн, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації 500,00 грн, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 500,00 грн. Суд апеляційної інстанції вважає, що розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки вивчення матеріалів справи охоплюється єдиною метою складання позовної заяви, а правова позиція позивача є сталою в таких категоріях справ та не потребувала додаткового вивчення судової практики та положень законодавства, а відтак, підлягає зменшенню до 4000 грн, що буде співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи. Враховуючи викладене, з урахуванням часткового задоволення позову, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» задовольнити. Рішення Богородчанського районного суду від 25 листопада 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 43541163, місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333) заборгованість за кредитним договором № 679188809 від 01.07.2023 у розмірі 40 920,00 грн, судові витрати по сплаті судового збору - 2906,88 грн, витрати на правничу допомогу - 2 000, 00 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 05 лютого 2026 року. Головуюча О. В. Пнівчук Судді: В. М. Луганська О. О. Томин